Постанова

від 24.09.2012 по справі 7/247пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.09.2012 р. справа №7/247пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Бойченко К.І., Діброва Г.І. За участю представників сторін: від позивача за первісним позовом: від відповідача за первісним позовом: Шатило І.О., за довіреністю; Калитвянська С.О., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 09.07.2012 р. (підписано 11.07.2012 р.) у справі№ 7/247пн (головуючий Сгара Е.В., судді Бокова Ю.В., Курило Г.Є.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області в особі Донецьких міських електричних мереж, м. Донецьк про за зустрічним позовом до про -визнання припиненими зобов'язання між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії № 3595 від 27.12.2006 р. (в редакції додаткових угод), у період з березня 2008 р. по серпень 2011 р.; -визнання відсутнім права у відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662,10 грн. за активну електроенергію та 7 552,83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008 р. по серпень 2011 р . Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області в особі Донецьких міських електричних мереж, м. Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус", м. Донецьк стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 531 214,93 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус", м. Донецьк (далі- Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області в особі Донецьких міських електричних мереж, м. Донецьк (далі-Відповідач) про визнання припиненими зобов'язання між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. (у редакції додаткових угод), у період з березня 2008р. по серпень 2011р.; визнання відсутнім права у відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р.

Відповідач 07.10.2011р. заявив зустрічний позов до Позивача про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 531 214,93 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.07.2012 року первісні позовні вимоги задоволено частково, визнано відсутнім право у відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р., в задоволені задоволенні зустрічних позовних вимог та решти первісних позовних вимог -відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог та в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача та задовольнити зустрічні позовні вимоги відповідача в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Скаржник посилається на помилковість висновку господарського суду щодо не визначення об'єму електричної енергії фактично спожитої позивачем через не прийняття до уваги необхідності зробити перерахунок спожитої електроенергії з урахуванням коефіцієнту трансформації трансформатора струму "60".

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Бойченка К.І.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. (далі - Договір), за умовами якого відповідач постачає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 50,0 кВт, а позивач оплачує відповідачу її вартість на умовах цього договору та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Також сторони зобов'язалися керуватися діючими Правилами користування електричною енергією (затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 в редакції, що діяла на момент проведення перевірки (далі - Правила), Правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами у сфері енергетики (п. 2.1. Договору).

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що Договір у спірний період (на момент здійснення спірної перевірки) був чинним.

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та №5 "Порядок розрахунків" до цього Договору.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків визначені сторонами в розділі 7 Договору та додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору.

Підставою для оплати вартості спожитої електричної енергії (згідно п.п.5, 10 додатку №5 до Договору та п.7.5 Договору, п.6.11 ПКЕЕ) є виставлений постачальником електричної енергії рахунок.

При цьому, кількість фактично спожитої електричної енергії остаточно визначається за фактичними показниками приладів обліку електроенергії та фіксується двостороннім актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за відповідний розрахунковий період (п.5 додатку №5 до Договору та п.7.7 Договору).

Встановлено, що протягом спірного періоду відповідач за двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (березень 2008р. -серпень 2011р.) на підставі Договору поставляв електричну енергію позивачу (том 1 а.с. 69, 71, 75, 77, том.2 а.с. 2-42).

При цьому, кількість електроенергії, яка була зафіксована приладом обліку у спірний період (без розрахунку кількості спожитої електроенергії з урахуванням коефіцієнту трансформації трансформатору струму) сторонами не оспорювалась.

На підставі вищевказаних актів, протягом березня 2008р. -серпня 2011р. електропостачальник виставляв споживачу рахунки на сплату вартості фактично спожитої електричної енергії, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 53, 67-68, 70, 72-74, 76).

Розрахунок вартості фактично спожитої електричної енергії здійснювався постачальником електричної енергії з урахуванням коефіцієнту трансформації трансформатору струму "20", як то передбачено сторонами у додатку №3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до Договору (том 1 а.с. 28).

Всі вищевказані виставлені електропостачальником рахунки на спожиту протягом березня 2008р. -серпня 2011р. електроенергію були сплачені позивачем в повному обсязі.

Відповідачем сумісно з представниками позивача, під час проведення технічної перевірки 07.09.2011р. електролічильника №08562 з трансформаторами струму 300/5 (акт технічної перевірки розрахункових приладів обліку №508005 від 07.09.2011р. -том 1 а.с. 61), було виявлено невідповідність з даними розрахункової групи, з приводу чого відповідачем було здійснено донарахування вартості спожитої електричної енергії споживачем з березня 2008р. по серпень 2011р., про що позивач був повідомлений листом №21.4/11301 від 14.09.2011р. (том 1 а.с. 56).

Перерахунок вартості фактично спожитої електричної енергії було здійснено позивачу із застосуванням коефіцієнту трансформації трансформатору струму "60", відповідно до додатку №3.1 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до Договору (том 1 а.с. 113), який діяв одночасно із вищевказаним додатком №3 до Договору.

На підставі наведеного вище, позивачу були виставлені рахунки (здійснено донарахування) на сплату вартості спожитої активної електроенергії за березень 2008р. -серпень 2011р. на суму 523 662, 10 грн. та реактивної електроенергії за аналогічний період на суму 7 552, 83 грн.

Предметом спору у цій справі за первісним позовом є право відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р. , а за зустрічним позовом - стягнення вартості спожитої активної електроенергії за березень 2008р. -серпень 2011р. на суму 523 662, 10 грн. та реактивної електроенергії за аналогічний період на суму 7 552, 83 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії і споживачем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору через виконання нових технічних умов №09-98/456 від 05.04.2006р. та №09-98/2674 від 06.12.2006р., оскільки дозволена потужність склала 263,5 кВТ замість 50 кВт та 14.12.2007р. (том 1 а.с. 40).

Договір був доповнений додатком №3.1 до Договору (п.1 додаткової угоди №1 від 14.12.2007р. до Договору).

Згідно додатку №3.1 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до Договору (том 1 а.с. 113), розрахунковий коефіцієнт трансформації трансформатору струму складає "60".

Посилання скаржника на помилковість висновку господарського суду щодо не визначення об'єму електричної енергії фактично спожитої позивачем через не прийняття до уваги необхідності зробити перерахунок спожитої електроенергії з урахуванням коефіцієнту трансформації трансформатора струму "60", судова колегія вважає безпідставними, оскільки, Додаток № 3 до Договору був чинний в спірний період, відповідач під час складання та підписання актів прийняття-передавання електроенергії та виставлення позивачу рахунків на оплату вартості електроенергії, за період з березня 2008р. по серпень 2011р., користувався саме додатком №3 до Договору .

Крім того, пунктом 2.3.4 Договору визначений обов'язок позивача здійснювати оплату вартість спожитої електричної енергії саме за умовами додатку №3 до Договору (а не додатку №3.1 до Договору).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких підстав, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у визначенні іншого розрахункового коефіцієнту за додатком №3.1 до Договору є вірним.

Відповідачем зазначеного висновку не спростовано, доводи апеляційної скарги підтверджені в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Отже висновок суду першої інстанції про відмову відповідачу у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 531 214,93 грн. (з яких 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію) є законним та обґрунтованим.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог позивача, судова колегія вважає, що висновок господарського суду є вірним, а доводи відповідача не засновані на законі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2012 року у справі №7/247пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго",

м. Горлівка, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2012 року у справі

№ 7/247пн залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді К.І. Бойченко

Г.І. Діброва

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС