Рішення

від 11.07.2012 по справі 5015/1901/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.12 Справа№ 5015/1901/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бісер Транс", м. Пустомити, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик", м. Львів, за участю третьої особи 1:товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна", м. Київ, третьої особи 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Метро кеш енд Керрі Україна", м. Київ, про: стягнення 2 000,00 грн. вартості перевезення, за зустрічним позовом про:стягнення 29 903,86 грн. вартості нестачі вантажу. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Заболотовський В.М. - довіреність №1 від 21.02.2009 р., відповідача:Хрипта І.М. -угода-доручення від 30.05.2011 р., третьої особи 1:не з'явився, третьої особи 2:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бісер Транс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 16.05.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 30.05.2012 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач усупереч укладеному договору №1598 на виконання транспортних послуг від 20.09.2011 р. (надалі -Договір) не здійснив оплати за надані послуги з перевезення вантажу. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 2 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 151,23 грн. пені, 20,00 грн. інфляційних втрат та 30,25 грн. -3% річних.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що вантажоодержувачем (третя особа 2 у справі) під час вивантаження товару виявлено нестачу продукції на загальну суму 29 903,86 грн. У зв'язку з наведеним, в силу положень пункту 4.2 Договору просить стягнути з перевізника (позивач у справі) 29 903,86 грн. вартості нестачі вантажу. Позивач за зустрічним позовом пояснив, що надані третьою особою 2 примірники товарно-транспортних накладних не містять підписів повноважних на отримання вантажу представників.

Позивачем за первісним позовом подано відзив на зустрічний позов. У поданому відзиві просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, керуючись наступним. Здача вантажу у пункті призначення була проведена у тій кількості та масі, яка була прийнята для перевезення від вантажовідправника, про що свідчать: підпис та печатка вантажовідправника, підпис перевізника, підпис та штамп вантажоодержувача у товарно-транспортних накладних. Посилання замовника на те, що перевізник зобов'язаний передати вантаж вантажоодержувачу за транспортними накладними, а не за товарно-транспортними накладними є безпідставними та неправомірними, в силу положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України. Крім того, акт розбіжностей, на який посилається відповідач за первісним позовом є недійсним згідно з положенням пункту 15.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України.

В судові засідання представники третіх осіб не з'являлися, хоч були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомили, письмових пояснень стосовно спору не надали.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №1598 на виконання транспортних послуг від 20.09.2011 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору перевізник (позивач у справі) надає замовнику (відповідач у справі) транспортні послуги по території України або здійснює міжнародні вантажні перевезення. Всі умови перевезення, характеристики вантажу, терміни і т.д. вказуються в разовій заявці, яка надається перевізнику замовником на перевезення такого вантажу і є невід'ємною частиною цього договору.

Сторонами погоджено замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом №3142-П від 14.10.2011 р. (надалі -Заявка) за умовами Договору. Згідно з цим замовленням: термін доставки - з 15.10.2011 р. до 17.10.2011 р., вартість послуг по території України -4 000,00 грн., умови оплати -перерахунок протягом 10 календарних днів після отримання оригіналів документів.

Позивачем здійснено перевезення вантажу на адресу вантажоодержувача (вказаному у заявці) та ним прийнято, про що свідчать:

- товарно-транспортна накладна №6877518 від 15.10.2011 р., де зазначено: матеріальні цінності у відповідності з накладними №8027014722, 8027033322, 8027033306, 8027028429, 8027035766; продукція відвантажена на 8 палетах; маса брутто 2,518 т, жодних відомостей про складення акта розбіжностей немає; підписано та скріплено печаткою вантажовідправника, підписано перевізником, підписано та скріплено штампом вантажоодержувача; жодних зауважень щодо наданих послуг не зазначено;

- товарно-транспортна накладна №6877518 від 15.10.2011 р., де зазначено: матеріальні цінності у відповідності з накладними №8027034145, 8027033416, 8027033707, 8027031097, 8027033408, 8027033708; продукція відвантажена на 5 палетах; маса брутто 1,554 т, жодних відомостей про складення акта розбіжностей немає; підписано та скріплено печаткою вантажовідправника, підписано перевізником, підписано та скріплено штампом вантажоодержувача; жодних зауважень щодо наданих послуг не зазначено.

Третя особа 2 прийняла вантаж за товарно-транспортними накладними, однак виявила недостачу товару за транспортними накладними, а саме: №8027033416 від 15.10.2011 року та №8027033408 від 15.10.2011 року. Аналізом зазначених накладних встановлено, що третя особа 2 прийняла вантаж 18.10.2011 року, однак виявила розбіжності за кількістю поставленого товару уже 19.10.2011 року.

Крім того, суду представлено Акт про розбіжності по кількості, складений представниками третьої особи 2. Зазначений акт не містить дати складання, однак в ньому міститься інформація про те, що у транспортній накладній постачальника зроблено відмітку про недостачу. Оскільки зазначені помітки зроблено 19.10.2011 року, то зазначений акт складений не раніше цієї дати, тобто уже після здійснення перевезення та прийняття товару від перевізника.

Позивачем надіслано відповідачу рахунок на оплату наданих послуг №678 від 18.10.2011 р. на суму 4 000,00 грн., акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортні накладні. Відповідач отримав вказані документи 27.10.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи. Транспортні накладні не надсилалися, що підтверджено обома сторонами у справі. Відповідач частково оплатив вартість поставленої продукції у сумі 2 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 09.12.2011 р. Решти 2 000,00 грн. вартості перевезення відповідач за первісним позовом не оплатив.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №1 від 05.01.2012 р. про оплату наданих послуг. Відповідач отримав претензію 11.01.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Відповідачем на адресу позивача надіслано претензію №12-3 від 30.12.2011 р. про стягнення з перевізника (позивач у справі) 29 903,86 грн. за виявлену нестачу продукції під час вивантаження товару. Претензія надіслана 19.01.2012 р., про що свідчить опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За наслідками аналізу обставин справи, представлених сторонами документів, суд дійшов висновку про належне здійснення позивачем перевезення, а відтак -і виникнення обов'язку у відповідача оплатити вартість такого перевезення, враховуючи такі доводи.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено перевезення вантажу, що документально підтверджено товарно-транспортними накладними. При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині відсутності підпису повноважного представника вантажоотримувача на товарно-транспортних накладних. По-перше, примірники товарно-транспортних накладних позивача містять підписи представників вантажоотримувача. По-друге, факт отримання вантажу вантажоотримувачем підтверджується складенням ним актів про недостачу, позаяк виявити недостачу неможливо без попереднього прийняття вантажу (або ж при прийнятті вантажу). По-третє, відповідач частково оплатив вартість перевезення 09.12.2011 року, зі спливом майже трьох тижнів після здійснення перевезення. Зазначені обставини в сукупності свідчать про здійснення перевезення позивачем та отримання вантажу вантажоотримувачем.

Аналіз матеріалів справи свідчить також і про виконання зобов'язання позивачем з перевезення вантажу з дотриманням вимог законодавства та укладеного Договору, що спростовує твердження відповідача про нестачу вантажу з вини перевізника. При цьому суд керувався таким.

Відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві , якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Аналогічні норми передбачено і Господарським кодексом України. Так, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (частина 2 статті 308 Господарського кодексу України). Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення (частина 3 статті 310 Господарського кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (надалі -Правила), визначено, що товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 10.13 Правил тарні та штучні вантажі приймаються перевізником із зазначенням в товарно-транспортній накладній маси вантажу та кількості вантажних місць. Як убачається з представлених товарно-транспортних накладних, кількість вантажних місць -13 палет, маса брутто -4,072 т.

Пунктами 13.1, 13.2 Правил передбачено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення за масою і кількістю місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Аналогічні положення передбачено і в Статуті автомобільного транспорту Української РСР, затвердженому постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року №401 (надалі -Статут). Так, пунктами 65, 66 Статуту визначено, що здача вантажів вантажоодержувачу в пункті призначення за вагою і кількістю місць провадиться в тому ж порядку, в якому вантажі були прийняті від вантажовідправника. Вантажі, що прибули у справних автомобілях, причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць. У пункті призначення автотранспортне підприємство або організація при здачі вантажу зобов'язані перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу у випадках:

а) прибуття вантажу в несправному кузові рухомого складу або в справному кузові але з пошкодженими пломбами, або з пломбами попутної вантажної автостанції;

б) прибуття вантажу, що швидко псується, з порушенням строків доставки цього вантажу або встановленого Правилами температурного режиму при перевезенні;

в) прибуття вантажу, навантаженого автотранспортним підприємством або організацією з складу вантажної автостанції;

г) видачі вантажу з складу вантажної автостанції.

В усіх випадках тарні і штучні вантажі видаються автотранспортним підприємством або організацією з перевіркою ваги і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. При виявленні пошкодження тари, а також інших обставин, що можуть впливати на стан вантажу, автотранспортне підприємство або організація зобов'язані провести перевірку вантажу в пошкоджених місцях по товарно-транспортних накладних з розкриттям пошкоджених місць.

Статтею 68 Статуту визначено, що коли при перевірці ваги, кількості вантажних місць або стану вантажу в пункті призначення будуть виявлені недостача, псування або пошкодження вантажу або якщо ці обставини встановлені актом, складеним в дорозі, автотранспортне підприємство або організація зобов'язані визначити розмір фактичної недостачі, псування або пошкодження вантажу.

Таким чином, при прийманні вантажу перевіряється вага, кількість вантажних місць або стан вантажу, що спростовує твердження відповідача за первісним позовом про необхідність перевіряти увесь вантаж за транспортними (видатковими) накладними, які є супровідними документами.

Відповідно до пункту 72 Статуту автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що вантажоодержувач прийняв товар від перевізника без застережень 18.10.2011 року за двома товарно-транспортними накладними №6877518 від 15.10.2011 р., однак нестачу виявлено та зафіксовано уже наступного дня -19.10.2011 року, перевізник протягом цього періоду уже не може нести відповідальності за схоронність вантажу, а тому в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Що стосується оцінки акта про розбіжності, то суд керувався таким.

Правилами передбачено порядок фіксування нестачі вантажу за кількістю. Так, пунктом 15 Правил передбачено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія . Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними . Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Аналогічно, відповідно до статті 158 Статуту обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми. Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми.

Таким чином, комплексний аналіз зазначених вище норм дає змогу дійти висновку, що недостача може бути зафіксована та належним чином оформлена лише при прийнятті вантажу , що дало б підстави для відповідальності перевізника.

Проте представлені суду копії товарно-транспортних накладних не містять жодної інформації стосовно складання акта про розбіжності, представлений акт про розбіжності не відповідає формі, зазначеній в Додатку 4 до Правил. Зазначений акт складено наступного дня -19.10.2011 року, уже без участі водія перевізника. За таких обставин суд не бере до уваги цей документ як такий, що не має доказової сили.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що перевізник належним чином здійснив перевезення вантажу, що спричиняє виникнення обов'язку у відповідача оплатити вартість наданих послуг.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 3.1 Договору замовник перераховує на рахунок перевізника вартість транспортних послуг, яка була вказана в разовій заявці на перевезення протягом 10 календарних днів після отримання замовником оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, якщо інше не вказано у разовій заявці на перевезення. Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов'язку підтверджено, строк виконання зобов'язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов'язок з такої оплати 28.10.2011 року, а тому вимоги позивача про стягнення 2 000,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача в тій частині, що у нього не виникло обов'язку з оплати вартості наданих послуг лише через відсутність транспортних накладних, які не були надіслані йому перевізником, оскільки підставою для оплати є факт виконання перевезення, надані документи на підставі Договору. Наведені заперечення суд розцінює як формальні та такі, що спрямовані на ухилення від оплати вартості наданих послуг.

Згідно з пунктом 4.3.1 Договору замовник несе відповідальність за збитки, завдані перевізнику безпідставною відмовою в оплаті та несвоєчасною оплатою рахунків перевізника у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки. За таких обставин позивачем підставно нараховано пеню. Однак, суд вважає розрахунок пені здійсненим з помилкою, адже розмір облікової ставки НБУ було зменшено з 23.03.2012 року з 7,75% до 7,5%. Крім того, позивачем невірно визначено період прострочення з 06.11.2011 року, оскільки таке прострочення почалося з 07.11.2011 року. Суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку про обґрунтованість пені в розмірі 154,06 грн., а тому задоволює вимоги в заявлених межах -151,23 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 20,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення процентів річних, то вони також підлягають коректуванню з огляду на невірність визначення періоду прострочення. Суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку про обґрунтованість вимог в цій частині в сумі 30,08 грн. В решті первісного позову потрібно відмовити.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів первісного позову, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за первісним позовом покладають на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 307 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 909 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик" (адреса: вулиця Олени Степанівни, будинок 47, місто Львів, 79018; ідентифікаційний код 35774697 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бісер Транс" (адреса: вулиця Відродження, будинок 5, місто Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область, 81100; ідентифікаційний код 36383511 ) 2 000,00 грн. основного боргу, 151,23 грн. пені, 20,00 грн. інфляційних втрат, 30,08 грн. -3% річних, 1 609,34 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 16.07.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.