Рішення

від 04.07.2012 по справі 5016/784/2012(7/53)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 5016/784/2012(7/53)

м.Миколаїв

За позовом: Фермерського господарства "Вечірок", 74860, Херсонська область, Каховський район, с.Заозерне, вул.Пархоменко, буд. 4

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Інвест-Агро", 57263, Миколаївська область, Жовтневий район, с.Шевченкове, вул.Щорса, буд. 3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби, 74800, Херсонська область, м.Каховка, вул.Кірова, 13

Про: визнання угоди недійсною.

Суддя Семенчук Н.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Пляка С.В. дов. б/н від 20.04.2012 року

Від відповідача: Чебан В.О. дов. б/н від 26.04.2012 року

Від ІІІ-ї особи: Бойко С.О. дов. № 1631/10 від 18.06.2012 року

Федченко В.В. дов. № 140/10 від 21.03.2012 року

СУТЬ СПОРУ: Фермерське господарство "Вечірок" звернулось до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним Договору поставки № 1 від 03.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Фермерське господарство "Вечірок"декілька разів направляло товар на адресу Відповідача, але останній відмовлявся приймати товар та оплачувати його, та що саме зазначена обставина свідчить про те, що відповідач укладав Договір поставки № 1 від 03 січня 2012 року без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися вказаним договором, тому вважає, що під час укладання Договору поставки № 1 від 03 січня 2012 року, було порушено ч. 5 ст. 203 ЦК України., а саме - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач надав відзив в якому проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги Позивача безпідставними, вказує на те, що фактів щодо направлення позивачем товару та відмови відповідачем від отримання товару та від оплати товару не існує, зазначає що позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не доведені обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог щодо визнання недійсним договору, оскільки після укладання договору відповідач неодноразово отримував товар направлений позивачем на адресу відповідача на підставі документів, які передбачені чинним законодавством України та здійснював оплату за отриманий товар в касу позивача, що підтверджуються наявними Специфікаціями, накладними, податковими накладними та квитанціями до прибуткових касових ордерів, складених на виконання умов Договору поставки № 1 від 03.01.2012 року.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби в клопотанні № 1292/10 від 31.05.2012 року вказувала на те, що в поясненнях від 25.05.2012 року голова Фермерського господарства "Вечірок" - Вечірко Петро Петрович зазначав, що останній до судових органів особисто не звертався, повноваження іншим особам на це не надавав, про оскарження в судах угод укладених господарством йому нічого не відомо.

В судовому засіданні 07.06.2012 року судом було оголошено перерву до 19.06.2012 року, явка в судове засідання на 19.06.2012 року голови ФГ "Вечірок" Вечірко Петра Петровича для надання особистих пояснень по справі судом була визначена обов'язковою.

19.06.2012 року в судовому засіданні голова ФГ "Вечірок" Вечірко Петро Петрович надав суду усні та письмові пояснення, в яких зазначив, що дійсно ним була видана довіреність на ім'я Пляка С.В. на право подавати позови до суду та представляти інтереси ФГ "Вечірок", та що позовна заява до господарського суду була подана з його відома. Також вказав, що в позовній заяві помилково зазначено, що ним декілька разів направлявся товар по Договору поставки № 1 від 03.01.2012 року на адресу відповідача та що останній відмовився приймати товар та оплачувати, вказує що таких фактів не було. Стверджує, що доказів та обставин відмови від отримання відповідачем товару та відмови від оплати не має, при цьому нових обставин в обґрунтування вимог не зазначив та письмової заяви щодо відмови від позовних вимог до суду не надав.

Представник позивача Пляка С.В. в судовому засіданні 19.06.2012 року надав письмові пояснення в яких зазначив, що ним при виготовленні позовної заяви від 28.04.2012 року було помилково вказані обставини, що ФГ "Вечірок" декілька разів направлявся товар по Договору поставки № 1 від 03.01.2012 року на адресу відповідача та що останній відмовлявся приймати товар та оплачувати, вказує що таких фактів не було, нових обставин на обґрунтування вимог щодо визнання недійсним договору не зазначив.

04.07.2012 року Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби в останній день строку вирішення спору визначеного ст.69 ГПК України подала до суду клопотання про витребування доказів, а саме про витребування у відповідача: -документального підтвердження здійснення розрахунків з ФГ «Вечірок»та пояснення щодо походження коштів на здійснення таких розрахунків; - пояснення та документальне підтвердження здійснення транспортування товару від ФГ «Вечірок» до ТОВ «Рост-Інвест-Агро»- вид транспорту, приналежність транспорту, прізвища, ім'я, по-батькові водіїв, наявність товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару, тощо та витребувати від Управління статистики у Каховському районі інформацію щодо поданого звіту ФГ «Вечірок»за 2010-2011р. по зібраному врожаю.

Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки є необґрунтованим та не відповідає вимогам визначеним ст. 38 ГПК України, а саме, не конкретизовано який доказ витребовується (№,дата),та на підтвердження яких обставин, виходячи з підстав позову, зазначених в позовній заяві.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 07.06.2012 року та 19.06.2012 року оголошувались перерви.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

03 січня 2012 року між Фермерським господарством «Вечірок»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост-Інвест-Агро»(покупець) було укладено Договір поставки № 1( далі Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору - позивач зобов'язується передати у власність Відповідача сільськогосподарську продукцію, визначену у п.1.2 цього Договору (надалі іменується «продукція»), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією, що є додатком до Договору (п.1.2 Договору).

Відповідно п. 2.1 Договору датою поставки продукції за цим Договором вважається дата оформлення документів (видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, тощо). Ціна за одиницю продукції та сума поставки за цим Договором, визначена сторонами у специфікації. Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом внесення грошових коштів в касу фермерського господарства, або перерахуванням на поточний рахунок (п. 3.1-3.2 Договору).

Пунктом 7.1 Договору визначено - Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін. Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2012 року(п.7.2 Договору).

Предметом даного судового розгляду є вимога Фермерського господарства "Вечірок" заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Інвест-Агро" про визнання недійсним Договору поставки № 1 від 03.01.2012 року.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вказані вище частини цієї статті встановлюють, що: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Пунктом 24 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

В якості підстави для визнання договору недійсним позивач в позовній заяві вказував на те, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки Фермерське господарство "Вечірок" декілька разів направляло товар на адресу Відповідача, але останній відмовлявся приймати товар та оплачувати його, в подальшому позивач вказав, що дані обставини зазначені ним в позові помилково, та що вказаних фактів не існує, нових обставин в обґрунтування вимог позивачем не заявлено , тобто фактично позивач відмовився від підстав позову, при цьому письмової заяви щодо відмови від позовних вимог до суду не надав.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, обов'язок доведення фактичних обставин, на яких ґрунтувалась вимога позивача, а саме фактів направлення продукції та відмови відповідача від отримання та оплати поставленої продукції, покладається на Позивача, разом з тим позивач не тільки не надав доказів в обґрунтування позовних вимог, а більш того письмово зазначив, що обставини, які були ним вказані в позові в обґрунтування позовних вимог були зазначені ним помилково, при цьому нових обставин та доказів не зазначив та до суду не надав.

Враховуючи, що позивачем не доведені обставини, що Договір поставки № 1 від 03.01.2012 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 38, 44, 49, 77, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 09.07.2012 року.

Суддя Н.О.Семенчук