Рішення

від 10.07.2012 по справі 5020-700/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року справа № 5020-700/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Приватного підприємства «Торговельний комплекс «Диалог»

(99011, місто Севастополь, вулиця АДРЕСА_4, ідентифікаційний код 19186792) ,

про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 від17.08.2001, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі;

відповідач (Приватне підприємство "Торговельний комплекс "Диалог") -не з'явився.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Торговельний комплекс «Диалог»про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 331, 392 Цивільного кодексу України, обґрунтовані фінансуванням будівництва спірних об'єктів нерухомого майна, які повинні були бути передані позивачу відповідачем в рахунок виконання ним зобов'язань за договорами про інвестування будівництва об`єктів нерухомості. При цьому відповідачем порушено договірний строк закінчення будівництва та введення в експлуатацію спірних об'єктів нерухомості та, відповідно, не передано об'єкти нерухомого майна позивачеві у власність, чим порушено права останнього.

Ухвалою від 22.06.2012 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 10.07.2012.

У судове засідання 10.07.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, до його початку надав клопотання про розгляд справи у відсутність представників відповідача та просив у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити.

Також до початку судового засідання відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи те, що відповідно до положень статті 331 Цивільного кодексу України визнання права власності на об'єкт нерухомого майна можливо лише після закінчення його будівництва та введення його в експлуатацію. На теперішній час будівництво об'єкта не закінчено, об'єкт нерухомого майна не введений в експлуатацію, тобто відсутні правові підстави для визнання права власності на нього.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Позивач проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечувала.

У судовому засіданні 10.07.2012 позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надала письмові пояснення по суті спору, вказавши, що оскільки об'єкт незавершеного будівництва є майном у розумінні статей 177, 179, 190 Цивільного кодексу України, відносно якого виникають господарські права та обов'язки, зокрема і право власності, то на це майно розповсюджується дія норм права, регулюючих захист права власності, зокрема і вимоги статті 392 Цивільного кодексу України.

Таким чином в якості правових підстав для звернення в суд з позовом про визнання права власності позивач вказав саме на положення статті 392 Цивільного кодексу України.

Означені пояснення позивача були прийняти судом.

Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому, з урахуванням письмових пояснень по суті позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2003 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Торговий комплекс «Диалог»був укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_11, відповідно до умов якого Орендодавець, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №680 від 05.03.2003, передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 0,0472 га, розташовану у Ленінському районі міста Севастополя по АДРЕСА_3, надану для будівництва та обслуговування торгового комплексу.

21.03.2005 Приватному підприємству «Торговий комплекс Диалог»інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було видано Дозвіл на виконання будівельних робіт №75/430 з будівництва «Торгового комплексу «Диалог»по вул. АДРЕСА_4.

10.03.2010 між Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог" (сторона 1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона 2) був укладений договір про інвестування будівництва об'єктів нерухомості (договір) (арк. с. 9-13), відповідно до умов якого сторона 1 -виконує функцію замовника -забудовника будівництва, а сторона 2 - забезпечує фінансування будівництва, набуття матеріалів та обладнання, введення в експлуатацію та передачу на баланс експлуатаційним організаціям об'єктів, при цьому об'єктом є ізольований об'єкт нерухомості, загальною площею від 80 до 100 кв.м, розташований на АДРЕСА_2.

Відповідно до розділу 2 Договору сторона 2 за рахунок власних або залучених коштів забезпечує фінансування будівництва, набуття матеріалів та обладнання, введення в експлуатацію об'єкта, а сторона 1 виконує функцію замовника будівництва об'єкта та забезпечує отримання всього комплексу дозволів на виконання будівельних робіт, а також виконує інші функції замовника.

Після здачі в експлуатацію торгово-офісного комплексу, зокрема, і об'єкта за актом Державної приймальної комісії, сторони розподіляють результати інвестиційної діяльності у встановленому договором порядку.

Сторона 1 зобов'язалась прийняти участь в передачі (оформленні) стороні 2 закінченого будівництвом об'єкта, надати стороні 2 передбачені діючим законодавством документи, які необхідні для оформлення стороною 2 права власності на об'єкт, зокрема за вимогою сторони 2 надати документи для оформлення стороною 2 права власності на об'єкт в КП «БТІ та ДРОНМ»СМР як на об'єкт незавершеного будівництва.

Сторона 2 має право, зокрема, отримати та зареєструвати право власності на об'єкт відповідно до умов цього Договору після введення торгово-офісного комплексу в експлуатацію за актом приймально-здавальної комісії. У випадку необхідності Сторона 2 має право здійснити реєстрацію права власності на об'єкт в КП «БТІтаДРОНМ»СМР, як об'єкт незавершеного будівництва (п. 4.2.2).

За змістом пункту 10.1 Договору попередні строки будівництва об'єкта, зокрема здача його в експлуатацію - до 01.08.2010.

02.09.2010 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про інвестування будівництва об'єктів нерухомості, згідно з якою п. 3.1.3 викладений в наступній редакції: Сторона 1 зобов'язується передати стороні 2 об'єкт незавершеного будівництва із степеню готовності 60% від проектної за ціною 2656 грн. за 1 кв.м для оформлення права власності сторони 2 за актом приймання-передачі. Загальна сума договору складає 212480 грн. (арк.с. 14).

20.03.2010 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про інвестування будівництва об'єктів нерухомості /арк.с. 15/, відповідно до умов якого Сторона 2 (позивач) за рахунок власних або залучених коштів забезпечує фінансування будівництва, набуття матеріалів, обладнання, введення об'єкта в експлуатацію, а Сторона 1 (відповідач) виконує функції замовника будівництва об'єкта, забезпечує отримання усього комплексу дозволів на виконання будівництва, та виконує інші функції замовника будівництва комплексу нежитлових приміщень за адресою: м. Севастополь, вул. АДРЕСА_4, загальною площею 171,2 м 2 , що розташовані на цокольному поверсі, а саме:

- приміщення НОМЕР_4 площею 84,3 м 2 ;

- приміщення НОМЕР_5 площею 52,7 м 2 ;

- приміщення НОМЕР_6 площею 13,5 м 2 ;

- приміщення НОМЕР_7 площею 20,7 м 2 .

Відповідно до пункту 3.1.3 означеного Договору, сторона 1 зобов'язалася прийняти участь в передачі (оформленні) стороні 2 закінченого будівництвом об'єкта, надати Стороні 2 документі, передбачені діючим законодавством, необхідні для оформлення Стороною 2 права власності на об'єкт, а також за першою вимогою Сторони 2 надати документи для оформлення права власності за стороною 2 на об'єкт в КП «БТІтаДРОМ»СМР, як об'єкт незавершеного будівництва.

Згідно із пунктом 4.2.2 Договору Сторона 2 має право отримати та зареєструвати право власності на Об'єкт відповідно до умов Договору після введення торгово-офісного комплексу до експлуатації за актом державної приймальної комісії. У випадку необхідності Сторона 2 має право здійснювати реєстрацію права власності на об'єкт у КП «БТІ та ДРОНМ»СМР, як об'єкт незавершеного будівництва.

За змістом пункту 10.1 Договору попередні строки будівництва об'єкта, зокрема здача його в експлуатацію - до 01.08.2010.

06.09.2010 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про інвестування будівництва об'єктів нерухомості від 20.03.2010, згідно з якою п. 3.1.3 був укладений в наступній редакції: Сторона 1 зобов'язується передати Стороні 2 об'єкт незавершеного будівництва із степеню готовності 60% від проектної за ціною 2656 грн. за 1 кв.м для оформлення права власності сторони 2 за актом приймання-передачі. Загальна сума договору складає 454707,20 грн. (арк.с. 20).

06.01.2012 сторонами укладено додаткову угоду до Договору про інвестування об'єктів нерухомості від 20.03.2010, згідно з якою характеристика об'єкта (ст.1) була викладена в наступній редакції: «Цокольний поверх: приміщення НОМЕР_4 площею 94,3 кв.м; приміщення НОМЕР_3, площею 13,5 кв.м., загальна площа 107,8 кв.м (арк.с. 21).

30.03.2010 між Позивачем (сторона 2) та Відповідачем (сторона 1) був укладений договір про інвестування будівництва об'єктів нерухомості (арк.с. 22-26), відповідно до умов якого сторона 2 за рахунок власних або залучених коштів забезпечує фінансування будівництва об'єкта, набуття матеріалів та обладнання, введення в експлуатацію об'єкта, а сторона 1 виконує функції замовника будівництва об'єкта, забезпечує отримання усього комплексу дозволів на виконання будівельних робіт, виконує інші функції замовника об'єкта -ізольованого об'єкта нерухомості, загальною площею 68,4 кв.м, який розташований на третьому поверсі торгово-офісного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. АДРЕСА_4, та складається з:

- приміщення НОМЕР_8, площею 37,4 м 2 ;

- приміщення НОМЕР_9, площею 19,0 м 2 ;

- приміщення НОМЕР_10, площею 12,0 м 2 .

Плановий строк закінчення будівництва та здачі об'єкта нерухомості в експлуатацію -01.08.2010 (пункт 10.1 Договору).

07.09.2010 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про інвестування будівництва об'єктів нерухомості від 30.03.2010, згідно з якою п. 3.1.3 був укладений в наступній редакції: Сторона 1 зобов'язується передати Стороні 2 об'єкт незавершеного будівництва із степеню готовності 60% від проектної за ціною 2656 грн. за 1 кв.м для оформлення права власності сторони 2 за актом приймання-передачі. Загальна сума договору складає 181670,40 грн. (арк.с. 27).

31.03.2011 сторонами (Позивачем та Відповідачем) оформлено та підписано угоду, якою проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 848 857,60 грн (а.с. 28).

31.03.2011 Позивач звернулась до Відповідача із заявою про передачу у власність об'єктів нерухомості відповідно до укладених договорів (арк.с. 48).

Листом від 31.03.2011 Відповідач відмовив у передачі зазначених об'єктів, посилаючись на відсутність введення будівлі торгово-офісного комплексу по вул. АДРЕСА_4 в експлуатацію, зазначивши, що до введення об'єкта в експлуатацію він належить ПП ТК «Диалог»на праві власності, як замовнику будівництва та власнику земельної ділянки (арк.с. 49).

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження №682 від 11.08.2011, яке було проведено Севастопольським відділенням ХНДІСЕ ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, будівельна готовність об'єктів, розташованих у торговому комплексі «Диалог»по АДРЕСА_4 у місті Севастополі, складає:

- приміщення 10 поверху, площею 100 кв.м -55%;

- приміщення третього поверху, загальною площею 68,4 кв.м -45%

- приміщення цокольного поверху загальною площею 107,8 кв.м. -41%

Ринкова вартість складає:

- приміщення 10 поверху, площею 100 кв.м - 482087 грн.;

- приміщення третього поверху, загальною площею 68,4 кв.м - 224708 грн.

- приміщення цокольного поверху загальною площею 107,8 кв.м. - 387405 грн.

Враховуючи наявність у відповідача невиконаних зобов'язань перед позивачем за договорами про інвестування будівництва об'єктів нерухомості від 10.03.2010, 20.03.2010, 30.03.2010 та додатковими угодами до них, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва, з огляду на те, що положеннями означених договорів передбачена можливість визнання позивача власником об'єктів незавершеного будівництва у разі не введення об'єктів в експлуатацію.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вважає позовні такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язальні відносини на підставі укладених між ними договорів про інвестування будівництва об'єктів нерухомості.

Частиною 2 п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва на підставі статті 331, в подальшому, вказавши в якості підстави позову, статтю 392 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що спірні об'єкти є незавершеним будівництвом, не введені до експлуатації, таким чином спірне майно на час розгляду справи не набуло статусу нерухомого майна в понятті діючого законодавства з огляду на положення статті 331 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Виходячи із змісту частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України).

Абзацом 2 частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено право особи, що створила обєкт нерухомого майна зі своїх матеріалів, або набуває на нього право власності на підставі договору або закону, укладати договори щодо зазначеного об'єкта незавершеного будівництва (про відчуження або іпотечні).

При цьому для реєстрації права власності набувача на об'єкт незавершеного будівництва, надаються документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисна документація, а також документи, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, статтею 331 Цивільного кодексу України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 18/314, при тому, що в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Що стосується посилань позивача на статтю 392 Цивільного кодексу України, то суд ввжає, що вказана стаття не може бути підставою позову про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва виходячи з наступного.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В даному випадку, позивач не являється власником майна, а є лише особою, яка претендує на статус власника, посилаючись на існування з відповідачем договірних відносин щодо інвестування в будівництво.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно за статтею 392 ЦК України є наявність у позивача доказів на підтвердження приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують належність позивачеві на праві власності спірного майна.

Оскільки позивач не являється власником майна, підстави для застосування положень статті 392 ЦК України відсутні.

Враховуючі означене, суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання права власності як на підставі статті 331, так і статті 392 Цивільного кодексу України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 12.07.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк