Постанова

від 10.07.2012 по справі 17/5026/43/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 17/5026/43/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача Борзяк В.А., від відповідача Охріменко Р.О., від третьої особи не з'явились,

розглянувши апеляційні скарги

приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика»

та товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1»

на рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року

у справі №17/5026/43/2012 (суддя Боровик С.С.)

за позовом приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика»,

с. Ковтуни, Золотоніський район, Черкаська область,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1»,

с. Ковтуни, Золотоніський район, Черкаська область,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53,

про стягнення 337254,13 грн. та зобов'язання припинити використання земельних ділянок, -

встановив:

У січні 2012 року ПП «Золотоніська птахофабрика» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Силікат-1» (далі - відповідач) про стягнення 337254,13 грн., з яких 138570,19 грн. реальні збитки, 198683,94 грн. упущена вигода, та зобов'язання припинити використання земельних ділянок, які орендуються ПП «Золотоніська птахофабрика».

Ухвалою господарського суду Черкаської області до участі у справі №17/5026/43/2012 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача залучено наступних фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі №17/5026/43/2012 позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Силікат-1» припинити використання земельних ділянок громадян загальною площею 157,0624 га в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, з якими ПП «Золотоніська птахофабрика» уклало договори оренди землі від 23.06.2010 року і 31.08.2010 року. В іншій частині позову відмовлено. Присуджено до стягнення з ТОВ «Силікат-1» на користь ПП «Золотоніська птахофабрика» в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору - 1 073,00 грн. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що належним орендарем земельних ділянок (паїв) в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є позивач, а відповідач не набув права оренди вказаних земельних ділянок, оскільки договори оренди, які він уклав з фізичними особами - власниками земельних паїв, не набрали чинності у зв'язку з відсутністю їх належної державної реєстрації, наслідком чого стало зобов'язання відповідача звільнити зазначені земельні ділянки. При цьому, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків (реальних та упущеної вигоди), оскільки останнім не доведено факту наявності таких збитків, а також заподіяння таких збитків внаслідок незаконних дій відповідача.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПП «Золотоніська птахофабрика» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі №17/5026/43/2012 в частині відмови у стягненні 337254,13 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП «Золотоніська птахофабрика» до ТОВ «Силікат-1» про стягнення 337254,13 грн. з яких 138570,19 грн. реальні збитки, 198683,94 грн. упущена вигода. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, невірно застосував норми матеріального права, не надав повної та всебічної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим дійшов до хибного висновку про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування позивачеві реальних збитків та упущеної вигоди.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Силікат-1» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі №17/5026/43/2012 в частині зобов'язання ТОВ «Силікат-1» припинити використання земельних ділянок громадян загальною площею 157,0624 га в адмінмежах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, з якими ПП «Золотоніська птахофабрика» уклало договори оренди землі та стягнення з ТОВ «Силікат-1» на користь ПП «Золотоніська птахофабрика» в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 1073,00 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП «Золотоніська птахофабрика» в частині задоволених вимог. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, не було призначено за клопотанням відповідача судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення наявності або відсутності фактів підробки підписів в платіжних відомостях, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

Позивач та треті особи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу відповідача, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідач та треті особи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу позивача, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року у справі №17/5026/43/2012 апеляційні скарги ПП «Золотоніська птахофабрика» та ТОВ «Силікат-1» прийнято до провадження, об'єднано їх розгляд в одне апеляційне провадження, та призначено до розгляду на 24.04.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року розгляд справи №17/5026/43/2012 відкладено на 22.05.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року розгляд справи №17/5026/43/2012 відкладено на 12.06.2012 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року до складу судової колегії у справі №17/5026/43/2012 замість судді Сухового В.Г. введено суддю Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року розгляд справи №17/5026/43/2012 відкладено на 10.07.2012 року.

В судовому засіданні 10.07.2012 року представником відповідача подано суду клопотання про зупинення провадження у справі №17/5026/43/2012 у зв'язку з поданням ТОВ «Лабрадоріт» до Черкаського окружного адміністративного суду позову до ПП «Золотоніська птахофабрика» та до ТОВ «Силікат-1» про скасування державної реєстрації договорів оренди землі, на які ПП «Золотоніська птахофабрика» посилається в обґрунтування своїх позовних вимог у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути дану справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо справи внаслідок обмеженості предмету позову та певної черговості розгляду вимог.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання в сукупності з матеріалами справи, з урахуванням положень ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про його відхилення, оскільки обставини, які можуть бути встановлені в адміністративній справі за позовом ТОВ «Лабрадоріт» до ПП «Золотоніська птахофабрика» та до ТОВ «Силікат-1» про скасування державної реєстрації договорів оренди землі, не можуть вплинути на результат вирішення спору у даній справі. При цьому, заявником вказаного клопотання не обґрунтовано належним чином в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення зазначеної вище адміністративної справи.

В судовому засіданні 12.06.2012 року представником відповідача подано суду клопотання про виправлення описок, допущених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі №17/5026/43/2012. Колегія суддів, розглянувши подане клопотання та дослідивши текст і зміст ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі №17/5026/43/2012, з урахуванням положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про його відхилення, оскільки ухвала Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі №17/5026/43/2012 описок не містить.

В судовому засіданні 10.07.2012 року представником відповідача подано суду клопотання про призначення у справі №17/5026/43/2012 судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення наявності або відсутності фактів підробки підписів в платіжних відомостях, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Колегія суддів, розглянувши подане клопотання в сукупності з матеріалами справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про його відхилення, оскільки, на переконання колегії суддів, матеріали справи містять достатньо належних доказів для правильного вирішення спору у даній справі.

В судовому засіданні 12.06.2012 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги позивача та просив їх задовольнити, а також заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. В судовому засіданні 12.06.2012 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача та просив їх задовольнити, а також заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.01.2003 року ТОВ «Силікат-1» уклало з фізичними особами - мешканцями села Ковтуни Золотоніського району Черкаської області (третіми особами у даній справі) договори оренди земельних ділянок (паїв) строком на 10 років - до 31.12.2012 року в кількості 50 штук (вказані договори є однаковими за змістом та будовою), та зареєструвало їх в Книзі реєстрації договорів оренди землі Ковтунівської сільської ради протягом грудня 2003 року - січня 2004 року за правилами, визначеними Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 року.

Указом Президента України №134/2003 від 17.02.2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Згідно наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» реєстраторами державного реєстру земель є структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції на момент укладення угод між відповідачем та третіми особами, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073, і відповідно до Указу Президента України від 17.02.2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що, в порушення вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, договори оренди земельної ділянки, укладені між відповідачем та третіми особами, не було зареєстровано у структурному підрозділі державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України».

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Крім того, у разі існування неузгодженості між нормами права, застосовується акт виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Враховуючи загальний порядок застосування актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин саме Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, який прийнятий пізніше, ніж постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» від 25.12.1998 року №2073.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що реєстрація угоди в книзі запису договорів на право користування землею, державної реєстрації договорів оренди землі не замінює.

Таким чином, при недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже, не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав (Постанова Вищого господарського суд, від 31.01.2012 року №35/17-2611-2011).

Враховуючи наведені обставини справи, положення законодавства України та те, що договори оренди земельних ділянок (паїв) від 02.01.2003 року відповідачем - ТОВ «Силікат-1», не зареєстровані в структурному підрозділі Центру ДЗК, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що договори оренди земельних ділянок (паїв) від 02.01.2003 року, які ТОВ «Силікат-1» уклало з фізичними особами - мешканцями села Ковтуни Золотоніського району Черкаської області, не набрали чинності, а отже у ТОВ «Силікат-1» не виникло право оренди спірних земельних ділянок загальною площею 157,0624 га в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Поряд із цим, 23.06.2010 року і 31.08.2010 року ПП «Золотоніська птахофабрика» уклало з фізичними особами - третіми особами у справі, договори оренди земельних ділянок у загальній кількості 50 штук, згідно умов яких (вказані договори є однаковими за змістом та будовою) фізичні особи (орендодавці) надали, а позивач прийняв у строкове платне користування терміном на 7 років земельні ділянки загальною площею 157,0624 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району (п. 1.1 договорів). Факт отримання позивачем вказаних земельних ділянок в оренду підтверджується підписаними сторонами договорів актами прийому-передачі земельних ділянок.

Також, укладені позивачем договори згідно облікових даних міськрайонного управління Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі Черкаської області зареєстровані на протязі вересня - листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (лист Головного управління Держкомзему у Черкаській області від 12.12.2011 року №5298/02-02-10, т. 1, а.с. 24-25).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126 Земельного кодексу України договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а тому за правилами ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» право оренди 50-ти земельних ділянок у ПП «Золотоніська птахофабрика» виникло з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Як зазначав позивач у своїй позовній заяві, незважаючи на вказані обставини, ПП «Золотоніська птахофабрика» з 2010 року не може розпочати ведення сільськогосподарської діяльності на вказаних ділянках, оскільки вони використовуються для вирощування іншою особою - ТОВ «Силікат-1».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно положень ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи те, що договори оренди земельних ділянок (паїв) від 02.01.2003 року, які ТОВ «Силікат-1» уклало з фізичними особами - мешканцями села Ковтуни Золотоніського району Черкаської області, не набрали чинності, і у ТОВ «Силікат-1» не виникло право оренди спірних земельних ділянок загальною площею 157,0624 га в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, а також те, що ПП «Золотоніська птахофабрика» має укладені та зареєстровані належним чином договори оренди цих земельних ділянок, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість вимог ПП «Золотоніська птахофабрика» про зобов'язання ТОВ «Силікат-1» припинити використання вказаних земельних ділянок. Відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення таких вимог є правомірним.

Поряд із цим, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції в задоволенні вимог ПП «Золотоніська птахофабрика» про стягнення з ТОВ «Силікат-1» 337254,13 грн., з яких 138570,19 грн. реальні збитки та 198683,94 грн. упущена вигода, з наступних підстав.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується, відповідно до ст. ст. 211, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, в підтвердження висновків суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що позивачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України про наявність у позивача втрат майнового характеру у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач в якості доказів сплати фізичним особам (орендодавцям) орендної плати в сумі 138570,19 грн. протягом 2010-2011 років надав суду платіжні відомості (т. 2, а.с. 98-109). Однак, з вказаних платіжних відомостей неможливо достовірно встановити, що саме орендодавці - мешканці села Ковтуни Золотоніського району Черкаської області (треті особи у даній справі), отримали вказані грошові кошти, оскільки у наданих платіжних відомостях від імені різних осіб містяться однакові підписи, а також, як вірно вказав суд першої інстанції, виплата орендної плати у грошовій або натуральній формі є обов'язком позивача згідно укладених ним з фізичними особами (орендодавцями) договорів оренди землі

Щодо вимог позивача про стягнення 198683,94 грн. упущеної вигоди колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України про вжиття ним заходів для одержання прибутку, який він вважає упущеною вигодою.

При цьому, колегія суддів вважає, лист позивача від 10.11.2010 року №160 відповідачеві з проханням розглянути можливість надання ПП «Золотоніська птахофабрика» єдиним масивом земельної ділянки площею 157,05 га для ефективного використання землі, і лист відповідача від 03.12.2010 року №190 про його наміри використовувати орендовані земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва, не є належним доказом недопущення відповідачем позивача до їх використання, тобто неправомірної поведінки відповідача.

Відтак, як вірно вказав суду першої інстанції, в даному випадку передбачені законом підстави для відшкодування ПП «Золотоніська птахофабрика» 138 570,19 грн. реальних збитків та 198 683,94 грн. упущеної вигоди відсутні.

Решта доводів скаржників зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилаються скаржники, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі №17/5026/43/2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика» на рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі №17/5026/43/2012 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1» на рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі №17/5026/43/2012 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі №17/5026/43/2012 залишити без змін.

4. Справу №17/5026/43/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Чорногуз М.Г

Мальченко А.О.

13.07.12 (відправлено)