Постанова

від 26.06.2012 по справі 3/307

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 3/307

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлева М.Л.

Авдеєва П.В.

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.06.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Київській області на рішення господарського суду м.Києва від 22.12.11 р. у справі № 3/307 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКС Енерготек»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-1»

про стягнення 25 251,07 грн., розірвання договору оренди, повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 3/307 відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області у задоволені позову до ТОВ "ПКС Енерготек" про стягнення 25 251,07грн.,розірвання договору оренди, повернення майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.12 року апеляційну скаргу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ПКС Енерготек» заборгованість по орендним платежам у розмірі 24 822,87 грн., пені в розмірі 428,20 грн. Розірвано договір оренди від 02.11.07 року, зобов'язавши ТОВ «ПКС Енерготек» повернути групу інвентарних об'єктів Дибинецької ГЕС, площею 276,90 кв.м., розміщене за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Дибинці, вул. Надросся, 10а, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області шляхом укладання акту передавання.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.12 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.12 у справі 3/307 скасувати з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Через відділення документообігу Київського апеляційного господарського суду 13.06.12 року представником відповідача подано клопотання про проведення судової експертизи.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Колегія суддів залишає вказане клопотання без задоволення з огляду на те, що вирішення даного спору не потребує спеціальних знань, а для встановлення дебіторської та кредиторської заборгованості достатньо наявних матеріалів справи.

В судовому засіданні представником відповідача надано відзив на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.05.12 року у справі № 3/307, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва № 3/307 від 22.12.11р. - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

02.11.2007 сторонами укладений договір оренди, за умовами якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно, а саме: група інвентарних об'єктів (нежила будівля ГЕС, зазначено в плані літ. "А" глуха гребля № 1, водоприймач № 2, устаткування та обладнання) Дибинецької ГЕС (далі - майно), площею 276,90 кв. м., розміщене за адресою: Київська область, Богусласький район, с. Дибинці, вул. Надросся, 10а. що знаходиться в оперативному управління регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. Договір посвідчено державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори 02.11.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 1-5003. Майно передано в оренду з метою господарського використання строком до 02.11.2017р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язковість страхування орендованого майна державної та комунальної власності ( ст. 10) що відноситься до істотних умов договору.

Обов'язок орендаря застрахувати майно передбачений пунктом 5.9 договору яким передбачено, що орендар протягом місяця після укладення договору повинен застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, встановленому законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Колегія суддів перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оглянувши в судовому засіданні копію платежу на сплату страхового внеску дійшла висновку про невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку страхування орендованого майна, з огляду на наступне.

Одним із видів розрахункових документів є платіжне доручення, що містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (ст. 1.30, ст. 22.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги - доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання (ст. ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Вимоги щодо форми та змісту платіжного доручення встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22. Згідно з пунктом 3.1 вказаної Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.

В наданому для огляду в судовому засіданні платіжному дорученні відсутня дата проведення перерахунку а також необхідні підписи та печатка установи банку про дійсність вказаного платіжного доручення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку що відповідачем не виконано покладеного на нього зобов'язання по обов'язковому страхуванню орендованого майна, оскільки платіжне доручення на сплату страхового внеску не відповідає нормам чинного законодавства щодо його змісту та оформлення, а відтак не є належним доказом по справі. Крім того з вказаного платіжного доручення не можливо встановити початок перебігу строку виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 763 Цивільного кодексу України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно п. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та у Фонд державного майна України надав роз'яснення № 10-22-8412 від 05.12.1995 та зазначив, що Методика є нормативно-правовим актом загальної дії, обов'язковим для застосування всіма органами державної влади.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009, яка набрала чинності з 14.04.2009 установлено, що орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за користування за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, мають застосовуватись у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу для орендарів -суб'єктів малого підприємництва до 01.01.2011.

Крім цього, постанова Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 містить примітку, згідно якої орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), застосовуються з коефіцієнтом 0,7.

Разом з тим, п.16 цієї Постанови вказує на те, що суми орендної плати, зайво перераховані до бюджету або орендодавцеві, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платникові в 5-денний термін від дня одержання його письмової заяви. Вказаною Методикою не обмежено право на таке звернення будь-якими строками, тому особа, яка здійснила надмірне перерахування сум орендних платежів, має право у будь-який момент звернутися до орендаря з відповідною заявою.

В наявних матеріалах справи відсутній доказ звернення відповідача до позивача із клопотанням про зарахування надміру сплачених коштів або пропозиція застосування до орендної ставки коефіцієнту 0,7, як наслідок не дотримання вказаних дій призвели до виникнення заборгованості в розмірі 24 822,87грн..

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Згідно приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема ч. 3 ст. 26, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного (господарського) суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог про розірвання договору, з огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором оренди від 02.07.11 року зобов'язань.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Надані до апеляційної інстанції платіжні доручення судом не приймаються, так як в документах не має посилання на спірний договір оренди.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні положення містять ст.ст. 193, 283-286 ГК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2011 року у справі № 3/307 не відповідає дійсним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Київській області на рішення господарського суду м.Києва від 22.12.11 р. у справі № 3/307 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 3/307 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС Енерготек"( Київ вул. Печерський узвіз 15 кв.32, ЄДРПОУ 33150563) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (Київ бульвар Л.Українки 26,ЄДРПОУ 19028107) заборгованість з орендних платежів в сумі 24 822,87 грн. (двадцять чотири тисячи вісімсот двадцять дві грн..87 коп.), пеню в розмірі 428,20грн. (чотириста двадцять вісім грн..20грн.).

Розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, укладеного 02.11.2007 між ТОВ "ПКС Енерготек" та РВ ФДМУ по Київської області, зобов'язавши ТОВ "ПКС Енерготек" повернути групу інвентарних об'єктів (нежила будівля ГЕС, зазначено в плані літ. "А" глуха гребля № 1, водоприймач № 2, устаткування та обладнання) Дибинецької ГЕС (далі - майно), площею 276,90 кв. м., розміщене за адресою: Київська область, Богусласький район, с. Дибинці, вул. Надросся, 10а, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області шляхом укладання акту передавання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКС Енерготек" ( Київ вул. Печерський узвіз 15 кв.32, ЄДРПОУ 33150563) до державного бюджету судовий збір за подання позову та апеляційної скарги майнового та немайнового характеру в розмірі 2995,60грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять грн..60коп.)

4. Матеріали справи № 3/307 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлев М.Л.

Авдеєв П.В.