Постанова

від 03.07.2012 по справі 3/142-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 № 3/142-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлева М.Л.

при секретарі судового засіданні - Анісімовій М.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.07.2012 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Енергоконтакт-С» на рішення господарського суду Київської області від 11.01.12 року у справі № 3/142-11 (суддя - Лопатін А.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна»

до Приватного підприємства «Енергоконтакт-С»

про розірвання договору та стягнення 58 220,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.12 року у справі 3/142-11 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2012р. у справі №3/142-11 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

15 лютого 2008 року між АТ "Київ-Атлантик Україна", найменування якого, у відповідності до норм Закону України "Про акціонерні товариства", було змінено на Приватне акціонерне товариство "Київ-Атлантик Україна" (замовник), та

Приватним підприємством "Енергоконтакт-С" (підрядник) було укладено договір підряду на виконання робіт по встановленню системи АСКОЕ (далі договір), відповідно до умов якого за дорученням замовника, підрядник зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу за умов цього договору, а замовник зобов'язується прийняти її та оплатити її (п. 1.1. договору). Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до розділу 5 договору від 15.02.08 року підрядник зобов'язується розпочати роботи з моменту надання матеріалів, інструментів та необхідної документації.

Листом №561 від 08.12.2008р. позивач звернувся до відповідача у досудовому порядку з пропозицією розірвати договір та повернути ПП "Енергоконтакт-С" здійснену АТ "Київ-Атлантик Україна" попередню оплату у розмірі 58220,00 грн.

Відповідач відмовився розірвати договір та запропонував вирішити наявні проблеми, у зв'язку з чим 17 грудня 2008 року між сторонами було укладено додаток до договору №1 яким продовжено строк виконання підрядних робіт до 31 березня 2009 року, а також необхідність вибору та придбання замовником лічильників та маршрутизаторів у строк 10 днів для їх встановлення на виконання умов п. 3.1 додаткової угоди.

Відповідно до викладеного лист № 561 від 08.12.08 року на який посилається позивач як на підставу розірвання договору колегією суддів не приймається, оскільки після вказаного листа між сторонами було досягнуто нової згоди на врегулювання наявних відносин.

Крім того колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення строків виконання договору що є підставою його розірвання з огляду на таке.

Згідно п. 1.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь якому випадку до (термін не зазначено).

Пунктом 5.1 також не передбачено протягом якого часу з моменту надання матеріалів, інструментів та необхідної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 202 Господарського кодексу України також передбачає припинення зобов'язання у разі його розірвання.

Відповідно до ст.. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї х сторін за рішенням суду.

Враховуючи, що із змісту договору за відсутності документального підтвердження передання матеріалів, інструментів не можливо встановити строк виконання зобов'язання, як наслідок підстава розірвання договору у вигляді порушення строків виконання робіт відсутня, отже вимога розірвати договір підряду від 15.02.08 року задоволенню не підлягає.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання умов додаткової угоди до договору відповідач відповідно до вимог ПАТ АЕС «Київобленерго» придбав додаткове обладнання на суму 5280,00 яке не враховане кошторисом договору підряду.

Про вище викладені дії відповідача позивач був обізнаний, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором № 161 від 10.04.10року про встановлення засобів диференційованого обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних згідно додатку до вказаного договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Енергоконтакт-С» на рішення господарського суду Київської області від 11.01.12 року у справі № 3/142-11- задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 11.01.12 року у справі № 3/142-11- скасувати.

3. Постановити нове рішення. Яким в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства " Київ-Атлантик Україна " відмовити в повному обсязі.

4. Матеріали справи № 3/142-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Авдеєв П.В.

Яковлев М.Л.