Ухвала

від 06.07.2012 по справі 2а-14237/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 р. Справа № 73687/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмич С.М.,

суддів Матковська З.М., Запотічного І.І.,

при секретарі Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі № 2а-14237/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Новий дизайн» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2011 року позивач звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003272302/37588 та №0003282302/37589 від 09.11.2011р..

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує на те, що ним проведено перевірку позивача з питань з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.12.2010р. по 31.03.2011р. при проведенні взаємовідносин з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», про що 26.07.2011р. складено акт №1900/23-2/33533346.

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлене перевіркою порушення позивачем п 1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-ІУ, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., в результаті чого ПП «Новий дизайн» занижено податок на додану вартість всього на 100415,0 грн., в тому числі за грудень 2010р. - 37539,0 грн., січень 2011р. - 8333,0 грн., лютий 2011р. - 24248,0 грн., березень 2011р. - 30295,0 грн. та порушення п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203 , ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Новий дизайн» занижено податок на прибуток всього на суму 129787,0 грн., в т.ч. за 2010 р. на суму 46924,0 грн., за 1 квартал 2011 р. на суму 82863,0 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», а тому за висновками акта перевірки безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та дава пояснення аналогічні наведеним в апеляційній скарзі та суді першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що всі правовідносини з наведеним контрагентом підтверджуються документально. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Новий Дизайн» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.12.2010р. по 31.03.2011р. при проведенні взаємовідносин з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», про що 26.07.2011р. складено акт №1900/23-2/33533346, на підставі якого прийнятті податкові повідомлення-рішення №0003272302/37588 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 109800,75грн. (основний платіж - 100415 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9385,75) та №0003282302/37589 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 141519,12 грн. (основний платіж -129787,14 грн., штрафні (фінансові) санкції- 11731,98 грн.).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень відповідач вказує встановлене перевіркою порушення позивачем п 1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-ІУ, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Новий дизайн» занижено податок на додану вартість всього на 100415,0 грн., в тому числі за грудень 2010р. - 37539,0 грн., січень 2011р. - 8333,0 грн., лютий 2011р. - 24248,0 грн., березень 2011р. - 30295,0 грн. та порушення п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203 , ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Новий дизайн» занижено податок на прибуток всього на суму 129787,0 грн., в т.ч. за 2010 р. на суму 46924,0 грн., за 1 квартал 2011 р. на суму 82863,0 грн. Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», а тому за висновками акта перевірки безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит.

Матеріалами справи стверджується, що позивач (покупець) та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» (постачальник) уклали договір поставки №14 від 16.11.2010р. (а.с.63-67), предметом якого є поставка позивачеві торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування.

Придбання товару доводиться наявними в матеріалах справи замовленнями та видатковими накладними №РН-000024 від 28.03.2011р., №РН-0000159 від 11.03.2011р., №РН-0000160 від 11.03.2011р., №РН-0000141 від 02.03.2011р., №РН-0000086 від 10.02.2011р., №РН-0000004 від 04.01.2011р., №РН-0000370 від 13.12.2010р. (а.с.75-81).

В матеріалах справи наявні докази оплати товару, яку позивач здійснив у безготівковій формі згідно платіжних доручень №193 від 25.03.2011р., №188 від 24.03.2011р., №172 від 18.03.2011р., №100 від 15.02.2011р., №105 від 15.02.2011р., №89 від 10.02.2011р., №68 від 28.01.2011р., №612 від 30.12.2010р., №567 від 17.12.2010р., №561 від 14.12.2010р., №557 від 13.12.2010р. (а.с.51-61) та отримав від ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» податкові накладні №86 від 28.03.2011р., №29 від 11.03.2011р., № 28 від 11.03.2011р., №11 від 02.03.2011р., №35 від 10.02.2011р., №58 від 28.01.2011р., №420 від 30.12.2010р., №394 від 21.12.2010р., №379 від 15.12.2010р., №373 від 13.12.2010р. (а.с.82-91).

Крім того наявні докази доставки товару, а саме такий перевозився приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 доказом чого є виписані вказаними приватними підприємцями рахунки на транспортні послуги (а.с.92, 95, 97, 98, 101) та акти здачі-приймання транспортних послуг (а.с.93, 96, 97, 99, 102).

Суд першої інстанції встановив, що у подальшому придбані товари позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом реалізації за вищими цінами ТзОВ «МЖК Експрес-24», ПП «Клуб Пікасо», ПП «Матвол», підтвердженням чого є видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ (а.с. 104-122). Факт реалізації такого товару відповідачем не оспорюється.

На підставі наведених доказів колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції щодо підтвердження факту придбання позивачем торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування і використання його у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Такий висновок знаходить своє підтвердження і в правовому обґрунтуванні. Так необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться^а підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки господарські операції позивача з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» мали місце, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит.

Правильним є висновок суду першої інстанції, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

Судом першої інстанції досліджувалося та встановлено, що позивачем вжито належних заходів щодо обізнаності з відомостями про контрагента, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено отримані від ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» копії: свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, довідки з ЄДР, статуту, протоколу загальних зборів, наказу про призначення директора.При цьому згідно копії паспорта (а.с. 140-142) директор ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» зареєстрований з 30.10.2007 року у м. Києві по вул. Беретті 12/100, а не по вул.Туполева 17/15, куди згідно акта перевірки Бориспільської ОДПІ здійснювався виїзд співробітників ВІГМ Бориспільської ОДПІ (а.с. 188).

Згідно листа ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» від 15.09.2011р. (а.с.123) податкові зобов'язання по виданих позивачу накладних підприємством відображено у податкових деклараціях поданих податковому органу (а.с.145-180).

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Судом також встановлено, що податкові накладні, які підтверджують реальність господарської операції, оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Усі податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Таким чином є правомірним висновок суду першої інстанції про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4, пп. 7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Наведена позиція суду повністю підтверджується практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція знаходить своє відображення і у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195 ч.1 п.1, ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу апеляційну Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі № 2а-14237/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Запотічний І.І.

Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2012р.