Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-14237/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К/9991/49065/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2012 року у справі№ 2а-14237/11/1370 за позовомПриватного підприємств «Новий дизайн» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року у справі № 2а-14237/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0003272302/37588 та № 0003282302/37589 від 09.11.2011 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. пп. 7.4.1 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Новий Дизайн»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк»складено акт від 26.07.2011 року № 1900/23-2/33533346, яким зафіксовано порушення позивачем п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 100 415,00 грн., та порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 129 787,00 грн.,

Такі висновку ґрунтуються на доводах податкового органу про, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», а тому за висновками акта перевірки безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит.

На підставі акта перевірки прийнятті податкові повідомлення-рішення № 0003272302/37588 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 109 800,75грн. (основний платіж -100 415,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -9 385,75), та № 0003282302/37589 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 141 519,12 грн. (основний платіж -129 787,14 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11 731,98 грн.).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі належних та допустимих доказів, судами першої та апеляційної інстанцій встановлена реальність господарських операцій з поставки торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування за договором № 14 від 16.11.2010 року, укладеного позивачем з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» (постачальник), використання такого обладнання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи щодо реальності господарських операцій по купівлі торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування, підтвердження матеріалами справи транспортування придбаного товару та використання його у власній господарській діяльності шляхом продажу за вищими цінами, а також те, що спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки судами встановлена реальність господарських операції позивача з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», а податкові накладні, по цих операціях, оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту відповідає вимогам пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання податкового органу про наявність порушення п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України при укладенні договору з вказаним контрагентом, підлягають відхиленню, оскільки судами дійшли висновку про недоведеність нікчемності зазначеного в акті правочину.

Доводи касаційної скарги щодо недоведеності реальності спірних господарських операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2012 року у справі № 2а-14237/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак