Рішення

від 20.10.2008 по справі 7/18-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036,

м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У

к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 жовтня 2008 р.           Справа 7/18-08

за

позовом: Приватного

підприємства "Мегапак-06",  м.

Одеса  

до: Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1., с.Дяківці Літинського району Вінницької області 

про

стягнення 60 763,87 грн.

Головуючий суддя         

Cекретар судового

засідання 

Представники

          позивача :   Цавахідіс Георгіос, засновник ПП

"Мегапак", статут (нова редакція), дата реєстрації 09.02.2008 року.

          відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано

позов про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1., з урахуванням заяви

про уточнення від 02.09.2008 року, заборгованості  в сумі 55 763 грн. 87 коп., у т. р. 47 948

грн. 00 коп. основного боргу, пені в розмірі 3 432 грн. 83 коп., 3 % річних у

сумі 514 грн. 93 коп. та інфляційних втрат у сумі 3 868 грн. 11 коп..

Відповідач

документів витребуваних судом не надав, в судові засідання, які призначались на

22.09.2008 року, 06.10.2008 року, 20.10.2008 року не з'являвся, хоча про їх час

та місце повідомлявся ухвалою порушення провадження у справі від 07.08.2008

року, ухвалами про відкладення від 22.09.2008 року, 06.10.2008 року, які

надсилались рекомендованим листом з повідомленням. В зв'язку з тим, що суду

повернувся конверт з ухвалою суду від 07.08.2008 року який надсилався

відповідачу за адресою АДРЕСА_2 з відміткою "за закінченням терміну

зберігання" від юридичного управління Вінницької міської ради на підставі

ст.38 ГПК України було витребувано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних

осіб та фізичних осіб-підприємців щодо знаходження в ньому СПД-ФО ОСОБА_1.

Згідно

наданого витягу, станом на 06.10.2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1

зареєстрована в Реєстрі, а її місце проживання наступне: АДРЕСА_1

Враховуючи

отриману інформацію, суд надсилав ухвали від 22.09.2008 року, від 06.10.2008

року за вказаною вище адресою -АДРЕСА_1

Відповідач

вказані ухвали отримав, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про

вручення рекомендованого поштового відправлення № 1456118,                 № 1481430.

Враховуючи,

що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце судового

засідання суд вважає, що вжив всіх заходів для забезпечення останньому права на

реалізацію захисту своїх прав, однак не виконавши вимоги ухвал суду щодо

необхідності явки в судове засідання відповідач не надав ні відзиву на позов,

ні документів, які вимагались від нього.

За

таких обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75

ГПК України.

В

зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, неподанням сторонами витребуваних

документів та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи

неодноразово відкладався.

Вказані

обставини стали підставою звернення до голови суду із заявою про продовження

строку розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, яка ухвалою від

06.10.2008 року була задоволена.

За

письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення

технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст.

81-1 ГПК України.

Розглянувши

подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача,

з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які

мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено

наступне.

У

позовній заяві від 30.07.2008 року позивач обґрунтовуючи позовні вимоги

посилався на те, що з червня по грудень 2007 року на підставі усної

домовленості було поставлено відповідачу товар на загальну суму 63 922

грн. 00 коп., з яких оплачено 54 204 грн. 00 коп..

Факт

передачі відповідачу товару на суму 63 922 грн. 00 коп. підтверджується

видатковими накладними № РН-0000110 від 08.06.2007 року (4 230,00 грн.), №

РН-0000126 від 27.06.2007 року (5 562,00 грн.), № РН-0000153 від 24.07.2007

року (7 200,00 грн.), № РН-0000176 від 21.08.2007 року (7 200,00 грн.), №

РН-00201 від 17.09.2007 року (10 480,00 грн.), № РН-00213 від 08.10.2007 року

(6 900,00 грн.), № РН-00235 від 05.11.2007 року (10 710,00 грн.), № РН-00285

від 19.12.2007 року (7 080,00 грн.), № РН-00296 від 27.12.2007 року           (4 560,00 грн.).

07.02.2008

року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки       № 12.

Відповідно

до умов вказаного договору продавець (ПП "Мегапак") зобов'язувався

поставити узгодженими партіями покупцеві (ФОП ОСОБА_1.) продукцію, а покупець

прийняти та оплатити кожну партію товару - п.1 Договору. Відповідно  до п.2.1 Договору сторони погодили, що

кількість та вартість Товару в окремій партії зазначається в Додаткових угодах,

видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію Товару.

В

розділі 3 Договору його контрагенти визначили, що продавець відпускає товар

покупцю протягом 3 днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та

кількості товару в кожній партії. При цьому у п.3.3 Договору зазначено, що

розрахунки здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 7 календарних

днів з моменту доставки партії товару.

Після

укладення угоди позивач передав відповідачу товар на загальну суму 43 230 грн.

00 коп. на підтвердження чого надав видаткові накладні № РН-0000035 від

11.02.2008 року (10 470,00 грн.),  №

РН-0000047 від 22.02.2008 року (9 360,00 грн.), № РН-0000050 від 05.03.2008

року (11 700,00 грн.), № РН-0000057 від 17.03.2008 року (11 700,00 грн.).

Таким

чином позивач передав позивачу товар на загальну суму 107 152,00 грн - (63922,00+43230,00).

Відповідач

здійснив оплату товару отриманого від позивача на загальну суму 59 204 грн. 00

коп.. Перерахування коштів позивачу підтверджується наявними у справі

платіжними дорученнями від 13.06.2007 року № 226 (4 230,00 грн.), від 04.07.2007

року       № 250 (5 562,00 грн.), від

31.07.2007 року № 306 (5 562,00 грн.), від 07.09.2007 року № 341    (7 200,00 грн.), від 01.11.2007 року № 432

(7 200,00 грн.), від 13.11.2007 року № 449             (10 710,00 грн), від 21.12.2007

року № 502 (4 740,00 грн.), від 05.02.2008 року № 45 (4 000,00 грн.), від

15.02.2008 року № 62 (5 000,00 грн.), від 15.08.2008 року № 62 (5 000,00 грн.).

Отже

сума боргу відповідача становить - ((63922,00+43230,00)-59204,00) - 47 948 грн.

00 коп..

Як

вбачається із позовної заяви позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення

заборгованості із відповідача, яка утворилась внаслідок поставки товару по

договору від 07.02.2008 року № 12 так і по факту поставки товару за усною

домовленістю.

Дослідивши

первинні документи, які підтверджують факт поставки після 07.02.2008 року -

видаткові накладні, рахунки-фактури - суд прийшов до висновку, що останні не

можуть бути доказом передачі товару відповідачу на умовах договору поставки

товару від 07.02.2008 року № 12 виходячи з наступного.

Як

вбачається із видаткових накладних в графі "умова продажу" зазначено

"безготівковий розрахунок", "безналичный расчет". Відсутнє

посилання на договір від 07.02.2008 року № 12 як в рахунках-фактурах так і в

платіжних дорученнях. Порівняння первинних документів, які датовані до

07.02.2008 року з первинними документами датованими після укладення договору

поставки № 12 свідчить про їх тотожність в оформленні, що знову ж таки не дає

підстав стверджувати про те, що поставка продукції відповідачу здійснювалась на

умовах вказаного договору. Крім того судом встановлено, що у жодній із наданих

суду видаткових накладних не зазначено строків оплати

З'ясовуючи

обставини справи суд ухвалами від 07.08.2008 року, від 22.09.2008 року вимагав

від позивача надати докази того, що поставка продукції відповідачу

здійснювалась на виконання умов договору поставки від 07.02.2008 року № 12.

Однак позивач не надав жодного доказу які б підтверджували таке. З огляду на

п.п.2.1, 2.2 Договору такими доказами могли бути Додаткові угоди, сертифікати

якості тощо.

Провівши

аналіз змісту вказаного договору та спірних правовідносин суд приходить до

такого висновку.

Відповідно

до ст. 11  ЦК України цивільні права  та обов'язки виникають із дій осіб, що  передбачені 

актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені  цими актами, але  за аналогією 

породжують цивільні права та обов'язки

Ч.1

ст. 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші

тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов'язку.

Дії

позивача по передачі товару по видатковим накладним  відповідачу та дії  відповідача по прийняттю товарно-матеріальних

цінностей, зазначених у накладних  за

визначеною в накладних ціною, кількістю, вартістю свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті 

за отримані товарно-матеріальні цінності.

Стаття

193 Господарського кодексу України вказує, що суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно

ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно

до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Ч.2 названої статті

вказує що, якщо строк (термін) 

виконання  боржником  обов'язку 

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З

приписів вищевказаних правових норм вбачається, що за невизначеності строку

виконання зобов'язання, воно повинно бути виконано протягом 7 днів з моменту

пред'явлення вимоги (ст.530 ЦК України). Тому в даному випадку, у кредитора

виникає право на позов після спливу 7 днів від моменту пред'явлення претензії,

а боржник вважається таким, що прострочив виконання.

Всупереч

вказаним нормам ЦК України, ст.33 ГПК України позивач звертаючись до суду з

вимогами про стягнення заборгованості, одна з яких обґрунтовувалась передачею

товару згідно усної домовленості, тобто без визначення строку виконання

зобов'язання, не надав суду належних доказів пред'явлення вимоги відповідачу.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості яка виникла на підставі договору

поставки від 07.02.2008 року № 12 то суд дійшов висновку про недоведеність

позивачем факту поставки товару відповідачу саме на виконання умов вказаного

договору. Як наслідок і по цій вимозі строк виконання зобов'язання не

визначено.

Суд

ухвалами від 07.08.2008 року, від 22.09.2008 року, від 06.10.2008 року

зобов'язував позивача надати докази заявлення вимоги відповідачу однак той

посилався, що доказом надіслання вимоги відповідачу є поштова квитанція №

1786/4.

Посилання

позивача на поштову квитанцію № 1786/4 (а.с.6, т.1) як на доказ відсилання

відповідачу претензії оцінюється судом критично, оскільки дана поштова

квитанція була пред'явлена позивачем в якості доказу надсилання відповідачу

копії позовної заяви та доданих до неї документів. Хибність посилання позивача

виявляється і в тому, що із відбитка штемпеля відділення поштового зв'язку,

який знаходиться на зворотній стороні вказаної квитанції вбачається, що

кореспонденція була прийнята для відправки 31.07.2008 року, в той час як

позовна заява датована 30.07.2008 року.

Враховуючи

те, що ПП "Мегапак" не довело того, що поставка товару відповідачу здійснювалась

на умовах договору від 07.02.2008 року № 12, а також не надав доказів

пред'явлення вимоги відповідачу суд дійшов висновку про відсутність у позивача

права на вимогу оплати заборгованості за переданий відповідачу товар.

Беручи

до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з врахуванням встановлених

обставин, в задоволенні позову слід відмовити.

При

цьому суд зауважує, що відмова в позові не позбавляє позивача на право

звернення до суду з аналогічним предметом позовних вимог при зміні підстав позову.

В

зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати покладаються на

позивача  відповідно до вимог

встановлених ст.49 ГПК України.

Беручи

до уваги вищевикладене, керуючись ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.530, 526 ЦК України,

ст.193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5

ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 

ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення надіслати сторонам

рекомендованим листом.

Суддя                                             

Повний текст рішення

суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  24 жовтня 2008 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ПП

"Мегапак-06", вул.Фонтанська дорога, 8/3, кв.4, м.Одеса, 69005.

3 - відповідачу - ФОП

ОСОБА_1, АДРЕСА_2

4 - відповідачу - ФОП

ОСОБА_1, АДРЕСА_1