Рішення

від 19.05.2008 по справі 6/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  6/171

19.05.08

За

позовом                  Заступника військового

прокурора Центрального регіону в інтересах держави в особі державного

підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»

До                              Товариства з

обмеженою відповідальністю «Армінвест»

Про                              визнання договору недійсним та

стягнення 650787,78 грн.

Суддя

Ковтун С.А.

Представники

учасників процесу:

від позивача                    Дубов Г.О (за дов.)

від відповідача           не з'явились

від прокуратури          Кривоклуб Т.В. (за посв.)

Обставини справи:

          До господарського суду міста Києва

звернувся з позовом заступник військового прокурора в особі державного

підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»до товариства з

обмеженою відповідальністю «Армінвест»про визнання недійсним договору поставки

№ 14 від 09.03.2006 та стягнення 499590 грн., які  було одержані відповідачем за вказаним

договором, та 151197,78 грн. інфляційних втрат.

          Позовні вимоги, тим що договір

поставки № 14 від 09.03.2006 укладений з порушенням вимог чинного

законодавства. Зокрема, не було додержано процедури, встановленої положеннями

Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»,

чинного на час укладення спірного договору, а також правочин було укладено без

обов'язкового у даному випадку погодження з комітетом кредиторів. Прокуратура просить

суд застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: стягнути з відповідача

на користь позивача 499590 грн., які було сплачено за договором, та 151197,78

грн. інфляційних.

          Ухвалою суду від 25.03.2008 було

порушено провадження у справі № 6/171 та призначено розгляд останньої на

19.05.2008.

Представник

відповідача на виклик суду не з'явився, про причини неявки суд не

повідомив.  Заяв, клопотань та відзиву на

позов відповідачем не подано. Про день та час проведення судових засідань

сторона була повідомлена належним чином.

Суд

вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі

ст. 75 ГПК України.

Дослідивши

наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та

прокуратури, суд встановив:

          09.03.2006 року між товариством з

обмеженою відповідальністю «Армінвест»(постачальником) та державним

підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(замовником) було

укладено договір поставки № 14 (далі - Договір).

          Відповідно до умов Договору (п. 1.1)

у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, постачальник

зобов'язується передавати у власність замовника будівельні матеріали (товар), а

замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар.

          Загальна вартість товарів за

Договором визначена у розмірі 5000000 грн. (п. 5.1).

          Передача товару здійснюється після

надходження грошових коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок

постачальника (п. 5.3).

          На підставі рахунку на оплату

замовник проводить оплату кожної партії товару в розмірі 100% від вартості

товару (п. 6.1).

          Дослідивши наявні матеріали справи,

суд дійшов висновку про правомірність вимоги про визнання Договору недійсним,

виходячи з наступного.

Згідно

з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

          Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного

кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою

- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу

України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена

законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його

дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний

судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Так, відповідно до постанови Кабінету

Міністрів України № 73 від 27.11.2006 «Про особливості закупівлі товарів, робіт

і послуг державним (казенними) підприємствами та господарськими товариствами, в

статутному фонді яких державна частка перевищує 50 відсотків», чинної на момент

укладення Договору, закупівля товарів, робіт і послуг державними підприємствами

та господарськими товариствами, в статутному фонді яких державна частка

перевищує 50 відсотків, за рахунок коштів, одержаних від господарської

діяльності, здійснюється відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів,

робіт і послуг за державні кошти».

          Згідно зі статутом державного

підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»останнє засноване на

майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Державна форма

власності позивача підтверджується також довідкою № 5341 Головного управління

статистики у місті  Києві.

          Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону

України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»в редакції, що

була чинна на момент укладання Договору, цей Закон застосовувався до всіх

закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за

рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів),

послуги (послуг) дорівнює або перевищує 30 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч

гривень.

          Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України

«Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»забороняється

укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або

оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення

процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, визначених цією статтею.

          Однак, в процесі укладення договору

поставки № 14 від 09.03.2006 між позивачем та відповідачем вказаних вище вимог

дотримано не було, що є підставою для визнання Договору недійсним з моменту

укладення.

          На виконання умов Договору на

розрахунковий рахунок відповідача позивачем було перераховано грошові кошти на

загальну суму 524590 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 23.1 від

30.03.2006 та № 15 від 18.05.2006. Кошти в сумі 25000 грн. було повернуто

відповідачем позивачу.

Грошова

сума в розмірі 499590 грн. повернута не була, поставка будівельних матеріалів в

натурі не здійснювалась.

          Відповідно до ст. 216 Цивільного

кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що

пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на

виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема

тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на

момент відшкодування.

          Отже, на відповідача покладається

обов'язок повернути позивачеві 499590 грн., одержані за Договором.

          У той же час, вимога про стягнення з

відповідача інфляційних втрат в розмірі 151197,78 грн. є безпідставною,

оскільки наслідками недійсності правочину не передбачено нарахування

інфляційних втрат на грошову суму, яка підлягає поверненню стороні внаслідок

застосування судом реституції до спірного правочину.

Згідно

зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів на

спростування обставин, повідомлених суду, не подав.

          Таким чином, позовні вимоги в частині

визнання недійсним договору поставки № 14 від 09.03.2006 та повернення коштів в

сумі 499590 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Правові

підстави для стягнення 151197,78 грн. інфляційних відсутні.

Відповідно

до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з

останнього підлягає стягненню 5080,9 грн. державного мита та 90,58 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити частково.

Визнати

недійсним з моменту укладення договір поставки № 14 від 09.03.2006 між

товариством з обмеженою відповідальністю «Армінвест»(код 33885740) та державним

підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(код 24308300).

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю «Армінвест»(м. Київ, вул.

Симферопольська, 13а, м. Київ, бул. І. Лепсе, 13, кв. 40, рахунок

26007028667651 в Київський міській філії АКБ соціального розвитку  «Укрсоцбанк», МФО 322012, код 33885740) на

користь державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(м.

Київ, вул. Мельникова, 81, кор. 20, рахунок 26006300100167 в АКБ «Східно

Європейський банк», МФО 322658, код 24308300) 499590 грн., 5080,9 грн.

державного мита та 90,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

В

іншій частині позову відмовити.

      Суддя                                                                                           

С.А. Ковтун

Рішення

підписано 11.07.2008 р