Постанова

від 12.07.2006 по справі 68/19-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

68/19-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

12.07.06 р.                                                                                                    № 68/19-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О

від позивача:

Левкович Л.А. –дов. від 02.12.05р., представник

від відповідача:

Крук В.В. –дов. від 20.02.06р., представник

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Руна” на рішення господарського суду Київської області від 27.04.2006 року

по справі № 68/19-06 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритет”, м. Київ

досільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Руна”, с. Новий Когород Бородянського району

простягнення 21 163 грн. 61 коп.

встановив:

До господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Пріоритет” з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Руна” про стягнення безпідставно отриманих 10 960 грн. 76 коп. за паливно-мастильні матеріали, 8 000 грн. безпідставно отриманих коштів, 2 202 грн. 85 коп. процентів за користування грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.04.2006 року по справі № 68/19-06 (суддя Карпечкін Т.П.) позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача стягнуто на користь позивача 18 960 грн. 76 коп. заборгованості, 2 202 грн.  85 коп. процентів, 211 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Київської області від 27.04.2006 року у справі № 68/19-06 мотивовано, зокрема, тим, що в силу визнання договору неукладеним СТОВ „Агрофірма „Руна” безпідставно володіє майном, що належить ТОВ „Пріоритет”.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.04.2006 року по справі № 68/19-06 та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю „Пріоритет” у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що позов подано до суду поза межами строку позовної давності та на момент подачі позову права позивача порушені не були.

Ухвалою від 14.06.2006 року у справі № 68/19-06 Київським міжобласним апеляційним господарським судом порушено апеляційне провадження.

Позивач у складеному за ст. 96 ГПК України відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, місцевим господарським судом рішення винесено з дотриманням норм законодавства. Просив рішення господарського суду Київської області від 27.04.2006 року у справі № 68/9-06 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розпорядженням в.о. голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року встановлено інший склад колегії суддів у зв'язку з виробничою необхідністю: головуючий суддя Андрейцева Г.М., судді Зеленіна Н.І., Швець В.О.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2006 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2006 року проти доводів апеляційної скарги заперечив з викладених у відзиві підстав.

Дослідивши докази що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення має бути скасовано в частині нарахування процентів за користування коштами, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що ВАТ КБМП «Шляхобуд»та СТОВ Агрофірма «Руна»11.03.2002 року намагались укласти договір. На виконання умов договору ВАТ КБМП «Шляхобуд»поставило СТОВ Агрофірмі «Руна»паливно-мастильні матеріали на суму 10 960 грн. 76 коп.  та перерахувало на розрахунковий рахунок кошти в розмірі 8 000 грн. за сільськогосподарську продукцію. Факт поставки продукції та перерахування коштів встановлений рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2005 року.

01.02.2005 року між ВАТ КБМП „Шляхобуд” та ТОВ „Пріорітет” було укладено договір про відступлення права вимоги. За умов зазначеного договору ТОВ „Пріорітет” набуло право вимоги належного ВАТ КБМП „Шляхобуд” за договором від 11.03.2002 року, в тому числі і на право вимоги штрафних санкцій за невиконання зобов'язання. Згідно додаткової угоди до договору від 01.02.2005 року про відступлення права вимоги, було розширено коло прав ТОВ „Пріоритет”. За умов зазначеної угоди до ТОВ „Пріорітет” перейшло право вимоги коштів в розмірі 10 960 грн. 76 коп. за поставлені відповідачу паливно-мастильні матеріали за накладними № 15 від 04.04.2002 року, № 30 від 01.07.2002 року та коштів в розмірі 8 000 грн., перерахованих відповідачу за сільськогосподарську продукцію платіжним дорученням № 171 від 10.07.2002 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2005 року за позовом ТОВ „Пріорітет” до СТОВ Агрофірми „Руна” про стягнення 33 548 грн. 70 коп. штрафних санкцій за договором від 11.03.2002 року, зазначений договір визнано неукладеним та в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

При вирішенні спору місцевим господарським судом вірно враховано, що факт поставки відповідачу поливно-мастильних матеріалів на суму 10960,76 грн. та факт перерахування коштів в сумі 8000 грн. встановлені рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2005 року в справі № 110/15-05 та  не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування покладається на сторони.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст. 1212 ЦК України).

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на вищевикладене відповідач зобов'язаний повернути позивачу 10 960 грн. 76 коп. вартості паливно-мастильних матеріалів та 8 000 грошових коштів через те, що підстава для набуття –договір був визнаний неукладеним.

Твердження відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду спростовуються тим, що сторони не знали і не могли знати про те, що договір є неукладеним, оскільки спочатку сторони дотримувалися умов договору та вчиняли певні дії, що випливають зі змісту договору, а, отже, вважали його чинним.

Твердження відповідача стосовно того, що відповідачем не було порушено прав позивача і що позивач передчасно звернувся до суду спростовується наступним. Главою 83 ЦК України стосовно безпідставно набутого майна встановлюється обов'язок боржника повернути, а не право кредитора вимагати таке майно. Тому посилання відповідача на ст. 530 ЦК України є безпідставним. У статті 530 ЦК України йдеться про виконання зобов'язання, а предметом зазначеного позову є повернення безпідставно набутого майна.

Статтею 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскільки основний договір від 11.03.2002 року був змішаного типу: міни та поставки; спочатку договір виконувався обома сторонами і в них не було намірів припиняти правовідносини за договором; договором не було передбачено кредитних правовідносин та не визначено відсоткову ставку користування грошима, то встановлення розміру процентів за користування грошима протирічить природі основного договору. Статтю 1048 ЦК України, на яку посилається позивач у розрахунку відсотків, не можна застосувати у спірних правовідносинах, оскільки між сторонами відсутні правовідносини позики. До того ж позивачем подано розрахунок процентів за користування коштами за період, що перевищує строк позовної давності; також апеляційний суд враховує те, що правова підстава про повернення безпідставно набутого майна виникла у позивача з часу набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області № 110/15-05 від 12.08.2005р. З огляду на вищевикладене місцевий господарський суд безпідставно стягнув 2 202 грн. 85 коп. процентів.

За таких обставин апеляційний господарський суд встановив, що рішення господарського суду Київської області частково не відповідає чинному законодавству в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст.ст. 101 –105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Руна” на рішення господарського суду Київської області від 27.04.2006 року по справі № 68/19-06 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.04.2006 року по справі № 68/19-06 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з  обмеженою відповідальністю Агрофірми „Руна” (07843, Київська область, Бородянський район, с. Новий Корогод, вул. Харківська, 24, код 03753778, р/р 260031387201 в АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріорітет” (08292, Київська область, с. Буча, вул. Промислова, 2-е, код 33004159, р/р 260085968 в АППБ „Аваль” м. Києва, МФО 300335) –18960 грн. 76 коп. заборгованості, 189 грн. 61 коп. державного мита, 105 грн. 72 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріорітет” (08292, Київська область, с. Буча, вул. Промислова, 2-е, код 33004159, р/р 260085968 в АППБ „Аваль” м. Києва, МФО 300335) на користь Сільськогосподарського товариства з  обмеженою відповідальністю Агрофірми „Руна” (07843, Київська область, Бородянський район, с. Новий Корогод, вул. Харківська, 24, код 03753778, р/р 260031387201 в АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО319092) - 11 грн. 01 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати накази.

6. Справу № 68/19-06 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О