Постанова

від 31.10.2006 по справі 1/304-06-8297

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/304-06-8297

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" жовтня 2006 р. Справа № 1/304-06-8297

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри П.Ф.,

                                                     Ліпчанської Н.В.,

При секретарі                              Федорові В.А.,

за участю представників сторін від:

позивача            –   Клімова А.Р.,

відповідача   –   Болтян В.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-американського СП „Пульсар” у вигляді ТОВ

на рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2006р.           

по справі № 1/304-06-8297

за позовом ТОВ „Республіканський будинок моделей взуття”

до Українсько-американського СП „Пульсар” у вигляді ТОВ

про стягнення 69 798,50 грн.,

встановив:

В серпні 2006 року до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення майнової шкоди у сумі 69 798,50 грн., заподіяної простроченням повернення майна з Українсько-американського спільного підприємства «Пульсар»звернулось ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття».

Відповідач проти позову заперечував.

Рішенням господарського суду Одеської області від  25 вересня 2006 року /суддя Гарнік Л.Л./ позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, а провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та відповідність прийнятого судом рішення матеріалам справи, зібраним доказам та нормам матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.1999р. сумісне американсько-українське підприємство „Пульсар” та ТОВ „Республіканський будинок моделей взуття” уклали договір про співробітництво.

Предметом даного договору сторони визначили надання одна одній обладнання для збільшення об'ємів виробництва продукції.

На підставі зазначеного договору відповідач  по товарно-транспортним накладним одержав обладнання, яке є власністю позивача, в тому числі, гідравлічний копіювальний верстат «Донцеллі»модель 2FN/70 і фрезерний верстат «Донцеллі»модель SGR-180 –по накладній № 058285 від 03.03.1999р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2004р. у справі № 15/330-03-8826 за позовом ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття», м. Київ до Українсько-американського спільного підприємства «Пульсар»за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВАТ «Прилуцька взуттєва фабрика», м. Прилуки про розірвання договору про співробітництво від 01.03.1999р. апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2004р. задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове рішення. яким позов задоволено –договір про співробітництво від 01.03.1999р., тобто, на який посилається позивач у даній справі, розірвано.

Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що з дати прийняття постанови про розірвання угоди відповідач володів обладнанням незаконно. На вимогу позивача обладнання не повертав. Оскільки за відсутністю на підприємстві власних верстатів «Донцеллі», позивач з 25 лютого 2004р. по 16 серпня 2006р. вимушений був нести витрати на придбання колодок  для виробництва взуття за власні кошти  на загальну суму 69798,50 грн., позивач просив заподіяну шкоду незаконними діями відповідача у сумі вартості придбаних колодок  стягнути з останнього.

Договірні стосунки сторін виникли на час дії Цивільного кодексу УРСР. На підставі Перехідних положень нині діючого Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

У відповідності з ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, в силу положень ст.ст.224 та 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміється, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Задовольняючи позов, суд виходив саме з цих положень, визнавши позов доведеним.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вони не основані на матеріалах справи та вимогах чинного законодавства.

          Нормами статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Пунктом 9.1 договору сторони дійшли згоди, що укладений ними договір діє до розірвання його за погодженням сторін або за рішенням суду.

Отже, на час судового розгляду у справі № 15/330-30-8826 про розірвання договору, зазначений договір продовжував свою дію.

Після розірвання договору у судовому порядку позивач звернувся до відповідача з вимогою від 22.03.2004р. про повернення майна.

В зазначеній вимозі позивач зобов'язує відповідача у десятиденний термін з дня отримання вимоги повернути йому обладнання шляхом доставки, заздалегідь повідомивши про це.

В позові позивач посилається на те, що не одержав від відповідача відповідей на свої вимоги.

Однак, відповідач спростував заявлені твердження позивача та надав до суду першої інстанції відповіді на листи на адресу позивача. В цих листах відповідач нагадує позивачеві про те, що за договором не лише ним одержано обладнання у позивача, а й останнім одержано обладнання у відповідача, яке він повинен також повернути після розірвання договору.

          В результаті листування, яка мала місце і під час розгляду даної справи, сторони домовились про купівлю-продаж двох одиниць обладнання по ціні, визначеній експертом, і цим обладнання були верстати «Донцеллі», про стягнення заподіяної шкоди за які вимагає позивач у даному позові.

         Посилаючись на те, що після розірвання договору у судовому порядку відповідач на його вимогу не повертав спірне майно, тобто, на вину відповідача, позивач повинен був це довести.

Проте, із укладеного сторонами договору не витікає, що у разі його розірвання майно повинно доставлятись позивачу відповідачем, як правильно на це посилається в апеляційній скарзі апелянт. Договором взагалі не передбачений порядок повернення майна сторонами одне одному.

Разом з тим, як свідчать листи позивача, він зобов'язував відповідача доставити йому обладнання, що одержано за договором.

Крім того, тим самим  договором  передбачено, що обладнання передається не лише позивачем відповідачу, а й відповідачем позивачу, При цьому відповідач довів, що за  договором ним також передавалось позивачу обладнання, яке в такому ж порядку після розірвання договору  повинно бути ним повернено, однак до даного часу знаходиться у позивача.

Про стягнення збитків на підставі того самого договору про співробітництво від  01.03.1999р. позивач вже звертався до господарського суду до порушення даної справи і рішенням господарського суду Одеської області від 22.09.2006р., залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 31.10.2006р., у позові відмовлено (справа № 6/213-06-5667).

Слід зазначити, що при розгляді зазначеної справи позивач відмовився від вимог в частині стягнення збитків відносно верстатів «Донцеллі», уклавши з відповідачем угоду купівлі-продажу цих верстатів. Крім того, звертаючись з позовом у справі № 6/213-06-5667 про стягнення збитків, позивач під збитками мав на увазі вартість станків, встановлену експертом, що за договором купівлі-продажу одержав.

Про те, що позивач бажав одержати не саме обладнання, а його вартість, свідчить також і те, що після  розірвання договору у судовому порядку позивач не мав на меті повернути обладнання, а напроти, звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача його вартості(справа № 15/86-04-2601). Постановою Одеського апеляційного суду від 23.06.2004р. було скасовано рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2004р., яким позов задоволено та прийнято нове рішення про відмову у позові. Дана постанова залишена без змін Постановою Вищого Господарського Суду України від 30.09.2004р.

Таким, чином судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність з боку відповідача порушень правил здійснення господарської діяльності, що на думку суду, виразилось у неналежному виконанні зобов'язань щодо передачі отриманого у тимчасове користування обладнання і наявності  причинного зв'язку між відповідними діями відповідача і заподіяними збитками, спричиненими позивачу.

При таких обставинах підстав для задоволення позову про стягнення заподіяної шкоди не було, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у відповідності з вимогами ст.103 п. 2 ГПК України, яким  у позові відмовляється.

На підставі викладеного та, керуючись  ст.ст. 101, 103-105  Господарського процесуального Кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Українсько-американського СП «Пульсар»частково задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 25 вересня 2006 року у справі № 1/304-06-8297 скасувати. У позові ТОВ «Республіканський будинок моделей взуття»відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                      Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф. Мацюра

                                                                                           Н.В. Ліпчанська