Рішення

від 11.07.2012 по справі 2-562/11

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-562/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 липня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Славінської Н.Л.

з участю:

секретаря судового засідання Бабиної І.Д.

представників -

позивачів ОСОБА_1

відповідача Мичка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Агрофірма «Відродження» про витребування безпідставно набутих земельних ділянок та про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

6.09.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ПП «Агрофірма «Відродження» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, в якому просили визнати недійсними договори оренди землі, розташованої на території Лозівської сільської ради, укладені 23.02.2007 року між ними та відповідачем про передачу в строкове платне користування земельних ділянок площею, відповідно 1,9976 га та 2,6797 га, та зареєстровані в Шаргородському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах», про що вчинено записи 20.04.2007 року, відповідно, за №№04:07:848:00458, 04:07:848:00455, а також, стягнути з відповідача понесені при зверненні в суд судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідно до державних актів, є власниками земельних ділянок площею, відповідно, 1,9976 га та 2,6797 га. В 2011 році кожен із них вирішив оформити належні їм земельні ділянки для власного використання. При оформленні вказаних документів встановили наявність договорів оренди належних їм земельних ділянок від 23.02.2007 року з ПП «Агрофірма «Відродження». При зверненні до відповідача їм було видано по одному із примірників вказаних договорів. Проте, жодних договорів оренди із відповідачем вони не підписували, земельні ділянки відповідачу в оренду не передавали, що є підставою для визнання договорів оренди недійсними.

Згідно із заявою позивачів від 27.10.2011 року, ними змінено предмет позову (а.с.61). Позивачі просять витребувати від приватного підприємства «Агрофірма «Відродження» належні їм земельні ділянки площею 1,9976 га та 2,6797 га, що знаходяться на території Лозівської сільської ради, і повернути їм, а також стягнути понесені ними при зверненні в суд судові витрати, посилаючись на те, що договори оренди ними з відповідачем не укладалися, відповідач законного права на користування належними їм земельними ділянками не має, у зв'язку із чим вважають, що має місце самовільне використання відповідачем їх земельних ділянок, тому вони підлягають витребуванню від відповідача в порядку глави 83 ЦК України.

5.06.2012 року представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Агрофірма «Відродження» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, який, відповідно до ухвали судді Шаргородського районного суду Гаврищука А.В. від 7.06.2012 року, об'єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПП «Агрофірма «Відродження» про витребування безпідставно набутих земельних ділянок (а.с.155).

ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просить визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, що розташовані на території Лозівської сільської ради, укладені 23.02.2007 року між позивачами та відповідачем про передачу в строкове платне користування земельних ділянок площею, відповідно 1,9976 га та 2,6797 га, які зареєстровані в Шаргородському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах», про що вчинено записи 20.04.2007 року, відповідно, за №№04:07:848:00458, 04:07:848:00455, а також, стягнути з відповідача понесені позивачами при зверненні в суд та документально підтверджені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачі не підписували договорів оренди земельних ділянок, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи, волевиявлення щодо передачі земельних ділянок в оренду відповідачу не мали. Відповідно до ст.14 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі укладається в письмовій формі. Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Оскільки договори оренди земельних ділянок не підписані позивачами, не було їх волевиявлення на вчинення правочину, то їх слід визнати недійсними.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і їх представник ОСОБА_1, що діє за довіреностями від 15.09.2011 року, позовні вимоги підтримали, посилаючись на ті самі обставини. Просили визнати недійсними договори оренди належних позивачам земельних ділянок, що розташовані на території Лозівської сільської ради, від 23.02.2007 року про передачу в строкове платне користування земельних ділянок позивачів площею, відповідно 1,9976 га та 2,6797 га, які зареєстровані в Шаргородському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах», про що вчинено записи 20.04.2007 року, відповідно, за №№04:07:848:00458, 04:07:848:00455, витребувати вказані земельні ділянки з незаконного володіння відповідача, а також, стягнути з відповідача понесені позивачами при зверненні в суд та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на ІТЗ згідно з квитанціями, по оплаті послуг за проведення експертизи в сумі 1687, 68 грн. та витрати на надання правової допомоги в сумі 1700 грн., посилаючись на те, що договорів оренди землі з відповідачем позивачі не підписували, наміру передавати земельні ділянки в оренду відповідачу не мали, нікого не уповноважували відповідними довіреностями укладати та підписувати договори від їх імені. Суду пояснили, що про порушення своїх прав з боку відповідача позивачі дізналися в 2011 році, коли вирішили обробляти земельні ділянки власними силами, але виявилося, що вони використовувалися відповідачем без належних на те підстав. Про наявність договорів оренди землі від 23.02.2007 року їм нічого відомо не було, так як примірників цих договорів від відповідача вони не отримували, а отримали лише після того, як повідомили відповідача про те, що мають намір звернутися з позовом до суду. Довіреностей на укладення та підписання договорів оренди землі з відповідачем вони нікому не надавали. Крім тих підстав для визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, які зазначені в позові, підставами для цього є і те, що відсутні акти приймання-передачі земельних ділянок, так як вони теж не підписані позивачами, що встановлено висновком експертизи. Необхідність зміни предмету позову і об'єднання в одне провадження вимог про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними виникла у зв'язку із зміною позиції судів вищої інстанції щодо вказаних спірних правовідносин, що просять врахувати при ухваленні судового рішення.

Представник відповідача ПП «Агрофірма «Відродження» Мичка С.В., що діє за довіреністю від 23.01.2012 року, в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Суду пояснив, що, не дивлячись на висновок почеркознавчої експертизи про те, що позивачі не підписували договорів оренди земельних ділянок, зазначені договори відповідають всім вимогам законодавства, а волевиявлення позивачів на укладення цих договорів підтверджується тим, що вони отримували від відповідача орендну плату щороку, з часу їх укладення, тому і настали цивільні правовідносини, передбачені договорами оренди. Крім того, вважає, що позивачами не доведено факту незаконного володіння земельними ділянками саме відповідачем, оскільки не представлено фактів на підтвердження того, що земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 користується ПП «Агрофірма «Відродження». Також, вважає, що не можуть бути задоволені вимоги позивачів про стягнення з відповідача судових витрат, в тому числі, витрат на правову допомогу, оскільки ними не представлено доказів того, що правова допомога надавалася фахівцем в галузі права. Тому, вважає, що в позові слід відмовити в цілому.

Вирішуючи спір, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки № 240 з кадастровим № 0525384800010010071, площею 1,9976 га на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №077359 від 28.06.2003 року (а.с.9-10).

Також, судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим №0525384800:01:001:0073, площею 2,6797 га на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, що належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №603261 від 11.10.2010 року (а.с.13).

Із матеріалів справи вбачається, що наявні два договори оренди землі від 23.02.2007 року без номера: між позивачами ОСОБА_3 (а.с.7-8) та ОСОБА_4 (а.с.11-12) з одного боку, та відповідачем ПП «Агрофірма «Відродження», в особі директора Шаргородської філії Босецького С.Ф., який діє на підставі довіреності від 01.02.2007 року, з другого боку. Згідно з умовами даних договорів, позивачі передали відповідачу ПП «Агрофірма «Відродження» у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належні їм земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею, відповідно, 1,9976 га та 2,6797 га, які знаходяться в адмінмежах Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Також, судом встановлено, що 23.02.2007 року на вказаних договорах оренди землі секретарем виконкому Лозівської сільської ради ОСОБА_6 вчинено напис про те, що справжність підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на договорах оренди нею посвідчено, підписи зроблено в її присутності, дієздатність кожного з позивачів нею перевірено, і дані нотаріальні дії зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій сільської ради за №№83,79, відповідно.

Проте, в судовому засіданні достовірно встановлено, що секретар виконкому ОСОБА_6 не перевіряла справжність підпису на договорах оренди землі та не перевіряла дієздатність позивачів, оскільки вказані договори в її присутності не підписувалися жодною із сторін.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що у 2007 році працювала секретарем Лозівської сільської ради і до її обов'язків входило вчинення нотаріальних дій. Вона декілька разів відмовляла представникам відповідача посвідчувати справжність підпису орендодавців на договорах оренди землі, оскільки особи не з'являлися в сільську раду особисто, але через деякий час представник відповідача обійшов всіх жителів села, котрі бажали укласти договори оренди землі з ПП «Агрофірма «Відродження», і ці особи підписували договори оренди в присутності останнього. Тому, вона вважала, що всі підписи на договорах оренди землі, в тому числі і позивачів, справжні і посвідчила їх справжність, не перевіряючи того факту, чи особисто позивачі підписували вказані договори. При цьому, вона не перевіряла дієздатність позивачів. Також, ОСОБА_6 суду показала, що посвідчення справжності підпису на договорах оренди землі власників земельних ділянок з ПП «Агрофірма «Відродження» не вносила в Журнал реєстрації нотаріальних дій Лозівської сільської ради за 2007 рік, а завела для цієї мети окремий зошит під назвою «Журнал реєстрації підписів на договорах оренди земельних ділянок громадян з ПП «Агрофірма «Відродження», в якому реєструвала вказані нотаріальні дії, при цьому, плата за вчинення нотаріальної дії нею не знімалася із сторін договорів оренди землі.

Зазначений факт підтверджується, також, оглянутими в судовому засіданні Журналом для реєстрації нотаріальних дій Лозівської сільської ради за 2007 рік, Журналом для реєстрації нотаріальних дій Лозівської сільської ради за 2007-2008 роки, в яких під номерами 83 та 79 відсутні записи про посвідчення справжності підписів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на договорах оренди землі з ПП «Агрофірма «Відродження», а також Журналом реєстрації підписів на договорах оренди земельних ділянок громадян з ПП «Агрофірма «Відродження», що був представлений для огляду в суді Лозівською сільською радою, в якому під номерами, відповідно, 83 та 79 наявні записи про посвідчення справжності підписів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вказаних договорах оренди землі.

Спірні договори оренди землі між позивачами та відповідачем зареєстровані в Шаргородському районному відділі Вінницької області регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 20 квітня 2007 року за номерами, відповідно, 04:07:848:00458 та 04:07:848:00455.

Судом достовірно встановлено, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договорів оренди землі від 23.02.2007 року без номерів з ПП «Агрофірма «Відродження» та актів про передачу та прийом земельних ділянок від 20.04.2007 року - не підписували, довіреності на підписання та укладення вказаних договорів та на передачу належних їм земельних ділянок відповідачеві від їх імені іншим особам - не надавали, що підтверджено в судовому засіданні поясненнями позивачів, їх представника, а також підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи за №6 від 8.02.2012 року.

Так, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи за №6 від 8.02.2012 року, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 під договором оренди земельної ділянки площею 1,9976 га від 23.02.2007 року в графі «Орендодавець» і під актом про передачу та прийом земельної ділянки від 20.04.2007 року в графі «підпис» нижче запису «земельну ділянку передав», виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_4 під договором оренди земельної ділянки площею 2,6797 га від 23.02.2007 року в графі «Орендодавець» і під актом про передачу та прийом земельної ділянки від 20.04.2007 року в графі «підпис» нижче запису «земельну ділянку передав», виконані не самою ОСОБА_4, а іншою особою (а.с.113-115, 141).

Відтак, судом встановлено, що позивачі вільного волевиявлення на укладення та підписання договорів оренди землі з відповідачем та на передачу належних їм земельних ділянок відповідачу в оренду - не мали.

Проте, судом встановлено, що відповідач ПП «Агрофірма «Відродження» користується земельними ділянками позивачів, що вбачається із довідок Лозівської сільської ради за №№712,714 від 1.06.2012 року (а.с.175,176), акту обстеження земельних ділянок позивачів Відділом Держкомзему у Шаргородському районі від 25.06.2012 року (а.с.202), а також, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, яка суду показала, що працює Лозівським сільським головою Шаргородського району, тому їй достовірно відомо, що землями позивачів користується саме відповідач, що встановлено нею на підставі наявних в сільській раді примірників договорів оренди землі та карти землекористування по Лозівській сільській раді, інших землекористувачів, які б орендували земельні ділянки жителів села, крім ПП «Агрофірма «Відродження», на території сільської ради немає.

При цьому, суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача про те, що позивачі, отримуючи від відповідача орендну плату за користування належними їм земельними ділянками, тим самим виявили свою волю на укладення вказаних договорів оренди та на продовження дії цивільних правовідносин, що виникли. Вказане ствердження спростовується тим, що позивачі та їх представник в судовому засіданні заперечували факт отримання від відповідача орендної плати на підставі договорів оренди від 23.02.2007 року. А посилання представника відповідача на підписи позивачів в Відомостях на отримання орендної плати (а.с.177-188) не може бути взято судом до уваги, оскільки вказані списки не містять реквізитів документу, зокрема, назви, номера, дати, підпису та печатки відповідальної особи, тобто є неналежними доказами, і, крім того, позивачі заперечували як сам факт отримання від відповідача орендної плати, так і справжність своїх підписів у цих списках.

В судовому засіданні представник відповідача зазначав, що та обставина, що позивачі знали про факт укладання договору та не заперечували проти цього, підтверджується тим, що вони своєчасно отримували орендну плату, тому ця обставина є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд вважає ці доводи помилковими, оскільки зазначені представником відповідача обставини не дають підстав для висновку, що між позивачами і відповідачем виникли цивільні правовідносини, що витікають із договорів оренди землі, оскільки судом встановлено, що ні договорів оренди землі, ні актів приймання-передачі земельних ділянок позивачі не підписували, тобто відсутнє вільне волевиявлення позивачів на оренду належних їм земельних ділянок відповідачем.

Також, суд вважає, що позивачі не пропустили строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не дивлячись на те, що спірні договори оренди датовані 23.02.2007 року і зареєстровані в ДЗК 20.04.2007 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачі взагалі не підписували договорів і актів приймання-передачі об'єктів оренди, а з позовної заяви та пояснень позивачів та їх представника ОСОБА_1 вбачається, що позивачам оригінали договорів були видані відповідачем у 2011 році, після вимоги повернути належні їм земельні ділянки. Ці пояснення не спростовані представником відповідача в судовому засіданні і свідчать про те, що про своє порушене право позивачі дізналися в 2011 році, і звернулися до суду в межах строків позовної давності.

Встановленим судом фактам відповідають земельні правовідносини, які регулюються ст.ст.93, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.202, 203, 206, 207, 208, 215, 792 ЦК України, ст.ст.1-6, 13-15,17-20, 35 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької і іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із ч.2 ст.124 ЗК України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України, ст.2 ЗУ «Про оренду землі»).

Згідно із ч.2 ст.125 ЗК України, що діяла на період виникнення спірних правовідносин, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

На підставі ч.2 ст.126 ЗК України, що діяла на період виникнення спірних правовідносин, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.13, ч.1 ст.14 ЗУ «Про оренду землі»).

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 3 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 14 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зазначені вимоги закону в спірних договорах оренди землі не дотримані. Зокрема, згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 8.02.2012 року за №6, позивачі договорів оренди землі від 23.02.2007 року та актів приймання-передачі земельних ділянок від 20.04.2007 року не підписували, у зв'язку із чим, зміст договорів оренди суперечить нормам ЦК України про те, що двостороннім є правочин, в якому погоджена дія двох сторін, вільного волевиявлення позивачів щодо передачі земельних ділянок в оренду відповідачеві - не було, наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала договори оренди за позивачів - не перевірено. Крім того, примірник договору стороні-орендодавцю відповідачем не вручався, зі змістом договору позивачі не ознайомлені, у зв'язку із чим вказані договори щодо позивачів не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в договорах, а через відсутність договорів позивачі не мали можливості захистити свої права в судовому порядку.

Таким чином, загальні вимоги до правочинів, додержання яких є необхідним для їх чинності, та вимоги до письмової форми правочинів, встановлені ч.ч.1-3,5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, не додержані, що в силу ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину в момент його вчинення.

Крім того, згідно з ч.ч.1, 2 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» - істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_1 не зазначали, як підставу визнання спірних договорів оренди землі недійсними, відсутність істотних умов договору оренди, що передбачені ст.15 ЗУ «Про оренду землі», тому умови договорів в судовому засіданні не обговорювалися.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити також і те, що при перевірці спірних договорів оренди землі істотні умови договорів оренди землі, встановлені ст.15 Закону України «Про оренду землі», у спірних договорах належним чином не розкриті та не дотримані. Зокрема, в розділах «Предмет договору» і «Об'єкт оренди» зазначено лише розмір земельної ділянки та її нормативна грошова оцінка, але не зазначено місце розташування земельної ділянки. Хоча в п.1 Договорів і вказано, що земельні ділянки знаходяться в адмінмежах Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, проте відсутнє позначення за місцем їх розташування, дані про земельні масиви та поля, на яких вони розташовані і дані про встановлення меж земельних ділянок відповідно до затвердженого проекту їх відведення у порядку землеустрою. Також, у Договорах не визначені такі істотні умови договору, як умови збереження стану об'єкта оренди та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Хоча у Договорах і зазначено, що на орендовані земельні ділянки не встановлено обмежень (обтяжень), проте, як це перевірено і що є підставою для такого висновку - не зазначено і не приєднано документів в підтвердження наявності обмежень чи їх відсутності.

Таким чином, аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконує суд, що відповідачем ПП «Агрофірма «Відродження» не дотримано вимог земельного законодавства при оформленні прав на оренду землі, що є порушенням ст.6 Закону України «Про оренду землі» і підставою для визнання спірних договорів оренди землі недійсними.

Відтак, право позивачів на мирне володіння своїм майном, передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована ЗУ від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», і якою передбачено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, - порушено з боку відповідача і підлягає судовому захисту в частині визнання договорів оренди землі від 23.02.2007 року недійсними.

Суд вважає, що вимога позивачів про витребування належних їм земельних ділянок від відповідача ПП «Агрофірма «Відродження» на підставі глави 83 ЦК України, як безпідставно набутих відповідачем, задоволенню не підлягає, оскільки відповідач користувався ними на підставі та в межах строків, встановлених договорами оренди від 23.02.2007 року, які були зареєстровані в Шаргородському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах», про що вчинено записи 20.04.2007 року, відповідно, за №№04:07:848:00458, 04:07:848:00455. Вказані договори оренди землі оспорені позивачами тільки в 2011 році, тому суд вважає, що відсутні правові підстави вважати, що відповідач набув земельні ділянки без достатньої правової підстави та застосовувати наслідки, передбачені главою 83 ЦК України.

Крім того, сторонами спірних договорів не оспорювалося та не оспорюється те, що з боку відповідача договори оренди підписувалися належним представником.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що заявлені позивачами вимоги в частині витребування належних їм земельних ділянок з незаконного володіння, не відповідають можливим способам захисту їх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з ПП «Агрофірма «Відродження» на користь позивачів понесені ними судові витрати: по сплаті судового збору та витрат на ІТЗ в сумі, відповідно 51 грн., 120 грн., 107,30 грн., згідно з квитанціями (а.с.1,2,157); витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1687 грн. 68 коп. (а.с.133); компенсація витрат за отриману правову допомогу в сумі 1700 грн. (а.с.63, 134), згідно із вимогами ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», з урахуванням обсягу правової допомоги, складності справи, кількості і часу судових засідань, в яких приймав участь представник позивачів ОСОБА_1 (в 10 судових засіданнях протягом 8 годин 40 хвилин).

При цьому, суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача, що вимоги позивачів про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають через те, що представник позивачів не представив суду доказів того, що є фахівцем в галузі права. Вказане ствердження спростовується довіреностями на представництво інтересів позивачів (а.с.58,59), договором про надання правової допомоги (а.с.62), свідоцтвом про сплату єдиного податку, з якого вбачається, що представник позивачів ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, займається юридичною діяльністю та надає юридичну допомогу (а.с.62, на звороті).

Відтак, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Агрофірма «Відродження» про витребування безпідставно набутих земельних ділянок та про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, на підставі ст.ст.202, 203, 206, 207, 208, 215, 792 ЦК України, ст.ст.93, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.1-6, 13-15,17-20, 35 Закону України «Про оренду землі», суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Агрофірма «Відродження» про витребування безпідставно набутих земельних ділянок та про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - задовольнити частково.

Визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, розташованих в адмінмежах Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, укладені:

- 23 лютого 2007 року без номера між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Агрофірма «Відродження» в особі директора Шаргородської філії Босецького Сергія Федоровича про передачу в строкове платне користування земельної ділянки площею 1,9976 га для сільськогосподарського використання, зареєстрований у Шаргородському районному відділі Вінницької філії регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 20 квітня 2007 року за номером 04:07:848: 00458;

- 23 лютого 2007 року без номера між ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Агрофірма «Відродження» в особі директора Шаргородської філії Босецького Сергія Федоровича про передачу в строкове платне користування земельної ділянки площею 2,6797 га для сільськогосподарського використання, зареєстрований у Шаргородському районному відділі Вінницької філії регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 20 квітня 2007 року за номером 04:07:848: 00455.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Відродження» с. Чернявка Оратівського району Вінницької області на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплачений ними при зверненні до суду судовий збір в сумі 51 гривні і 107 гривень 30 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1687 гривень 68 копійок та компенсацію витрат за отриману правову допомогу в сумі 1700 гривень, а всього 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) гривень 98 копійок.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя