Постанова

від 21.08.2008 по справі 12/340

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 21.08.2008 р.                                                         

                                           №

12/340 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого

- судді Цвіркуна Ю.І.,

при

секретарі  Рудик Т.О.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до

Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції

у м.Києві, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві,

третя особа -державний виконавець Відділу державної виконавчої служби

Святошинського районного управління юстиції у м.Києві Остренко Віктор

Федорович, на дії державного виконавця,

встановив:

Позивач

звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів і, враховуючи

уточнені позовні вимоги, просить: - прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1;  - визнати неправомірними та такими, що

суперечать чинному законодавству дії державного виконавця державної виконавчої

служби Святошинського району міста Києва Остренка В.Ф.;  - визнати дії державного виконавця державної

виконавчої служби Святошинського району міста Києва Остренка В.Ф. такими, що

призвели до унеможливлення виконання виконавчого напису та заподіяння

матеріальної шкоди;  - стягнути з

державного бюджету через Головне управління державного казначейства України у

м.Києві на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, що настала внаслідок

неправомірних дій державного виконавця державної виконавчої служби

Святошинського району міста Києва Остренка В.Ф. у розмірі 384 105, 00

грн.;  - стягнути з державного бюджету

через Головне управління державного казначейства України у м.Києві на користь

ОСОБА_1 відшкодування шкоди, що настала внаслідок неправомірних дій державного

виконавця державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва

Остренка В.Ф. у розмірі 61 285, 78 коп., що передбачена п.5 договору  безпроцентної позики від 17.04.2008 року у

вигляді інфляції та пені;  -

стягнути  з державного бюджету через

Головне управління державного казначейства України у м.Києві на користь ОСОБА_1

відшкодування моральної шкоди, що настала внаслідок неправомірних дій

державного виконавця державної виконавчої служби Святошинського району міста

Києва Остренка В.Ф. у розмірі 100 000, 00 грн.

В суді

позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити,

аргументуючи тим, що оскаржувані дії державного виконавця ВДВС Святошинського

РУЮ у м.Києві Остренка В.Ф. при здійснення виконавчого провадження по виконанню

виконавчого напису нотаріуса НОМЕР_1 від 22.04.2008 року не відповідають

вимогам чинного законодавства України і призвели до завдання їй матеріальної і

моральної шкоди.

В

обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що у зв'язку із

невчасним направленням державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у місті

Києві до Двадцятої київської державної нотаріальної контори постанови про відкриття

виконавчого провадження від 24.04.2008 року, боржником у даному виконавчому

провадженні було  реалізовано майно,

належне йому на праві власності. Також позивачка посилається на те, що цим

державним виконавцем з моменту відкриття даного виконавчого провадження по час

звернення до суду не було проведено жодних виконавчих дій по забезпеченню

стягнення коштів з боржника.

Представник

відповідача -ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві (відповідач-1) позовні вимоги

визнав у повному обсязі, про що подав письмову заяву. Як з'ясовано, позиція

представника відповідача ґрунтується на тому, що оскільки органом державної

виконавчої служби, який він представляє, постанова про відкриття виконавчого

провадження від 24.04.08 року до нотаріальної контори була надіслана невчасно,

то відповідачем допущено порушення, що призвели до завдання шкоди позивачці.

Представник

відповідача - Головного управління Державного казначейства України у м.Києві

(відповідач-2) позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що шкода (збитки),

що заподіяна органом державної влади повинна відшкодовуватись за рахунок коштів

бюджету, передбачених для цього органу, а відповідний орган зобов'язаний вжити

всіх заходів, щоб забезпечити відповідні асигнування на цю ціль. А тому,

оскільки ГУ ДКУ у м.Києві своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не

порушувало прав та інтересів позивачки і не завдавало їй шкоди, позов до нього

заявлено безпідставно.

Третя особа

-державний виконавець  Відділу державної

виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві

Остренко В.Ф. підтримав позицію представника відповідача-1 та підтвердив те, що

у зв'язку із невчасним надісланням постанови про відкриття виконавчого

провадження від 24.04.08 року до нотаріальної контори, відповідним органом

державної виконавчої служби допущено порушення, що завдало позивачці шкоду.

Суд,

вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи і відповідного

виконавчого провадження, встановив наступне.

23.04.2008

року позивачка звернулася до начальника ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві із

письмовою заявою про прийняття до виконання виконавчого напису приватного

нотаріуса, що зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1 від 22.04.2008 року.

Постановою

від 24.04.2008 р. державним виконавцем 

ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві Остренком В.Ф. на підставі ст.3,

18, 24 Закону України «Про виконавче провадження»відкрито виконавче провадження

по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса НОМЕР_1 від 22.04.2008

року та накладено арешт на все майно ОСОБА_2.

Як видно із

записів 4 та 5 витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого

майна, копію якого надано суду, за даною постановою державного виконавця ВДВС

Святошинського РУЮ у місті Києві арешт майна ОСОБА_2 Двадцятою київською

державною нотаріальною конторою зареєстровано 12.05.2008 року.

Як

з'ясовано, позивачка аргументує свій позов тим, що у зв'язку із невчасним

направленням державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві до

Двадцятої київської державної нотаріальної контори постанови від 24.04.2008 року,

боржником, а саме ОСОБА_2, було реалізовано майно, належне йому на праві

власності. А це унеможливило виконання виконавчого напису нотаріуса про

стягнення з боржника боргу, а тому завдало їй майнової та моральної шкоди.

З огляду на

пояснення представника відповідача-1, третьої особи та представлену копію

реєстру вихідної кореспонденції ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві за 07 травня

2008 року, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2008 року

надіслана до нотаріальної контори лише 07.05.2008 року.

Відповідно

до ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»копія постанови про

відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається

стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий

документ.

Згідно із

ч.2 ст.55 даного Закону державним виконавцем за постановою про відкриття

виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та

оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми

стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з

проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо

визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на

майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним

виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна

або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

В силу ч.3

ст.55 Закону копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна

боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та

відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у

частині другій цієї статті.

Таким чином,

постанова від 24.04.2008 року направлена до відповідної нотаріальної контори з

порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Обставини

щодо допущення порушень ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві визнані сторонами і

не оспорювалися в судовому засіданні.

Зокрема,

представник відповідача-1 та третя особа погодились із тим, що державним

виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві Остренком В.Ф. при здійсненні

виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса НОМЕР_1 від

22.04.2008 року вчинялись невчасно або взагалі не вчинялись необхідні дії. А

представник відповідача-2 не заперечив щодо цих обставин.

В силу ч.3

ст.71 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися

перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає

сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Підстав для

неприйняття визнання позову в частині допущення порушень ВДВС Святошинського

РУЮ у м.Києві судом не встановлено.

Разом з тим,

вбачається, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність, а не

протиправні дії, як вважає позивач.

При цьому

судом звертається увага на те, що відповідно до положень КАС України даний спір

відноситься до окремих категорій адміністративних справ. А стаття 181 КАС

України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності

державної виконавчої служби.

Так, в силу

ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або

бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної

виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тож

державний виконавець особисто не повинен відповідати за таким позовом.

Отже, суд

дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця

Відділу державної виконавчої служби у Святошинському районі м.Києва ОСОБА_3,

допущену при здійснення виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису

нотаріуса НОМЕР_1, виданого 22.04.2008 року приватним нотаріусом Жашківського

районного нотаріального округу Черкаської області.

Відповідно

до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок

держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,

завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні

ними своїх повноважень.

Частина 2

ст.23 ЦК України визначає, у чому полягає моральна шкода.

При цьому

судом беруться до уваги норми ст.1173, 1174 ЦК України.

Також

враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову

практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від

31.03.1995 року №4.

Право на

відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов

або підстав відповідальності за заподіяну шкоду. З огляду на п.5 постанови

вказаного вище Пленуму ВСУ та ст.1167 ЦК, зобов'язання відшкодувати моральну

шкоду виникає за наявності: а)моральної шкоди як наслідку порушення особистих

немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б)неправомірних

рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в)причинного зв'язку між

неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г)вини заподіювача шкоди.

Тож сам факт

протиправної поведінки посадової особи відповідача-1 вказує на наявність

моральної шкоди позивача.

Суд,

з'ясувавши, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких

обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну  йому шкоду та з чого він при цьому виходить,

а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов висновку

про законність таких вимог позивача.

Моральна

шкода полягає у тому, що у зв'язку із протиправною бездіяльністю відповідача

позивач мав переживання, душевні страждання.

Крім того,

позивач змушений звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду, що

тягло за собою, принаймні, моральні затрати.

Протиправна

бездіяльність відповідача призвела до змін в організації його життя, оскільки

позивач був вимушений  постійно витрачати

свій час на звернення та явку до суду, 

що негативно впливало на його самопочуття, вимагало від нього додаткових

зусиль для відновлення морального стану.

Таким чином,

все це позначилось на укладі життя позивача.

Порушення

законних прав позивача і зміна режиму життя має між собою причинний зв'язок.

Однак, з

огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись

при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який

вказаний позивачем, є завищеним.

Розмір

відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому

відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Позивачем не

доведений визначений ним розмір відшкодування моральних втрат. 

Враховуючи

усі обставини і наявні докази, а саме обґрунтовані пояснення позивача, суд

вважає, що у даному випадку 450 грн. може бути відповідною і достатньою

грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Тож вимоги у цій частині

позову підлягають задоволенню частково.

Крім того,

як зазначається у Рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001

року у справі «Перна проти Італії», в окремих випадках визнання судом порушення

саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду,

завдану особі.

В силу

п.10-1 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 при вирішенні спору про

відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями,

діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими

особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем

у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9

Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним

законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що

шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним

державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган

Державного казначейства України.

З огляду на

чинне законодавство України, в тому числі і на Положення на Головне управління

Державного казначейства України у м.Києві, яке затверджене Головою ДКУ 19.07.2006

року, однією із головних функцій ГУ ДКУ у м.Києві є функція забезпечення

казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, яка передбачає

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних

коштів, в тому числі примусове списання (стягнення) коштів із рахунків

організацій, підприємств та установ відкритих в ГУ ДКУ у м.Києві та в його

структурних підрозділах. Отже, в силу покладених на нього чинним законодавством

повноважень та функцій, ГУ ДКУ у м.Києві є органом, що здійснює обслуговування

державного та місцевих бюджетів.

Таким чином,

позов в частині відшкодування позивачці моральної шкоди підлягає до часткового

задоволення в розмірі 450 грн., стягнення яких необхідно провести через Головне

управління Державного казначейства України у м.Києві.

Разом з тим,

з огляду на з'ясовані обставини та положення ст.ст.22, 1166 та інших статей ЦК

України, а також постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних

справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року N6 позов

позивачки в частині відшкодування майнової шкоди не може бути задоволений.

Згідно із

ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах

здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх

доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.71

КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачкою

не надано належних доказів того, що їй у даному випадку завдано майнової шкоди

в розмірі 384 105, 00 грн. та 61 285, 78 грн.

Судом

береться до уваги те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають місце договірні

відносини, що підтверджується копією договору безпроцентної позики від

17.04.2008 року.

Цивільне

законодавство України, у більшості випадків, встановлює підстави відшкодування

шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Завдана шкода при цьому

не повинна бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання. І лише у

випадках, прямо передбачених законом, за нормами Цивільного кодексу України

може відшкодовуватись шкода, завдана порушенням зобов'язання, яке складає зміст

цивільно-правового договору, наприклад, відповідальність за шкоду, завдану

внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг; відповідальність перевізника за

договором перевезення за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здорв'я

або смертю пасажира.

Тож за

порушення договірного зобов'язання повинен відповідати боржник.

Підстави, на

які посилається позивач щодо завдання їй майнової шкоди, не можуть бути

визнанні судом вмотивованими.

Обґрунтовано

спростувати, зокрема, позицію представника відповідача-2 -ГУ ДКУ у м.Києві

стосовно цієї позовної вимоги позивачка не спромоглася.

Таким чином,

з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про

задоволення позову частково.

На основі

встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 КАС України, суд

постановив:

Позов

ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати

протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої

служби у Святошинському районі м.Києва ОСОБА_3, допущену при здійсненні

виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса НОМЕР_1,

виданого 22.04.2008 року приватним нотаріусом Жашківського районного

нотаріального округу Черкаської області.

Відшкодувати

із держави на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі  450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп.,

стягнення яких провести через Головне управління Державного казначейства

України у м.Києві.

Присудити із

Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір (державне

мито) в розмірі 3 грн. 40 коп.

В решті

позовних вимог відмовити.

Строк і

порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254

Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим

Кодексом.

Заява про

апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти

днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до

адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею

186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                         

Цвіркун Ю.І.