Рішення

від 03.07.2012 по справі 2020/332/2012

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/2020/749/2012 Справа № 2020/332/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі :

Головуючого судді -Чайка І.В.

За участю секретарів -Кошкіної Л.Б.

Антоненко І.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Повного товариства «Ломбард «Корал»Подус і компанія » , ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору недійсним та стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

11.01.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Повного товариства «Ломбард «Корал»Подус і компанія » ( далі- Ломбард), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення за депозитним договором суми 178 333 грн.

23.02.2012 року представник позивачки уточнила позовні вимоги, збільшила суму стягнення та просила стягнути солідарно з відповідачів суму боргу - 159 748 грн. та 52 743,20 грн. збитків.

12.06.2012 року представник позивача уточнила позовні вимоги, просила суд визнати договір депозитного вкладу недійсним, та стягнути солідарно з відповідачів по справі на користь позивачки суму 160 000 грн. , збитки в сумі 37 625 грн. та понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та пояснили, що 07.03.2011 року між ОСОБА_2 та Ломбардом в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір № 2011-1 депозитного вкладу ( далі -Договір). У відповідності з зазначеним Договором, позивачка передала Ломбарду грошову суму у розмірі 160 000 гривень, що становило 20000 доларів США , Ломбард прийняв вклад і зобов'язався виплачувати позивачці суму вкладу та 24 % річних. Договором також передбачена видача вкладу на вимогу Вкладника, якщо Вкладник попередив про свій намір Ломбард за два місяці.

25.03.2011 року позивачка у відповідності до вимог п. 12 Договору попередила директора Ломбарду ОСОБА_8 про необхідність повернення суми вкладу по Договору до 07.05.2011 року , про що було складено розписку. Однак, ніяких розрахунків до теперішнього часу позивачка не отримала, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

07.07.2011 року позивачкою та відповідачем ОСОБА_8, як директором Ломбарду був підписаний акт звірки взаєморозрахунків,згідно до якого станом на 07.07.2011 року сума заборгованості за нарахованими та невиплаченими процентами за вкладом складала 1100 доларів США, що по курсу НБУ становило 8768 грн. 65 коп.

Позивачка також пояснила, що Договір укладався нею саме з юридичною особою -Ломбардом , а не особисто з ОСОБА_8 про що зазначено у договорі , де у якості його сторін є саме ПТ «Ломбард «Корал»Подус і компанія», в особі директора ОСОБА_8, на договорі на всіх аркушах є печатка цієї юридичної особи, договір укладався у приміщенні Ломбарду і гроші також передавалися у приміщенні Ломбарду. Прибутковий касовий ордер ОСОБА_8 їй не видавав, але у касі все оформлювалося, та ОСОБА_8 пояснив їй, що прибутковий касовий ордер це документ підприємства і він повинен залишитися у Ломбарді. При укладенні Договору ОСОБА_8 надав позивачці Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, копію Статуту Товариства, Ліцензію, видану міністерством фінансів України, яка, як він пояснив, підтверджувала законність діяльності ломбарду та того правочину, який між ними укладався.

Акт звірки заборгованості по Договору підписаний ОСОБА_8 як директором Ломбарду та на ньому стоїть печатка Ломбарду , та в тексті акту зазначено, що заборгованість по депозитному договору від 07.03.2011 року, саме у ПТ «Ломбард «Корал»Подус і компанія»перед ОСОБА_2, а не ОСОБА_8 перед ОСОБА_2

Позивачка вважає, що ОСОБА_8 ввів її в оману -так як він, як керівник Ломбарду знав, що Ломбард не мав права взагалі укладати депозитні договори, але зробив це. У зв*язку з цим договір повинен бути визнаний недійсним, та суд повинен застосувати наслідки недійсного правочину, тобто стягнути з відповідачів по справі солідарно спричинені їй збитки, то б то упущену вигоду. Вона не збиралася давати гроші у борг ОСОБА_8 або будь-якій інший фізичній або юридичній особі, а укладала договір депозитного вкладу з юридичною особою з метою отримати на кошти проценти в розмірі 24% за користування юридичної особою її грошовими коштами. В результаті обману, позивачка позбавлена доходу у вигляді процентів за користування її грошовими коштами. Крім того, відповідачі зобов'язані солідарно сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Станом на червень 2012 року на думку позивачки сума спричинених їй збитків у вигляді упущеної вигоди становить 37625 грн

Позивачка зазначає, що зазначені суми повинні бути стягнути з відповідачів солідарно , так як Ломбард є повним товариством, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. ОСОБА_8 укладав правочин,як посадова особа юридичної особи, а саме керівник - директор, а не фізична особа, про що свідчать усі надані суду документи і умисно ввів позивачку в оману , як стосовно природи правочину, так і прав та обов'язків сторін.

Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні позов визнала частково, та пояснила, що їй невідомо було про укладення Договору, що є предметом спору, вона справами Ломбарду не цікавиться взагалі. Відповідач ОСОБА_8 -її колишній чоловік, з яким вона не підтримує стосунків, та він їй про діяльність Ломбарду не сповіщає. Представник зазначила, що позов в частині визнання недійсним Договору,укладеному між позивачкою та Ломбардом вона визнає, так як дійсно Ломбард не мав права укладати такі договори, тому що не мав відповідної ліцензії. Про умови та порядок укладення Договору відповідачці ОСОБА_7 нічого не відомо. Представник відповідача ОСОБА_7 заперечувала проти солідарного стягнення у тому числі з неї збитків по справі, так як на її думку сам відповідач ОСОБА_8 зазначив , що грошові кошти від ОСОБА_2 він брав для особистих потреб, тому вона вважає, що це не стосується ні її, ні Ломбарду взагалі і відповідальність за його особисті борги вона не повинна нести.

Відповідач ОСОБА_8 у судовому засіданні позов визнав частково -вважав що укладений Договір між Ломбардом та ОСОБА_2 повинен бути визнаний недійсним, але заперечував проти стягнення з нього суми заборгованості за Договором та збитків. ОСОБА_8 пояснив, що він взяв у борг у ОСОБА_2 виключно на свої особисті потреби грошову суму у розмірі 160 000 грн. і обіцяв її чоловіку - ОСОБА_5 сплачувати проценти 24 % річних від наданою суми в доларах США . Але проект депозитного договору приніс саме чоловік ОСОБА_2 , зазначивши, що для більшої надійності необхідно оформити саме такий Договір, а не розписку. Так як ОСОБА_8 вкрай були потрібні гроші, він погодився та отримав гроші готівкою особисто, що підтверджується відсутністю у ОСОБА_2 квитанцій до прибуткового касового ордеру про внесення коштів до каси Ломбарду. Під час укладення зазначеного договору він не знав, що не мав права укладати такого роду договори без відповідної ліцензії. Про укладення Договору ОСОБА_7 він не повідомляв в зв'язку з тим, що укладав угоду не в інтересах Ломбарду, а у своїх власних. 25 березня 2011 року ОСОБА_2 попередила його про необхідність повернення грошей, про що він власноручно написав розписку.

07.07.2011 року ОСОБА_8 віддав ОСОБА_2 суму боргу в повному обсязі частково у гривнях,частково у доларах США в загальній сумі 108 000 гривень. Після чого вони почали рахувати проценти за чотири місяці. Сума процентів складала 1080 доларів США. Після розрахунку з ОСОБА_2 за основною сумою боргу грошей у нього не залишилось і він сказав,що проценти віддасть пізніше. За результатами розрахунку був укладений «Акт сверки зазаборгованості », який був підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_8 і згідно якого ОСОБА_8 заборгував ОСОБА_2 1080 доларів США. Таким чином, ОСОБА_8 вважає, що у зв*язку з тим, що він не мав права укладати депозитний Догорів від імені Ломбарду, то такий договір повинен бути визнаний недійсним. Крім того, відповідач ОСОБА_8 не заперечував проти стягнення з нього на користь ОСОБА_2 залишку боргу в сумі 1080 доларів США, проти стягнення інших сум заперечував, так як борг повернув позивачці.

Представник відповідача ПТ «Ломбард «Корал»Подус і компанія » до суду не з*явився, неодноразово повідомлявся про місце та час розгляду справи, про що в матеріалах справи є зворотні телеграми, але про причини своєї неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін по справі та їй представників, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. ст. 59, 60 цього ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 11 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини...

Згідно ст. 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За правилом ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, то згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 227 ЦК України, на яку посилається позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

У відповідності зі ст.230 ЦК України, на яку також посилається позивачка, обґрунтовуючи заявлені нею вимоги, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (згідно з ч.І ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін), такий правочин визнається судом недійсним . Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно по п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними »правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої особи в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман що до мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, враховуючи наведене вище, а також виходячи з положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, саме позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними з настанням відповідних наслідків.

Недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ст. 57 ЦПК України засобами доказування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно зі ст.. 230 ч. 2 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У відповідності зі ст.. 22 ч.2 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами 07.03.2011 року між ОСОБА_2 та Ломбардом в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір № 2011-1 депозитного вкладу . У відповідності з зазначеним Договором, позивачка передала Ломбарду грошову суму у розмірі 160 000 гривень, що становило 20000 доларів США , Ломбард прийняв вклад і зобов'язався виплачувати позивачці суму вкладу та 24 % річних. Договором також передбачена видача вкладу на вимогу Вкладника, якщо Вкладник попередив про свій намір Ломбард за два місяці. Кожна сторінка зазначеного договору підписана ОСОБА_2 та директором Ломбарду та посвідчена печаткою Ломбарду ( а.с. 4-6)

Положенням «Про порядок надання фінансових послуг ломбардами»передбачене, що Ломбард - це фінансова установа , виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу мала на визначений строк і під процент, та надання супутніх послуг ломбарду. Залучені кошти ломбарду -це кошти, отримані на зворотній основі від фізичних осіб -учасників ломбарду, юридичних осіб та кошти, отримані від кредитних установ за кредитними договорами.

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України»фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, ... та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно п.4 ст.4 вказаного Закону між іншими до фінансових послуг належать залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Згідно ст.5 вказаного Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами- підприємцями. Виключне право або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

Згідно даної статті між іншими до банківських послуг належить залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола фізичних та юридичних осіб.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Як вбачається з п. 4.2 засновницького договору про створення та діяльність ПТ «Ломбард «Корал»Подус і Компанія»основними видами діяльності Товариства є : надання наступних фінансових послуг - надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів .

Згідно до листа Міністерства Фінансів України ПТ «Ломбард «Корал»Подус і Компанія»видавалася лише ліцензія серії АВ № 304333 на здійснення торгівлі прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в межах господарчої діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм закону, ПТ «Ломбард «Корал»Подус і Компанія»не є фінансовою установою, яка згідно до закону мала право на укладення депозитних договорів взагалі і Договору депозитного вкладу ( для фізичних осіб) № 2011-1 від 07.03.2011 року з позивачкою ОСОБА_2 зокрема.

Згідно ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В даному випадку дієздатність юридичної особи у певній сфери підприємницької діяльності виникає лише після отримання у встановленому порядку відповідної ліцензії, чи статусу (банківської установи).

Як було встановлено у судовому засіданні з пояснень позивачки та відповідача ОСОБА_8 при укладенні Договору позивачка ніяких фінансових документів про отримання Ломбардом він ОСОБА_2 грошових коштів їй не видавалося. ОСОБА_2 такий документ у якості доказу по справі також не надала, пояснивши це відсутністю зазначеного документа, так як ОСОБА_8 обманув її, сказавши, що цей документ повинен залишатися в Ломбарді.

Відповідач ОСОБА_8 у судовому засіданні і у своєму позові, який був спочатку об*єднаний в одне провадження з позовом, що розглядається, а потім, у зв'язку з неодноразовою неявкою ОСОБА_8 в судові засідання,залишений без розгляду, зазначав, що гроші він дійсно брав у ОСОБА_2 саме в сумі 160 000 грн., але виключно для себе, так як йому були необхідні кошти для власних потреб.

Крім того, та обставина, що ОСОБА_8 шляхом обману отримав від ОСОБА_6 грошові кошти підтверджується також і актом звірки заборгованості, який ОСОБА_8 підписав, від імені і як директор Ломбарду, та посвідчив печаткою Ломбарду ( а.с. 8) та його розпискою ( а.с. 8)

Виходячи з наведеного, суд вважає, що укладений між ОСОБА_2 та ПТ «Ломбард «Корал»Подус і Компанія» в особі директора ОСОБА_8 07.03.2011 року договір № 2011-1 депозитного вкладу є недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_2 160 000 грн. за Договором, про недійсність якого дійшов висновку суд.

Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача ОСОБА_8 стосовно того, що він повернув позивачці основну частину боргу, та сума його боргу перед позивачкою станове лише 1080 доларів США.

Відповідач ОСОБА_8 ніяких письмових доказів повернення суми боргу суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що позивачці повинні бути повернути грошові кошти в розмірі 160 000 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, який завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : 1) втрати, яких особа зазнала у зв*язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ) ; 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин,якби її право не було порушене ( упущена вигода ).

Стаття 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов*язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов*язання внаслідок односторонньої відмови від зобов*язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов*язання ; 3) оплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ст.. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив , якщо він не приступив до виконання заобов*язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов*язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов*язання, доказується кредитором. При визначені неодержаних доходів ( упущеної вигоди) враховуються заходи, вжити кредитором щодо їх одержання.

Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності з наданими сторонами доказами, з урахуванням системного аналізу ст.ст. 22,611,612,623 ЦК України суд вважає, що вимоги позивачки про застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 37625 грн. не підлягають задоволенню.

На думку суду для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення :протиправна поведінка, збитки, причинний зв*язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пред*явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів ( упущеної вигоди) покладає на позивача обов*язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобовязання.

Позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів вжиття нєю заходів, для їх одержання у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

У зв*язку з вище зазначеним суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у зв*язку з тим, що відсутній причинний зв*язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні зобов*язань перед позивачем, та розміром завданих позивачеві збитків.

Суд також вважає, що не може бути задоволена вимога позивача про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, так як це не було передбачено укладеним між сторонами Договором.

У своєму позові позивачка висуває вимогу про стягнення на її користь сум солідарно з Ломбарду, ОСОБА_8, ОСОБА_7, посилаючись на те, що вони, як

учасники повного товариства солідарно несуть додаткову субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Ломбарду усім майном, що їм належить.

У зв*язку з тим, що Договір між Ломбардом та ОСОБА_2 визнаний судом недійсним з підстав відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності юридичної особи - Ломбарду на його укладення та введенням ОСОБА_8 в оману позивачки, суд вважає що встановлена вина саме відповідача ОСОБА_8 у порушенні діючого законодавства при укладенні договору, визнаного судом недійсним, тому вважає за необхідне стягнути суму отриману за Договором саме з нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11,88, 209-212 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Повного товариства «Ломбард «Корал»Подус і компанія » , ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору недійсним та стягнення суми -задовільнити частково.

Визнати недійсним договір депозитного вкладу № 2011-1 від 07.03.2011 року, укладеному між Повним товариством «Ломбард «Корал»Подус і компанія » та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 суму 160 000 грн. та судові витрати в сумі 1921,90 грн.

В інший частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення , а особами, яки не були присутні при проголошенні рішення в 10-ті денний строк з моменту отримання копії рішення.

Мотивоване рішення виготовлено 07 липня 2012 року .

Суддя: І. В. Чайка