Рішення

від 15.10.2008 по справі 10/481/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.08                                                                                       

Справа №  10/481/08

Суддя   Алейникова Т.Г.

За позовом:           Приватного підприємцяОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариство з обмеженою

відповідальністю „Торгова компанія „БЕСТ ФУД”,                  м. Запоріжжя

про

стягнення 43852 грн. 29 коп.

за зустрічним позовом

відповідача: Товариство

з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „БЕСТ ФУД”, м. Запоріжжя

до позивача:  Приватного підприємцяОСОБА_1, м. Запоріжжя

про

повернення обладнання та стягнення суми 39990 грн. 45 коп.

          Суддя Алейнікова Т.Г.

Представники:

від позивача:                  ОСОБА_1., ОСОБА_2., довіреність

від 05.09.08

від відповідача:     

Горох Л.С. дов. від 05.01.07

СУТЬ СПОРУ:

19.08.08

порушено провадження у справі і позовна заява прийнята до розгляду, слухання

призначено на 09.09.08. В судових засіданнях оголошувалися перерви до 30.09.08,

10.10.08. та 15.10.08. У судовому засіданні оголошено рішення.

Позивач

звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача

суми основного боргу у розмірі 31 209 грн. 60 коп., пені у сумі 2 489 грн. 93

коп., 3 % річних у сумі 1 018 грн. 37 коп., втрат від інфляції у сумі 9 134

грн. 39 коп., всього 43 852 грн. 29 коп.

Позов

мотивовано тим, що на виконання договору купівлі-продажу обладнання № 1 від

14.02.07 позивач передав відповідачу обладнання на загальну суму 59500 грн. 00

коп., проте відповідачем зобов'язання стосовно оплати обладнання було виконано

частково, у зв'язку чим заборгованість останнього перед позивачем становить

31209 грн. 60 коп. У зв'язку із простроченням відповідачем оплати за обладнання

позивач також, крім основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню, що

передбачена договором, 3 % річних та втрати від інфляції згідно ст. 625

Цивільного кодексу України.

09.09.08

відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову

повністю, та зустрічну позовну заяву про повернення обладнання позивачу та

стягнення з нього на користь відповідача 39990,45 грн., яка складається з 28290

грн. 40 коп. основного боргу, 2281 грн. 83 коп. суми пені, 711 грн. 53 коп. 3 %

річних, 8706 грн. 69 грн.  втрат від

інфляції.

Зустрічний

позов і відзив на позовну заяву мотивовано тим, що позивач не виконав договір

належним чином, а саме: позивачем не було проведена ідентифікація обладнання

шляхом маркування відповідно вимог статті 664 Цивільного кодексу України; позивачем

не було передано відповідачу кліше; кліше, що продавалося позивачем не належало

йому, а належало ПП ОСОБА_3.; в договорі не було визначено перелік обладнання

та його кількість; позивач не передав відповідачу інструкцію по використанню

мікросхеми в Автоматичному дозаторі ТКМ 33. З урахуванням цього позивач заявив

вимоги про відмову договору, про повернення обладнання позивачу та вимагає

стягнути з позивача на його користь 28290,40 грн., що були сплачені ним

позивачу за поставлене обладнання, а також 2281,83 грн. пені, 711,53 грн.  3 % річних, 8706,69 грн. втрат від інфляції,

за прострочення позивачем повернення 

28290,40 грн.

09.09.08

зустрічна позовна заява була ухвалою прийнята до провадження та призначена до

розгляду разом із первісним позовом.

Вивчивши

матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази в сукупності,

суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2007

р. між позивачем -приватним підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем -Товариством з

обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „БЕСТ ФУД” в особі директора

Каритника Сергія Петровича був укладений договір купівлі-продажу обладнання № 1

від 14.02.2007 р., за умовами якого продавець (позивач у справі) зобов'язався

передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець зобов'язався

прийняти та оплатити обладнання (далі - товар) в кількості, якістю і

асортиментом відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами цього

договору.

Згідно

із п. 2.1. договору ціна товару договірна. Вартість одиниці товару зазначена в

накладних. Згідно із п. 2.2. договору загальна вартість договору складає

59500,00 грн.

14.02.2007

р., тобто в день укладання договору, позивачем була складена видаткова накладна

№ РН-0000034 від 14.02.2007 р., в якій були зазначені асортимент, кількість та

ціна обладнання, а саме: автоматичний дозатор ТКМ 33, хліборізка РТ-УРХ,

хліборізка „Лідія” МПХ 165.00.00, дражировка ДР-1, центрифуга Ц-600, фритюрниця

2х10 5,6 кВт -2 шт., мийка промислова, водонагрівач OASIS (50л), стіл

нержавіючий -2 шт., ваги електроні, кліше -8 шт. Зазначена загальна вартість

обладнання -59500 грн. 00 коп. В накладній в графі „Замовлення” є посилання на

реквізити договору, що є підтвердженням того, що вказана накладна складалася

саме за договором № 1 від 14.02.2007 р.

Як

слідує із довіреності відповідача ЯЛЗ № 188444 від 14.02.2007 р. і вказаної

накладної,  14.02.2007 р. вказане

обладнання по цій накладній було передано позивачем відповідачу. Із вказаних

документів також слідує, що обладнання приймалося від позивача особисто керівником

відповідача -директором Каритником Сергієм Петровичем, який і розписався в цій

накладній.

Враховуючи

викладене, суд дійшов до висновку, що сторони досягли згоди щодо умов договору

і визначились із кількістю і асортиментом товару, а позивач 14.02.2007 р. на

виконання своїх зобов'язань по договору поставив відповідачу обладнання на

загальну суму 59500 грн. 00 коп.

Довід

відповідача щодо невиконання позивачем вимог статті 664 Цивільного кодексу

України щодо ідентифікації товару шляхом маркування є хибним, оскільки

обов'язок ідентифікувати товар шляхом маркування існує у продавця, якщо ним

товар не вручається покупцю, а передається шляхом надання його покупцю в

розпорядження. Позивачем же товар передавався шляхом вручення його відповідачу.

Крім того, як слідує із матеріалів справи на момент передачі обладнання

відповідачем ніяких заперечень щодо кількості, асортименту, якості товару, та

не передання йому документів на обладнання не заявлялося. У видатковій

накладній директором відповідача -Каритником Сергієм Петровичем було написано,

що „обладнання прийнято в задовільному стані”. Також факт передачі обладнання

підтверджується і документами самого відповідача, а саме: його листом вих. № 15

від 27.06.2007 р. підписаним директором відповідача, в якому відповідач

підтверджує, що отримав обладнання, однак через те, що ним затрачено багато

часу для отримання дозвільних документів на початок роботи на обладнанні,

просив позивача перенести платіж по сумі, що була не сплачена відповідачем, з

30.06.07 на 30.06.08.

Щодо

доводу про не передання позивачем відповідачу інструкції по використанню

мікросхеми в Автоматичному дозаторі ТКМ 33, то відповідач не надав суду

будь-яких доказів того, що така інструкція щодо однієї мікросхеми існує

взагалі. Також не приймаються судом доводи відповідача щодо того, що позивачем

було продано йому кліше, яке не належало позивачу, а належало ПП ОСОБА_3.,

оскільки позивачем в судовому засідання був наданий лист ПП ОСОБА_3., яка

підтвердила те, що до укладання договору № 1 від 14.02.2007 р., обладнання нею

було продано ПП ОСОБА_1.

Щодо

заперечення відповідача щодо поставки йому кліше, суд виходить лише із наданих

сторонами письмових доказів і вважає, що кліше у кількості 8 шт., були передані

позивачем відповідачу, оскільки про це свідчить видаткова накладна № РН-0000034

від 14.02.2007 р., яку особисто підписав керівник відповідача. Про неотримання

кліше відповідачем було заявлено лише після звернення позивача до суду, і це

питання він протягом півтора року в своїх документів не підіймав.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України,

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог чи заперечень. Свої заперечення і вимоги відповідач

належними доказами не довів.

Згідно

із п. 2.3. договору оплата за товар здійснюється відповідачем готівковим або

безготівковим розрахунком шляхом переказу сум платежів на поточний рахунок або

в касу позивача. Згідно із п. 2.5. договору відповідач зобов'язаний здійснити

розрахунок за товар протягом дії договору, остаточна дата розрахунку

-30.06.2007 року.

У встановлений

договором термін відповідач оплату поставленого позивачем обладнання в повному

обсязі не здійснив. До вказаної дати (30.06.07) відповідач частково

розрахувався за обладнання у сумі 28290 грн. 40 коп., що підтверджується

прибутковими касовими ордерами та листом відповідача вих. № 15 від 27.06.2007

р. Докази сплати суми, що залишилась несплаченою відповідачем, у розмірі 31209

грн. 60 коп., відповідач не надав.

Враховуючи

вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з

відповідача суми основного боргу у розмірі, заявленому позивачем.

Згідно

приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу

України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов

договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Пунктом

5.2. договору сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення

оплати у вигляді пені, розмір якої визначили подвійною ставкою НБУ, від суми

простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем

за період 01.07.2007 р. (уточнено в судовому засіданні)) по 29.11.2007 р. (182

дня) нарахована пеня у сумі 2489 грн. 93 коп. Розрахунок пені, відповідає

умовам договору, вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та

здійснений з урахуванням обмежень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Вимоги

позивача щодо стягнення з відповідача пені суд вважає обґрунтованими та такими,

що підлягають задоволенню.

Відповідно

до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

За

період прострочення з 01.07.2007 р. по 01.08.2008 р. позивачем нараховані 3 %

річних у сумі 1018 грн. 37 коп., а з липня 2007 року по червень 2008 втрати від

інфляції у сумі 9134,39 грн. 

Вимоги

позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції суд

вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З

огляду на наведене первісний позов позивача до відповідача є обґрунтованим і

підлягає задоволенню.

          Зустрічний позов не підлягає

задоволенню тій підставі, що факт отримання всього обладнання, а саме і кліше

підтверджено документально, ніяких заперечень 

на час отримання обладнання від позивача за зустрічним позовом не було,

всі факти, на які посилається позивач за зустрічним позовом спростовані при

розгляді первісного позову.

          На підставі ст. 49 ГПК України судові

витрати по первісному позову підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись

ст.ст. 49, 82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний

позов приватного підприємцяОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальності

„Торгова компанія „БЕСТ ФУД” задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з товариства з

обмеженою відповідальності „Торгова компанія „БЕСТ ФУД” (69096, м. Запоріжжя,

вул. Бородинська, 25/157, п/р 26003921501 в АБ „Металург”, МФО 313582, код

ЄДРПОУ 33652450) на користь приватного підприємцяОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 31209 (тридцять одна тисяча

двісті дев'ять) грн. 60 коп. суму основного боргу, 2489 (дві тисячі

чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 93 коп. - пені, 1018 (одна тисяча

вісімнадцять) грн. 37 коп. - 3 % річних, 9134 (дев'ять тисяч сто

тридцять чотири) грн. 39 коп. -суму втрат від інфляції, 438 (чотириста

тридцять вісім) грн. 52 коп. -витрат по сплаті державного мита та 118

(сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В

задоволені зустрічного позову

товариства з обмеженою відповідальності „Торгова компанія „БЕСТ ФУД” до

приватного підприємцяОСОБА_1 про про повернення обладнання та стягнення 28290

грн. 40 коп. основного боргу, 2281 грн. 83 коп. суми пені, 711 грн. 53 коп. 3 %

річних, 8706 грн. 69 грн.  втрат від

інфляції,  відмовити.

Суддя                                                            

Алейникова Т.Г.

Рішення господарського

суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання.