Рішення

від 31.10.2008 по справі 2/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.08                                                                                          

Справа№ 2/58

Господарський

суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло

М.С. за участю представника позивача Різника С.В., розглянув у відкритому

судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

“Західтехноімпорт”, м. Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення

4004 грн. 03 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство

з обмеженою відповідальністю “Західтехноімпорт”, м. Львів звернулося до

господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 про стягнення 4004 грн. 03 коп.

Розглянувши

матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття

позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.09.2008р. ухвалив призначити

розгляд справи на 16.09.2008р.

Представник

позивача в судове засідання 16.09.2008р. з'явився, позовні вимоги підтримав,

просив позов задоволити. З приводу заявленного позову пояснив, що позивач по

накладній передав відповідачу товар на загальну суму 4004 грн. 03 коп. На

вимогу позивача, відповідач добровільно заборгованість не оплатив.

Відповідач

явку представника в судове засідання 16.09.2008р. не забезпечив, подав відзив,

в якому проти позову заперечує, заперечення мотивує тим, що договір відповідно

до ст. 208 ЦК України мав бути вчинений в письмовій формі. Накладна, на яку

посилається позивач, не може вважатися договором поставки та не відповідає

типовій формі, встановленій наказом Міністерства статистики України №193 від

21.06.1996р. Просить провадження у справі припинити на підставі п. 11

ст. 80 ГПК України. Ухвалою суду від 16.09.2008р. розгляд справи відкладений на

30.09.2008р.

Представник

позивача в судове засідання 30.09.2008р. з'явився, позовні вимоги підтримав,

просив позов задоволити.

Представник

відповідача в судове засідання 30.09.2008р. з'явився, проти позову заперечив. З

приводу заявленого позову пояснив, що між сторонами не укладено договору в

належній, тобто письмовій, формі, як того вимагає ст. 208 ЦК України при

укладенні договорів між фізичними та юридичними особами. Також посилається на

те, що накладна не містить жодних ознак, на підставі яких в позивача виникає

зобов'язання вимагати від відповідача сплатити 4004 грн. 03 коп. В зв'язку з

цим просить провадження припинити. Ухвалою суду від 30.09.2008р. розгляд справи

відкладений на 21.10.2008р.

Представникам

роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України та право

заявляти відводи.

Позивач

в судове засідання 21.10.2008р. явку представника не забезпечив, про дату, час

та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник

відповідача в судове засідання 21.10.2008р. з'явився, проти позову заперечив.

Ухвалою суду від 21.10.2008р. розгляд справи відкладений на 31.10.2008р.

Представник

позивача в судове засідання 31.10.2008р. з'явився, позовні вимоги підтримав,

просив позов задоволити. Долучив до матеріалів справи копію вимоги про оплату

відповідачем заборгованості в розмірі 4004 грн. 03 коп. та докази її

надсилання.

Відповідач

явку представника в судове засідання 31.10.2008р. не забезпечив, подав заяву

про тлумачення правочину, додаткових заперечень, доказів не подав, причин

неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи

був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає

справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив

наступне:

25

липня 2006р. позивач поставив відповідачу по накладній №2507-09 від

25.07.2006р. товар в асортименті на загальну суму 4004 грн. 03 коп.

За

вихідним №01-01/10-2008 від 1 жовтня 2008р. позивач надіслав відповідачу

вимогу, в якій вимагав оплатити заборгованість в сумі 4004 грн. 03 коп. Як

вбачається з матеріалів справи, відповідач дану вимогу залишив без розгляду,

вартість товару не оплатив, отриманий товар не повернув.

Таким

чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4004 грн.

03 коп., яка на день розгляду справи не була оплачена.

Згідно

ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення

зобов'язань, є зокрема  договори та інші

правочини.

Відповідно

до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін,

спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У

відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у

будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони

є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи

письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що

недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не

має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих

його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.  

Відповідно

до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач

здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується накладною (оригінал в

матеріалах справи). Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та

передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом та

печаткою на накладній. Підписуючи та скріплюючи печаткою накладну, відповідач

погодив найменування, кількість та ціну товару.

Згідно

ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін)

виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення

вимоги.

Оскільки

строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку

ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена

останнім  без відповіді  і задоволення.

Відповідно

до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено

договором, законом або не випливає із суті договору. Враховуючи дану норму, а

також те, що в накладній визначена сума (ціна) товару, що передається, позивач

звернувся з вимогою про оплату вартості цього товару, твердження представника

відповідача про те, що накладна могла бути договором дарування, є

безпідставними, інших доказів, які б це підтверджували, представником

відповідача представлено не було.  

Стаття

598 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється  виконанням, проведеним  належним чином. 

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких вимог - відповідно до звичаїв 

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні

вимоги встановлені ст. 193 ГК України.  

Згідно

ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За

таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання

зобов'язання  боржником, що в свою чергу

є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від

виконання договору не допускається.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно

ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають

значення для справи.

Відповідно

до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин

справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи

наведене, суд  дійшов висновку, що  позовні 

вимоги обгрунтовані поданими доказами, і 

підлягають до  задоволення.

Віповідно

до частини 2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може

постановити рішення про тлумачення правочину. З цього випливає, що заява про

тлумачення правочину подається в порядку, передбаченому ГПК України для подання

позовних заяв з дотриманням усіх вимог, які ставляться до позовних заяв, в тому

числі сплачується мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. Оскільки заява про тлумачення правочину подана представником

без дотримання усіх необхідних вимог, така заява судом до уваги не береться та

не розглядається.

Оскільки

спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно

покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З

огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 213, 218, 509, 526, 530, 598 610,

625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75,

80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю “Західтехноімпорт”, м. Львів, вул. Енергетична,

будинок 19, квартира 12 (ідентифікаційний код 30995260) 4004 грн. 03 коп.

боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК

України.

          Суддя