Ухвала

від 05.02.2015 по справі 2/58-4а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 876/6905/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Аміко-Кераміка» на постанову Господарського суду Волинської області від 09 квітня 2013 року у справі №2/58-4А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Аміко-Кераміка» до Ягодинської митниці, третя особа - Волинська митниця, про скасування податкового повідомлення,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2008 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Аміко-Кераміка» звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив визнати протиправними дії відповідача у вигляді донарахування без достатніх підстав зобов'язань з податку на додану вартість розміром 50376,18 грн. з штрафними санкціями 15188,09 грн.; скасувати як таке, що суперечить податковому законодавству України податкове повідомлення від 29.09.2008 року № 19 у повному обсязі; визнати нечинним рішення, надіслане листом від 24.09.2008 № 20/33-5959, в частині незадоволення решти вимог скарги товариства щодонарахування ПДВ та штрафних санкцій.

Згодом позивач подав заяву про зміну позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення Волинської митниці від 29.09.2008 року № 19 в повному обсязі, яким на підставі акту перевірки № 18/8/205000000/32857115 від 08.07.2008 року визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України50376,18 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 25188,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24 жовтня 2011 року замінено відповідача Волинську митницю на її правонаступника Ягодинську митницю.

Постановою Господарського суду Волинської області від 09 квітня 2013 року в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Аміко-Кераміка» про скасування податкового повідомлення Волинської митниці від 29.09.2008 р. № 19 відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою, оскільки судом першої інстанції неповністю встановлені обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та прийняти нову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Волинської митниці проведено повторну перевірку стану дотримання ТзОВ «Торговий Дім «Аміко-Кераміка» вимог законодавства України з питань митної справи. Перевірку підприємства здійснювала робоча група, до складу якої входили посадові особи митниці: Кравець Т.І. - керівник робочої групи, начальник ВОКР, члени робочої групи: Оніщук B.C. - начальник відділу СБК та MB; Горелик А.С. - головний інспектор ВОКР; Наумчик Т.В. - начальник СФБО та 3.

Перевірку проведено в період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р. Проміжний акт №18/8/205000000/32857115 «Про проведення повторної перевірки стану дотримання на підприємстві законодавства України з питань митної справи (ТзОВ «Торговий Дім «Аміко-Кераміка» є складовою частиною акта перевірки та було складено за виявленими фактами порушень для вжиття термінових заходів щодо їх усунення. Робочою групою встановлено факт порушення ст.267 Митного кодексу України «Метод визначення митної вартості за ціною щодо товарів, які імпортуються (вартіс операції)», а саме, при визначенні митної вартості була неповністю враховаї вартість транспортування, що призвело до недоборів митних платежів: за 2004р. всього - 59 026,37грн; за 2005 р. - 48 674,66грн.;за 2006р. - 5 314,26грн. Всього перерахуванню до бюджету належить:163 015,45грн. із ни; митний збір - 937,96грн., мито - 60 129,15грн., ПДВ - 101 948,34грн. (а.с.12-19).

За наслідками перевірки, на підставі акта №18/8/205000000/32857115 ві, 08.07.2008р. податковим повідомленням форми «Р» визначено суму податковою зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на доданг вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницько діяльності в сумі 75 564,27грн. із них за основним платежем 50 376,16грн., з« штрафною санкцією 25 188,09грн. (а.с.9).

Згідно проміжного акту №18/8/205000000/32857115 у зв'язку з ненаданюш запитуваної інформації та відсутності фінансово відповідальних осіб підприємства, що унеможливлювало встановлення дійсних обставин по перевірці фінансово- господарської діяльності ТзОВ «Торговий Дім «Аміко-Кераміка», робочою групою було прийнято рішення про недоцільність продовження перевірки безпосередньо на підприємстві, робоча група здійснила додаткові контрольні заходи щодо з'ясування реальних витрат підприємства, які воно сплатило як винагороду за отримані послуги по перевезенню вантажів за межами митної території України, що відповідно до правил Інкотермс 2000 (умови поставок EXW, FCA) включаються до митної вартості товару (ст.. 267 Митного кодексу України) та на які нараховуються митні платежі при переміщенні їх через митний кордон України. Для з'ясування питань перевірки робочою групою направлялися запити щодо підтвердження транспортних витрат до митних органів, в зоні діяльності яких знаходяться підприємства - перевізники, з якими товариство «Торговий Дім «Аміко-Кераміка» перебували у господарських відносинах. На підставі отриманих документів робочою групою було здійснено донарахування несплачених до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) . Донарахування здійснювалося на різницю між сумою, що надали перевізники за виконані послуги по перевезенню товару (згідно товарно-транспортних та платіжних документів) та сумою, що була фактично сплачена на день митного оформлення відповідного товару.

При здійсненні розрахунків робочою групою приймалася до уваги вага брутто кожного товару з відповідною ставкою ввізного мита на день його оформлення. За основу при здійсненні розрахунків брали суму, сплачену перевізнику до моменту перетину ним митного кордону України, тобто за межами митної території України (згідно наданих довідок про розподіл загальної суми понесених транспортних витрат по іноземній території та по території України). В той же час в тих документах, де була відсутня розбивка понесених витрат на транспортування, за основу бралася повна сума, надана перевізником (згідно п.б ч.З ст.267 МК України до митної, вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню).

При цьому донарахування здійснювалися за ВМД, що оформлялися на умовах поставки EXW та FCA (Інкотермс 2000). Розрахунки здійснювалися по кожній окремій партії товару, що перемішувалася одним транспортним засобом, виходячи виключно з витрат, понесених перевізником.

Протягом періоду, що перевірявся робота позивача спрямована виключно на імпорті виробів з кераміки (керамічна плитка), а також деяких супутніх товарів: санітарно-технічні вироби з металу, пластмаси, туалетно-гігієнічні вироби, рекламна продукція, демонстраційні меблі для магазину, тощо.

Позивач відповідно до умов укладених договорів на товар, який ввозився транспортними засобами, що належали закордонним перевізникам та який ввозився транспортними засобами, що належали українським перевізникам, порушив вимоги ст.. 267 Митного кодексу України «Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)», а саме при визначенні митної вартості була неповністю врахована вартість транспортування, що призвело до недоборів митних платежів. Загалом платежі донараховано за 94 вантажними митними деклараціями і перерахуванню до бюджету належить 163 015,45грн. (а.с.19).

Пунктом 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у редакції, що діяла на час здійснення імпортних операцій) встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як зазначено в акті №18/8/205000000/32857115 донарахування здійснювалося на різницю між сумою, що надали перевізники за виконані послуги по перевезенню товару (згідно товарно-транспортних та платіжних документів) та сумою, що була фактично сплачена на день митного оформлення відповідного товару.

Згідно ст.. 267 МК України встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Як вбачається з акту перевірки донарахування здійснювалися за ВМД, що оформлялися на умовах поставки EXW та FCA (Інкотермс 2000). Розрахунки здійснювалися по кожній окремій партії товару, що переміщувалася одним транспортним засобом, виходячи виключно з витрат, понесених перевізником. При цьому було проаналізовано отримані робочою групою відповіді, що надійшли на запити.

Згідно до п.4.1.9 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.03.2006р. №254 у разі проведення перевірки іншим митним органом, ніж той, який здійснював нарахування податків і зборів, матеріали перевірки для вжиття заходів за результатами передаються до митного органу, який здійснював їх нарахування. Матеріали перевірки, яку проводила Ягодинська митниця, були передані Волинській митниці, яка в свою чергу підготувала і направили позивачу податкове повідомлення №19 від 29.09.2008р.

Відповідно до п.1.2 цього Порядку, проміжний акт перевірки - службовий документ, який складається в разі виявлення фактів порушень підприємством законодавства з питань митної справи, які вимагають ужиття термінових заходів щодо їх усунення, у період перевірки, не чекаючи на її закінчення, складається в довільній формі та є складовою частиною акта перевірки.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено представником митниці в судовому засіданні, під час проведення контрольного заходу підприємством не було організовано та забезпечено фінансово-бухгалтерських документів необхідних для проведення перевірки у зв'язку з чим робоча група вимушена була надати запити щодо підтвердження витрат до митних органів, в зоні діяльності яких знаходяться підприємства - перевізники, з якими товариство «Торговий Дім «Аміко-Кераміка» перебували у господарських відносинах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийнятого Волинською митницею податкового повідомлення форми «Р» від 29.09.2008р. №19 та відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Аміко-Кераміка» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 09 квітня 2013 року у справі №2/58-4А - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська