Постанова

від 10.07.2012 по справі 2а-886/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2012 року № 2а-886/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аммор» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000602340, № 0000612340 від 29 вересня 2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммор»(далі -позивач, ТОВ «Аммор») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) про визнання податкових повідомлень-рішень № 0000602340, № 0000612340 від 29 вересня 2011 року протиправними та їх скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, оскільки ТОВ «Аммор»дотримано всіх вимог податкового законодавства. Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях», яке на час проведення господарських операцій було зареєстроване платниками ПДВ; здійснені господарські операції підтверджуються первинними документами, що дає право на формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Доводи відповідача про нікчемність правочину, укладеного із вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалося, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Окрім цього, позивач звертав увагу суду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч п. 86.9. ст. 89 Податкового кодексу України, оскільки підставою для проведення перевірки ТОВ «Аммор»була постанова правоохоронного органу, відтак відповідач не мав права приймати податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податкок на прибуток на загальну суму 248 362,00 грн. та пп. 7.2.2 п.7.2, пп7.4.1, пп7.4.5. п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 198 688,00 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «Тогівельна фірма «Шовковий шлях», оскільки вказане підприємство було зареєстроване без наміру здійснення підприємницької діяльності, фактично господарські операції за його участі не проводилися.

Відповідач звертав увагу суду на те, що слідчим відділенням податкової міліції державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва розслідується кримінальна справа № 76-00279, порушена в т.ч. за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «ТФ Шовковий Шлях». В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що у квітні 2008 року невстановлені слідством особи за матеріальну винагороду запропонували ОСОБА_1 стати засновником та директором ТОВ «ТФ Шовковий Шлях». В результаті, ОСОБА_1 без мети здійснення підприємницької діяльності перереєстрував на своє ім'я ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»та став директором підприємства. Після проходження процедури перереєстрації документи та печатка підприємства були передані невстановленій слідством особі. В подальшому, будь-яких документів від імені підприємства ОСОБА_1 не підписував, ніяких реальних господарських операцій в інтересах підприємства не здійснював, звітність до податкових органів не подавав та підписував ці документи.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що правочин, укладений між ТОВ «Аммор»та ТОВ «ТФ Шовковий Шлях», не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому не може бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

У судове засідання 03 липня 2012 року уповноважений представник відповідача не з'явився; відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Аммор»(код ЄДРПОУ 35464044) зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.11.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 095824, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

У період з 30.08.2011 р. по 05.09.2011 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аммор»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»за період з 01.01.2008 по 31.12.2009. Вказана перевірка здійснена на підставі направлення від 30.08.2011 №183 згідно із пп. 78.1.11 п.78 ст.78 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 30.08.2011 №1903, постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві винесеної майором податкової міліції Горожанової В.А. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Аммор»від 18.03.11.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 335/23-404/35464044 від 12.09.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

29 вересня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000612340 , яким позивачу за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на загальну суму 310 453,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 248 362,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 62 091,00 грн.;

- № 0000602340, яким позивачу за порушення пп.7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»на суму 248 360,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 198 688,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49 672,00 грн.

Як встановлено під час перевірки, позивачем задекларовано валові витрати за період 9 місяців 2008 року - ІІІ кв. 2009 року у розмірі 993 450,00 грн. та податковий кредит за вересень 2008 року-квітень 2009 року у розмірі 198 688,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «ТФ Шовковий Шлях», яке має ознаки фіктивності.

Під час перевірки були використані матеріали кримінальної справи № 76-00279, що перебуває в провадженні слідчого відділення податкової міліції державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, яка була порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»за ст.205 ч.1 КК України. Допитаний в межах кримінальної справи засновник та директор ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»ОСОБА_1 показав, що став засновником на директором ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»на пропозицію невстановленої слідством особи за матеріальну винагороду. В результаті, ОСОБА_1 без мети здійснення підприємницької діяльності перереєстрував на своє ім'я ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»та став директором підприємства. Після проходження процедури перереєстрації документи та печатка підприємства були передані невстановленій слідством особі. В подальшому, будь-яких документів від імені підприємства ОСОБА_1 не підписував, ніяких реальних господарських операцій в інтересах підприємства не здійснював, звітність до податкових органів не подавав.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 258 від 06.10.10 підписи в податкових накладних, виписаних від імені директора ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Аммор», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Аммор»:

- п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 248 362,00 грн. у період з 01.01.08 по 31.12.09.

- пп.7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97 в результаті чого занижено податок на додану вартість на 198 688,00 грн. у період з 01.01.08 по 31.12.09.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 01 серпня 2008 року між ПП «Аммор»(покупець) та ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»(постачальник) було укладено Договір № 01/08-001 поставки автозапчастин, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати в власність покупцеві запчастини, комплектуючі та супутні матеріали до автомобілів (далі - товар), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати та оплачувати такий товар (том І, а.с. 75-77).

З посиланням на вказаний договір між позивачем та ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»було складено видаткові накладні № РН-0150801 від 15 серпня 2008 року на суму 87172,02 грн., в тому числі ПДВ на суму 14528,67 грн., № РН-0220801 від 22 серпня 2008 року на суму 40777,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 6796,17 грн., № РН-080902 від 08 вересня 2008 року на суму 59974,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 9995,67 грн. , № РН-080901 від 08 вересня 2008 року на суму 16169,70 грн., в тому числі ПДВ на суму 2694,97 грн., № РН-100901 від 10 вересня 2008 року на суму 43235,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 7205,83 грн., № РН-180902 від 18 вересня 2008 року на суму 93853,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 15642,18 грн., № РН-180901 від 18 вересня 2008 року на суму 27313,20 грн., в тому числі ПДВ на суму 4552,20 грн., № РН-240901 від 24 вересня 2008 року на суму 7903,50 грн., в тому числі ПДВ на суму 1317,25 грн., № РН-101001 від 10 жовтня 2008 року на суму 22502,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 3750,35 грн., № РН-231001 від 23 жовтня 2008 року на суму 5294,30 грн., в тому числі ПДВ на суму 882,38 грн., № РН-231002 від 23 жовтня 2008 року на суму 144426,47 грн., в тому числі ПДВ на суму 24071,09 грн., № РН-311001 від 31 жовтня 2008 року на суму 75573,12 грн., в тому числі ПДВ на суму 12095,55 грн., № РН-141101 від 14 листопада 2008 року на суму 14826,94 грн., в тому числі ПДВ на суму 2471,16 грн., № РН-141102 від 14 листопада 2008 року на суму 5092,88 грн., в тому числі ПДВ на суму 848,81 грн., № РН-141103 від 14 листопада 2008 року на суму 34463,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 5743,84 грн., № РН-152116 від 26 листопада 2008 року на суму 63391,13 грн., в тому числі ПДВ на суму 10565,19 грн., № РН-216317 від 24 грудня 2008 року на суму 127093,84 грн., в тому числі ПДВ на суму 21182,35 грн., № РН-000008 від 22 січня 2009 року на суму 76748,97 грн., в тому числі ПДВ на суму 12791,50 грн., № РН-000009 від 22 січня 2009 року на суму 7235,89 грн., в тому числі ПДВ на суму 1205,98 грн., № РН-0000024 від 02 лютого 2009 року на суму 53970,94 грн., в тому числі ПДВ на суму 8995,16 грн., № РН-000029 від 3 лютого 2009 року на суму 54875,58 грн., в тому числі ПДВ на суму 9145,94 грн., № РН-0000033 від 3 лютого 2009 року на суму 16747,45 грн., в тому числі ПДВ на суму 2791,25 грн., № РН-030301 від 3 березня 2009 року на суму 45693,51 грн., в тому числі ПДВ на суму 7615,60 грн., № РН-130303 від 13 березня 2009 року на суму 12176,82 грн., в тому числі ПДВ на суму 2029,47 грн., № РН-030302 від 3 березня 2009 року на суму 58627,47 грн., в тому числі ПДВ на суму 9771,25 грн. (том І, а.с. 79-97).

ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях»виписало позивачеві податкові накладні на загальну суму 1192137,93 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 198688,00 грн.: № 562 від 15 серпня 2008 року на суму 87172,02 грн., в тому числі ПДВ на суму 14528,67 грн., № 613 від 22 серпня 2008 року на суму 40777,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 6796,17 грн., № 781 від 08 вересня 2008 року на суму 59974,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 9995,67 грн., № 780 від 22 жовтня 2010 року на суму 85 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 14 166,67 грн., № 2959 від 08 вересня 2008 року на суму 161 169,70 грн., в тому числі ПДВ на суму 2694,97 грн., № 801 від 10 вересня 2008 року на суму 432 35,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 7205,83 грн., № 881 від 18 вересня 2008 року на суму 93 853,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 15642,18 грн., № 880 від 18 вересня 2008 року на суму 27313,20 грн., в тому числі ПДВ на суму 4552,20 грн., № 946 від 24 вересня 2008 року на суму 7903,50 грн., в тому числі ПДВ на суму 1317,25 грн., № 1130 від 10 жовтня 2008 року на суму 22 502,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 3750,35 грн., № 1300 від 23 жовтня 2008 року на суму 52 94,30 грн., в тому числі ПДВ на суму 882,38 грн., № 1301 від 23 жовтня 2008 року на суму 144426,47 грн., в тому числі ПДВ на суму 24071,09 грн., № 1510 від 31 серпня 2008 року на суму 75573,12 грн., в тому числі ПДВ на суму 12095,55 грн., № 1678 від 14 листопада 2008 року на суму 14826,94 грн., в тому числі ПДВ на суму 2471,16 грн., № 1679 від 14 листопада 2008 року на суму 5092,88 грн., в тому числі ПДВ на суму 848,81 грн., № 1680 від 14 листопада 2008 року на суму 34463,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 5743,84 грн., № 1821 від 26 листопада 2008 року на суму 63391,13 грн., в тому числі ПДВ на суму 10565,19 грн., № 2018 від 24 грудня 2008 року на суму 127093,79 грн., в тому числі ПДВ на суму 21182,30 грн., № 300 від 22 січня 2009 року на суму 76747,97 грн., в тому числі ПДВ на суму 12791,50 грн., № 301 від 22 січня 2009 року на суму 7235,89 грн., в тому числі ПДВ на суму 1205,98 грн., № 10 від 02 лютого 2009 року на суму 53970,94 грн., в тому числі ПДВ на суму 8995,16 грн., № 16 від 01 березня 2009 року на суму 54875,58 грн., в тому числі ПДВ на суму 9145,94 грн., № 975 від 03 березня 2009 року на суму 45693,51 грн., в тому числі ПДВ на суму 7615,60 грн., № 22 від 03 лютого 2009 року на суму 16747,45 грн., в тому числі ПДВ на суму 2791,25 грн., № 976 від 3 березня 2009 року на суму 58627,47 грн., в тому числі ПДВ на суму 9771,25 грн., № 1135 від 13 березня 2009 року на суму 12176,82 грн., в тому числі ПДВ на суму 2029,47 грн., (том І, а.с. 105-130), сума ПДВ за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року, січні, лютому, березні, квітні 2009 року.

На підтвердження оплати позивачем було надано суду копії виписок по особовому рахунку позивача у Київській регіональній дирекції «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, якими підтверджується сплата на користь ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях»грошових коштів у загальному розмірі 1 192 137,93 грн. (том І, а.с. 55-74).

Суму витрат по придбанню товарів у ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях»було включено позивачем до складу валових витрат підприємства за період 9міс. 2008р.- 1 квартал 2009 року на загальну суму 993 450,00 грн., суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості товарів віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008 року -квітень 2009 року у розмірі 198 688,00 грн.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідні для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим ТОВ «Аммор»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях».

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п/п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень пункту 5.1. та підпунктів 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п/п 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, у період здійснення спірних господарських операцій директором ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях»значився ОСОБА_1

Від імені вказаної особи підписано укладений з позивачем договір поставки № 3009/1 від 30.09.2010 року, Договір поставки автозапчастин № 01/08-001 від 01.08.2008р., видаткові накладні та податкові накладні, що стали підставою для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено також перевіркою, ОСОБА_1 в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю від імені ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»не займався, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти такі дії від його імені. Зазначені обставини підтверджуються протоколом допиту ОСОБА_1 від 27 травня 2010 року (том ІІ, а.с. 56-57) а також висновками експертів.

Так, за змістом постанови від 21 жовтня 2010 року, винесеної старшим слідчим слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі міста Києва, 07 жовтня 2010 року порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ Торгівельна фірма «Шовковий шлях»за ст.205 ч.1 КК України, яка об'єднана в одне провадження із кримінальною справою №76-00289.

Під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що у квітні 2008 року невстановлені слідством особи, скориставшись скрутним матеріальним становищем ОСОБА_1, за матеріальну винагороду, запропонували останньому стати засновником та директором ТОВ «ТФ «Шовковий шлях».

З пояснень ОСОБА_1 від 27 травня 2010 року, допитаного старшим о/у ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва ОСОБА_4, вбачається, що останній став засновником та директором ТОВ «ТФ «Шовковий шлях», за винагороду та на прохання сторонніх осіб і не мав при цьому наміру здійснювати господарську діяльність . При реєстрації підприємства жодних документів ОСОБА_1 не підписував та дій, пов'язаних з реєстрацією підприємства не проводив . За винагороду він надав лише ксерокопію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду. Ні статуту, ні інших документів він не підписував, в банках рахунків не відкривав, печатку підприємства не замовляв. В подальшому від імені цього підприємства він не проводив жодних операцій, жодних документів, пов'язаних з веденням господарської діяльності ТОВ «ТФ «Шовковий шлях», не підписував , чим фактично займалось підприємство йому не відомо (том ІІ, а.с. 56-57).

Крім того, в ході досудового слідства у кримінальній справі встановлено, що ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Аммор». Постановою від 28.09.2010р., за матеріалами кримінальної справи № 76-00279, було призначено судову почеркознавчу експертизу документів щодо взаємовідносин з ТОВ «ТФ «Шовковий шлях».

Відповідно до висновку експерта від 06 жовтня 2010 № 258 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»у податкових накладних, виписаних на користь ТОВ «Аммор» №562, №613, №781, №780, №801, №881, №880, №946. №1130, №1300, №1301, №1510, №1679, №1678, №1680, №2018, №301, №300, №10, №16. №22, №975, №976, №1135 виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою (том ІІ, а.с. 51-55).

Отже, як видно з наявних матеріалів справи, та було встановлено також перевіркою, ТОВ «ТФ «Шовковий шлях» було зареєстровано та провадило фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновника та призначеного у законному порядку керівника.

Суд зазначає, що за вимогами п/п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Аммор»податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правові позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, за встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що договір, видаткові та податкові накладні, підписані від імені ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»ОСОБА_1, не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

За наведених підстав не приймаються до уваги надані позивачем товарно-транспортні накладні надані на підтвердження факту перевезення товарів, оскільки останні також підписані ОСОБА_1, який не брав участі у діяльності підприємства та жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписував.

Інших документів (в тому числі подорожніх листів), які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником -ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального, тощо, позивачем суду не надано.

А відтак, наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів оформлені лише документально та не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Жодних доказів на підтвердження факту реальності (фактичності) господарських операцій між ТОВ «Аммор»та ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»представником Позивача надано не було, зокрема, не було надано доказів здійснення ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»реальної фінансово-господарської діяльності, яке не мало для цього необхідних адміністративно-господарських ресурсів.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, постачання товарів (надання послуг) оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

За встановлення судом факту безтоварності операцій позивача з ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»надані позивачем докази подальшого відчудження товару не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують реальність операцій, оскільки з наданих документів неможливо встановити, що позивачем здійснювався продаж саме тієї продукції, яка придбавалась у вказаного контрагента.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валові витрати.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те порушення позивачем вимог п. 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 248 362,00 грн. у період з 01.01.2008 по 31.12.2009, а також занижено податок на додану вартість у сумі 198 688,00 грн. за період, що перевірявся, в порушення пп.7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1. пп.7.4.5, п.7.4. пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Стосовно доводів позивача на неправомірність прийняття ДПІ у Подільському районі міста Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень із посиланням на п. 86.9 cт. 86 Податкового кодексу України (до винесення вироку суду по кримінальній справі № 76-00279) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 54.3.2, 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори , винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Суд зазначає, що зміст пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України слід тлумачити у системному взаємозв'язку з іншими нормами цього Кодексу та з урахуванням мети прийняття законодавцем даної норми.

Так, як вбачається зі змісту контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, у випадку проведення перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу , що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення не приймається в тих випадках, коли матеріали перевірки передаються правоохоронному органу та використовуються або можуть бути використані останнім як доказ по кримінальній справі з метою підтвердження чи спростування наявності вини платника податків у вчиненні певного злочину.

Статтею 212 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

У свою чергу, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції Закону України від 2 грудня 2010 року N 2756-VI, чинній після набрання чинності Податковим кодексом України) до повноважень податкових органів здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відтак, враховуючи межі повноважень податкових органів та сферу їх контролю при проведенні перевірок, матеріали таких перевірок можуть бути використані як доказ наявності чи відсутності вини певної особи під час розгляду кримінальної справи про злочини, предметом яких є податки та збори, тобто злочини, передбачені ст. 212 Кримінального кодексу України.

Саме в тих випадках, коли порушення у сфері податкового законодавства містять ознаки злочину, донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за такі порушення в силу пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України не допускається до вирішення судом питання про те, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно даною особою.

В інших випадках матеріали перевірки податкового органу доказової сили по кримінальній справі не мають та не можуть впливати на вирішення питання про наявність чи відсутність вини особи у вчиненні злочину.

Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПКУ).

Норми пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України перебувають у системному зв'язку з положеннями п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, який забороняє податковому органу складати та надсилати платнику податків податкове повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду , до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Суд зазначає, що позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Аммор»проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 18.03 .2011 року, проте зазначена постанова винесена в рамках та на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної не відносно посадових осіб ТОВ «Аммор» по обвинуваченню в ухилення від сплати податків, що кваліфікується за ст. 212 Кримінального кодексу України, а за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»за ч. 1 ст. 205 КК України, тому ДПІ у Подільському районі м. Києва не повинна була очікувати вирок суду у кримінальній справі.

Предметом перевірки, за результатами якого було складено Акт перевірки № 335/23-404/35464044 від 12.09.2011 року, являлись фінансово-господарські відносини ТОВ «Аммор»із ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»на предмет дотримання податкового законодавства ТОВ «Аммор»при здійсненні таких господарських операцій. Встановивши в ході перевірки факт безтоварності вказаних господарських операцій, що в свою чергу, не дає права на відображення у податковому обліку таких господарських операцій, податкова інспекція цілком правомірно та обґрунтовано винесла оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток та ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що за умови доведеності факту дійсності порушення суб'єктом господарювання вимог закону, наявність виключно формальних недоліків при оформленні матеріальних висновків перевірки, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті податкового повідомлення-рішення, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України при розгляді спорів за участю податкових органів (зокрема, в ухвалі ВАСУ від 05.02.2008 р. по справі № 2/63, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07).

Як зазначено, зокрема, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07, окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не нівелюють факту порушення платником податків податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Відтак посилання позивача на передчасність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи доведеність під час судового розгляду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, не можуть бути самостійною підставою для висновку про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.