Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-886/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-886/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аммор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аммор» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммор»з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання податкових повідомлень-рішень № 0000602340, № 0000612340 від 29 вересня 2011 року протиправними та їх скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі м. Києва, на підставі направлення від 30.08.2011 року №183 згідно із пп. 78.1.11 п.78 ст.78 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 30.08.2011 року №1903, постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві винесеної майором податкової міліції Горожановою В.А. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Аммор»від 18.03.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аммор»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 рік.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 335/23-404/35464044 від 12.09.2011 року (а.с.7-29).

Перевіркою встановлено, що позивачем задекларовано валові витрати за період 9 місяців 2008 року - ІІІ кв. 2009 року у розмірі 993 450,00 грн. та податковий кредит за вересень 2008 року-квітень 2009 року у розмірі 198 688,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «ТФ Шовковий Шлях», яке має ознаки фіктивності.

Матеріалами кримінальної справи № 76-00279, які використовувались податковим органом під час перевірки, що перебуває в провадженні слідчого відділення податкової міліції державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, яка була порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»за ст.205 ч.1 КК України встановлено, що допитаний в межах кримінальної справи засновник та директор ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»ОСОБА_4 став засновником та директором ТОВ «ТФ Шовковий Шлях» на пропозицію невстановленої слідством особи за матеріальну винагороду.

В результаті, ОСОБА_4 без мети здійснення підприємницької діяльності перереєстрував на своє ім'я ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»та став директором підприємства.

Після проходження процедури перереєстрації документи та печатка підприємства були передані невстановленій слідством особі. В подальшому, будь-яких документів від імені підприємства ОСОБА_4 не підписував, ніяких реальних господарських операцій в інтересах підприємства не здійснював, звітність до податкових органів не подавав.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 258 від 06.10.2010 року підписи в податкових накладних, виписаних від імені директора ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»ОСОБА_4 на адресу ТОВ «Аммор», виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ТФ Шовковий Шлях»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Аммор»податкового законодавства, а тому на підставі акту перевірки, 29 вересня 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000612340, яким позивачу за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на загальну суму 310 453,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 248 362,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 62 091,00 грн. (том І, а.с.30);

- № 0000602340, яким позивачу за порушення пп.7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»на суму 248 360,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 198 688,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49 672,00 грн.(том І, а.с.31).

Позивач вважає, що підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями, посередництво в торгівлі автомобілями, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям (том І, а.с.49).

Матеріали справи свідчать, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «ТФ Шовковий Шлях» (код за ЄДРПОУ 35840015).

Так, матеріали справи свідчать, що 01 серпня 2008 року між ПП «Аммор»та ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»було укладено Договір № 01/08-001 поставки автозапчастин, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати в власність покупцеві запчастини, комплектуючі та супутні матеріали до автомобілів, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати та оплачувати такий товар (том І, а.с.75-77).

Відповідно до договору, між позивачем та ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»було складено видаткові накладні № РН-0150801 від 15 серпня 2008 року на суму 87172,02 грн., в тому числі ПДВ на суму 14528,67 грн., № РН-0220801 від 22 серпня 2008 року на суму 40777,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 6796,17 грн., № РН-080902 від 08 вересня 2008 року на суму 59974,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 9995,67 грн., № РН-080901 від 08 вересня 2008 року на суму 16169,70 грн., в тому числі ПДВ на суму 2694,97 грн., № РН-100901 від 10 вересня 2008 року на суму 43235,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 7205,83 грн., № РН-180902 від 18 вересня 2008 року на суму 93853,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 15642,18 грн., № РН-180901 від 18 вересня 2008 року на суму 27313,20 грн., в тому числі ПДВ на суму 4552,20 грн., № РН-240901 від 24 вересня 2008 року на суму 7903,50 грн., в тому числі ПДВ на суму 1317,25 грн., № РН-101001 від 10 жовтня 2008 року на суму 22502,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 3750,35 грн., № РН-231001 від 23 жовтня 2008 року на суму 5294,30 грн., в тому числі ПДВ на суму 882,38 грн., № РН-231002 від 23 жовтня 2008 року на суму 144426,47 грн., в тому числі ПДВ на суму 24071,09 грн., № РН-311001 від 31 жовтня 2008 року на суму 75573,12 грн., в тому числі ПДВ на суму 12095,55 грн., № РН-141101 від 14 листопада 2008 року на суму 14826,94 грн., в тому числі ПДВ на суму 2471,16 грн., № РН-141102 від 14 листопада 2008 року на суму 5092,88 грн., в тому числі ПДВ на суму 848,81 грн., № РН-141103 від 14 листопада 2008 року на суму 34463,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 5743,84 грн., № РН-152116 від 26 листопада 2008 року на суму 63391,13 грн., в тому числі ПДВ на суму 10565,19 грн., № РН-216317 від 24 грудня 2008 року на суму 127093,84 грн., в тому числі ПДВ на суму 21182,35 грн., № РН-000008 від 22 січня 2009 року на суму 76748,97 грн., в тому числі ПДВ на суму 12791,50 грн., № РН-000009 від 22 січня 2009 року на суму 7235,89 грн., в тому числі ПДВ на суму 1205,98 грн., № РН-0000024 від 02 лютого 2009 року на суму 53970,94 грн., в тому числі ПДВ на суму 8995,16 грн., № РН-000029 від 3 лютого 2009 року на суму 54875,58 грн., в тому числі ПДВ на суму 9145,94 грн., № РН-0000033 від 3 лютого 2009 року на суму 16747,45 грн., в тому числі ПДВ на суму 2791,25 грн., № РН-030301 від 3 березня 2009 року на суму 45693,51 грн., в тому числі ПДВ на суму 7615,60 грн., № РН-130303 від 13 березня 2009 року на суму 12176,82 грн., в тому числі ПДВ на суму 2029,47 грн., № РН-030302 від 3 березня 2009 року на суму 58627,47 грн., в тому числі ПДВ на суму 9771,25 грн. (том І, а.с.79-97).

ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях»виписало позивачеві податкові накладні на загальну суму 1192137,93 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 198688,00 грн.: № 562 від 15 серпня 2008 року на суму 87172,02 грн., в тому числі ПДВ на суму 14528,67 грн., № 613 від 22 серпня 2008 року на суму 40777,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 6796,17 грн., № 781 від 08 вересня 2008 року на суму 59974,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 9995,67 грн., № 780 від 22 жовтня 2010 року на суму 85 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 14 166,67 грн., № 2959 від 08 вересня 2008 року на суму 161 169,70 грн., в тому числі ПДВ на суму 2694,97 грн., № 801 від 10 вересня 2008 року на суму 432 35,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 7205,83 грн., № 881 від 18 вересня 2008 року на суму 93 853,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 15642,18 грн., № 880 від 18 вересня 2008 року на суму 27313,20 грн., в тому числі ПДВ на суму 4552,20 грн., № 946 від 24 вересня 2008 року на суму 7903,50 грн., в тому числі ПДВ на суму 1317,25 грн., № 1130 від 10 жовтня 2008 року на суму 22 502,10 грн., в тому числі ПДВ на суму 3750,35 грн., № 1300 від 23 жовтня 2008 року на суму 52 94,30 грн., в тому числі ПДВ на суму 882,38 грн., № 1301 від 23 жовтня 2008 року на суму 144426,47 грн., в тому числі ПДВ на суму 24071,09 грн., № 1510 від 31 серпня 2008 року на суму 75573,12 грн., в тому числі ПДВ на суму 12095,55 грн., № 1678 від 14 листопада 2008 року на суму 14826,94 грн., в тому числі ПДВ на суму 2471,16 грн., № 1679 від 14 листопада 2008 року на суму 5092,88 грн., в тому числі ПДВ на суму 848,81 грн., № 1680 від 14 листопада 2008 року на суму 34463,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 5743,84 грн., № 1821 від 26 листопада 2008 року на суму 63391,13 грн., в тому числі ПДВ на суму 10565,19 грн., № 2018 від 24 грудня 2008 року на суму 127093,79 грн., в тому числі ПДВ на суму 21182,30 грн., № 300 від 22 січня 2009 року на суму 76747,97 грн., в тому числі ПДВ на суму 12791,50 грн., № 301 від 22 січня 2009 року на суму 7235,89 грн., в тому числі ПДВ на суму 1205,98 грн., № 10 від 02 лютого 2009 року на суму 53970,94 грн., в тому числі ПДВ на суму 8995,16 грн., № 16 від 01 березня 2009 року на суму 54875,58 грн., в тому числі ПДВ на суму 9145,94 грн., № 975 від 03 березня 2009 року на суму 45693,51 грн., в тому числі ПДВ на суму 7615,60 грн., № 22 від 03 лютого 2009 року на суму 16747,45 грн., в тому числі ПДВ на суму 2791,25 грн., № 976 від 3 березня 2009 року на суму 58627,47 грн., в тому числі ПДВ на суму 9771,25 грн., № 1135 від 13 березня 2009 року на суму 12176,82 грн., в тому числі ПДВ на суму 2029,47 грн., , сума ПДВ за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року, січні, лютому, березні, квітні 2009 року (том І, а.с.105-130).

ТОВ «Аммор»на підтвердження оплати товарів надано суду копії виписок по своєму особовому рахунку у Київській регіональній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», якими підтверджується сплата на користь ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях»грошових коштів у загальному розмірі 1 192 137,93 грн. (том І, а.с.55-74).

У зв'язку з чим, вказану суму витрат по придбанню товарів у ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях»позивачем було включено до складу валових витрат підприємства за період 9 місяців 2008 року - 1 квартал 2009 року на загальну суму 993 450,00 грн., суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості товарів віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008 року - квітень 2009 року у розмірі 198 688,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідні для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим він має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях».

Так, відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, для підтвердження включення витрат за отримані товари до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити такі обставини:

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала);

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо);

- відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірних господарських операцій директором ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях»значився ОСОБА_4, яким підписано укладений з позивачем договір поставки № 3009/1 від 30.09.2010 року, договір поставки автозапчастин № 01/08-001 від 01.08.2008 року, видаткові накладні та податкові накладні, що стали підставою для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Проте, перевіркою встановлено, про що зафіксовано в акті перевірки від 12.09.2011 року, ОСОБА_4 в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю від імені ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»не займався, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти такі дії від його імені. Зазначені обставини підтверджуються протоколом допиту ОСОБА_4 від 27 травня 2010 року, та висновками експертів (том ІІ, а.с.56-57).

В матеріалах справи міститься постанова від 21 жовтня 2010 року, винесена старшим слідчим слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі міста Києва, з якої вбачається, що 07 жовтня 2010 року порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ Торгівельна фірма «Шовковий шлях»за ч.1 ст.205 КК України, яка об'єднана в одне провадження із кримінальною справою №76-00289 (том ІІ, а.с.59).

В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що в квітні 2008 року невстановлені слідством особи, скориставшись скрутним матеріальним становищем ОСОБА_4, за матеріальну винагороду, запропонували останньому стати засновником та директором ТОВ «ТФ «Шовковий шлях». В результаті ОСОБА_4 без мети здійснювати підприємницьку діяльність, перереєстрував на своє ім'я ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»та став директором підприємства. Після проходження перереєстрації документи та печатка підприємства були передані невстановленій слідством особі.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 27 травня 2010 року, допитаного старшим о/у ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва Михальчуком С.М., вбачається, що останній став засновником та директором ТОВ «ТФ «Шовковий шлях», за винагороду та на прохання сторонніх осіб і не мав при цьому наміру здійснювати господарську діяльність. При реєстрації підприємства жодних документів ОСОБА_4 не підписував та дій, пов'язаних з реєстрацією підприємства не проводив. За винагороду він надав лише ксерокопію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду. Ні статуту, ні інших документів він не підписував, в банках рахунків не відкривав, печатку підприємства не замовляв. В подальшому від імені цього підприємства він не проводив жодних операцій, жодних документів, пов'язаних з веденням господарської діяльності ТОВ «ТФ «Шовковий шлях», не підписував, чим фактично займалось підприємство йому не відомо (том ІІ, а.с.56-57).

В ході досудового слідства у кримінальній справі встановлено, що ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Аммор».

Постановою від 28.09.2010 року, за матеріалами кримінальної справи № 76-00279, було призначено судову почеркознавчу експертизу документів щодо взаємовідносин з ТОВ «ТФ «Шовковий шлях».

Відповідно до висновку експерта від 06 жовтня 2010 року № 258 підпис від імені ОСОБА_4 в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»у податкових накладних, виписаних на користь ТОВ «Аммор»№562, №613, №781, №780, №801, №881, №880, №946. №1130, №1300, №1301, №1510, №1679, №1678, №1680, №2018, №301, №300, №10, №16. №22, №975, №976, №1135 виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою (том ІІ, а.с.51-55).

З наведеного вбачається, що ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»було зареєстровано та провадило фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновника та керівника.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що інших документів, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником -ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального, тощо, позивачем суду не надано, та не береться до уваги надані позивачем, на підтвердження факту перевезення товарів, товарно-транспортні накладні, оскільки вони підписані ОСОБА_4,

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.

Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Аммор»податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

З огляду на вище викладене колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір, видаткові та податкові накладні, підписані від імені ТОВ «ТФ «Шовковий шлях»ОСОБА_4, не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування, та є достатніми для висновку про те, що господарські операції з купівлі-продажу товарів не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлених податковим органом порушень.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валові витрати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом правомірно у відповідності до норм податкового законодавства прийнято податкові повідомлення-рішення.

В своїй апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що податковим органом помилково винесено податкові повідомлення-рішення, вказавши, що за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального Закону або Закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апелянта з огляду на наступне.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що зміст пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України слід тлумачити у системному взаємозв'язку з іншими нормами цього Кодексу та з урахуванням мети прийняття законодавцем даної норми.

Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПКУ).

Норми пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України перебувають у системному зв'язку з положеннями п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, який забороняє податковому органу складати та надсилати платнику податків податкове повідомлення-рішення за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Як встановлено, позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Аммор»проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 18.03 .2011 року.

Разом з тим, вказана постанова винесена в рамках та на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної не відносно посадових осіб ТОВ «Аммор» по обвинуваченню в ухилення від сплати податків, що кваліфікується за ст. 212 Кримінального кодексу України, а за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «ТФ «Шовковий шлях» за ч. 1 ст. 205 КК України, тому судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що ДПІ у Подільському районі м. Києва мала правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення, тільки після набрання законної сили обвинувальним вироком суду чи закриття із нереабілітуючих підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України , обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160 , 167 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аммор»-залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 14 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.