Постанова

від 21.06.2012 по справі 2а-3308/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2012 року 17:07 № 2а-3308/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря Криворучко Л.В. та представників сторін:

від позивача: Сальви В.О., Нікішина Д.В.,

від відповідача: Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Будпостач-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про встановлення відсутності повноважень, скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802311, № 0000812311 від 27 лютого 2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Будпостач-Сервіс»(далі -позивач, ПП «Будпостач-Сервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі - відповідач) про встановлення відсутності повноважень у ДПІ Солом'янському районі міста Києва на встановлення нікчемними правочинів між ПП «Будпостач-Сервіс»та контрагентами -ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне»та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802311, №0000812311 від 27 лютого 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочинів, які мали місце між позивачем та його контрагентами -ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «ЧОСО», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне». На переконання позивача, податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), оскільки правочини є нікчемними лише в силу закону або можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, а тому будь-які висновки контролюючих органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначав, що при здійсненні господарських операцій з контрагентами, отримував документи, які містять підписи посадових осіб контрагентів і скріплені печатками. На момент здійснення господарських операцій всі контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, отже мали належний обсяг діє- та правоздатності. Позивачем при здійсненні господарських операцій з контрагентами в повному обсязі задекларовані та сплачені податки, що підтверджується податковими накладними і деклараціями за листопад 2008 р.- липень 2010р. Господарські операції обліковувались позивачем в бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за період з 01.12.08р. по 31.12.11р., отримання будівельних матеріалів від контрагентів підтверджується видатковими накладними, прибутковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, витягом з журналу реєстрації довіреностей позивача.

З огляду на наведене позивач вважає, що за відсутності в його діях порушень податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами, враховуючи перевищення відповідачем наданих йому повноважень при проведенні перевірки та складанні акту перевірки, прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем порушення абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 348 453,0 грн.; а також порушення п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, п.9.1. ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.7.2.3 п.7.2., п.п.7.2.6 п.7.2. , п.п.7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем завищено податкових кредит по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне»на загальну суму 278 762,0 грн.

Допитані в межах кримінальної справи № 49-3296 директори вказаних підприємств пояснили, що за час діяльності вказаних підприємств ніякої господарської діяльності по них не здійснювали, договори не укладали, товари та послуги не поставляли, печаткою підприємства не розпоряджалися.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «ЧОСО», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне», оскільки вони порушують публічний порядок, а операції за ними є безтоварними.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 17.04.2012 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 23.01.2012 р. по 27.01.2012 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Будпостач-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Чосо»(код ЄДРПОУ 33654415), ТОВ «Маргеотех»(код ЄДРПОУ 34273396), ПП «Фірма «Томь»(код ЄДРПОУ 22041152), ТОВ «Автотато АРС»(код ЄДРПОУ 33346351), ПП «Будцентр-Рубіжне»(код ЄДРПОУ 33075481) за період з 04.09.2008 р. по 30.09.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 977/23-11/36124173 від 03.02.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

27 лютого 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення -рішення форми «Р»:

- № 0000802311 , яким позивачу за порушення пп.7.2.3.п.7.2., п.п.7.2.6. п.7.2., п.п7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 269 399,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 215 519,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 53 880,00 грн. (том ІІ, а.с. 91);

- № 0000812311 , яким позивачу за порушення п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 336 749,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 269 399,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67 350,00 грн. (том ІІ, а.с. 92).

Висновок податкового органу зводиться до того, що господарські відносини між позивачем та постачальниками ТОВ «Чосо»(код ЄДРПОУ 33654415), ТОВ «Маргеотех»(код ЄДРПОУ 34273396), ПП «Фірма «Томь»(код ЄДРПОУ 22041152), ТОВ «Автотато АРС»(код ЄДРПОУ 33346351), ПП «Будцентр-Рубіжне»(код ЄДРПОУ 33075481) слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечним інтересам держави, які укладені без мети настання реальних наслідків, що призвели до порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України».

Зазначені підприємства були створені без урахування вимог п.1 ст.42 Господарського кодексу України, їх діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків. Зазначені підприємства були зареєстровані в державному органі реєстрації на підставі неправдивих даних, їх діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

Зокрема, під час перевірки встановлено, що в провадженні Генеральної прокуратури України перебувають кримінальні справи № 49-3296, № 49-3110, досудовим слідством по яким встановлено, що ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне»використовувались з метою укладання фіктивних правочинів для послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів готівку за винагороду з метою мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які мали взаємовідносини за цими підприємствами. Директори зазначених підприємств ніякої господарської діяльності не здійснювали, договори не укладали, товар та послуги не поставляли, печаткою не розпоряджались, документів бухгалтерського та податкового обліку не підписували, ніякою діяльності к зазначеним контрагентам не мали.

Вказане, за висновками перевіряючих, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне» на створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними ними правочинами, тому договори постачання, укладені вказаними підприємствами з позивачем, є нікчемними, а видаткові, податкові накладні та інші первинні документи, виписані від імені цих підприємств, не можуть братися перевіркою до уваги.

З огляду на зазначене, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 215 519,00 грн. за лютий 2009 року -липень 2010 року, та заниження податку на прибуток на загальну суму 269 399,00 грн. за І кв. 2009 року - ІІІ квартали 2010 року.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс» ((Покупець) та ТОВ «Чосо» (Продавець), в особі директора ОСОБА_1, яка діє на підставі Статуту, було укладено договір №1 від 01.01.2009р. Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується поставити і передати у встановлений строк у власність Покупцю товар, відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар і асортименті, номенклатурі відповідно до специфікації, рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах договору. Предметом постачання є товар: скловолокно Glasswool в кількості -9500 кв.м, плівка пароізоляційна Standart 120 срібло в кількості -3500 кв.м, фольга липка 50мм*50м. в кількості -2500 кв.м., на загальну сум 113 700,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 114).

01.12.2008 р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та ТОВ «Чосо»(Продавець), в особі директора ОСОБА_1, яка діє на підставі Статуту, було укладено договір №01/12/08 . Відповідно до умов вказаного договору Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю товар -сантехнічні вироби відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до специфікації, рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 400 000,00грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 115).

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано суду видаткові накладні №107 від 02.02.09 р. на суму 11345,66 грн., №105 від 02.02.09 р. на суму 22 391,04 грн., № 135 від 09.02.09 р. на суму 12 900,72 грн., № 226 від 12.02.09 р. на суму 113 700,00грн., № 327 від 25.03.09 р. на суму 4 416,00грн., № 326 від 25.03.09 на суму 24595,20 грн., №353 від 01.04.09 на суму 45 204,00 грн. (том І, а.с. 128-134, а.с. 145), податкові накладні № 105 від 02.02.2009р. на суму 22 391,04 грн., № 226 від 12.02.2009р. на суму 113 700,00 грн., № 135 від 09.02.2009 р. на суму 12 900,72 грн., № 327 від 25.03.2009 р. на суму 4 416,00 грн., № 326 від 25.03.2009р. на суму 24 595,20 грн. (том ІІ, а.с. 1-3) та банківські виписки (том І, а.с. 25-41).

Суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Чосо»було включено позивачем до складу податкового кредиту та відображено в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2008р. в сумі 4 284,01 грн., за грудень 2008р. в сумі 58 958,96 грн., за лютий 2009р. в сумі 26 722,90 грн., за березень 2009р. в сумі 4 835,20 грн., за квітень 2009р. в сумі 7 534,00 грн.

Крім того, у періоді, що перевірявся Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) було укладено договір з ТОВ «Маргеотех» (Продавець), в особі директора ОСОБА_5., яка діє на підставі Статуту) було укладено договір №02/04/09 від 02.04.2009р. За умовами вказаного договору Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю металовироби: труба сталева, прокат плоский, прокат сортовий гарячекатаний, вироби з дроту та інше відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 700 000,00грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 116).

08.04.2009 р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та ТОВ «Маргеотех»(Продавець, в особі директора ОСОБА_5., яка діє на підставі Статуту) було укладено договір №08/04/09 , відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю -сантехнічні вироби відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 100 000,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 117).

12.05.2009 р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та ТОВ «Маргеотех»(Продавець, в особі директора ОСОБА_5., яка діє на підставі Статуту) було укладено договір №12/05/09-1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю товар -плітку керамічну для стін та підлоги відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 200 000,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 118).

03.08.2009 р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та ТОВ «Маргеотех»(Продавець, в особі директора ОСОБА_5., яка діє на підставі Статуту) було укладено договір №03/08/09 , відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю товар -цеглу керамічну відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 100 000,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 119).

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано суду видаткові накладні №356 від 10.04.09 на суму 10 920,00 грн., № 364 від 15.04.09 на суму 18 864,00 грн., № 457 від 12.05.09 на суму 570,00 грн., № 462 від 12.05.09 на суму 13 704,00грн., №360 від 14.04.09 на суму 54 828,00 грн., №476 від 18.05.09 на суму 6 600,00 грн., №474 від 18.05.09 на суму 25 200,00 грн., № 477 від 18.05.09 на суму 13 320,00 грн., №487 від 20.05.09 на суму 27 480,00грн., №504 від 22.05.09 на суму 11 820,00 грн., №546 від 01.06.09 на суму 6 360,00 грн., № 547 від 01.06.09 на суму 33 840,00 грн., №571 від 08.06.09 на суму 360,00 грн., №570 від 08.06.09 на суму 7 764,00 грн., №611 від 11.06.09 на суму 25 563,00 грн., №612 від 11.06.09 на суму 1 351,00 грн., №607 на суму 2 160,00 грн., №809 від 04.08.09 на суму 16 009,92 грн., №691 від 01.07.09 на суму 23 197,80 грн., № 692 від 01.07.2009 на суму 9 300,00, № 710 від 07.07.2009 на суму 27 369,60 грн., № 724 від 07.07.2009 на суму 15 000,00 грн., № 725 від 07.07.2009 на суму 14 352,00 грн., № 814 на суму 39 544,80 грн., № 914 від 01.09.2008 на суму 10 958,40 грн., № 920 від 01.09.2009 на суму 10 920,00 грн., № 915 від 01.09.2009 на суму 3 480,00 грн., № 904 від 02.09.2009 на суму 26 430,00 грн., № 1013 від 21.09.2009 на суму 14 242,32 грн. (том І, а.с. 146-167), банківські виписки та платіжні доручення про перерахування коштів (том І, а.с 42-76).

ТОВ «Маргеотех»виписало позивачу податкові накладні : № 356 від 10.04.2009 на суму 10 920,00 грн., № 360 від 14.04.2009 на суму 54 720,00 грн., № 353 від 01.04.2009 на суму 45 204,00 грн., № 364 від 15.04.2009 на суму 18 864,00 грн., № 504 від 22.05.2009 на суму 11 820,00 грн., № 487 від 20.05.2009 на суму 27 480,00 грн., № 474 від 18.05.2009 на суму 25 200,00 грн., № 477 від 18.05.2009 на суму 13 320,00 грн., № 476 від 18.05.2009 на суму 6 600,00 грн., № 457 від 12.05.2009 на суму 570,00 грн., № 462 від 12.05.2009 на суму 13 704,00 грн., № 607 від 11.06.2009 на суму 2 160,00 грн., № 612 від 11.06.2009 на суму 1 351,44 грн., № 605 від 11.06.2009 на суму 59 906,88 грн., № 611 від 11.06.2009 на суму 25 563,00 грн., № 570 від 08.06.2009 на суму 7 764,00 грн., № 571 від 08.06.2009 на суму 360,00 грн., № 547 від 01.06.2009 на суму 33 840,00 грн., № 546 від 01.06.2009 на суму 6 360,00 грн., № 724 від 07.07.2009 на суму 15 000,00 грн., № 710 від 07.07.2009 на суму 27 369,60 грн., № 725 від 07.07.2009 на суму 14 352,00 грн., № 692 від 01.07.2009 на суму 9 300,00 грн., № 691 від 01.07.2009 на суму 23 197,80 грн., № 809 від 04.08.2009 на суму 16 009,92 грн., № 814 від 10.08.2009 на суму 39 544,80 грн., № 1013 від 21.09.2009 на суму 14 242,32 грн., № 903 від 02.09.2009 на суму 26 430,00 грн., № 914 від 01.09.2009 на суму 10 958,40 грн., № 920 від 01.09.2009 на суму 10 920,00 грн., № 915 від 01.09.2009 на суму 3 480,00 грн. (том ІІ, а.с. 6-32).

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту та відображено в деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2009р. - в сумі 14 080,00грн, за травень 2009р. - в сумі 16 449,00 грн., за червень 2009р. - в сумі 22 884,22 грн., за липень 2009р. - в сумі 14 869,90 грн., за серпень 2009р. - в сумі 9 259,12 грн., за вересень 2009р. - в сумі 12 005,12 грн.

Крім того, між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та Приватним підприємством «Фірма «ТОМЬ» (Продавець, в особі директора ОСОБА_3., яка діє на підставі Статуту) було укладено договір №02/11/09 від 02.11.2009р., за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю товар - цеглу керамічну, відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 100 000,00грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 120).

03.11.2009 р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та Приватним підприємством «Фірма «ТОМЬ» (Продавець, в особі директора ОСОБА_3., яка діє на підставі Статуту) було укладено договір №03/11/09, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю металовироби: труби сталеві, прокат плаский, прокат сортовий гарячекатаний, вироби з дроту та інше, відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 200 000,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 121).

05.11.2009 р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та Приватним підприємством «Фірма «ТОМЬ» (Продавець, в особі директора ОСОБА_3., яка діє на підставі Статуту) було укладено договір №05/11/09, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю плитку керамічну, облицювальну та плитку для підлоги, відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 100 000,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 122).

02.03.2010 р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та Приватним підприємством «Фірма «ТОМЬ»(Продавець, в особі директора ОСОБА_3., яка діє на підставі Статуту) було укладено договір №02/03/10 , відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупцю товар -цеглу відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 100 000,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 123).

Між позивачем та ПП «Фірма «ТОМЬ»з посиланням на вказані договори було оформлено видаткові накладні 405 від 02.11.09 на суму 24 360,00 грн., видаткова накладна №412 від 03.11.09 на суму 27 048,00грн., №413 від 03.11.09 на суму 5 875,20 грн., №436 від 05.11.09 на суму 27 715,68 грн., №592 від 01.12.09 на суму 61 560,00 грн., №594 від 01.12.09 на суму 20 860,00 грн., № 595 від 01.12.09 на суму 4 940,00 грн., № 593 від 01.12.09 на суму 9 980,00 грн., №596 від 01.12.09 на суму 75 940,00грн., № 11 від 01.07.09 на суму 3 620,45 грн., № 231 від 01.03.10 на суму 27 405,60 грн., №512 від 01.04.10 на суму 8 989,06 грн., № 608 від 01.04.10 на суму 45 023,28грн., № 606 від 01.04.10 на суму 45 658,32 грн., № 615 від 02.04.10 на суму 29 160,00 грн., № 645 від 05.04.10 на суму 18 400,00 грн., №677 від 19.04.10 на сум 59 850,00 грн., №801 від 01.06.10р. на суму 3 800,00 грн., №802 від 01.06.10 на суму 12 960,00 грн., №66 від 01.07.10 на суму 62 431,33 грн., №71 на суму 31 080,00 грн., №72 від 09.07.10 на суму 9 158,40 грн. (том І, а.с. 168-176, а.с. 184-195). На підтвердження оплати на користь вказаного контрагента позивачем надано суду банківські виписки та платіжні доручення (том І, а.с. 77-89).

ПП «Фірма «ТОМЬ»було виписано позивачу податкові накладні : № 436 вsд 05.11.2009р., № 413 від 03.11.2009р., № 412 від 03.11.2009р., 405 від 02.11.2009р., № 594 від 01.12.2009р., № 595 від 01.12.2009р., № 592 від 01.12.2009р., № 539 від 01.12.2009р., № 596 від 01.12.2009р., № 231 від 01.03.2009р., № 512 від 01.04.2009р., № 645 від 05.04.2010р., № 625 від 02.04.2010р., № 608 від 01.04.2010р., № 606 від 01.04.2010р., № 677 від 19.04.2010р., № 802 від 01.06.2010 р., № 801 від 01.06.2010 р. (том ІІ, а.с. 33-49).

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних було включено Позивачем до складу податкового кредиту та відображено в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2009р. в сумі 14 166,48 грн., за грудень 2009р. в сумі 28 880,00 грн., за березень 2010 р. в сумі 4 567,60 грн., за квітень 2010 в сумі 34 513,45 грн., за червень 2010 в сумі 2 793,33 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та Приватним підприємством «Будцентр-Рубіжне» (Продавець), в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, було укладено договір № 3 . Відповідно до умов укладеного договору Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупця товар -вироби керамічні, а саме: плитку облицювальну та плитку для підлоги відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 250 000,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 124).

28.07.2010р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Покупець) та Приватним підприємством «Будцентр-Рубіжне» (Продавець, в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту) було укладено договір №5, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність Покупця товар - цеглу відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, номенклатурі відповідно до рахунків та накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору. Орієнтована вартість договору складає 100 000,00 грн. Поставка здійснюється на умова DDP: доставлено, мито сплачено (том І, а.с. 125).

Між позивачем та ПП «Будцентр-Рубіжне»з посиланням на вказані договори було оформлено видаткові накладні №66 від 01.07.10 на суму 62 431,33 грн., №71 від 09.07.10 на суму 31 080,00 грн., №72 на суму 9 158,40 грн. (том І, а.с. 193-195). ПП «Будцентр-Рубіжне»було виписано на користь позивача податкові накладні № 66 від 01.07.10 на суму 62 431,33 грн., № 71 від 09.07.10 на суму 31 080,00 грн., № 72 від 09.07.10 на суму 9 158,40 грн. (том ІІ, а.с. 51-53).

Крім того, 01.07.2010р. між Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»(Замовник) та ТОВ «Автотато АРС» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_9, яка діє на підставі Статуту, було укладено договір №8. Відповідно до умов вказаного договору Виконавець зобов'язується надати послуги по доставці товару відповідної якості, а Замовник зобов'язується прийняти послугу відповідно до рахунків та актів виконаних робіт та здійснити його оплату на умовах договору. Орієнтована вартість договору складає 100 000,00 грн. (том І, а.с. 126).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 01.07.10 на суму 2 330,00 грн., №29 від 02.07.10 на суму 680,00 грн., №33 від 05.07.10 на суму 1 360,00грн., № 49 від 09.07.10 на суму 2 380,00 грн., №56 від 15.07.10 на суму 680,00 грн. № 59 від 21.07.10 на суму 680,00 грн. (том І, а.с. 178-183); та видані ТОВ «Автотато АРС»податкові накладні № 12 від 01.07.2010р., № 29 від 02.07.2010р., № 33 від 05.07.2010р., № 49 від 09.07.2010р., № 56 від 15.07.2010р., № 59 від 21.07.2010 р., № 11 від 01.07.2010 р. (том ІІ, а.с. 54-60).

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту та відображено в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2010р. в сумі 1 955,07 грн.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств», для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим ПП «Будпостач-Сервіс»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ПП «Будцентр-Рубіжне», ТОВ «Автотато АРС».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період лютий 2009 року -липень 2010 року щодо продажу позивачу контрагентами - ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне»товарів не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Так, як вбачається зі змісту укладених позивачем з ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ПП «Будцентр-Рубіжне»договорів, поставка товарів здійснюється на умовах DDP: доставлено, мито сплачено, що передбачає обов'язок продавців здійснити доставку товару на користь покупця.

Згідно договору, укладеного позивачем з ТОВ «Автотато АРС», останнє зобов'язувалось надавати послуги з доставки товарів.

Виконання таких договорів вимагало від продавців (виконавця) наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження/завантаження товарів.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду справи, у ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне»відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ до податкових органів за місце обліку не подається), відсутнє торгівельне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби (відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Зокрема, згідно з інформації, наданої на запит суду Бердянською ОДПІ, згідно електронних баз податкової звітності ПП «Будцентр-Рубіжне»декларацію з податку на прибуток за ІІ півріччя 2010 року не надано. Згідно податкової звітності з податку на прибуток І півріччя 2010 року інформація щодо наявності основних засобів відсутня , додаток К1/1 не надано (том ІІ, а.с. 183). У ПП «Будцентр-Рубіжне»відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ не подавалась).

Згідно Акту № 247/29-114-17 від 31.08.2010 року свідоцтво платника ПДВ ПП «Будцентр-Рубіжне»анульоване. Причина анулювання: підприємство не надає податкову звітність з ПДВ з 19.03.2010 р., відсутні основні виробничі фонди, за юридичною адресою підприємство не знаходиться (том ІІ, а.с. 186-187).

Як вбачається з декларації по податку на додану вартість ПП «Будцентр-Рубіжне»за липень 2010 року, підприємством заявлено відсутність оподатковуваних операцій, податкові зобов'язання та податковий кредит за вказаний період не задекларовані (том ІІ, а.с. 188-191).

Як вбачається з інформації, наданої на запит суду Маріупольською ОДПІ Донецької області, у ПП «Фірма Томь»відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ за період з листопада по грудень 2009 року, березень, квітень, червень 2010 не подавалась) - том ІІ, а.с. 193.

Свідоцтво платника ПДВ ПП «Фірма Томь»анульоване відповідно до акту № 21 від 24.09.2010р., причина анулювання: платник не подає декларації з ПДВ з 20.04.2010р. по 24.09.2010р. (том ІІ, а.с. 194).

Маріупольською ОДПІ Донецької області надано інформацію стосовно ТОВ «ЧОСО», з якої вбачається, що у останнього відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ за лютий березень 2009 року не подавалась); відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 р. підприємством не заявлено наявність основних засобів, складських приміщень , тощо (мається позначка про відсутність Додатку № К 1/1 до декларацій) -том ІІ, а. 223.

Згідно Акту № 9 від 23.09.2010 року, складеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ЧОСО»анульовано; причина анулювання -порушення вимог податкового законодавства, що підтверджено відповідними актами, неподання податкової звітності з березня по серпень 2010 року, розмір податкової заборгованості на дату складання акту становить 38 277,00 грн. (том ІІ, а.с. 233-234).

Аналогічна інформація була надана Маріупольською ОДПІ Донецької області стосовно ТОВ «Маргеотех», з якої вбачається, що у підприємства відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ за період з квітня по вересень 2009 року не подавалась); відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 р., І півріччя 2009 р. підприємством не заявлено наявність основних засобів, складських приміщень , тощо (мається позначка про відсутність Додатку № К 1/1 до декларацій)- том ІІ, а. 236.

Як вбачається з декларацій по податку на прибуток за І квартал 2009 р., І півріччя 2009 р., ТОВ «Маргеотех»витрати на оплату праці не декларувались (рядок 04.3), сума амортизаційних відрахувань (рядок 07) не нараховувалась , додаток К 1/1 з інформацією про основні засоби не подавався (том ІІ, а.с. 241-244).

Згідно Акту № 13 від 25.08.2010 р., складеного ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Маргеотех»анульоване (том ІІ, а.с. 237-238).

З інформації, наданої Мелітопольською ОДПІ Запорізької області стосовно ТОВ «Автотато АРС»також вбачається відсутність у підприємства трудових ресурсів (форма 1-ДФ за липень 2010 року не подавалась), основних засобів та складських приміщень (згідно наданої декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року) -том ІІІ, а.с. 292, 295-296.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Автотато АРС»анульоване рішенням Мелітопольскої ОДПІ № 22 від 20.04.2010р. (том ІІІ, а.с. 293-294).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Чосо»(код ЄДРПОУ 33654415), ТОВ «Маргеотех»(код ЄДРПОУ 34273396), ПП «Фірма «Томь»(код ЄДРПОУ 22041152), ТОВ «Автотато АРС»(код ЄДРПОУ 33346351), ПП «Будцентр-Рубіжне»адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру на створення правових наслідків.

Директори вказаних підприємств - ОСОБА_1 (ТОВ «Чосо»), ОСОБА_11 (ТОВ «Маргеотех»), ОСОБА_3 (ПП «Фірма Томь»), ОСОБА_9 (ТОВ «Автотато АРС»), ОСОБА_2 (ПП «Будцентр-Рубіжне») - в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займалися, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, поставок товарів не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від імені.

Як встановлено судом, Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі №49-3296 по обвинуваченню ОСОБА_12 та ОСОБА_4, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 КК України. У ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_12 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне», з метою здійснення фіктивного підприємництва, шляхом укладання фіктивні (безтоварних) правочинів, тобто таких, по яким оформлялися лише первинні бухгалтерські документи, а товари фактично не передавалися, з метою наступного незаконного переводу безготівкових коштів в готівку за винагороду, а також здійснення операції з грошовими коштами, здобутими в результаті фіктивного підприємництва.

Крім того, 24.02.2011 р. Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва та підроблення, використання офіційних документів ПП «Фірма «Томь», ПП «СМК-Н», скоєних повторно, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2, 3 ст. 358 КК України.

Згідно пояснень ОСОБА_1., яка документально рахувалась засновником та директором приватного підприємства «Фірма Томь», установчі документи вказаного підприємства були підписані нею за винагороду на прохання ОСОБА_12 Після державної реєстрації ПП «Фірма Томь»ОСОБА_1 ніякої господарської діяльності по ньому не здійснювала, договори не укладала, товар та послуги не поставляла, печаткою підприємства не розпоряджалась, документи бухгалтерського та податкового обліку не виготовляла та не підписувала, тобто до діяльності підприємства відношення не мала (том IV, а.с. 135-139).

Як вбачається з пояснень засновника та директора ТОВ «Маргеотех»ОСОБА_5 від 18.03.2011, приблизно в травні 2007 року ОСОБА_12 запропонував їй стати директором ТОВ «Маргеотех». В нотаріальній конторі вона отримала пакет документів з надписом ТОВ «Маргеотех», в суть яких вона не вникала та підписала їх. Винагороду за реєстрацію підприємства не отримувала, статутний фонд ТОВ «Маргеотех»не формувала, ніякою господарською діяльністю займатись не збиралась, бухгалтерські, податкові документи, як директор не підписувала, розрахунковими рахунками, як директор ТОВ «Маргеотех»не користувалась (том IV, а.с. 149-153).

Згідно протоколу допиту директора та засновника ТОВ «Автотато АРС»ОСОБА_9 вказане підприємство було зареєстроване без її відома. Про те, що ОСОБА_9 являється засновником та директором ТОВ «Автотато АРС», вона дізналась лише від співробітників податкової міліції, після чого попросила ОСОБА_12 вивести її зі складу засновників підприємства. Як пояснила вказана особа, ніякої діяльності від імені ТОВ «Автотато АРС»вона не здійснювала, установчі документи та печатка підприємства у неї не знаходились. Договори, додатки до них, бухгалтерські документи, що відображають господарські взаємовідносини з контрагентами, вона не підписувала, товарно-матеріальні цінності не придбавала та не продавала, будівельні роботи та інші види діяльності не здійснювала. В органи державної податкової служби відповідні звіти та декларації не підписувала та не подавала, чим фактично займалось підприємство їй не відомо (том IV, а.с. 154-161).

Крім того, на запит суду Генеральною прокуратурою України повідомлено, що у ході розслідування вказаних кримінальних справ встановлено, що ПП «Будцентр -Рубіжне»також є фіктивним підприємством, підконтрольним ОСОБА_12 та ОСОБА_4

Допитаний в якості свідка директор вказаного підприємства ОСОБА_2 також пояснив, що ніякої діяльності він, як директор ПП «Будцентр -Рубіжне»не здійснював, договори не укладав, документів фінансово-господарської діяльності не підписував, товари та послуги не поставляв, печаткою підприємства не розпоряджався, тобто до діяльності підприємства відношення не мав.

Отже, як видно з наявних матеріалів справи та було встановлено також перевіркою, що ТОВ «Чосо»(код ЄДРПОУ 33654415), ТОВ «Маргеотех»(код ЄДРПОУ 34273396), ПП «Фірма «Томь»(код ЄДРПОУ 22041152), ТОВ «Автотато АРС»(код ЄДРПОУ 33346351), ПП «Будцентр-Рубіжне»зареєстровані та проваджували фінансово-господарську діяльність без відома та згоди їх засновників та призначених у законному порядку керівників.

Суд зазначає, що за вимогами п/п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи , яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне», податкові накладні та яких стали підставою для формування Приватним підприємством «Будпостач-Сервіс»податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Крім того, на вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі неодноразово відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками -ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ПП «Будцентр-Рубіжне»до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

В той же час, позивачем не надані для суду первинні документи, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних, або інших документів перевізника).

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно -транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів (правочинів), укладених між позивачем та ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», Приватним підприємством «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС»(код ЄДРПОУ 33346351), Приватним підприємством «Будцентр-Рубіжне», саме по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат по податку на прибуток.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, позивачем завищено податкових кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Чосо», ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС»за лютий 2009 року -липень 2010 року на загальну суму 215 519,00 грн., та в порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток за І квартал 2009 -ІІ квартал 2010 року в сумі 269 399,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802311, №0000812311 від 27 лютого 2012 року, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про встановлення відсутності повноважень відповідача на встановлення нікчемними правочинів між ПП «Будпостач-сервіс»та контрагентами -«ТОВ «Маргеотех», ПП «Фірма «Томь», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Будцентр-Рубіжне»суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви та пояснень, наданих представниками позивача вбачається, що ПП «Будпостач-сервіс»фактично оскаржує дії ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо включення до Акту перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з підприємствами-постачальниками.

Оскарження таких дій є нічим іншим як оскарженням висновків акту перевірки, який за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача.

Відповідно до пункту 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, передбачає що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Отже, складання акту перевірки, за результатами такої перевірки, не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків, якщо такі наслідки не настали. В даному випадку, така дія як складання акта перевірки та включення до нього певних висновків відповідає повноваженням податкового органу.

При цьому суд зазначає, що і Вищим адміністративним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція стосовно того, що дії ДПІ щодо проведення перевірки платника податків, дії щодо підписання акта за результатами проведення цієї перевірки та включення до акту певних висновків не можна вважати такими, що порушують права платника податків та впливають на його права та обов'язки.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2010 р. по справі № К-11956/08, в ухвалі від 16 червня 2011 р. по справі № К-9789/09.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності ; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, позивач як юридична особа у даному випадку може звернутись до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС. Встановлення ж наявності чи відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень може здійснюватись судом виключно у випадку наявності спору з такої підстави між самими суб'єктами владних повноважень.

Разом із цим, позивач не позбавлений права ставити питання про перевищення ДПІ наявних повноважень та компетенції, проте дана обставина може застосовуватись позивачем як додаткове обґрунтування мотивувальної частини позову про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Закриття провадження судом в даній частині не вбачається за можливе з огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин (наявність суб'єкта владних повноважень -відповідача), та за відсутності прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки іншого порядку оскарження відповідних повноважень органів ДПС України чинним законодавством не встановлено, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 06 липня 2012 року.