Постанова

від 11.07.2012 по справі 2а-4693/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2012 року 11:02 № 2а-4693/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Апостолюк О.О. (довіреність від 02.03.2012 р.)

від відповідача -Пєчковська О.В. (довіреність від 20.03.2012 р. № 157/9/10-008)

від третьої особи -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби третя особаПриватне підприємство «Сервітекс» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972306 від 28.11.2011,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Д.»з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2011 р. № 0000972306 ДПІ у Оболонському районі м. Києва, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 852331 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями, яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Сервітекс».

Позивач зазначає, що фактично клінінгові послуги (професійне прибирання приміщень і супутні види послуг) були надані позивачу, тобто операції з боку контрагента (ПП «Сервітекс») фактично виконані, що оформлено первинними документами, а тому позивачем правомірно сформовані спірні суми податкового кредиту. При цьому, щодо посилання ДПІ в акті перевірки на висновки експерта про те, що на певних документах контрагента підписи виконані не директором, зазначає, що директором контрагента надано нотаріально підписану заяву, якою підтверджується як виконання всіх операцій, так і підписання ним особисто всіх первинних документів. Окрім того, як зазначає позивач, в акті перевірки, в якому міститься посилання на цей висновок, відсутній перелік документів щодо яких зроблено висновок експерта та з доводів ДПІ в акті перевірки вбачається, що від контрагента позивача ні ДПІ, ні експерт не отримували документи із зразками підписів директора, а тому, як вважає позивач, висновки експерта не можуть бути прийняті до уваги.

ДПІ проти позову заперечує та зазначає, що фактично операції не виконувались, висновок щодо чого ґрунтується на ненаданні позивачем доказів наявності у позивача відповідних приміщень для прибирання та відсутності у контрагента відповідних ресурсів для виконання спірних операцій. Первинні документи містять загальне посилання на виконання клінінгових послуг та не містять деталізації та конкретизації щодо обсягу та видів робіт/послуг, щодо приміщень де надавалися ці послуг, а отже не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують фактичне виконання послуг. Відтак, у взаємозв'язку з вимогами податкового законодавства, яке регламентує порядок та умови формування податкового кредиту, ДПІ вважає, що позивач не мав підстав формувати спірні суми податкового кредиту внаслідок безтоварності спірних операцій та юридичної дефектності первинних документів.

Третя особа -контрагент позивача за спірними операціями, надала письмові пояснення зазначивши, що податкові накладні мають всі необхідні реквізити, первинні документи видані за фактично вчиненими операціями та підписані керівником, що ним і підтверджується у відповідній заяві, а отже, як вважає ПП «Сервітекс», підстав для невизнання спірних сум податкового кредиту у ДПІ не було. З огляду на це третя особа у своїх письмових поясненнях підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити. Проте, в судове засідання третя особа не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття не надала та, відповідно, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалася. Враховуючи наведене, а також надання третьою особою письмових пояснень по справі і відповідних матеріалів, враховуючи думку представників сторін, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, судом не вбачається перешкод для розгляду справи по суті у зв'язку з чим судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Т.Д.»(код з ЄДР 34477162; адреса: 04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, 21) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Сервітекс»(код 35431490; адреса: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченко, 44) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки складено Акт від 14.11.2011 р. № 616/23-6/34477162 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки в період, що перевірявся, позивач був платником податку на додану вартість.

Загальна кількість працюючих, згідно з Актом перевірки та даних ф. 1-ДФ, склала 2 особи.

Як зазначено в акті перевірки, за період червня 2011 року задекларовано податкового кредиту у сумі 1 314 259 грн.

Перевіркою встановлено його завищення всього у сумі 852 331 грн.

У взаємозв'язку з наведеним в Акті перевірки зазначено, що від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшов акт від 22.09.2011 р. № 1091/3-23-40-35431490 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сервітекс»щодо підтвердження відносин з позивачем. В цьому акті зазначено, що на підприємство направлено лист від 22.08.2011 р. щодо надання пояснень та документів, які, однак, не були надані. Свідоцтво платника ПДВ цього підприємства анульовано 26.07.2011 р. В акті зазначається, що податкова декларація з ПДВ цього підприємства за червень 2011 р. визнана недійсною. При проведенні аналізу наявної у ДПІ інформації та її документального підтвердження, а також згідно службової записки від 20.09.2011 р. від юридичного управління ПП «Сервітекс»має ознаки фіктивності. Зокрема, згідно висновку від 09.09.2011 р. № 1521 спеціаліста техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ встановлено, що на досліджуваних документах контрагента позивача підписи виконані не директором ПП «Сервітекс»Гуцелюк С.А., а іншою особою. Надалі, в акті перевірки зазначається про відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних операцій та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань. Окрім того, в Акті перевірки зазначено про те, що правочини порушують публічний порядок, виконання спірних операцій не підтверджується первинними документами, податкові накладні, видані ПП «Сервітекс»на користь позивача у червні 2011 року не можуть брати участь у формуванні податкового кредиту. У ТОВ «Т.Д.», як зазначено в Акті, перевірки відсутній об'єкт оподаткування ПДВ по операціям з ПП «Сервітекс»за червень 2011 року у сумі 853 730,57 грн.

Враховуючи те, що господарські операції, зазначені в податкових накладних не відбулися, є підстави для не підтвердження податкового кредиту за червень 2011 р. в сумі 853730,57 грн.

Згідно з висновком Акту перевірки, позивачем порушено п. 198.2., 198.3., 198.6., 201.2. ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 р. на суму 852331 грн.

На підставі Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке за результатами оскарження у досудовому порядку залишено без змін.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо суті та характеру спірних операцій, під час розгляду справи позивачем надано копію договору № СВ 15/05 від 25.04.2011 р., підписаного між ТОВ «Т.Д.»(замовник) та ПП «Сервітекс»(виконавець) в особі директора Гуцелюка С.А., про надання клінінгових послуг.

У загальній ділові практиці під клінінгом розуміється професійне прибирання приміщень і супутні види послуг, а саме - миття підлоги, миття вікон, хімчистка килимів, догляд за нерухомістю в комплексі, експлуатація будівель і споруд, контроль і обслуговування внутрішніх систем, запобігання аваріям.

Згідно з п. 1.1. вищезгаданого договору виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт за допомогою матеріалів і необхідного устаткування, інструментів та інвентарю замовника по прибиранню виробничих та офісних приміщень, розташованих у м. Києві та Київській області .

Роботи проводяться на об'єктах замовника відповідно до графіку робіт (п. 2.1.1.).

Договором передбачено направлення виконавцем для виконання робіт необхідної кількості власного та притягненого персоналу (п. 2.1.4.).

Загальна вартість робіт орієнтовно складає 20 000 000 грн. в рік (п. 3.2.).

Місячна вартість визначається як сума вартості робіт по прибиранню всіх Об'єктів замовника , про що складається акт виконаних робіт (п. 3.1.).

Із змісту наведених пунктів договору та п. 2.1.3., 2.1.8., 2.3.1., 3.1. договору вбачається, що роботи виконуються (послуги надаються) саме на об'єктах позивача .

Таким чином , з метою підтвердження фактичного здійснення спірних операцій та, відповідно, підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у спірних відносинах підлягає доведенню, крім іншого, наявність у позивача відповідних приміщень та інвентарю, засобів та матеріалів для виконання робіт/виконання послуг, наявність у контрагента персоналу для виконання спірних операцій, наявність у т.ч. транспортних засобів для перевезення персоналу у т.ч. по Київській області, та, у разі залучення третьою особою для виконання робіт інших осіб -доведеність існування у третьої особи відповідних відносин з цими особами.

При цьому, виходячи із суті відносин за договором та вимог, які ставляться до первинних документів, підлягає деталізації у первинних документах найменування, перелік виконуваних робіт за періодичністю, яка оформляється у вигляді графіку робіт, що зумовлює також наявність цього графіку, як документу, що супроводжує та в сукупності з іншими документами підтверджує фактичне виконання робіт.

Під час розгляду справи позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 86 від 15.06.2011 р. з номенклатурою послуг «Клінінгові послуги у червні 2011 р.»вартістю 2 588 581,32 грн. з ПДВ -431 430,22 грн.; № 179 від 30.06.2011 р. з тією самою номенклатурою послуг на суму 2 533 802,12 грн. з ПДВ -422 300,35 грн.

Тобто, загальна вартість послуг по прибиранню приміщень позивача склала 5.122.383,44 грн. з ПДВ протягом червня 2011 року .

Проте, акти не містить деталізації/конкретизації найменування/переліку робіт, у чому полягало виконання цих послуг та де, на яких об'єктах позивача вони виконувались. При цьому, під час розгляду справи не надано економічного обґрунтування такого рівня вартості послуг/робіт та обґрунтування щодо наявності розумних економічних причин для замовлення робіт/послуг із прибирання зазначеною вартістю.

На дати складання зазначених актів контрагентом видано позивачу податкові накладні № 86 від 15.06.2011 р. та № 179 від 30.06.2011 р. з тією самою номенклатурою робіт та на суми, визначені у вищезгаданих актах.

В рахунок оплати, як зазначено в Акті перевірки, здійснено два платежі: 20.06.2011 р. на суму 561601,20 грн. з ПДВ та 24.06.2011 р. на суму 30 000 грн. з ПДВ.

Тобто, розрахунки проведені частково.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів .

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку .

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 цього Закону також передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, крім іншого, такі обов'язкові реквізити, як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Таким чином , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, в яких обов'язково визначається зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, тобто визначення в даному випадку об'єктів, де виконувались роботи, видів та обсягу виконаних робіт із прибирання приміщень, дат виконання робі/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у податковому обліку.

При цьому, правовідносини, пов'язані з формуванням податкового кредиту з ПДВ регулюються з урахуванням наступних норм ПК України.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг , що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку , зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Таким чином , виходячи із системного аналізу наведених вище норм законодавства в сукупності, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають, зокрема, у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших юридично значимих документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру та умов угоди, тощо) та підтверджують їх фактичне виконання, (3) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (4) придбання товарів та послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податку; (5) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування податкового кредиту, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг з ПДВ.

У той же час, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, а відтак і наявності у позивача підстав для правомірного формування спірних сум податкового кредиту.

В даному випадку під час розгляду справи на підтвердження обставин фактичного виконання спірних операцій не надано належних та допустимих доказів та інших матеріалів, які у звичайній діловій практиці супроводжують та в сукупності підтверджують реальність операцій такого роду .

Зокрема, під час розгляду справи позивачем не надано будь-яких доказів наявності у нього виробничих та офісних приміщень або ж наявності замовлень на виконання робіт з прибирання на об'єктах інших осіб, вартість яких, як зазначено вище склала 5.122.383,44 грн. з ПДВ протягом червня 2011 року.

Позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження наявності (закупівлі) інвентарю, обладнання, засобів і матеріалів для виконання робіт, наявність яких у позивача передбачена умовами договору.

Окрім того, з боку контрагента позивача (третьої особи) не надано будь-яких доказів наявності у останнього персоналу (у т.ч. залученого на підставі окремих трудових або підрядних угод) в кількості, яка б могла освоїти обсяг робіт з прибирання вартістю більше 5 млн.грн. у місяць, як і не надано персоніфікованого переліку осіб, які виконували роботи. Крім того, третьою особою не надано доказів наявності власних або орендованих транспортних засобів для перевезення персоналу до місць виконання робіт.

Під час розгляду справи позивачем та третьою особою не надано графіку виконання робіт з ідентифікацією місць та часу виконання робіт, наявність якого передбачено умовами договору.

При цьому , наведені відомості і документи на підтвердження фактичного виконання робіт, у т.ч. щодо ідентифікації місць виконання робіт, наявності персоналу, обладнання, устаткування, економічне обґрунтування рівня цін на послуги/роботи, витребовувались у цих осіб, проте, ці документи не були надані під час розгляду справи, та позивачем і третьою особою не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у позивача правомірних підстав для формування спірних сум податкового кредиту, який сформований в даному випадку внаслідок оформлення операцій, які фактично не проводились на що, крім іншого, вказує і відсутність повної оплати.

При цьому, щодо юридичної значимості актів виконаних робіт для цілей формування податкового кредиту слід додати, що ці акти містять лише загальні знеособлені посилання про надання/виконання «Клінінгових послуг»та не містять будь-якої деталізації - у чому саме полягало виконання цих послуг, де, коли виконувались ці послуг та на яких об'єктах. В даному випадку визначені в актах послуги є такими, що не можуть бути ідентифіковані по структурі цих послуг, а отже, виходячи з вищенаведених вимог щодо первинних документів, акти за спірними операціями не можуть вважатися юридично значимими первинними документами для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Наведені позивачем та третьою особою доводи та надані документи, у т.ч. копія заяви керівника про підтвердження здійснення господарської діяльності третьою особою, не спростовують наведене та не доводять зворотного.

З урахуванням наведеного в сукупності суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що спірне рішення є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для його скасування судом не вбачається.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.»(код з ЄДР 34477162; адреса: 04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, 21) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 28.11.2011 р. № 0000972306 - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 16.07.2012 року.