Постанова

від 25.09.2012 по справі 2а-4693/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4693/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство «Сервітекс»про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство «Сервітекс»про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що фактично клінінгові послуги (професійне прибирання приміщень і супутні види послуг) були надані позивачу, тобто операції з боку контрагента (ПП «Сервітекс») фактично виконані, що оформлено первинними документами, а тому позивачем правомірно сформовані спірні суми податкового кредиту. У зв'язку з цим позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Д» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Т.Д.»з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Сервітекс»за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.11.2011 року № 616/23-6/34477162 за змістом якого відповідачем було встановлено завищення позивачем податкового кредиту у сумі 852331,00 грн.

У акті перевірки зазначено, що від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшов акт від 22.09.2011 року № 1091/3-23-40-35431490 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сервітекс»щодо підтвердження відносин з позивачем, за змістом якого на підприємство направлено лист від 22.08.2011 року щодо надання пояснень та документів, які, однак, не були надані. Свідоцтво платника ПДВ цього підприємства анульовано 26.07.2011 року. В акті зазначається, що податкова декларація з ПДВ цього підприємства за червень 2011 року визнана недійсною. При проведенні аналізу наявної у ДПІ інформації та її документального підтвердження, а також згідно службової записки від 20.09.2011 року від юридичного управління ПП «Сервітекс»має ознаки фіктивності. Зокрема, згідно висновку від 09.09.2011 року № 1521 спеціаліста техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ встановлено, що на досліджуваних документах контрагента позивача підписи виконані не директором ПП «Сервітекс»Гуцелюк С.А., а іншою особою. Надалі, в акті перевірки зазначається про відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних операцій та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань. Окрім того, в Акті перевірки зазначено про те, що правочини порушують публічний порядок, виконання спірних операцій не підтверджується первинними документами, податкові накладні, видані ПП «Сервітекс»на користь позивача у червні 2011 року не можуть брати участь у формуванні податкового кредиту. У ТОВ «Т.Д.», як зазначено в акті, перевірки відсутній об'єкт оподаткування ПДВ по операціям з ПП «Сервітекс»за червень 2011 року у сумі 853730,57 грн.

З урахуванням зазначеного вище відповідач прийшов до висновку про те, що господарські операції, зазначені в податкових накладних не відбулися, а тому є підстави для не підтвердження податкового кредиту за червень 2011 року в сумі 853730,57 грн.

Згідно з висновком Акту перевірки, позивачем порушено п. 198.2., 198.3., 198.6., 201.2. Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 852331,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення, яке за результатами оскарження позивачем в адміністративному порядку залишено без змін.

Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що здійснення господарських операцій позивачем не підтверджено належними доказами, а тому у позивача були відсутні підстави включати суми за цими операціями до сум податкового кредиту, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Крім зазначеного вище, судом першої інстанції було встановлено, що згідно з актом перевірки в період, що перевірявся, позивач був платником податку на додану вартість.

Загальна кількість працюючих, згідно з актом перевірки та даних ф. 1-ДФ, склала 2 особи.

Як зазначено в акті перевірки, за період червня 2011 року задекларовано податкового кредиту у сумі 1314259,00 грн.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сулі податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового Кодексу України, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 3.1. Договору по факту виконання робіт між сторонами складається та підписується акт виконаних робіт.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вимоги п. 198.2. ст. 198 ПК України, а також враховуючи те, що ПП «Сервітекс»видано TOB «Т.Д.»податкову накладну № 86 від 15.06.2011 року та податкову накладну № 179 від 30.06.2011 року, а також враховуючи те, що між TOB «Т.Д.»та ПП «Сервітекс»підписані акт №86 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2011 року та акт №179 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України позивачем не порушувались.

Стосовно визначення суми податкового кредиту виходячи з виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового Кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 3.1. договору місячна вартість робіт, що виконується відповідно до п. 1.1., п. 1.2. договору визначається як сума вартості робіт по прибиранню всіх об'єктів замовника, про що складається акт виконаних робіт.

Згідно п. 3.2. договору, загальна вартість договору складається з суми всіх актів виконаних робіт, що орієнтовно складає 20000000,00 грн. за рік.

Згідно п. 3.3. договору, оплата робіт за договором здійснюється за безготівковим розрахунком протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку-фактури і акту виконаних робіт.

З метою виконання вимог п. З.1.. 3.2., 3.3. договору, між TOB «Т.Д.»та ПП «Сервітекс»підписані акт № 86 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2011 року та акт № 179 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року на загальну суму 5122383,44 грн. з ПДВ.

Згідно п. 39.1. ст. 39 Податкового Кодексу України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 ст. 39 Податкового Кодексу України.

Згідно ст. 39.14. ст. 39 Податкового Кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Однак, колегією суддів встановлено, що відповідач належним чином не довів, що рівень вказаних в договорі цін на роботи не відповідає рівню звичайної ціни, в зв'язку із чим положення договору є чинними та підлягають виконанню сторонами договору.

Крім того, під час здійснення перевірки, відповідач не надавав позивачу та/або третій особі запитів щодо обґрунтування рівня договірних цін за договором.

Стосовно підтвердження придбання товарів/послуг податковими накладними колегія суддів зауважує наступне.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового Кодексу України чи не підтверджені відповідними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, лишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового Кодексу України.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вимоги п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, а також враховуючи те, що ПП «Сервітекс»видано TOB «Т.Д.»податкову накладну № 86 від 15.06.2011 року та податкову накладну № 179 від 30.06.2011 року за господарськими операціями здійсненими на підставі договору, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України позивачем не порушувались.

Стосовно порядку заповнення податкової накладної колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України 201.1. платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.2. ст. 201 Податкового Кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Колегією суддів встановлено, що податкові накладні ПП «Сервітекс»№ 86 від 15.06.2011 року та № 179 від 30.06.2011 року містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Податкові накладні ПП «Сервітекс»№ 86 від 15.06.2011 року та №179 від 30.06.2011 року складені за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 року № 969, що втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 1379 від 01.11.2011 року.

Згідно п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 року № 969, податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі №2а-6135/11/1070 за позовом ПП «Сервітекс»до ДШ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними дій, визнано протиправними дії ДШ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, що виявились у проведенні зустрічної звірки ПП «Сервітекс», результати якої оформлені актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 22.09.2011 року №1091/3-23-40-35431490.

При цьому за змістом вказаного судового рішення представником податкового органу надано пояснення про те, що рішень щодо визнання спірної податкової накладної контрагента позивача не приймалось, а наявність такого запису у акті про неможливість проведення зустрічної звірки є технічною помилкою.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави відмови у прийнятті декларації як визнання її недійсною.

Крім зазначеного вище, колегія суддів критично сприймає посилання відповідача та висновки суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум податку до податкового кредиту в зв'язку із недійсністю податкових накладних ПП «Сервітекс»№ 86 від 15.06.2011 року та № 179 від 30.06.2011 року, в зв'язку із підписанням таких податкових накладних не керівником ПП «Сервітекс»Гуцелюк С.А., а іншою особою, що було встановлено ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 09.09.2011 року спеціалістом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майором міліції Бондаренком Я.В., яка була проведена під час здійснення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сервітекс»та в подальшому відображена в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.09.2011 року №1091/3-23-40-35431490 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сервітекс»щодо підтвердження господарських відносин з TOB «Т.Д.»за червень 2011 року.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового Кодексу України, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно п. 201.2. ст. 201 Податкового Кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

На момент складення податкових накладних № 86 від 15.06.2011 року та № 179 від 30.06.2011 року, ПП «Сервітекс»керувався Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 року № 969

Відповідно до п. 201.4. ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції було встановлено, що TOB «Т.Д.»перерахувало вартість робіт з червень 2011 року згідно договору на користь ПП «Сервітекс», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 57 від 24.06.2011 року на суму 30000,00 грн., № 65 від 13.07.2011 року на суму 427000,00 грн., № 69 від 15.07.2011 року на суму 400000,00 грн., № 71 від 18.07.2011 року на суму 434000,00 грн., № 73 від 19.07.2011 року на суму 446000,00 грн., № 74 від 22 липня 2011 року на суму 1000100,00 грн., № 76 від 26.07.2011 року на суму 246000,00 грн., № 89 від 01.08.2011 року на суму 1311364,22 грн., № 111 від 08.09.2011 року на суму 827919,22 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачені вичерпні умови, які необхідні для визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що отримавши від ПП «Сервітекс»послуги за договором та оплативши вартість наданих послуг (виконаних робіт), TOB «Т.Д.»дотримано вимоги, передбачені п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, щодо отримання права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем не доведено право на податковий кредит.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем фактичного виконання спірних операцій, в зв'язку із ненаданням позивачем до суду для ознайомлення додатків до договору, в тому числі графіків виконання робіт та переліку об'єктів на яких проводилось прибирання, оскільки вказані документи не є первинними документами в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в зв'язку із чим не є обов'язковими для складання та підписання між сторонами.

Графіки виконання робіт, перелік об'єктів прибирання, відомості про кількісний склад співробітників, та данні про обладнання за допомогою якого здійснюється прибирання не є первинними документами, оскільки вони не підтверджують факт здійснення господарської операції, а тільки підтверджують намір та можливість сторін виконати відповідні господарські операції в межах відповідних договірних домовленостей.

Підтвердження факту виконання робіт відповідно п. 3.1., 3.2., 3.3. договору здійснюється сторонами шляхом підписання відповідних атів виконаних робіт. Саме акти виконаних робіт підтверджують факт здійснення між позивачем та третьою особою господарських операцій за договором.

На виконання п. 3.1., 3.2., 3.3. договору, між ПП «Сервітекс»та TOB «Т.Д.»підписано акт № 86 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2011 року та акт № 179 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року.

Крім того, у TOB «Т.Д.»наявні документи, що підтверджують графіки виконання робіт, види робіт, місцезнаходження об'єктів на яких проводились роботи, втому числі але не виключно Специфікація додаток № 1 від 01.06.2011 року до дговору, Специфікація додаток № 2 від 01.06.2011 року до договору, графік виконання робіт у червні 2011 року додаток № 3 від 01.06.2011 року до договору.

Колегіяєю суддів встановлено, що приміщення, в яких ПП «Сервітекс»здійснювало прибирання в червні 2011 року на умовах Договору, належать третім особам, а саме підприємствам ДП ВАТ «Київхліб», з якими TOB «Т.Д.» уклало відповідні договори про надання клінінгових послуг.

У TOB «Т.Д.»наявні договори про надання клінінгових послуг, укладі між TOB «Т.Д.»та власниками об'єктів на яких виконувались роботи по комплексному прибиранню, а саме: договір про надання клінінгових послуг № 14/04-6, укладений 14.04.2011 року з ДП ВАТ «Київхліб»(м. Київ), договір про надання клінінгових послуг №14/04-5, укладений 11.04.2011 року з ДП ВАТ «Київхліб»«Хлібокомбінат №12» (м. Васильків), договір про надання клінінгових послуг № 14/04-4, укладений 08.04.2011 року з ДП ВАТ «Київхліб»«Хлібокомбінат №11» (м. Київ), договір про надання клінінгових послуг №7/04-1, укладений 07.04.2011 року з ДП ВАТ «Київхліб»«Білоцерківський хлібокомбінат»(м. Біла Церква), договір про надання клінінгових послуг №4/04-2, укладений 04.04.2011 року з ДП ВАТ «Київхліб»«Булочно-кондитерський комбінат»(м. Київ), договір про надання клінінгових послуг №1/04-1, укладений 01.04.2011 року з ДП ВАТ «Київхліб»«Хлібокомбінат №2»(м. Київ).

Згідно п. 2.2.1. вищевказаних договорів про надання клінінгових послуг, укладених із підприємствами ВАТ «Київхліб», виконавець (TOB «Т.Д.») має право залучати третіх осіб до виконання своїх зобов'язань за таким договором.

Відповідно до п. 2.2.1. вищевказаних договорів про надання клінінгових послуг, укладених із підприємствами ДП ВАТ «Київхліб», позивач уклав із ПП «Сервітекс»договір про надання клінінгових послуг №СВ 15/05 від 25.04.2011 року, за умовами якого ПП «Сервітекс»зобов'язалось здійснити комплексне прибирання приміщень підприємств ДП ВАТ «Київхліб».

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що TOB «Т.Д.»має право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, та не може бути позбавлено цього права лише з підстав відсутності у відповідача додатків до договору, таких як графік виконаних робіт, перелік об'єктів та інше.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що ДПІ у Оболонському районі міста Києва не надало доказів відсутності у TOB «Т.Д.»права на віднесення сум податку до податкового кредиту, в зв'язку із чим твердження відповідача та висновки суду першої інстанції щодо відсутності у TOB «Т.Д.»права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виключно на підставі відсутність у відповідача доказів фактичного виконання спірних операцій не можуть враховуватися під час вирішення даного спору, оскільки є припущеннями.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вимог позивача без дослідження всіх обставин справи та безпідставно.

Доводи апеляційної скарги у зв'язку з вищевикладеним є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року -скасувати та ухвалити нову постанову , якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство «Сервітекс»про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000972306 від 28 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.