Ухвала

від 22.10.2013 по справі 2а-4693/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/67434/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова ОВ..

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Апостолюка О.О.

відповідача : не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року

у справі № 2а-4693/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

третя особа Приватне підприємство «Сервітекс»

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Д» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Т.Д») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) третя особа Приватне підприємство «Сервітекс» (далі по тексту - третя особа, ПП «Сервітекс») про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2012 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Т.Д.» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Сервітекс» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 14.11.2011 року № 616/23-6/34477162.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., п. 201.2. Податкового кодексу України , а саме: занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 852331,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-ріше?ння від 28.11.2011 року № 0000972306, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану в?артість на 852331,00 грн. за основним платежем та - 1,00 грн. за штр?афними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення права платника податку на віднесення сулі податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 ПК України , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України чи не підтверджені відповідними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, лишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України .

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2011 року між ТОВ «Т.Д.» (замовник) та ПП «Сервітекс» (виконавець) укладено договір № СВ 15/05 про надання клінінгових послуг (далі - договір).Відповідно до умов даного договору замовник доручає, а виконавець переймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт за допомогою матеріалів і необхідного устаткування, інструментів та інвентаря замовника по прибиранню виробничих і офісних приміщень, розташованих в м. Києві і Київській області.

Згідно п. 3.1. договору по факту виконання робіт між сторонами складається та підписується акт виконаних робіт. Пунктом 3.1. договору передбачено, що місячна вартість робіт, що виконується відповідно до п. 1.1., п. 1.2. договору визначається як сума вартості робіт по прибиранню всіх об'єктів замовника, про що складається акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата робіт за договором здійснюється за безготівковим розрахунком протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури і акту виконаних робіт.

Факт виконання умов даного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема: податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями тощо.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентом.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов