Рішення

від 18.07.2012 по справі 2-166/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/0190/3432/2012Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

РІШЕННЯ

"18" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПавловська І.Г., СуддівДралла І.Г., Пономаренко А.В., При секретаріГаліч Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Поштової селищної ради Бахчисарайського району АР Крим про визнання права власності на будинок в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22 березня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

31.10.11 ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Поштової селищної ради Бахчисарайського району АР Крим, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є дочкою ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та після його смерті прийняла спадщину в установленому законом порядку, оскільки з 1979 року проживала з ним разом. Проте, оформити право на спадщину в нотаріальній конторі не може, оскільки за життя батько не отримав документ про право власності на належне йому нерухоме майно, яке підтверджується записом у погосподарській книзі.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд помилково дійшов висновку щодо відсутності права власності на спірний будинок в її батька, оскільки це право було оформлено згідно діючого на час виникнення такого права законодавство, яке не потребувало державної реєстрації. Крім того, суд не врахував, що позивачка не може оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі, оскільки за життя її батько свідоцтво про право власності на належне йому нерухоме майно не отримав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до судового засідання апеляційного суду , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою Бахчисарайського районного суду АР Крим.

При апеляційному перегляді справи встановлено і не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, позивачка є спадкоємцем 1 черги за законом, та прийняла спадщину після смерті батька, оскільки проживала разом з ним з 1979 року і на момент його смерті, та звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 немає.

Згідно із записом у погосподарській книзі житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 і на його ім'я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1. Будинок побудований у 1935 році з саману, дах - шифер, жила площа 32кв.м., загальна площа 48кв.м. (а.с.25).

Відповідно до довідки Поштової селищної ради Бахчисарайського району АК Крим № 2264 від 09.12.10 ОСОБА_7 було відведено земельну ділянку орієнтованою площею 0,08га в АДРЕСА_1 згідно наказу по радгоспу ім.Чкалова № 182 від 17.07.69 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, що підтверджено записом у земельно-шнуровій книзі, і дана земельна ділянка використовується за цільовим призначенням (а. с. 26,27).

З аналізу змісту пункту 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і погодженої Верховним Судом Української РСР 15 січня 1966 року, яка діяла до 13 грудня 1995 року, вбачається, що право власності фізичної особи на жилий будинок може підтверджуватися записом у погосподарській книзі сільської ради. Саме на підставі цього запису виконком місцевої ради приймає рішення про оформлення права власності на будинок з видачею власнику відповідного свідоцтва.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не отримавши за життя свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

За даними БТІ право власності на спірний будинок ні за ким не зареєстровано, на балансі Поштової селищної ради він не знаходиться ( а. с. 23, 26) .

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Обов'язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлена пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року ( далі Закон). В той же час приписами частини 4 статті 3 цього Закону ( в редакції № 1878-VI від 11.02.2010) зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обтяжень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Пунктом 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документу, витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

Оскільки правовстановлюючий документ на спірний будинок відсутній і право власності на нього у встановленому законом порядку ні за ким не зареєстровано, ОСОБА_6 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно в нотаріальній конторі.

За таких обставин звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивачки - відповідає вимогам закону.

Проте, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув і помилково ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 309, 313,314,316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_7.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Дралло І.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.