Постанова

від 17.07.2012 по справі 5019/56/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 5019/56/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційні скарги першого заступника прокурора Рівненської області, м. Рівне, та Державної фінансової інспекції України, м. Київ,

на рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2012

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012

зі справи № 5019/56/12

за позовом прокурора Володимирецького району в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України (далі -Міністерство), м. Київ,

до комунального підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" (далі - Підприємство), смт Володимирець Рівненської області,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна фінансова інспекція України (далі -Інспекція),

про стягнення 10 009,38 грн.,

за участю представників:

позивача -Яцуна В.М.,

відповідача -не з'явився,

третьої особи - Троніц М.І.,

Генеральної прокуратури України -Ходаківського М.П.,

з оголошенням 10.07.2012 у судовому засіданні перерви до 17.07.2012,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Володимирецького району в інтересах держави в особі Міністерства звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Підприємства 10 009,38 грн. вартості недоотриманих дітьми продуктів харчування, що мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань з належної організації безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Володимирецького району Рівненської області за договорами від 24.01.2009 № 09/09 та від 01.02.2010 № 10/40.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.02.2012 (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 (колегія суддів у складі: Саврій В.А. -головуючий суддя, судді Бучинська Г.Б., Дужич С.П.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 11, 22, 611, 623 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України мотивовано недоведеністю позивачем наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення та наданням Підприємством послуг на погоджену сторонами суму.

У касаційних скаргах до Вищого господарського суду України перший заступник прокурора Рівненської області та Інспекція, кожен окремо, просять рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підприємство подало відзив на касаційні скарги, в якому зазначило про безпідставність їх доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скарги -без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, третьої особи та прокурора, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Умови соціального захисту населення, потерпілого від Чорнобильської катастрофи визначаються Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі -Закон № 796), яким передбачені гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, щодо безплатного харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення (пункти 2, 3, 4 статті 2 цього Закону), а також дітей, евакуйованих із зони відчуження, дітей, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, і тих, які проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення (пункт 11 частини першої статті 30).

Відповідно до Закону № 796 та з метою забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, продуктами харчування і виплати часткової компенсації їх вартості Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.05.1992 № 258 (далі - Постанова № 258), якою затвердив розроблені Міністерством охорони здоров'я України норми харчування для зазначених громадян у стаціонарах спеціалізованих лікувальних, лікувально-санаторних і курортних закладах, а також дітей у дошкільних і шкільних закладах, надавши Міністерству право визначати виходячи із розроблених Міністерством охорони здоров'я фізіологічних (медичних) норм харчування і середніх цін на продукти харчування, що склалися у регіоні, розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування, встановлені Законом № 796.

Міністерство на виконання зазначених нормативних актів та відповідно до покладених на нього обов'язків розпорядника бюджетних коштів за державною програмою 2501210 "Компенсація сім'ям з дітьми та видатки на безоплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за результатами тендеру уклало з Підприємством договори від 24.01.2009 № 09/09 та від 01.02.2010 № 10/40, за умовами яких Підприємство зобов'язалося надавати послуги з організації харчування дітей, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги.

Пунктами 3.2.1 зазначених договорів передбачено, що виконавець зобов'язується забезпечувати якісне гаряче харчування дітей та виконання (в межах фінансування) фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених Постановою № 258.

Ціни на послуги харчування однієї дитини (відповідно до вікових категорій) встановлено в додатках №1 до цих договорів (пункти 4.1).

Пунктами 4.4 названих договорів встановлено, що коригування ціни договору згідно чинного законодавства України можливе шляхом підписання додаткової угоди до договору у разі документального підтвердження настання підстав об'єктивного характеру, а саме у разі: а) зменшення або збільшення кількості дітей, які підлягають харчуванню, на підставі довідок управлінь (відділів) освіти, професійно-технічних закладів, коледжів, технікумів (училищ) щодо зміни кількості учнів; б) зміни законодавства щодо оплати праці; в) сезонних коливань роздрібних цін на окремі продукти харчування на підставі довідок (інформацій) головних управлінь статистики Держкомстату України або Державної інспекції з контролю за цінами стосовно зміни індексу роздрібних цін на окремі продовольчі товари; г) економії бюджетних коштів, виділених на харчування учнів, відповідно до зведеного акту виконаних робіт/ наданих послуг з організації харчування дітей.

За таких обставин до предмета доказування в даній справі належать:

- визначення обсягу бюджетного фінансування видатків на безоплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- обсяг та межі зобов'язань Підприємства [зокрема, за кількісним та/або вартісним показниками у відсотках (50 % чи більше або менше) до затверджених Постановою № 258 фізіологічних (медичних) норм харчування];

- коригування ціни договорів відповідно до положень їх пунктів 4.4 (чи мало місце; обставини коригування);

- виконання Підприємством умов згаданих договорів стосовно дотримання ним вимог Постанови № 258 щодо забезпечення фізіологічних (медичних) норм харчування за узгодженими цінами (як за вартісним, так і за кількісним показниками).

Водночас ні місцевий, ані апеляційний господарські суди зазначених обставин належним чином не з'ясували. Висновків щодо них судові рішення зі справи не містять, як не містять і доводів на підтвердження чи спростування тверджень сторін стосовно обов'язку Підприємства забезпечити виконання фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених Постановою № 258, на рівні 50 %.

З огляду на наведене відмову в позові з посиланням лише на акти, де зазначено суми, використані на харчування дітей, не можна визнати правомірною, а наявні судові рішення - законними та обґрунтованими.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги першого заступника прокурора Рівненської області та Державної фінансової інспекції України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 зі справи № 5019/56/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов