Рішення

від 03.07.2012 по справі 5023/6814/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/6814/11

вх. № 6814/11

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Френдій Н.А.

суддя Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився; відповідача - Ярова Л.І., дов. від 15.09.2011 року.

розглянувши справу за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Прогрес", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОВ "Центр Прогрес" на користь держави Україна збитки в сумі 465840,00 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем знищено об'єкт оренди -колишня підземна захисна споруда-сховище, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, яка орендувалась відповідачем в за договором оренди № 3116-Н від 25.12.2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 вересня 2012 року призначено по справі № 5023/6814/11 судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

До господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи № 5023/6814/11 з висновком експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2012 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24 квітня 2012 року о 10:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 24 квітня 2012 року, 07 травня 2012 року, 05 червня 2012 року, розгляд справи відкладався у зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних судом документів.

Позивач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про дату, час та місце судового засідання від 05.06.2012 року.

У призначеному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, з підстав викладених у наявному в матеріалах справи відзиві на позов та поданих через канцелярію суду додаткових запереченнях (вх. № 8808), які судом долучені до матеріалів справи.

Присутні в судовому засіданні 03 липня 2012 року відповідач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника позивача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 червня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цей Закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Аналогічні за змістом норми містяться у статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним та комунальним майном є договір оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, на балансі ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер» знаходилась підземна захисна споруда-сховище цивільної оборони (далі - або об'єкт цивільної оборони, або сховище, або захисна споруда) 1958 року будівництва, прийнята в експлуатацію 1974 році з дообладнанням, яка розташована у м. Харкові по проспекту Московському, загальною площею 160,32 кв.м.

Згідно з ч.2 п.1 ст. 9 Закону України "Про правові засади Цивільного захисту" для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд шляхом обстеження і взяття на облік підземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору населених пунктів. При цьому, бомбосховище є об'єктом цивільної оборони, тобто є об'єктом державної власності, який має спеціальний статус.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2003 року у справі № Б-19/126-03 за заявою ПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова порушено провадження по справі про визнання банкрутом - ВАТ «Харківський завод кондиціонер».

Постановою господарського суду Харківської області від 20 травня 2004 року у зазначеній справі визнано ВАТ «Харківський завод кондиціонер» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2006 року у справі № Б-19/126-03 затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс ВАТ «Харківський завод кондиціонер», ліквідовано ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер», провадження по справі припинено.

Під час знаходження в процедурі банкрутства ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер» захисна споруда, як майно, що не увійшло при приватизації статутного капіталу, була передана на зберігання ТОВ «BALKO», яке було його зберігачем до березня 2006 року.

Згодом,на підставі договору зберігання майна цивільної оборони № 28 від 29.03.2006 року об'єкт цивільної оборони РВФДМУ був переданий на зберігання ТОВ «Центр Прогрес» (відповідачу у справі).

Згідно статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням розпорядженням ними, у межах визначених законодавством України з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлює, що об'єктами управління державною власністю, є зокрема, державне майно що перебуває на балансі господарських товариств і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Стаття 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України та міністерства та інші органи виконавчої влади.

При цьому,"Положенням про Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 02.11.2006р. №1539, вказане відомство не уповноважене на здійснення управління об'єктами державної власності, а його основними завданнями є контроль за додержанням законів та інших актів з питань цивільного захисту, а також відповідно п.24 ст.4 вказаного Положення, здійснює методичне керівництво та контроль за створенням і утриманням фонду захисних споруд. Тобто за наявності функцій по контролю за утриманням захисних споруд, на МНС не може покладатись функція безпосереднього управління захисними спорудами.

Що стосується повноважень Фонду державного майна України, то його функції з управління державним майном витікають відповідно до Змісту діючого законодавства України, в тому числі - Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони" №567 від 08.04.1998р. (далі - Інструкція) та інших нормативних актів.

Водночас, ст. 9 Закону України "Про правові засади Цивільного захисту"визначено, що Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, тобто, МНС.

Передача майна в управління перерахованих органів здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності (п.2.4.1. Положення).

Стаття 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому законом порядку.

За наявністю у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний його передати іншим особам в установленому порядку (частина 4 ст.26 Закону)

Стаття 170 Цивільного кодексу України встановлює, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з Інструкцією можуть бути списані захисні споруди, які стали не придатними для експлуатації, оскільки втратили властивості захисних і несучих будівельних конструкцій внаслідок фізичного зношення, аварій та стихійного лиха.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку, передбаченому Інструкцією, було створено комісію, за результатами роботи якої складено акт про стан захисної споруди-сходища № 77606 ТОВ «Центр Прогрес» від 27.07.2006 року, згідно з яким комісією було запропоновано списати захисну споруду, як об'єкт цивільної оборони, в подальшому - розібрати, залишки обладнання демонтувати.

На підставі договору №710 від 25.04.2006 та у відповідності із завданням ТОВ «Центр Прогрес» №43 від 21.04.2006 р.,Харківським проектним (науково-дослідним) інститутом Державного підприємства Міністерства оборони України (Державна Ліцензія АБ №205957 від 11.10.2005 року) був складений Висновок про технічний стан будівельних конструкцій підземної споруди по пр. Московському,257 в м. Харкові, в якому зазначено, що досліджена підземна споруда втратила свої захисні властивості, окремі конструктивні несучі елементи послабили свої міцнісні характеристики, його загальний рівень фізичного зносу становить 58%, що підтверджує непридатність споруди для подальшої експлуатації в якості підземного складу, підземну споруду по проспекту Московському, 257 у м. Харкові рекомендується списати, як об'єкт Цивільної оборони .

Факт списання об'єкту цивільної оборони також підтверджується листом Головного управління МНС № 08/1198 від 13.10.2006 року.

З зазначеного вбачається, що колишній об'єкт цивільної оборони станом на 2006 рік непридатний для використання в якості складського приміщення.

Згідно з висновком про вартість майна підземної споруди, складного ЗАТ «ПНВІ Харківський ПромбудНДІпроект» від 07.11.2006 року, затвердженого РВФДМУ по Харківській області 18.12.2006 року, відновна вартість об'єкту, яка дорівнює його ринковій вартості станом на 07.11.2006 року становила 110200,00 грн.

Втім, 25 грудня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивачем) та ТОВ «Центр Прогрес» (відповідачем) укладено договір оренди №3116-Н, відповідно до пунктів 1.1., 1.3. якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення колишньої підземної споруди - сховища (інв. №77606) загальною площею 178,50 кв.м, що розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, що знаходиться на балансі ТОВ «Центр Прогрес», вартість якого не увійшла до Статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Кондиціонер» при приватизації (після банкрутства). Вартість майна визначена згідно незалежною оцінкою за станом на 07.11.2006р. становить 110200,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.1 договору)».

Факт передачі вказаних нежитлових приміщень в оренду підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна (додаток №4 до договору), підписаним сторонами 25 грудня 2006 року та скріплений їх печатками.

Пунктом 10.1 договору оренди сторони встановили строк його дії з 25.12.2006 року по 24.11.2007 року, згодом, додатковими угодами строк дії договору було продовжено.

Додатковою угодою №1 до Договору оренди №3116-Н від 25.12.2006 року сторонами внесено зміни до договору , та п..6.8 договору встановлено право орендаря з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого Майна, за рахунок власних коштів проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна».

Додатковою угодою №3 до Договору оренди №3116-Н від 25.12.2006 внесено зміни та доповнення щодо зміни мети використання орендованих площ на розміщення побутових та підсобних приміщень».

Як зазначає позивач у позовній заяві, 12 жовтня 2010 року, ним було проведено перевірку виконання умов вказаного договору оренди, за результатом якої встановлено зруйнування об'єкту оренди, у зв'язку із чим, державі нанесені збитки, розмір яких, у відповідності з незалежною оцінкою, здійсненою суб'єктом оціночної діяльності ФОП Онищенко В.М. станом на 12.10.2010 року та затверджені Розпорядженням РВ ФДМУ по Харківській області від 05.04.2011 року № 86-Р під час користування ним орендарем становить 465840,00 грн.

Листами від 20.04.2011 року № 16-2379 та від 29.04.2011 року № 162540 позивачем запропоновано відповідачу в добровільному порядку в 20-ти денний термін з дати одержання відповідного листа сплатити вартість збитків, завданих державі під час користування об'єктом оренди орендарем у розмірі 465840,00 грн, проте вказані листи залишились без відповіді, збитки не сплаченими відповідачем, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом з позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази відшкодування відповідачем шкоди за знищення об'єкту договору оренди в добровільному порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 776 Цивільного кодексу України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 778 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Аналогічна за змістом правова норма міститься в п. 4 ч.3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п. 6.3 договору встановлено право орендаря з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, за рахунок власних коштів, здійснювати його реконструкцію, технічне переснащення, поліпшення.

Як слідує з висновку судової експертизи, приміщення колишньої підземної споруди - сховища при передачі їх в оренду, не було придатне до нормальної експлуатації, а незадоволений технічний стан зазначених приміщень усунено шляхом проведення невід'ємних поліпшень.

Матеріалами справи, а також поясненнями сторін у судових засіданнях підтверджується факт невикористання відповідачем об'єкту оренди для цілей, визначених умовами договору оренди - використання під склад, а фактично на протязі дії договору оренди відповідачем зроблені невід'ємні поліпшення об'єкту, внаслідок чого орендарем створено новий об'єкт нерухомого майна.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджено висновком судової експертизи, будівництво об'єкту здійснено на підставі складеного у 2008 році ТОВ «Перспектива - AT» (Державна Ліцензія серії АВ 051678 від 14.04.2006) проекту «Реконструкция нежилых помещений лит. «Б-2», лит. «Я-1» по пр. Московскому,257 с надстройками и пристройками под торговый центр в г. Харькове (корректировка)», погоджений 29.04.2ОО9 року ДП «Спеціалізована державна експертна організація, листа Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківської області від 29.01.2008 №08-02-18/364 (де йдеться, що Територіальне управління не заперечує проти проведення реконструкції нежитлових приміщень за вказаною адресою); листа Головного Управління МНС України в Харківській області від 30.01.08 №060/142/825 (де йдеться що Головне Управління не буде заперечувати проти проектування та реконструкції нежитлових приміщень за вказаною адресою), надано згоду на проведення невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень колишньої підземної захисної споруди-сховища (інв. №77606), розташованої за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 року №239/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів», на підставі якого був укладений договір оренди землі між Харківською міською радою в особі Добкіна М.М. (Орендодавець) та ТОВ «Центр Прогрес» в особі Генерального директора Зінченка О.В. (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку «несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться м. Харків, пр. Московський,257» загальною площею 0.0631 га, «на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення колишньої підземної захисної споруди-сховища», Дозволу на виконання будівельних робіт №38, наданого 06.05.2009 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України ТОВ «Центр Прогрес» із «реконструкції нежитлових приміщень літ. «Б-2», літ. «Я-1» з надбудовами та прибудовами під торгівельний центр по пр. Московському,257 у м. Харкові відповідно до проектної документації, погодженої Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради від 03.10.2008 №449/08» .

При цьому, відповідач посилається, як на належну письмову згоду на здійснення невід'ємних поліпшень майна від уповноваженого органу на лист РВФДМУ по Харківській області від 06.03.2008 року за № 08-1712.

Натомість, суд вважає ці твердження хибними з огляду на наступне.

Згідно частини третьої статті 9 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", орган уповноважений, управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Таким чином, орендар повинен був отримати письмову згоду на здійснення невід'ємних поліпшень майна від уповноваженого органу. Проте, письмового дозволу орендарем на той час не було отримано. Дозвіл на внесення поліпшень в майно повинно бути надано орендарем у формі, що відповідає договору оренди із зазначенням конкретних поліпшень і порядку відшкодування їх вартості, чого не було зроблено.

Статтею 18-1 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

При цьому згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо ці дії не передбачені у самому договорі оренди.

Також, інформація про доцільність здійснення невід'ємних поліпшень повинна була надаватися на підставі наданих орендарем орендодавцю документів: опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; приписи органів пожежного нагляду, охорони праці; завірену копію проектно - кошторисний документації.

Після отримання письмової згоди орендар повинен був скласти виконання робіт і подати його орендодавцю. Крім того, після здійснення дозволених орендарю невід'ємних поліпшень орендар повинен був надати інформацію орендодавцю завершення виконання робіт з поданням копій, підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують дату зазначених робіт.

Цей порядок надання орендарю згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень майна на той час не було виконано. Поліпшення майна було здійснено орендарем без письмового узгодження з орендодавцем видів робіт, кошторису відповідних витрат, що підтверджується актами виконаних робіт, які повинні були би підписані представниками обох сторін.

При цьому, вартість поліпшень орендованого майна визначається в установленому законом порядку, зокрема таким актом законодавства є Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійсненні за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом Фонду державного майна України від 27.02.2007 року № 337 (далі - Порядок), який установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна ( крім земельних ділянок), що містять невід'ємні поліпшення ( далі - нерухоме майно) визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Цей Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості. Проведенню незалежної оцінки орендованого нерухомого майна передує виконання відповідних робіт підготовчого етапу, визначених у пункті 8 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року N 1891 (далі - Методика оцінки майна). При цьому незалежна оцінка орендованого нерухомого майна проводиться суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця.

Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу включають:

-договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства;

-письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

-погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

-аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

-довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

-інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Як вбачається з листа ТОВ «Центр Прогрес» від 27.02.2008 року № 53 відповідач звертався за отриманням дозволу на проведення невід'ємних поліпшень, додаючи до листа висновок про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних систем нежитлових приміщень колишньої підземної захисної споруди - сховища за адресою : проспект Московський 257 у м. Харкові та кошторису на ремонтно-будівельні роботи, виконаних ЗАТ ««ПНВІ Харківський ПромбудНДІпроект» від 2008 року.

Втім, як слідує з висновку судової експертизи та дозволу на виконання будівельних робіт № 38 від 06.05.2009 року, реконструкція нежитлових приміщень проводилась відповідачем на підставі, розробленого у 2008 році ТОВ «Перспектива-АТ» проекту «Реконструкція нежитлових приміщень літ. «Б-2», літ. «Я-1», по проспекту Московському, 257 з надстройками та пристойками під торгівельний центр у м. Харкові, погодження якого позивачем не здійснювалось, що спростовує твердження відповідача на отримання згоди позивача на проведення вказаної реконструкції.

Таким чином, колегія суддів констатує про здійснення реконструкції об'єкту оренди орендарем без отримання дозволу орендодавця на здійснення саме таких робіт, що призвело до фактичного знищення об'єкту оренди - державного майна, та порушення майнових інтересів держави Україна.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст.ст. 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як було встановлено вище судом, об'єкт оренди за договором оренди №3116-Н від 25.12.2006 року було знищено. Таким чином, колегія суддів погоджується з позивачем щодо завдання відповідачем збитків внаслідок знищення державного майна.

Враховуючи, що у діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення - протиправність поведінки, що виявилася у знищенні державного майна; збитки у розмірі 465840,00 грн., завдані державному майну за час користування ним; причинний зв'язок між діями відповідача та наявними збитками; вина відповідача, оскільки відповідачем не доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та недопущення виникнення збитків у держави Україна, - колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь держави Україна.

Крім того, приймаючи рішення у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд згідно з п. 2 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. N 02-5/111 та керуючись ч. 1 ст. 83 ГПК України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені вимоги щодо дійсності правочину.

Частиною 1 вказаної статті в редакції, чинній на момент укладання договору оренди, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, на момент розгляду спору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи, що відповідно до наведених норм правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків. Отже правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним. ЦК України називає такі правочини фіктивними.

При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд прийшов до висновку, що на момент укладення договору оренди майно, яке було об'єктом оренди, не могло бути використане для цілей оренди - під склад; відповідачем майно в цілях оренди взагалі не використовувалось; протягом дії договору відповідач без отримання дозволу орендодавця та всупереч умовам укладеного договору, здійснював реконструкцію нерухомого майна з намаганням створити на базі державного майна новий об'єкт нерухомого майна - торгівельний центр, що не є відтворенням об'єкту оренди - складського приміщення. Наведене вище свідчить про те, що такий договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Натомість, довідка відповідача до акту по результатам перевірки 26.02.2010 року, адресована ФДМУ у Харківській області (лист від 03.03.2010 року за № 26, який міститься в матеріалах справи), свідчить про те, що останній претендує на новий об'єкт нерухомого майна - торгівельний центр.

Таким чином, судова колегія констатує, що у сторін правочину при його укладенні були відсутні наміри щодо створення цим правочином тих правових наслідків, на створення яких він був спрямований - тимчасове платне використання державного майна (оренда) під склад.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, керуючись ст.83 Господарського процесуального кодексу України, визнати недійсним договір оренди №3116-Н від 25 грудня 2006 року як такий, що суперечить закону, оскільки вчинений без наміру створити реальні правові наслідки та є фіктивним правочином.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 9, 18-1, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 1,3,4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтями 22, 203, 215,234,326,776,759,778,1166 Цивільного кодексу України, статтями 170,217,218,219,224,283 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

1.Визнати недійсним договір оренди №3116-Н від 25 грудня 2006 року укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (код 23148337; місцезнаходження: м. Харків, вул.. Гуданова, 18) та ТОВ «Центр Прогрес» (код ЄДРПОУ 33414473, місцезнаходження:м. Харків, пр-т Московський, 257) .

2.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Прогрес" (код ЄДРПОУ 33414473, місцезнаходження:м. Харків, пр-т Московський, 257) на користь Держави України (р/р № 31112115700010, банк ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134610, отримувач коштів: УДК у Фрунзенському районі м. Харкова) збитки у сумі 465840,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Прогрес" (код ЄДРПОУ 33414473, місцезнаходження:м. Харків, пр-т Московський, 257) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 4658,40 держмита.

Стягнути з з обмеженою відповідальністю "Центр Прогрес" (код ЄДРПОУ 33414473, місцезнаходження:м. Харків, пр-т Московський, 257) на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2012 року.

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Френдій Н.А.

суддя Суярко Т.Д.