Постанова від 05.10.2012 по справі 5023/6814/11

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2012 р. Справа № 5023/6814/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача - Зучек Є.Н., дор. № 142 від 11.11.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2431Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. у справі № 5023/6814/11

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області, м. Харків

до ТОВ «Центр Прогрес», м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 липня 2012 року (судді Аюпова Р.М., Френдій Н.А., Суярко Т.Д.) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди №3116-Н від 25 грудня 2006 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ «Центр Прогрес». Стягнено з ТОВ «Центр Прогрес»на користь Держави Україна збитки у сумі 465840,00 грн., на користь держбюджету України 4658,40 держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 03 липня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач вважає рішення в частині стягнення збитків законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим в цій частині просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В частині визнання недійсним договору оренди позивач просить рішення скасувати у зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання цього договору недійсним.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаного представника за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на балансі ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер»знаходилась підземна захисна споруда - сховище цивільної оборони 1958 року будівництва, прийнята в експлуатацію 1974 році з дообладнанням, яка розташована у м. Харкові по проспекту Московському, загальною площею 160,32 м 2 .

Згідно з ч.2 п.1 ст. 9 Закону України «Про правові засади Цивільного захисту»для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд шляхом обстеження і взяття на облік підземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору населених пунктів. При цьому, бомбосховище є об'єктом цивільної оборони, тобто є об'єктом державної власності, який має спеціальний статус.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2003 року у справі № Б-19/126-03 за заявою ПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова порушено провадження по справі про визнання банкрутом ВАТ «Харківський завод кондиціонер».

Постановою господарського суду Харківської області від 20 травня 2004 року у зазначеній справі визнано ВАТ «Харківський завод кондиціонер»банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2006 року у справі № Б-19/126-03 затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер», ліквідовано ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер», провадження по справі припинено.

Під час знаходження в процедурі банкрутства ВАТ «Харківський завод «Кондиціонер»захисна споруда, як майно, що не увійшло при приватизації до статутного капіталу, була передана на зберігання ТОВ «BALCO», яке було його зберігачем до березня 2006 року.

У подальшому на підставі договору зберігання майна цивільної оборони № 28 від 29.03.2006 р. об'єкт цивільної оборони РВФДМУ був переданий на зберігання ТОВ «Центр Прогрес».

З матеріалів справи вбачається, що в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 08.04.1998р., було створено комісію, за результатами роботи якої складено акт про стан захисної споруди-сховища № 77606 від 27.07.2006 року, згідно з яким комісією було запропоновано списати захисну споруду, як об'єкт цивільної оборони, в подальшому розібрати, залишки обладнання демонтувати.

На підставі договору № 710 від 25.04.2006 р. та у відповідності із завданням ТОВ «Центр Прогрес»№43 від 21.04.2006 р. Харківським проектним (науково-дослідним) інститутом Державного підприємства Міністерства оборони України (Державна Ліцензія АБ №205957 від 11.10.2005 року) був складений Висновок про технічний стан будівельних конструкцій підземної споруди по пр. Московському, 257 в м. Харкові, в якому зазначено, що досліджена підземна споруда втратила свої захисні властивості, окремі конструктивні несучі елементи послабили свої міцнісні характеристики, його загальний рівень фізичного зносу становить 58%, що підтверджує непридатність споруди для подальшої експлуатації в якості підземного складу, підземну споруду по проспекту Московському, 257 у м. Харкові рекомендується списати, як об'єкт Цивільної оборони .

Факт списання об'єкту цивільної оборони також підтверджується листом Головного управління МНС № 08/1198 від 13.10.2006 р.

Тобто вказані матеріали свідчать, що колишній об'єкт цивільної оборони станом на 2006 рік непридатний для використання в якості складського приміщення.

Згідно з висновком про вартість майна підземної споруди, складеним ЗАТ «ПНВІ Харківський ПромбудНДІпроект»07.11.2006 р., затвердженим РВФДМУ по Харківській області 18.12.2006 р., відновна вартість об'єкту, яка дорівнює його ринковій вартості станом на 07.11.2006 р. становила 110200,00 грн.

25 грудня 2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ «Центр Прогрес»укладено договір оренди № 3116-Н, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення колишньої підземної споруди - сховища (інв. №77606) загальною площею 178,50 м 2 , що розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, що знаходиться на балансі ТОВ «Центр Прогрес», вартість якого не увійшла до Статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Кондиціонер»при приватизації (після банкрутства). Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 07.11.2006 р. становить 110200 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.1 договору)".

Факт передачі вказаних нежитлових приміщень в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 25 грудня 2006 р. та скріплений їх печатками.

Пунктом 10.1 договору оренди сторони встановили строк його дії з 25.12.2006 р. по 24.11.2007 р., згодом додатковими угодами строк дії договору було продовжено.

Додатковою угодою №1 до договору оренди № 3116-Н від 25.12.2006 р. сторонами внесено зміни до договору та п.6.8 встановлено право орендаря з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого Майна, за рахунок власних коштів проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Додатковою угодою № 3 до договору оренди №3116-Н від 25.12.2006 р. внесено зміни та доповнення щодо зміни мети використання орендованих площ на розміщення побутових та підсобних приміщень.

Як зазначає позивач, 12 жовтня 2010 р. ним було проведено перевірку виконання умов вказаного договору оренди, за результатом якої встановлено зруйнування об'єкту оренди, у зв'язку із чим державі нанесені збитки, розмір яких, у відповідності до незалежної оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ФОП Онищенко В.М. станом на 12.10.2010 р. та затверджені Розпорядженням РВ ФДМУ по Харківській області від 05.04.2011 р. № 86-Р під час користування ним орендарем становить 465840,00 грн.

Листами № 16-2379 від 20.04.2011 р. та № 162540 від 29.04.2011 р. позивачем запропоновано відповідачу в добровільному порядку в 20-ти денний термін з дати одержання відповідного листа сплатити вартість збитків, завданих державі під час користування об'єктом оренди орендарем у розмірі 465840 грн., проте вказані листи залишились без відповіді, збитки не сплаченими відповідачем, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом з позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення збитків, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 778 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до п. 6.3 договору оренди орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, за рахунок власних коштів, здійснювати його реконструкцію, технічне переснащення, поліпшення.

Як вбачається з висновку судової експертизи, приміщення колишньої підземної споруди -сховища при передачі їх в оренду, не було придатне до нормальної експлуатації, а незадоволений технічний стан зазначених приміщень усунено шляхом проведення невід'ємних поліпшень.

Матеріалами справи підтверджується факт невикористання відповідачем об'єкту оренди для цілей, визначених умовами договору оренди -використання під склад, а фактично на протязі дії договору оренди відповідачем зроблені невід'ємні поліпшення об'єкту, внаслідок чого орендарем створено новий об'єкт нерухомого майна.

Матеріали справи свідчать, що будівництво об'єкту здійснено на підставі складеного у 2008 році ТОВ «Перспектива-AT»(Державна Ліцензія серії АВ 051678 від 14.04.2006) проекту «Реконструкция нежилых помещений лит. "Б-2", лит. "Я-1"по пр. Московскому,257 с надстройками и пристройками под торговый центр в г. Харькове (корректировка)», погодженого 29.04.2009 р. ДП «Спеціалізована державна експертна організація», листа Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківської області від 29.01.2008 р. №08-02-18/364; листа Головного Управління МНС України в Харківській області від 30.01.2008 р. № 060/142/825, надано згоду на проведення невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень колишньої підземної захисної споруди-сховища (інв. №77606), розташованої за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 р. № 239/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів», на підставі якого був укладений договір оренди землі між Харківською міською радою в особі Добкіна М.М. (Орендодавець) та ТОВ «Центр Прогрес»в особі Генерального директора Зінченка О.В. (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться м. Харків, пр. Московський,257 загальною площею 0.0631 га, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення колишньої підземної захисної споруди-сховища, Дозволу на виконання будівельних робіт № 38, наданого 06.05.2009 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України ТОВ «Центр Прогрес»із реконструкції нежитлових приміщень літ. «Б-2», літ. «Я-1»з надбудовами та прибудовами під торгівельний центр по пр. Московському,257 у м. Харкові відповідно до проектної документації, погодженої Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради від 03.10.2008 р. № 449/08.

При цьому, відповідач посилається, як на належну письмову згоду на здійснення невід'ємних поліпшень майна від уповноваженого органу на лист РВФДМУ по Харківській області від 06.03.2008 року за № 06-1712.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо ці дії не передбачені у самому договорі оренди.

З положень ст. 23 п. 3 абз. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»вбачається, що згода на здійснення поліпшення орендованого майна дається не уповноваженим органом (відповідним міністерством), а саме орендодавцем, тобто, в даному випадку -Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області.

Суд першої інстанції також зазначає, що дозвіл на внесення поліпшень в майно повинно було надано орендарю у формі, що відповідає договору оренди із зазначенням конкретних поліпшень і порядку відшкодування їх вартості, але слід зазначити, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна»не визначає, в якій саме формі орендодавець узгоджує здійснення орендарем поліпшення орендованого майна.

Проте, відповідно до «Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна», затвердженого Наказом ФДМУ від 03.10.2006 р. № 1523 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2006 р. за № 1123/12997), згода на здійснення поліпшень надається у формі листа (пункт 7 порядку) орендодавця орендарю, у якому міститься погодження на поліпшення орендованого майна.

Такий лист про надання згоди ТОВ «Центр Прогрес»на здійснення ним поліпшень орендованого майна РВ ФДМУ був наданий з урахуванням вимог зазначеного листа (т. 1, а.с. 144).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо орендних відносин в частині здійснення поліпшень орендованого державного майна, не відповідають нормам чинного законодавства про оренду.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реконструкція об'єкту оренди орендарем призвела до фактичного знищення об'єкту оренди -державного майна, та порушення майнових інтересів держави Україна.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, факт знищення об'єкту оренди за договором оренди №3116-Н від 25.12.2006 року підтверджується актом № 141/10 від 12.10.2010 р. поточної перевірки виконання умов договору оренди № 3116-Н від 25.12.2006 р., укладеним РВ ФДМУ по Харківській області (т. 1, а.с.108-110).

У відповідності до п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на підставі висновків комісії регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області було прийнято рішення щодо відшкодування орендарем, ТОВ «Центр Прогрес», збитків державі від втрати об'єкту оренди, яка сталася а процесі проведення поліпшень та визначення вартості вказаних збитків шляхом проведення незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності.

За результатами незалежної оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ФОП Оніщенко В.М., станом на 12.10.2010 р. та затвердженої розпорядженням Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області № 86-Р від 05.04.2011 р., вартість розміру збитків, завданих об'єкту оренди під час користування ним орендарем, була визначена в сумі 465840 грн.

Листами № 16-2379 від 20.04.2011 р. та № 162540 від 29.04.2011 р. позивачем запропоновано відповідачу в добровільному порядку в 20-ти денний термін з дати одержання відповідного листа сплатити вартість збитків, завданих державі під час користування об'єктом оренди орендарем у розмірі 465840 грн., проте вказані листи залишились без відповіді, збитки не сплаченими відповідачем.

Таким чином, враховуючи, що у діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення -протиправність поведінки, що виявилася у знищенні державного майна; збитки у розмірі 465840,00 грн., завдані державному майну за час користування ним; причинний зв'язок між діями відповідача та наявними збитками; вина відповідача, оскільки відповідачем не доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та недопущення виникнення збитків у держави Україна, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтоване задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача збитків на користь держави Україна.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору оренди № 3116-Н від 25.12.2006 р., колегія суддів не погоджується з висновками, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України , сааме на момент вчинення правочину.

Як зазначено в постанові Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9

«Про судову практику розгляду цивільних справ при визнанні правочинів

недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Проте, суд першої інстанції не встановив, які вимоги, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, не були додержані сторонами договору оренди, тобто судом не оцінювалась невідповідність договору законодавству на момент його укладання.

Необґрунтованим є також посилання суду першої інстанції і на ст. 234 Цивільного кодексу України стосовно фіктивності правочину. При цьому висновок про фіктивність договору оренди зроблений судом на підставі того, що об'єкт оренди не міг використовуватись для цілей оренди - під склад, а тому договір укладений без наміру створити будь-які наслідки.

Намір договору оренди визначений у п. 1.1. договору оренди від 25.12.2006 р. № 3116-Н, а саме, майно передається в оренду з метою розміщення складу.

Договір оренди № 3116-Н від 25.12.2006 р. укладався відповідно до вимог законодавства про оренду державного майна, зокрема, ст.ст. 2, 4-8, 9, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому зміст договору не суперечить чинному законодавству.

На протязі всього періоду орендних відносин орендар виконував основне зобов'язання за договором оренди - в повному обсязі сплачував орендну плату до державного бюджету.

Той факт, що орендар здійснював реконструкцію та поліпшення об'єкта оренди і не міг в цей період використовувати його для цілей оренди, не може свідчити про фіктивність договору.

В постанові Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ при визнанні правочинів недійсними»зазначено: судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди № 3116-Н від 25.12.2006 р.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. в частині визнання недійсним договору оренди, не відповідають обставинами справи, у зв'язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача -частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. по справі № 5023/6814/11 скасувати в частині визнання недійсним договору оренди № 3116-Н від 25 грудня 2006 р., укладеного між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ «Центр Прогрес».

В решті рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. по справі № 5023/6814/11 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 05.10.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.