Постанова

від 10.07.2012 по справі 5020-165/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року Справа № 5020-165/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "АВС ЛОГІСТІК ПАРК";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА ЄКОФАРМ";

третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА ЄКОФАРМ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 27 квітня 2012 року у справі №5020-165/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВС ЛОГІСТІК ПАРК" (вул. Жилянська, буд. 24,Київ 33,01033)

до товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА ЄКОФАРМ" (вул. Гранатна, буд. 1, Севастополь, 99012)

за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (вул. Шевченка, 4, Іванковичі, Васильківський район, Київська область, 08632)

про стягнення заборгованості у розмірі 52037,88 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" про стягнення заборгованості у розмірі 52 037,88 грн, з яких: 41 875,78 грн -сума основного боргу за договором купівлі-продажу, 3 497,17 грн - 3% річних, 6 664,93 грн - сума інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань встановлених договором-купівлі продажу № 3943/р від 01 жовтня 2009 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27 квітня 2012 року у справі №5020-165/2012 (суддя Плієва Н.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік парк" задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік парк" заборгованість у розмірі 41 875,78 грн., 3% річних у розмірі 3 451,06 грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 6 423,03 грн., а всього 51 749,87 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Розгляд справи не одноразово відкладався, у зв'язку з не явленням представників сторін до судового засідання та наданням клопотань про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначеному на 10 липня 2012 року, представники сторін також не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" (Покупець) був укладений договір №3943/р купівлі-продажу, предметом якого є купівлі-продаж лікарських засобів, виробів медичного призначення, засобів косметичної промисловості (товар) (пункт 1.1 Договору) (т.1, а. с. 15-16).

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна товару визначається в національній валюті та вказується у видатковій накладній.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки за товар шляхом попередньої оплати або з відстроченням оплати за одержаний товар -в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Продавцем.

Згідно з умовами Договору купівлі-продажу Продавець в період з 05 листопада 2009 року по 05 березня 2010 року включно поставив Покупцеві (відповідач у справі) товар на загальну суму 159 844,38 грн, що підтверджується відповідними накладними (т.1, а.с. 23-46, 70-77).

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД" (продавець) виконало свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу №3943/р від 01 жовтня 2009 року в повному обсязі.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: за отриманий товар розрахувався частково, сплативши лише 113 107,61 грн. Крім того, відповідачем було повернуто товариству з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД" товар на суму 4 860,99 грн, що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с. 78-86).

01 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД" (первісний кредитор) і товариством з обмеженою відповідальністю „АВС Логістік Парк" (новий кредитор) було укладено договір №271 про відступлення права вимоги (далі -Договір), відповідно до умов якого первинний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника.

Під "Правом вимоги до боржника" сторони розуміють права грошових вимог первісного кредитора до товариства з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм", що виникли на підставі договору купівлі -продажу №3943/р від 01 жовтня 2009 року (далі -основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником.

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором по сплаті заборгованості за поставлений товар в сумі 41 875,78 грн.

Таким чином, позивач є новим кредитором відповідача, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 22 квітня 2011 року становить 41 875,78 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу щодо оплати поставленого товару стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні та залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами склались господарські правовідносини з приводу виконання договору №3943/р від 01 жовтня 2009 року, який за своєю правовою природою і ознаками є договором поставки.

Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними (т.1, а.с. 23-46, 70-77) підтверджується, що на виконання умов Договору купівлі-продажу (поставки) товариство з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД" поставило відповідачу товар на загальну суму 159 844,38 грн, який було оплачено останнім частково -в сумі 113 107,61 грн.

Також, відповідачем повернуто товар на суму 4 860,99 грн, решта товару залишилась неоплаченою.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, сторони в Договорі №3943/р від 01 жовтня 2009 року домовились, що Покупець здійснює розрахунки за товар в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Продавцем (пункт 4.3 Договору).

За останніми накладними №19173/11, №19174/11R від 05 березня 2010 року відповідач мав розрахуватися в строк до 25 березня 2010 року.

Натомість, відповідач призводив оплату за поставлений товар не своєчасно, загальна сума сплачених коштів становить 113 107,61 грн.

Частина перша статті 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України , правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №271 від 01 квітня 2011 року, право вимоги суми у розмірі 41 875,78 грн за договором купівлі-продажу №3943/р від 01 жовтня 2009 року перейшло до позивача.

Договір №271 від 01 квітня 2011 року про відступлення права вимоги у встановленому законом порядку недійсним визнано не було.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги, що цей договір є удаваним не засновані на законі та не підтверджується належними доказами, а тому не приймаються до уваги суду.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявник апеляційної скарги не надав суду доказів погашення заборгованості у розмірі 41 875,78 грн. Натомість, факт наявності цієї заборгованості відповідача перед позивачем та її розмір документально встановлений і підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, в тому числі -актом звірення взаємних розрахунків станом на 28 лютого 2011 року (т.1, а.с 22).

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 41 875,78 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань (простроченням зобов'язання з оплати отриманого товару) позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 6 664,93 грн та 3% річних в розмірі 3 497,17грн.

З цього приводу суд першої інстанції цілком правомірно зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.4 Договору про відступлення права вимоги №271 від 01 квітня 2011 року, у випадку, якщо боржник порушує зобов'язання за основним договором новий кредитор має право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору, в тому числі, але не виключно, сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язання за основним договором перед первісним кредитором.

Отже, вимоги щодо стягнення 3% річних і інфляційних втрат суд вважає такими, що ґрунтуються на законі та передбачені договором.

Разом з тим, господарськими судами перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних і інфляційних втрат та встановлено, що позивачем невірно обрані періоди, за які підлягають стягненню 3% та інфляція.

Так, дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції був зроблено правильний власний розрахунок.

Отже, з урахуванням наведених розрахунків в рішенні суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з товариства з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм" на товариства з обмеженою відповідальністю „АВС Логістік Парк" підлягає стягненню 41 875,78 грн -заборгованість за договором, 3 451,06 грн -3% річних і 6 423,03 грн -інфляційні нарахування, а всього -51 749,87грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Система Єкофарм" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 27 квітня 2012 року у справі №5020-165/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

Ю.В. Борисова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС ЛОГІСТІК ПАРК" (вул. Жилянська, буд. 24, Київ 33, 01033)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА ЄКОФАРМ" (вул. Гранатна, буд. 1, Севастополь, 99012)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (вул. Шевченка, 4, Іванковичі, Васильківський район, Київська область,08632)

4. Господарський суд міста Севастополя.