Постанова

від 18.07.2012 по справі 41/113

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 41/113

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіХрипуна О.О. (доповідача), суддівБарицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову та рішення Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 господарського суду міста Києва від 18.04.2011 у справі господарського суду№ 41/113 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Георг-Т" доПриватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація провизнання права власності за участю представників позивачаПоспелова О.Ю., Романишен Р.М., відповідача не з'явилися, третьої особиБолтивець О.А., ГПУХодаківський М.П.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2011 у справі № 41/113 (суддя Спичак О.М.) задоволено позов ТОВ "Георг-Т" до ПрАТ "Трест Київміськбуд-1", визнано за позивачем право власності на об'єкт -готельний комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонська Набережна, 9, загальною площею 4 748,00 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 (головуючий суддя Синиця О.Ф., судді Зеленін В.О., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 у справі № 41/113 залишено без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації -без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 у справі № 41/113, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, невірно застосовано ст. 392 ЦК України, помилково не застосовано при вирішенні спору ст.ст. 875, 876, 1130, 1131 ЦК України. Скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення , суди в порушення ст.ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43 ГПК України не дослідили та не надали належної правової оцінки доказам, які підтверджують обставини справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.06.2006 між ТОВ "Георг-Т" та ПАТ "Трест Київміськбуд-1" укладено договір № 107-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1 якого забудовник зобов'язався своїми силами і засобами, за рахунок залучених від дольщика коштів, збудувати і передати дольщику обумовлене нежитлове приміщення (об'єкт інвестування), а дольщик зобов'язався забезпечити відповідне фінансування об'єкта інвестування та прийняти його у свою власність на умовах цього договору.

Враховуючи зміни, внесені до вказаного договору додатковою угодою № 1 від 01.09.2008, сторони узгодили, що назва об'єкта інвестування, адреса: нежитлове приміщення - "Готельний комплекс", який розташований: м. Київ, вул. Оболонська Набережна, 9, загальною площею 4 748,00 кв.м. Остаточна вартість інвестицій нежитлового приміщення, вказаних в 1.2 складає 15 299 955 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 2 549 992 грн. 53 коп.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач сплатив інвестиційний внесок за "Готельний комплекс" по вул. Оболонська Набережна, 9, загальною площею 4 748,00 кв.м. в сумі 15 299 955 грн. 20 коп., що підтверджується довідкою відповідача та платіжними дорученнями.

25.11.2008 відповідач актами приймання-передачі передав позивачу спірний об'єкт під охорону незавершеного будівництва об'єкта "Готельний комплекс" на буд. ділянці № 107 в Оболонському районі м. Києва та проведення робіт по завершенню будівництва силами і коштами інвестора.

09.04.2009 відповідач видав позивачу довідку №36-д про сплату позивачем 100% вартості об'єкту інвестування - готельний комплекс.

10.06.2010 складено акт готовності об'єкта до експлуатації.

20.07.2010 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано сертифікат відповідності КВ 000265, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта: готельний комплекс на Оболонській набережній, 9, у Оболонському районі м. Києва проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації.

Згідно із п. 3.3 договору забудовник відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1820 від 31.08.2001 "Про затвердження тимчасового порядку видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна" зобов'язаний надати дольщику документи, необхідні для оформлення права власності на нежитлове прибудоване приміщення в державних органах: акт про прийняття об'єкта в експлуатацію та перелік інвесторів, затверджений рішенням місцевого органу державної виконавчої влади; акт прийому-передачі нежитлових приміщень дольщику; довідку про сплату повної вартості нежитлових приміщень. Документи надаються протягом 60 діб після закінчення будівництва.

Однак, відповідач в порушення пункту 3.3 договору та підпункту "в" пункту 8.2 вищезазначеного Положення готовий об'єкт позивачу шляхом підписання відповідного акта не передав чим фактично перешкоджає реалізації позивачем своїх прав власності на готельний комплекс. На звернення позивача до відповідача щодо усунення перешкод в здійсненні права власності на об'єкт відповідь останній не надав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником готельного комплексу на підставі договору інвестування в будівництво нежитлового приміщення № 107-ВПП від 20.06.2006, згідно умов якого відповідач зобов'язаний збудувати та передати позивачу за рахунок залучених від нього коштів об'єкт інвестування. Проте, відповідач в порушення пункту 3.3 договору та підпункту "в" пункту 8.2 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в місті Києві готовий об'єкт позивачу шляхом підписання відповідного акту не передав, чим перешкоджає реалізації позивачем права власності на готельний комплекс. Судом також враховано заяву відповідача про повне визнання позовних вимог.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що за умов належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості готельного комплексу у позивача виникло право власності на готельний комплекс на підставі укладеного з відповідачем договору № 107-ВПП інвестування в будівництво нежитлового приміщення від 20.06.2006. Дії відповідача щодо непередачі готельного комплексу у власність позивача та передачі прав на нього третій особі в забезпечення свої зобов'язань свідчать про завдання шкоди особі, за кошти якої збудовано готельний комплекс, що є недопустимим (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновку апеляційної інстанції про правомірність заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 41/113 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді Т.Л. Барицька О.О. Євсіков