Постанова

від 16.07.2012 по справі 2а/0570/6539/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6539/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127)

до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: Морозової А.С. - за дов. від 30.05.2012р.

від відповідача: Мочкаєва Ю.І. - за дов. від 20.06.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) заявлено позов до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо перерозподілу сплаченого протягом період з 1 квітня 2009 року по 1 січня 2011 року податку на додану вартість в сумі 67500 грн. в рахунок погашення податкового боргу, зобов'язання прийняти рішення про визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп. зобов'язання прийняти рішення про визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп. безнадійним та таким, що підлягає списанню, зобов'язання внести відповідні зміни в облікову картку щодо правильного відображення погашення з 1 квітня 2009 року по 1 січня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 67500 грн. та відповідно наявності безнадійного податкового боргу станом на 1 квітня 2012 року в сумі 140243 грн. 80 коп., а також списання безнадійної податкової заборгованості з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність дій відповідача щодо перерозподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу, що спричинило відсутність відображення в обліковій картці позивача податкового боргу як безнадійного боргу за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що його дії відповідають вимогам діючого законодавства, посилаючись на правомірність зарахування сплачених позивачем коштів у розмірі 67500 грн. протягом 2010 року в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості, посилаючись на пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин). Крім цього, відповідач зазначає про відсутність в обліковій картці позивача безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 08679959.

24 травня 2012 року відповідач листом № 416/10/20-1-013-5 повідомив позивача, що станом на 1 квітня 2009 року сума загальної заборгованості з податку на додану вартість позивача становить 713183 грн. 89 коп. З розрахунку позивача вбачається, що за період з 1 квітня 2009 року по 26 березня 2012 року позивачем сплачені кошти в сумі 260921 грн., та рішенням Державної податкової інспекції у м. Сніжному (правонаступником якої є відповідач у справі) прийнято рішення про списання безнадійної заборгованості в сумі 312019 грн. 09 коп. Даний розрахунок був здійснений позивачем з урахуванням інформації про стан заборгованості підприємства, наданої відповідачем листом від 24 травня 2012 року, з якої позивачем було встановлено, що відповідачем не було здійснено списання безнадійної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп. за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року. На думку позивача, списання не було здійснено саме у зв'язку із протиправними діями відповідача щодо перерозподілу сплачених позивачем поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом 2010 року в рахунок погашення податкового боргу, що спричинило відсутність відображення в обліковій картці позивача податкового боргу як безнадійного боргу за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року у розмірі 140243 грн. 80 коп. Враховуючи дані обставини, суд дійшов висновку, що відповідач дізнався про порушення своїх прав у травні 2012 року, що не спростовано відповідачем.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо перерозподілу сплаченого протягом період з 1 квітня 2009 року по 1 січня 2011 року податку на додану вартість в сумі 67500 грн. в рахунок погашення податкового боргу, а також зобов'язання внести відповідні зміни в облікову картку щодо правильного відображення погашення з 1 квітня 2009 року по 1 січня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 67500 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податок на додану вартість в сумі 67500 грн. був сплачений позивачем відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень-грудень 2010 року наступними платіжними дорученнями: від 21 квітня 2010 року № 162 в сумі 500 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за квітень 2010 року), від 25 травня 2010 року № 232 в сумі 500 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за травень 2010 року), від 23 червня 2010 року № 274 в сумі 500 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за червень 2010 року), від 28 липня 2010 року № 327 в сумі 5000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за липень 2010 року), від 26 серпня 2010 року № 360 в сумі 5000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за серпень 2010 року), від 28 вересня 2010 року № 410 в сумі 14000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за вересень 2010 року), від 25 жовтня 2010 року № 457 в сумі 14000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за жовтень 2010 року), від 30 листопада 2010 року № 506 в сумі 14000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за листопад 2010 року), від 28 грудня 2010 року № 551 в сумі 5700 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2010 року), від 30 грудня 2010 року № 552 в сумі 4800 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2010 року), від 30 грудня 2010 року № 554 в сумі 3500 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2010 року). Таким чином, позивачем були сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень-грудень 2010 року платіжними дорученнями з квітня по грудень 2010 року в сумі 67500 грн.

Стосовно періоду з квітня 2009 року по квітень 2010 року, на який також посилається позивач, судом встановлено, що відповідачем за цей період вилучалася готівка, яка спрямовувалася податковим органом на погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості, що підтверджується видатковими касовими ордерами, актами про спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків, квитанціями та зворотнім боком облікової картки позивача. Загальна сума вилученої готівки податковим органом складає 33800 грн.

Враховуючи, що дати виникнення податкових зобов'язань, так само як і дати сплати та вчинення дій відповідачем щодо перерозподілу сплачених позивачем коштів в сумі 67500 грн. (2010 рік), відбулися під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) (чинного на час виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку щодо застосування в межах спірних правовідносин норм Закону № 2181.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як зазначено судом вище, призначенням платежів у платіжних дорученнях позивача за період з квітня по грудень 2010 року є сплата позивачем податку на додану вартість як поточних податкових зобов'язань, суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача, дослідженої судом під час судового розгляду справи. Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати вищезазначені кошти в рахунок сплати податкового боргу інших податкових періодів. Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування, чинними на час виникнення спірних правовідносин. Суд зазначає, що Закон № 2181 не містив у собі норми, яка б надавала право податковому органу самостійно погашати податкові зобов'язання платника податків шляхом зміни призначення платежу. Пунктом 3.8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо перерозподілу сплачених позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з квітня по грудень 2010 року в сумі 67500 грн. в рахунок погашення податкового боргу та зобов'язання відповідача внести зміни до облікової картки позивача шляхом відображення погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 67500 грн., визначених позивачем у платіжних дорученнях з квітня по грудень 2010 року з урахуванням призначення платежів. Одночасно, суд зазначає, що позивачем невірно визначений період, протягом якого відбувалася сплата коштів в сумі 67500 грн., а саме не з квітня 2009 року, а з квітня 2010 року, внаслідок чого в цій частині вимог суд відмовляє позивачу.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп. безнадійним та таким, що підлягає списанню, зобов'язання внести відповідні зміни в облікову картку щодо наявності безнадійного податкового боргу станом на 1 квітня 2012 року в сумі 140243 грн. 80 коп., а також списання безнадійної податкової заборгованості з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181 підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. До безнадійного податкового боргу відноситься, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом. Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181 встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Згідно із підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 цього Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З аналізу наведених норм випливає, що умова про можливість стягнення податкового боргу протягом 1095 днів розповсюджується тільки на податкові зобов'язання, які нараховані податковим органом. Суд зазначає, що на податковий борг, який виник на підставі податкових декларацій не поширюються строки позовної давності.

Відповідно до підпункту 18.2.3 статті 18 Закону № 2181 податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України. Згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1034 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1429/18724) затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 3.1 Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється: на підставі даних автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу; за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку у випадках, передбачених підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 розділу II Порядку, платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника (якщо контролюючим є орган державної податкової служби) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені у підпункті 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. Судом встановлено, що позивач із такою заявою до відповідача не звертався. Суд зазначає, що умовою, за якою у відповідача виникає обов'язок зі списання податкового боргу є отримання заяви платника податків, до якої додане рішення про визнання податкового боргу безнадійним. У свою чергу, умовою визнання податкового боргу безнадійним є його облік за даними облікової картки платника податків. Як встановлено судом під час дослідження облікової картки, сума заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 140243 грн. 80 коп. за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року, яку позивач вважає безнадійною, в обліковій картці позивача відсутня. Крім цього, позивач зазначив загальну суму податкового боргу за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року, яка, на його думку є безнадійним податковим боргом. Між тим, таке визначення не дозволяє ідентифікувати структуру податкового боргу, заявленого до списання, визначити підстави його виникнення, що унеможливлює виконати вимогу платника податків у спосіб встановлений чинним законодавством. Суд також зазначає, що позовні вимоги позивача в цій частині є передчасними, оскільки такі вимоги мають бути заявлені тільки після внесення змін відповідачем до облікової картки позивача шляхом відображення погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 67500 грн., визначених позивачем у платіжних дорученнях з квітня по грудень 2010 року з урахуванням призначення платежів, та відповідно дотримання порядку, встановленого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1034.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп. безнадійним та таким, що підлягає списанню, зобов'язання внести відповідні зміни в облікову картку щодо наявності безнадійного податкового боргу станом на 1 квітня 2012 року в сумі 140243 грн. 80 коп., а також списання безнадійної податкової заборгованості з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп., не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач частково не довів правомірність своїх дій в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо перерозподілу сплаченого протягом період з 1 квітня 2009 року по 1 січня 2011 року податку на додану вартість в сумі 67500 грн. в рахунок погашення податкового боргу, зобов'язання прийняти рішення про визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп. безнадійним та таким, що підлягає списанню, зобов'язання внести відповідні зміни в облікову картку щодо правильного відображення погашення з 1 квітня 2009 року по 1 січня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 67500 грн. та відповідно наявності безнадійного податкового боргу станом на 1 квітня 2012 року в сумі 140243 грн. 80 коп., а також списання безнадійної податкової заборгованості з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп., задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо перерозподілу сплачених Державним підприємством «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) податкових зобов'язань з податку на додану вартість з квітня по грудень 2010 року в сумі 67500 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Зобов'язати Торезьку об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби внести зміни до облікової картки Державного підприємства «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) шляхом відображення погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 67500 грн., визначених Державним підприємством «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) у платіжних дорученнях з квітня по грудень 2010 року з урахуванням призначення платежів.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) витрати по сплаті судового збору у розмірі 701 грн. 21 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 20 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.