Ухвала

від 05.09.2012 по справі 2а/0570/6539/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року справа №2а/0570/6539/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Іллінов О.Є.,

за участю представника позивача Андрієвич Т.В.,

представника відповідача Паламарчука Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/6539/2012 за позовом Державного підприємства «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати протиправними дій відповідача щодо перерозподілу сплаченого протягом період з 01.04.2009 року по 01.01.2011 року ПДВ в сумі 67500 грн. в рахунок погашення податкового боргу, зобов'язати прийняти рішення про визначення податкового боргу з ПДВ в сумі 140243,80 грн. безнадійним та таким, що підлягає списанню, зобов'язати внести відповідні зміни в облікову картку щодо правильного відображення погашення з 01.04.2009 року по 01.01.2011 року податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 67500 грн. та відповідно наявності безнадійного податкового боргу станом на 01.04.2012 року в сумі 140243,80 грн., а також списання безнадійної податкової заборгованості з ПДВ в сумі 140243,80 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо перерозподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу, що спричинило відсутність відображення в обліковій картці позивача податкового боргу як безнадійного боргу за період з 01.04.2009 року по 01.04.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Торезької ОДПІ Донецької області ДПС щодо перерозподілу сплачених ДП «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) податкових зобов'язань з податку на додану вартість з квітня по грудень 2010 року в сумі 67500 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Зобов'язано відповідача внести зміни до облікової картки ДП «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) шляхом відображення погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 67500 грн., визначених ДП «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) у платіжних дорученнях з квітня по грудень 2010 року з урахуванням призначення платежів. Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовані норми матеріального права та невірно дана оцінка обставинам справи - не враховано приписи п.7.7. ст.7 Закону №2181, з огляду на які в разі наявності у платника податку податкового боргу за попередні звітні періоди та узгодження ним податкових зобов'язань в наступних податкових періодах шляхом подання податкових декларацій, розрахунків, такий платник податку не може самостійно визначити черговість погашення таких зобов'язань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм материального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Державне підприємство «Підприємство Сніжнянської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 127) є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 08679959.

24 травня 2012 року податковий орган листом № 416/10/20-1-013-5 повідомив позивача, що станом на 1 квітня 2009 року сума загальної заборгованості з податку на додану вартість позивача становить 713183 грн. 89 коп.

З розрахунку позивача вбачається, що за період з 1 квітня 2009 року по 26 березня 2012 року позивачем сплачені кошти в сумі 260921 грн., та рішенням Державної податкової інспекції у м. Сніжному (правонаступником якої є відповідач у справі) прийнято рішення про списання безнадійної заборгованості в сумі 312019 грн. 09 коп. Даний розрахунок здійснений позивачем з урахуванням інформації про стан заборгованості підприємства, наданої відповідачем листом від 24 травня 2012 року, з якої позивачем встановлено, що відповідачем не було здійснено списання безнадійної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 140243 грн. 80 коп. за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, податок на додану вартість в сумі 67500 грн. був сплачений позивачем відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень-грудень 2010 року наступними платіжними дорученнями:

від 21 квітня 2010 року № 162 в сумі 500 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за квітень 2010 року),

від 25 травня 2010 року № 232 в сумі 500 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за травень 2010 року),

від 23 червня 2010 року № 274 в сумі 500 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за червень 2010 року),

від 28 липня 2010 року № 327 в сумі 5000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за липень 2010 року),

від 26 серпня 2010 року № 360 в сумі 5000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за серпень 2010 року),

від 28 вересня 2010 року № 410 в сумі 14000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за вересень 2010 року),

від 25 жовтня 2010 року № 457 в сумі 14000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за жовтень 2010 року),

від 30 листопада 2010 року № 506 в сумі 14000 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за листопад 2010 року),

від 28 грудня 2010 року № 551 в сумі 5700 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2010 року),

від 30 грудня 2010 року № 552 в сумі 4800 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2010 року),

від 30 грудня 2010 року № 554 в сумі 3500 грн. (призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2010 року).

Таким чином, позивачем сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень-грудень 2010 року платіжними дорученнями з квітня по грудень 2010 року в сумі 67500 грн.

Стосовно періоду з квітня 2009 року по квітень 2010 року, встановлено, що відповідачем за цей період вилучалася готівка, яка спрямовувалася податковим органом на погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості, що підтверджується видатковими касовими ордерами, актами про спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків, квитанціями та зворотнім боком облікової картки позивача. Загальна сума вилученої готівки податковим органом складає 33800 грн.

В межах спірних правовідносин застосовуються норми Закону №2181, оскільки дати виникнення податкових зобов'язань, дати сплати та вчинення дій відповідачем щодо перерозподілу сплачених позивачем коштів в сумі 67500 грн. відбулися під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181).

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Призначенням платежів у платіжних дорученнях позивача за період з квітня по грудень 2010 року є сплата позивачем податку на додану вартість як поточних податкових зобов'язань, суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача, дослідженої судом під час судового розгляду справи.

Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідач не мав права скерувати вищезазначені кошти в рахунок сплати податкового боргу інших податкових періодів.

Закон №2181 не містив у собі норми, яка б надавала право податковому органу самостійно погашати податкові зобов'язання платника податків шляхом зміни призначення платежу. Пунктом 3.8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Судова колегія не приймає доводи відповідача щодо правомірності зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки ця норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачалося таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування, чинними на час виникнення спірних правовідносин.

На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача по перерозподілу сплачених позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з квітня по грудень 2010 року в сумі 67500 грн. в рахунок погашення податкового боргу та зобов'язання відповідача внести зміни до облікової картки позивача шляхом відображення погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 67500 грн., визначених позивачем у платіжних дорученнях з квітня 2010 року по грудень 2010 року з урахуванням призначення платежів.

Згідно до пп.18.2.1 п. 18.2 ст.18 Закону № 2181 підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. До безнадійного податкового боргу відноситься, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

На підставі пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181 встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі пп.15.2.1 п.15.2 ст. 15 цього Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З аналізу наведених норм випливає, що умова про можливість стягнення податкового боргу протягом 1095 днів розповсюджується тільки на податкові зобов'язання, які нараховані податковим органом.

Тому суд першої інстанції правильно зазначив, що на податковий борг, який виник на підставі податкових декларацій не поширюються строки позовної давності.

Згідно до пп.18.2.3 ст.18 Закону №2181 податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1034 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, відповідно до п.3.1 якого визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється: на підставі даних автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу; за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

На підставі п.Порядку у випадках, передбачених підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 розділу II Порядку, платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника (якщо контролюючим є орган державної податкової служби) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені у підпункті 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Судом першої інстанції правильно визначено, що позивач із такою заявою до відповідача не звертався.

Також умовою визнання податкового боргу безнадійним є його облік за даними облікової картки платника податків, проте сума заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 140243 грн. 80 коп. за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року в обліковій картці позивача відсутня.

З огляду на зазначене суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 140243,80 грн. безнадійним та його списанню, зобов'язання внести відповідні зміни в облікову картку щодо наявності безнадійного податкового боргу станом на 1 квітня 2012 року в сумі 140243,80 грн., списання безнадійної податкової заборгованості з податку на додану вартість в сумі 140243,80 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/6539/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/6539/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 10 вересня 2012 року.

Головуючий І.Д.Компанієць

Судді В.А.Шальєва

М.В.Бишов