Постанова

від 20.07.2012 по справі 2а/1570/3522/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/3522/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»до Південної митниці Державної митної служби України, за участю прокуратури міста Одеси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»№ № 37; 38 від 14.03.2011р.; № № 111; 112 від 22.04.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»звернулось до суду з позовом до Південної митниці, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південної митниці Державної митної служби України форми «Р»№ 37,38 від 14 .03.11р., №111,112 від 22.04.2011р., якими визначено розмір грошового зобов'язання з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що митне оформлення товарів, які були предметом перевірки здійснювалось за кодом УКТЗЕД 9018 90 85 90 в пільговому порядку (п.5.1.7, 5.1 ст. 5 ЗУ „Про податок на додану вартість" (чинний в період митного оформлення), в якому закріплено, що «Звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному»). Правовою підставою для класифікації та кодування товарів (виробів медичного призначення) згідно УКТЗЕД та звільнення цих товарів від сплати ПДВ є Постанова KM України №1949 від 17.12.03 р. „Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" (у подальшому Постанова KMУ № 1949), в якій встановлений відповідний Перелік таких виробів. Незважаючи на класифікування згідно з Постановою KM України № 1949 «сечоприймачів»за кодом УКТЗЕД 9018 90 85 90, митний орган, всупереч вимогам цього нормативно-правового акту безпідставно класифікував «сечоприймачі»за кодом 3926 90 91 00, текстовий опис до якого вказаний, як «Контейнери для зберігання та транспортування крові, лікарських засобів, біологічних рідин", зазначивши про це в акті перевірки. Таким чином, позивач вважає, що відповідач незаконно класифікував «сечоприймачі»за кодом 3926 90 91 00, прийнявши рішення про незастосування пільг по сплаті ПДВ у зв'язку з невідповідністю коду УКТЗЕД 9018 90 85 90, текстовий опис якого в Переліку Постанови КМУ № 1949 вказаний як: контейнери для зберігання та транспортування крові, лікарських засобів, біологічних рідин; Пристосування медичні хірургічні стерильні одноразового використання в урології та гінекології" за кодом УКТЗЕД 9018 90 85 90, які були вказані у Свідоцтві № 7663/2008 про державну реєстрацію та внесення до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, виданому ТОВ «Дослідно - виробничий інститут біотехнології». При цьому, при прийнятті зазначеного рішення відповідач послався на лист Держмитслужби від 07.12.06 р. № 11/4-15/13879-ЕП „ Щодо коригування окремих положень постанови Кабінету Міністрів країни від 17.12.03 № 1949" з надання пільг по сплаті ПДВ виробів медичного призначення в якому вказано, що невідповідність коду товару в свідоцтві про державну реєстрацію виробу , митне оформлення виробів медичного призначення із звільненням від оподаткування ПДВ відбувається за умови відповідності коду та текстового опису, визначених в вищезазначеному Переліку коду та текстовому опису товарів згідно УКТ ЗЕД.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що враховуючи вимоги Основних правил класифікації товарів 1 та 6, вказані сечоприймачі класифікуються у товарній підкатегорії 3926 90 91 00 згідно з УКТЗЕД (із застосуванням ставки ввізного мита у розмірі 5% від бази оподаткування), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2002 року (Harmonized commodity description and coding System. Third Edition (2002) World Customs Organization) і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (Official Journal of the European Communities, C 256, Volume 45, 23 October 2002). Посилаючись на невідповідність між визначеним кодом та текстовим описом товарів та кодом та описом товарів у Свідоцтві про державну реєстрацію виробів медичного призначення й Переліку, відповідач вважає, що пільги зі сплати ПДВ не застосовуються. Окрім того, відповідач зазначив, що відповідність задекларованих товарів класифікаційним категоріям УКТЗЕД не може вважатись фактом у розумінні зазначеної статті. Тобто, завершення митного оформлення не було безумовним свідченням виконання платником податків вимог статті 9 Закону України „Про систему оподаткування", чинного на момент митного оформлення товарів, в частині виконання обов'язку юридичної особи щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Протокольною ухвалою суду від 24.04.2012 року допущено до участі у справі прокуратуру міста Одеси.

Представник прокуратури міста Одеси проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.07.2003 року, номер запису до ЄДР 1 556 120 0000 025926 (а.с.9).

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області №1189, одним із видів діяльності позивача є: оптова торгівля фармацевтичними товарами (51.46.0), роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами (52.32.0) (а.с.10).

На підставі вимог статей 41,60, 69 Митного кодексу України, п. 3 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою КМУ №71 від 02.02.2011 року та наказу Південної митниці «Про створення робочої групи»№138 від 17.02.2011 року робочою групою у складі посадових осіб Південної митниці проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства з питань митної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології».

За результатами невиїзної документальної перевірки на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при імпорті товару «вироби медичного призначення: сечоприймачі» за кодом з УКТЗЕД 9018908590 у період з 18.02.08 по 17.02.11 виявлено, що зазначені товари повинні були класифікуватися за кодом 3926909100 згідно УКТЗЕД (УКТЗЕД версії 2002 року), що відповідно до підпункту 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI є підставою для самостійного визначення митним органом суми грошових зобов'язань платника податків, що призвело до виникнення у TOB "ДОСЛІДНО-ВИРОБНИЧИЙ ІНСТИТУТ БІОТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 31095045) податкового зобов'язання у сумі 91815,97 грн. (в т.ч. ввізне мито - 17 656,92 грн., ПДВ -74 159, 05 грн.). Зазначені порушення зафіксовані у акті перевірки №0005/11/500000000/0031095045 від 01.03.2011 року (а.с.21-28).

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме: № 37 від 14 .03.11р., яким визначений розмір грошового зобов'язання за мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, що з урахуванням штрафних санкцій складає суму 22 071, 15 грн.; № 38 від 14.03.2011 року, яким визначений розмір грошового зобов'язання за податком на додану вартість (ПДВ), що з урахуванням штрафних санкцій складає суму 92 698, 81 грн. (а.с.33-36). Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені позивачу супровідним листом вих. 17/28-01/3415 від 14.03.2011 року.

Позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної митної служби України (а.с.38-42).

18.04.2011 року Державною митною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким податкові-повідомлення рішення №№37,38 від 14.03.2011 року залишені без змін, а скарги -без задоволення. Водночас, ДМС України зазначено про необхідність збільшення податкових зобов'язань ТОВ «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»на відповідну суму штрафних санкцій, передбачених п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.

22.04.2011 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 111 від 22.04.2011 року, яким визначений розмір грошового зобов'язання у вигляді штрафу за мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 17 656, 92 грн.; № 112 від 22.04.11р. , яким визначений розмір грошового зобов'язання за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 74 159, 05 грн. (а.с.50-55). Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені позивачу супровідним листом (вих. №17/28-05/5705 від 22.04.2011 року).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить їх скасувати, як такі, що порушують права позивача.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та представника прокуратури міста Одеси, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, допитавши свідка ОСОБА_1, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 35 статті 1 МК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України -це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до Закону України "Про митний тариф України" № 2371-III від 5 квітня 2001 року (надалі Закон № 2371), митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1863 від 12.12.2002 року (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок введення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, який визначає процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД). УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів. Ведення УКТЗЕД забезпечує Держмитслужба.

Розділом 3 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано процедуру митного оформлення.

Згідно ст. 70 МК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу та відповідно ст. 72 митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, які перемішуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний кордон, а не визначає податкові зобов'язання.

Статтею 260 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 261 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів.

Згідно ст. 262 Митного Кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 265 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості.

Згідно зі статтею 78 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Статтею 69 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України.

Відповідно до статті 41 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Постановою КМУ № 339 від 09.04.2008року затверджено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Постанова № 339).

Відповідно п. 2 зазначеного Порядку встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, серед іншого, шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом встановлено, що 29 травня 2006 року між The «Engler (HK) Enterprises Ltd" Company Hong-Kong, China (надалі Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»(надалі Покупець) укладено контракт №290606, згідно п. 1 якого продавець зобов'язується продати, а Покупець сплатити та отримати товари побутового, промислового та медичного призначення . В подальшому укладались додаткові угоди до зазначеного контракту (а.с.56-65).

В ході перевірки встановлено, що при виконанні умов вищевказаного контракту, з метою ввезення товару на територію України ТОВ «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»подано ВМД №500060735/2008/014842 від 11.09.08 року, №500060735/2008/015657 від 18.09.08 року, №500060735/2008/021665 від 11.11.08 року, №500060737/2009/000434 від 16.06.09 року, №500060735/2009/016328 від 01.12.08 року, №500060701/2010/001869 від 04.02.10 року та № 500060701/2010/012306 від 09.07.10 року та оформлено у митному відношенні сечоприймачі та сечоприймачі дитячі (виробник - Jiangsu Suyun Medical materials CO., LTD., Китай), які класифіковано за кодом 9018 90 85 90 згідно з УКТЗЕД (ставка ввізного мита 0%).

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", чинного на момент митного оформлення вказаних товарів, звільняються від оподаткування ПДВ операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначався Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не було встановлено, діяв перелік минулого року.

Згідно з підпунктом 5.5 статті 5 цього ж Закону звільнення від оподаткування ПДВ поширювалося і на операції з ввезення на митну територію України товарів, зазначених у підпункті 5.1.7.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1949 від 17.12.03 року затверджено Перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Судом встановлено, що товар за кодом 9018 90 85 90 згідно з УКТЗЕД у зазначеному Переліку був наявний.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим для підприємств і громадян.

Підставою для застосування звільнення від сплати ПДВ за кодом преференції „202" відповідно до Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, затвердженого наказом Держмитслужби України № 514 від 22.06.06, є надання оригіналу Свідоцтва про державну реєстрацію або його нотаріально засвідченої копії, або підтвердження державної реєстрації виробів медичного призначення, видане Міністерством охорони здоров'я України згідно з Переліком.

У зв'язку з невідповідністю між визначеним кодом та текстовим описом товарів за кодом та описом у Свідоцтві про державну реєстрацію виробів медичного призначення й Переліку, митним органом не застосовано пільги зі сплати ПДВ.

Згідно ухвали від 21 жовтня 2011 року судом призначалась судова товарознавча експертиза товару «Сечоприймач».

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №1848 від 15.03.2012 року з наданих на дослідження трьох сечоприймачів, які не можуть використовуватися під тією самою назвою для декількох цілей, але мають конкретно визначене цільове призначення: - сечоприймач для дорослих стерильний, одноразового використання, приліжковий на 2000мл, призначений для збору сечі через сечового міхура та контролю її кількості у стаціонарних умовах, коли хворий лежачому положенні, при цьому сечоприймач прикріпляв до ліжка пацієнта, а також може застосовуватися в амбулаторних умовах; він складається з перехідника; мішка для збору сечі з комбінованого прозорого та напівпрозорого полімерного матеріалу (плівки ПВХ) з мірною шкалою (для контролю та зчитування об'єму зібраної рідини у особи, дані про яку, також наводяться у відповідних графах нанесених на мішку сечоприймача), з клапаном та відвідною трубкою з поліетилену (спусковий кран дозволяє швидко спорожняти збірник і проводити злив сечі для лабораторного аналізу); - обидва дитячі сечоприймачі на 1000 мл. - призначені для збору сечі у маленьких (у тому числі грудних) дітей для наступного аналізу (один з яких спеціально для хлопчиків, другий універсальний). Педіатричний сечоприймач складається з мішечку прямокутної форми для збору сечі з прозорого полімерного матеріалу з мірною шкалою (довжина ділення шкали 10мл.// для контролю та зчитування об'єму зібраної рідини) з вальним на отворі липким фіксуючим пристроєм (в одному зразку для хлопчиків -отвір спеціальної форми під статевий орган/у другому зразку для дівчат та хлопчиків -отвір універсальний овальної форми) .

Експертизою встановлено, що надані для дослідження три сечоприймачі мають медичне призначення, віднесення «сечоприймачів»до класифікаційної категорії, прийнятої у виробничо-торгівельній сфері медтехніки та виробів медичного

призначення, залежить від матеріалу, з якого вони виготовлені, оскільки для дослідження зразки сечоприймачів за результатами маркетингових досліджень, за торговою класифікацією включені у витратні матеріали групи полімерних і резинових виробів медичного призначення. Зразки сечоприймачів, надані для дослідження є готовими окремими виробами підготовленими для реалізації у роздрібній торгівельній мережі аптек та не є складовою частиною будь-якого іншого виробу. За торговою класифікацією, надані для дослідження зразки сечоприймачів, включені у витратні матеріали групи полімерних та резонових виробів медичного призначення.

Суд звертає увагу, що експертизою встановлено, що надані для дослідження зразки сечоприймачів не відповідають характеристикам згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) у межах товарної позиції коду 9018908590 згідно з його цільовим призначенням та не відповідають характеристикам згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) у межах товарної позиції коду 3926909100 згідно з його цільовими призначенням. Надані для дослідження зразки сечоприймачів не відповідають характеристикам згідно з УКТЗЕД у межах товарної позиції коду 392 6909100 згідно з його цільовими призначенням. Надані для дослідження зразки сечоприймачів мають наступні характеристики: ВІДХОДИ, ОБРІЗКИ та СКРАП; НАПІВФАБРИКАТИ; ВИРОБИ, інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914: - інші: -- інші: ---інші: ----інші.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 82 КАС України встановлено вимоги до висновку експерта.

У висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини. Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч.5 ст. 82 КАС).

Враховуючи, що експертизою встановлено, що надані для дослідження зразки сечоприймачів неможливо віднести до характеристик товарних під категорій 9018 90 85 90 згідно з УКТЗЕД, суд вважає, що позивачем не доведено правомірності віднесення товару (сечоприймачів) до вищенаведеної підкатегорії, в зв'язку з чим доходить висновку, що позивачем невірно зазначено у вантажних митних деклараціях класифікацію товарів, що призвело до недоплати з ввізного мита та ПДВ, тому посилання позивача на відсутність безпідставного звільнення від сплати податків є необґрунтованим.

При прийнятті постанови суд варховує, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №№37,38 від 14.03.2011 року.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, зазначене тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Водночас, згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов 'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

У відповідності з пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу Україна, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що Південною митницею правомірно збільшено податкові зобов'язання позивача на відповідну суму штрафних санкцій, передбачених п.123.2 статті 123 Податкового кодексу України та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Південної митниці форми «Р»№ № 37 від 14.03.2011р.; 38 від 14.03.2011р.; № № 111 від 22.02.2011р; 112 від 22.04.2011р є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою ст.71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології»неправомірні, безпідставні, документально непідтверджені, отже не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий інститут біотехнології» до Південної митниці Державної митної служби України, за участю прокуратури міста Одеси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № № 37; 38 від 14.03.2011р.; № № 111; 112 від 22.04.2011р., - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 липня 2012 року

Суддя

.