Постанова

від 17.07.2012 по справі 37/5005/16265/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 37/5005/16265/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової -головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: скаржникаПрохоров В.М. -довіреність від 02.07.2012 р. позивачаПрохоров В.М. -довіреність від 16.07.2012 р. відповідачаРешетніков А.О. -довіреність від 02.07.2012 р. третьої особиРешетніков А.О. -довіреність від 02.07.2012 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу - Петропавлівської районної спілки споживчих товариств - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-3" на постановувід 27.03.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 37/5005/16265/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПетропавлівської районної спілки споживчих товариств до Петропавлівської селищної ради треті особиКомунальне підприємство "Петропавлівський ринок" проскасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Ухвалою від 18.06.2012 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Костенко Т.Ф., касаційні скарги позивача та ТОВ "Альянс -3" були прийняті до провадження та призначені до розгляду на 03.07.2012 р.

Ухвалою від 03.07.2012 р. розгляд касаційних скарг відкладався на 17.07.2012 р.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Рогач Л.І., у судовому засіданні 17.07.2012 р. справа розглядалась колегією суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий - Дроботова Т.Б., судді -Волковицька Н.О., Рогач Л.І., згідно розпорядження Секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 16.07.2012 р., про що присутніх у судовому засіданні представників сторін було повідомлено. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Петропавлівська районна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про скасування рішення Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області від 22.03.2011 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" за № 105-5/VI з посиланням, зокрема, на приписи статей 92, 141, 149 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником Петропавлівської районної спілки споживчих товариств "Центральний ринок", яке постановою правління позивача від 26.11.2009 р. було припинено шляхом приєднання і яке, в свою чергу, було створено на базі та є правонаступником ринку Петропавлівської районної споживчої спілки, а спірним рішення ради, на думку позивача, його як правонаступника попереднього землекористувача неправомірно позбавлено права постійного користування спірною земельною ділянкою.

При цьому, позивач зазначав, що він є власником цілісного майнового комплексу - ринку, розташованого на спірній земельній ділянці, а тому спірне рішення порушує його права як власника.

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач скасував виданий ним раніше акт, що є порушенням чинного законодавства.

У додаткових поясненнях позивач вказував на те, що відповідачем були проігноровані вимоги пункту 6 Постанови Верховної ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 року та залишено поза увагою, що оскільки оспорювана земельна ділянка використовувалась позивачем з 1988 року, то не існує доказів того, що використання Петропавлівською райспоживспілкою, на балансі якої обліковується цілісний майновий комплекс ринку використовується незаконно. При цьому, до складу цілісного майнового комплексу, переданого на баланс входить і земельна ділянка, яка спірним рішенням була вилучена з порушенням, зокрема, вимог статті 149 Земельного кодексу України, без зазначення необхідності такого припинення права користування та необхідності вилучення та без згоди землекористувача.

Петропавлівська селищна рада у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що земельна ділянка у 1993 році, згідно Державних актів на право постійного користування землею перебувала у користуванні Петропавлівської райспоживспілки, а позивач як землекористувач не зазначений в жодному документі, і звертаючись з позовом позивачем не було надано доказів на підтвердження набуття ним права власності, постійного користування чи оренди спірної земельної ділянки, тобто оспорюваним рішенням ради від 22.03.2011 року № 105-5/VI права та інтереси позивача не порушені.

Відповідач також зазначав, що позивач в обгрунтування своїх вимог вказував на те, що спочатку на базі ринку Петропавлівської РСС було створено підприємство Петропавлівської районної спілки споживчих товариств "Центральний ринок", яке було правонаступником ринку, і в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до позивача, що свідчить про його правонаступництво та, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою. Проте, невідповідність таких тверджень позивача підтверджується інформацією державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації припинення юридичної особи 17.08.2007 р. в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією, а також встановлено судами в межах справи № 7/49-07, а самим позивачем не надано доказів передачі права постійного користування земельною ділянкою. Як майнового права, акта виділення майна від правопопередника до правонаступника або передавального акта, які є підтверджуючими документами при проведенні реорганізації юридичної особи.

У додаткових запереченнях на позовну заяву Петропавлівська селищна рада також зазначала, що до прийняття радою спірного рішення, позивач звертався із заявою № 3 від 12.01.2011 р. про надання згоди на проведення інвентаризації, придбання у власність земельної ділянки у смт. Петропавлівка, вул. Червона, 80 на якій розташовані об'єкти нерухомості Петропавлівської РССТ.

Фактично земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна позивача знаходилась у постійному користуванні іншої юридичної особи -ринку Петропавлівської РСС, і відповідно до норм земельного законодавства, не припинивши право постійного користування земельною ділянкою попередньому землекористувачу - ринку Петропавлівської РСС неможливо надати її у власність чи оренду іншій особі, що і стало підставою для прийняття радою оспорюваного рішення від 22.03.2011 року № 105-5/VI.

При цьому, в подальшому рішенням № 106-5/ VI від 22.03.2011 р. було внесено зміни до рішення селищної ради № 70-4/VI від 17.02.2011 р., відповідно до яких позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу під будівлями, які належать останньому згідно свідоцтва про право власності та записані в реєстрову книгу № 2 за № 22 від 27.05.2002 р. А твердження позивача щодо включення земельної ділянки до складу цілісного майнового комплексу, нібито належного позивачу, відповідач вважає такими, що не відповідають законодавству.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КП "Петропавлівський ринок".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 р. (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені, скасоване рішення Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області від 22 березня 2011 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" за № 105-5/ VI.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що на даний час, ринок як цілісний майновий комплекс знаходиться на балансі позивача, який забезпечує роботу ринку, що підтверджується договором № 1 від 01.07.2009 року на оренду торгівельного місця, укладеного між позивачем та ТОВ "Альянс-3", а також фактом самочинного будування торгівельних павільйонів, навісів, металевого складу, а також вимощення бруківкою, дійшовши висновку, що спірне рішення відповідача порушує права позивача, внаслідок чого позивач позбавлений права використовувати належний йому на праві власності ринок як майновий комплекс в цілому.

Водночас суд першої інстанції зазначив щодо відсутності однозначного і безсумнівного підтвердження аргументів позивача щодо його правонаступництва від Петропавлівського ринку райспоживспілки, оскільки як свідчить копія реєстраційної справи цього підприємства, а також акти передачі майна ринку, до державного реєстратора надійшли суперечливі документи, в яких зазначається як про правонаступництво від Петропавлівського ринку РПС, так і про одночасну ліквідацію цього підприємства, що виключає один одного.

За апеляційною скаргою Петропавлівської селищної ради Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.03.2012 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що матеріалами справи не підтверджується передача права користування землею, як майнового права, від ліквідованого ринку Петропавлівської РСС до підприємства "Центральний ринок" Петропавлівської районної споживчої спілки, а від нього до позивача -Петропавлівської районної спілки споживчих товариств, або перехід такого права в іншому, встановленому законом порядку, як й не порушуються оспорюваним актом і права позивача як власника майна.

Петропавлівська районна спілка споживчих товариств подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 р. скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає щодо залишення поза увагою суду апеляційної інстанції встановлені судом першої інстанції обставин стосовно того, що ринок як цілісний майновий комплекс, який знаходиться на балансі позивача, який забезпечує роботу ринку, що підтверджується договором № 1 від 01.07.2009 року на оренду торгівельного місця, укладеного між позивачем та ТОВ "Альянс-3", а також фактом самочинного будування торгівельних павільйонів, навісів, металевого складу, а також вимощення бруківкою, представляє собою не тільки об'єкти нерухомості та інші споруди на земельній ділянці під ними, а й додаткову та необхідну для здійснення роботи ринку територію з інженерними мережами.

На думку заявника касаційної скарги судом апеляційної інстанції в порушення приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України взято до уваги факти, встановлені в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2007 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2007 р. у справі № 7/49-07, в яких відсутні посилання на те, що підприємство Петропавлівської районної спілки споживчих товариств "Центральний ринок" не є правонаступником ринку Петропавлівської райспоживспілки, при цьому, залишено поза увагою судові рішення у справі № А10/168, якими прямо встановлено правонаступництво підприємства Петропавлівської районної спілки споживчих товариств "Центральний ринок" після ринку Петропавлівської райспоживспілки.

До Вищого господарського суду України з касаційної скаргою в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України також звернулось ТОВ Альянс 3", який просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказуючи, що з серпня 2007 року ТОВ "Альянс 3" є належним орендарем цілісного майнового комплексу, розташованого у смт. Петропавлівка, вул. Червона, 80 та належним користувачем земельної ділянки площею 0, 65 га за вказаною адресою на підставі договору оренди від 03.08.2007 року та договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.01.2010 року, у зв'язку з чим скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням фактично позбавив товариство, яке не було залучено до участі у справі, права користування земельною ділянкою, яке останнє отримало на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу.

Петропавлівська селищна рада у відзиві на касаційні скарги просить відмовити у їх задоволенні вказуючи на правомірність висновків суду апеляційної інстанції та повноту встановлення судом всіх обставин справи, зокрема, щодо відсутності порушеного права позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Петропавлівської районної спілки споживчих товариств не підлягає задоволенню, а провадження порушене за касаційною скаргою ТОВ "Альянс -3" підлягає припиненню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 22.03.2011 року Петропавлівською селищною радою було прийнято рішення № 105-5/VІ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", згідно з яким селищна рада на підставі пункту 2 статті 92, статті 149, підпунктів "б", "в" пункту 3 статті 141 Земельного кодексу України вирішила:

1. У зв'язку з ліквідацією ринку Петропавлівської райспоживспілки припинити право користування земельною ділянкою по вул. Червона, площею 0,65 га та скасувати державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі Державних актів на право постійного користування землею 20 вересня 1993 року за №70.

2. Вилучити вищенаведену земельну ділянку з постійного користування ринку Петропавлівської РПС та занести до земель запасу Петропавлівської селищної ради.

Предметом спору у даній справі є вимога Петропавлівської районної спілки споживчих товариств про скасування вказаного рішення Петропавлівської селищної ради від 22.03.2011 року № 105-5/VI з посиланням на порушення прав позивача як правонаступника попереднього землекористувача спірною земельною ділянкою, на якій розташоване майно позивача.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була надана в постійне користування юридичній особі -Петропавлівському ринку райспоживспілки на підставі рішення виконкому Петропавлівської селищної ради від 16.09.1993 року № 321, згідно із яким ринку Петропавлівської РСС був виданий Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 70.

Зазначене підприємство - Петропавлівський ринок райспоживспілки було створено на підставі постанови правління Петропавлівської райспоживспілки від 15.09.1991 року № 63.

Згідно зі Статутом ринку РПС підприємство належить Петропавлівській райспоживспілці, є самостійно господарюючим суб'єктом. Підприємство є юридичною особою (пункти 1.1, 1.2 Статуту).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що земельна ділянка була надана ринку Петропавлівської РСС в постійне користування як юридичній особі.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.08.2007 року державним реєстратором зроблено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи -Петропавлівського ринку в результаті ліквідації, що, як зазначено судами, не пов'язано з реорганізацією.

При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що державний реєстратор вчинив реєстрацію саме ліквідації Петропавлівського ринку райспоживспілки, а не його реорганізації, а створене на базі ринку підприємство отримало майно не від правопопередника (Петропавлівський ринок РПС), а від Петропавлівської районної спілки споживчих товариств.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено недотримання вимог статті 107 Цивільного кодексу України, якими встановлено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, оскільки у цьому випадку передбачено обов'язкове складання передавального акту або розподільчого балансу із затвердженням його учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, та подальшу його передачу в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи -правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Згідно чинного на момент припинення юридичної особи законодавства порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб -правонаступників.

Крім того, як встановлено судом новоствореному підприємству був присвоєний інший ідентифікаційний код, що також свідчить про відсутність правонаступництва.

При цьому, ліквідація ринку Петропавлівського РСС і виключення останнього із державного реєстру проведена через 4 роки після створення підприємства Петропавлівської районної спілки споживчих товариств "Центральний ринок", що також свідчить про відсутність правонаступництва.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач -Петропавлівська районна спілка споживчих товариств за зазначених вище обставин не може бути визнана правонаступником ринку Петропавлівської РСС.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з нормами Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження власника землі щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, зокрема розпорядження землями комунальної власності.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в постійне користування передбачає проходження певної процедури по виготовленню технічної документації, її погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України та встановлено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Земельні ділянки із земель державної або комунальної власності надаються у постійне користування безоплатно у порядку відведення. Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 цього Кодексу.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельні ділянки та встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під час здійснення судового розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що матеріалами справи не підтверджується передача права користування землею, як майнового права, від ліквідованого ринку Петропавлівської РСС до підприємства "Центральний ринок" Петропавлівської районної споживчої спілки, а від нього до позивача -Петропавлівської районної спілки споживчих товариств, або перехід такого права в іншому, встановленому законом, порядку.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 20.09.1993 року № 70 не є підставою для використання земельної ділянки, право на яку він посвідчує, Петропавлівською районною спілкою споживчих товариств, оскільки його було видано іншій юридичній особі - ринку Петропавлівської РСС, а до позивача не перейшло право постійного користування земельною ділянкою ні в порядку правонаступництва, ні в будь-якому іншому порядку.

Крім того, судом встановлено, що не порушуються оспорюваним актом і права позивача як власника майна, зазначивши, що навіть за наявності нерухомого майна на спірній земельній ділянці, остання не може вважатися такою, що знаходиться у користуванні позивача на праві постійного користування, так як документ, який посвідчує таке право і який є єдиною підставою, яка надає право користування земельною ділянкою, у позивача відсутній.

Для надання земельної ділянки власнику майна, остання повинна бути вилучена у попереднього землекористувача. Отже, вилучення земельної ділянки у ліквідованого підприємства -ринку Петропавлівської РСС і припинення права користування нею таким землекористувачем не порушує право позивача, і є одним з етапів надання земельної ділянки у користування іншій особі, оскільки неможливо надати земельну ділянку для користування особі, не вилучивши її у попереднього землекористувача.

Як зазначив суд апеляційної інстанції не може підтверджуватися право власності позивача на ринок як цілісний майновий комплекс, оскільки згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 32279589 позивач не є власником ринку як цілісного майнового комплексу, а частина торгівельних павільйонів є самочинно збудованими об'єктами. Позивач не може бути також визнаний таким власником на підставі постанови Дніпропетровської облспоживспілки від 30.09.1988 року № 303, пункту 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 03.05.1988 року № 119 та Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", оскільки позивачем не були надані акти приймання-передачі ринку як це встановлено пунктом 3 зазначеної постанови.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що оспорюваним рішенням Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області від 22.03.2011 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" за № 105-5/VI не були порушені права позивача.

Крім того, стосовно касаційної скарги ТОВ "Альянс -3" колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України, сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Згідно зі статтями 111 9 , 111 10 цього Кодексу касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм як прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зі змісту наведених вище норм випливає, що обов'язковою умовою задоволення касаційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі шляхом скасування рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи.

Рішення, оскаржуване такою особою повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення можна вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб; у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Беручи до уваги викладене та підстави виникнення спірних правовідносин, а саме оскарження рішення органу місцевого самоврядування, а також зміст судових рішень у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне припинити касаційне провадження у справі, порушене за касаційною скаргою ТОВ "Альянс -3".

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав встановлення факту відсутності порушеного права позивача, вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства та встановленим обставинам справи, і зводяться до непогодження із постановою суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтею 107, пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 р. у справі № 37/5005/16265/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Петропавлівської районної спілки споживчих товариств -без задоволення.

Касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою ТОВ "Альянс -3" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 р. у даній справі, припинити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач