Постанова

від 27.03.2012 по справі 37/5005/16265/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 року Справа № 37/5005/16265/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників:

позивача: Вербицька А.І.- предст., дов.№19 від 13.02.2012 року

Прохоров В.М.- предст., дов.№173 від 28.12.2011 року

Поповський Д.П.- предст., дов. від 26.03.2012 року

відповідача: Решетніков А.О.- предст., дов. від 30.12.2011 року

третьої особи: Суєта В.С.- предст., дов. від 28.12.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012р. у справі №37/5005/16265/2011

за позовом: Петропавлівської районної спілки споживчих товариств (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області)

до: Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: комунальне підприємство «Петропавлівський ринок»(смт. Петропавлівка Дніпропетровської області)

про : скасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року по справі №37/5005/16265/2011 (суддя Кеся Н.Б.) був задоволений позов Петропавлівської районної спілки споживчих товариств (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) до Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору -комунального підприємства «Петропавлівський ринок»(смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) і скасоване рішення Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області від 22.03.2011 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»№105-5/УІ. З відповідача на користь позивача стягнені витрати по сплаті судового збору в сумі 941 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Петропавлівська селищна рада Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) -позивач, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 року по справі №37/5005/16265/2011 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник вважає, що судом допущене неповне з'ясування обставин, а рішення суду не відповідає обставинам справи та має місце неправильне застосування судом норм матеріального права. Суд не знайшов однозначних і безсумнівних підтверджень того, що позивач є правонаступником Петропавлівського ринку райспоживспілки, який був користувачем земельної ділянки, відносно якої і було прийнято оспорювань рішення. Матеріалами справи доводять, що позивач не є законним користувачем земельної ділянки. Останній не має правовстановлюючого документа на земельну ділянку і належними доказами не підтвердив своє право постійного користування земельною ділянкою. Скаржник вважає, що оспорюваним рішенням не порушуються права позивача, тому у суду були відсутні підстави для захисту його прав. Судом також зроблений неправильний висновок відносно того, що на оспорюваній земельній ділянці знаходиться цілісний майновий комплекс, який належить позивачу. Суд помилково включив до складу цілісного майнового комплексу малі архітектурні форми, які не є нерухомістю і які збудовані самочинно. Інженерні мережі також не належать позивачу. Суд неправильно послався на постанову Дніпропетровської облспоживспілки №303 від 30.09.1988 року, адже позивачем не додано до матеріалів справи акту приймання-передавання ринку як цілісного майнового комплексу на баланс Петропавлівської РССТ від правління Дніпропетровської облспоживспілки, хоча це було передбачено постановою №303. Судом також не було враховано, що відповідач правомірно припинив право користування земельною ділянкою особою, яка ліквідована, оскільки у іншому випадку цю земельну ділянку неможливо передати будь-якій іншій особі. Судом при винесенні рішення також не було з'ясовано і враховано, що комунальне підприємство «Петропавлівський ринок»отримало в постійне користування земельну ділянку, за виключенням земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти позивача та приватних підприємців, яка мають правовстановлюючі документи на належні їм на праві власності об'єкти нерухомого майна. Оспорюваним рішенням право власності позивача порушено не було, а ст. 92 Земельного кодексу України унеможливлює закріплення за ним права постійного користування земельною ділянкою.

Позивач -Петропавлівська районна спілка споживчих товариств (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) -у відзиву на апеляційну скаргу і представники позивача у судовому засіданні зазначили, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції вірно оцінив обставини справи та прийшов до законного і обґрунтованого висновку про те, що ринок є власністю позивача як цілісний майновий комплекс і оспорюване рішення порушує права позивача як власника майна. Спірна земельна ділянка була закріплена за юридичною особою -Петропавлівським ринком райспоживспілки, яке було створене саме на підставі постанови правління Петропавлівської райспоживспілки №63 від 15.09.1991 року і належить Петропавлівській райспоживспілці. Суд правильно встановив наявність порушеного права позивача і визнав, що воно підлягає захисту. Щодо оспорюваного рішення, то воно, на думку позивача, незаконне не тільки в силу порушення при його прийнятті норм ст.141 Земельного кодексу України, а й неправильного застосування норм земельного законодавства. Позивач вважає, що у випадку ліквідації підприємства право постійного користування земельною ділянкою, яке було у ліквідованого підприємства, припиняється само по собі без прийняття рішень органом місцевого самоврядування. Позивач також посилався на незаконність внесення змін до рішення селищної ради від 17.02.2011 року №70-4/УІ.

Третя особа -комунальне підприємство «Петропавлівський ринок»(смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) -відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що підтримує позицію Петропавлівської селищної ради і вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення -скасуванню.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 22 березня 2011 року Петропавлівською селищною радою Дніпропетровської області було прийнято рішення №105-5/УІ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", згідно з яким селищна рада на підставі п.2 ст. 92, ст. 149, п.п. "б", "в" п. 3 ст. 141 Земельного кодексу України вирішила:

1. У зв'язку з ліквідацією ринку Петропавлівської райспоживспілки припинити право користування земельною ділянкою по вул. Червона, площею 0,65 га та скасувати державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі Державних актів на право постійного користування землею 20 вересня 1993 року за №70.

2. Вилучити вищенаведену земельну ділянку з постійного користування ринку Петропавлівської РПС та занести до земель запасу Петропавлівської селищної ради.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка була надана в постійне користування юридичній особі -Петропавлівському ринку райспоживспілки на підставі рішення виконкому Петропавлівської селищної ради від 16.09.1993 року №321. Згідно з зазначеним рішенням ринку Петропавлівської РСС був виданий Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 70.

Зазначене підприємство було створено на підставі постанови правління Петропавлівської райспоживспілки від 15.09.1991 року № 63. Згідно зі Статутом ринку РПС підприємство належить Петропавлівській райспоживспілці, є самостійно господарюючим суб'єктом (п.1.1). За п.1.2 Статуту підприємство є юридичною особою.

Отже, земельна ділянка була надана ринку Петропавлівської РСС в постійне користування як юридичній особі.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.08.2007 року державним реєстратором зроблено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи -Петропавлівського ринку в результаті ліквідації, що не пов'язано з реорганізацією. При розгляді питання щодо правонаступництва ліквідованої юридичної особи місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять однозначного і безсумнівного підтвердження аргументів позивача щодо його правонаступництва від Петропавлівського ринку райспоживспілки. З цими висновками суду можна погодитися, оскільки державний реєстратор вчинив реєстрацію саме ліквідації Петропавлівського ринку райспоживспілки, а не його реорганізації, а створене на базі ринку підприємство отримало майно не від правопопередника (Петропавлівський ринок РПС), а від Петропавлівської районної спілки споживчих товариств. Крім того, не були дотримані вимоги ст. 107 ЦК України, якими встановлено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. Так, у цьому випадку передбачено обов'язкове складання передавального акту або розподільчого балансу із затвердженням його учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, та подальшу його передачу в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи -правонаступника, за місцем її державної реєстрації. Згідно чинного на момент припинення юридичної особи законодавства порушення положень частин другої та третьої цієї статті (ст. 107 ЦК України) є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб -правонаступників. Крім того, новоствореному підприємству був присвоєний інший ідентифікаційний код, що також свідчить про відсутність правонаступництва. При цьому слід враховувати, що ліквідація ринку Петропавлівського РСС і виключення останнього із державного реєстру проведена через 4 роки після створення підприємства Петропавлівської районної спілки споживчих товариств «Центральний ринок», що також свідчить про відсутність правонаступництва.

Отже, позивач -Петропавлівська районна спілка споживчих товариств за зазначених вище обставин не може бути визнана правонаступником ринку Петропавлівської РСС.

При цьому суд враховує факти, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №7/49-07 від 11.04.2007 року, залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року і постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2007 року, оскільки ці рішення є в силу норми процесуального законодавства письмовими доказами по справі. Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини не можна ставити під сумнів рішення суду, якщо воно набуло законної сили, щодо фактів, які встановлені даним рішенням.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за їх захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.

Підставою для визнання недійсним акту органу державної влади або місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.

Матеріалами справи не підтверджується передача права користування землею, як майнового права, від ліквідованого ринку Петропавлівської РСС до підприємства «Центральний ринок»Петропавлівської районної споживчої спілки, а від нього до позивача -Петропавлівської районної спілки споживчих товариств, або перехід такого права в іншому, встановленому законом, порядку.

Не порушуються оспорюваним актом і права позивача як власника майна. Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо того, що майно позивача було розміщено (знаходилося) на земельній ділянці, яка була надана у постійне користування іншій юридичній особі.

Відповідно до частини другої статті 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності та громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Пунктом шостим розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачалось, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N5-рп вказаний пункт визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення цього Рішення. Із втратою чинності вищезазначеної норми, особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але згідно із частиною другою статті 92 Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві, не зобов'язані переоформляти право власності або право оренди на них. Це стосується осіб, які мають земельні ділянки у постійному користуванні .

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 20.09.1993 року №70 не є підставою для використання земельної ділянки, право на яку він посвідчує, Петропавлівською районною спілкою споживчих товариств, оскільки його було видано іншій юридичній особі (ринку Петропавлівської РСС), а до позивача не перейшло право постійного користування земельною ділянкою ні в порядку правонаступництва, ні в будь-якому іншому порядку.

Отже, навіть за наявності нерухомого майна на спірній земельній ділянці, остання не може вважатися такою, що знаходиться у користуванні позивача на праві постійного користування, так як документ, який посвідчує таке право і який є єдиною підставою, яка надає право користування земельною ділянкою, у позивача відсутній. Для надання земельної ділянки власнику майна, остання повинна бути вилучена у попереднього землекористувача. Отже, вилучення земельної ділянки у ліквідованого підприємства -ринку Петропавлівської РСС і припинення права користування нею таким землекористувачем не тільки не порушує право позивача, а навпаки -є одним з етапів надання земельної ділянки у користування іншій особі, оскільки неможливо надати земельну ділянку для користування особі, не вилучивши її у попереднього землекористувача.

Зазначені обставини свідчать, що прийняття спірним рішенням не були порушені права позивача, тому у позовних вимог слід було відмовити.

Пославшись на порушення прав Петропавлівської райспоживспілки місцевий господарський суд зазначив, що «Відповідач не тільки вилучив спірну земельну ділянку з постійного користування ринку, а й надав її вже третій особі (Комунальне підприємство "Петропавлівський ринок") в постійне користування, про що свідчить рішення Відповідача від 10.08.2011 року №188-9/УІ та відповідний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Отже, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що спірне рішення Відповідача порушує права Позивача, внаслідок чого Позивач позбавлений права використовувати належний йому на праві власності ринок як майновий комплекс в цілому» .

З такими доводами місцевого господарського суду погодитися не можна в силу наступного:

· Задовольняючи позов суд врахував, що земельна ділянка на момент прийняття рішення передана у постійне користування іншій юридичній особі, але це рішення не є предметом спору і не може враховуватися при прийнятті судового рішення, оскільки позовні вимоги про скасування цього рішення не заявлялися.

· Місцевий господарський суд помилково зробив висновок, що «майно ліквідованого підприємства передано на баланс його власника - Позивача за актом від 1 липня 1997 року (а.с.129-130 т.2)», оскільки безпосередньо ліквідація підприємства відбулася у 2007 року, тобто через 10 років після складання зазначеного акту.

· Не може підтверджуватися право власності позивача на ринок як цілісний майновий комплекс, оскільки згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №32279589 (т.2 а.с. 88-89) позивач не є власником ринку як цілісного майнового комплексу, а частина торгівельних павільйонів взагалі є самочинно збудованими об'єктами. Позивач не може бути також визнаний таким власником на підставі постанови Дніпропетровської облспоживспілки від 30.09.1988 року №303, п.2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 03.05.1988 року №119 та Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд"», оскільки позивачем не були надані акти приймання-передачі ринку як це вимагає п.3 зазначеної постанови.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про порушення прав позивача прийняттям оспорюваного акту, що було підставою для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Дніпропетровської області) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року по справі №37/5005/16265/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позовних вимогах відмовити.

Стягнути з Петропавлівської районної спілки споживчих товариств (52700 Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Червона, 75, код ЄДРПОУ 01745727) на користь Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області (52700 Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 53, код ЄДРПОУ 04338486) 536 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена в повному обсязі 28.03.2012 року)