Постанова

від 19.07.2012 по справі 14/182-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 14/182-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О. за участю представників сторін прокуратури: позивача: відповідача: розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Грищенко М.А. -прокурор, посв. 910, Свириденко В.М. -дов. від 23.12.11, Горбач О.В. -дов. від 23.03.12, Товариства з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.05.12 у справі господарського суду №14/182-11 Київської області за позовомВійськового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси доТовариства з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" простягнення 15658,09 грн.

Військовий прокурор Черкаського гарнізону звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси, з урахуванням заяви про зменшення позову, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" 15261,44 грн. боргу. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг з теплопостачання у лютому-березні 2011 року за договором №44 від 16.02.11. Прокурор посилався на приписи статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.02.12 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9429,65 грн. заборгованості. Господарський суд виходив з наявності у відповідача заборгованості у спірний період у сумі 9429,65 грн. за договором №44 від 16.02.11. У стягненні 5831,79 грн. відмовлено через недоведеність належними доказами факту надання позивачем послуг з теплопостачання у спірний період. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 526, 530, 610, 612, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.05.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 24.05.12 (судді: Кошіль В.В., Моторний О.А., Шапран В.В.) рішення господарського суду першої інстанції змінив, виклав його резолютивну частину в іншій редакції. Позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 15261,44 грн. заборгованості. Апеляційний господарський суд установив наявність заборгованості у відповідача за надані послуги з теплопостачання у спірному періоді у заявленій до стягнення сумі. Водночас апеляційний господарський суд визнав, що відповідачем не було дотримано пунктів 33-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.05, та, відповідно, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неналежної якості послуг з теплопостачання.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС", в якій просить постанову і рішення у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на те, що судами порушені приписи статей 180, 181, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 610, 612, 903, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статей 4 7 , 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. На думку товариства, відповідачем не був підписаний додаток №1 до спірного договору, що свідчить про непогодження його усіх істотних умов, зокрема, предмету і ціни, та унеможливлює висновок про наявність між сторонами у справі договірних відносин. Скаржник зазначає про недоведеність факту надання позивачем послуг з теплопостачання у спірному періоді.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні та постанові, правильності застосування норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в ході розгляду справи установлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.02.11 між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповіадльністю "Провідна продовольча компанія ЗС" було укладено договір №286/2/8/11/6 про закупівлю послуг громадського харчування. За умовами цього договору виконавець зобов'язався у 2011 році надати Міністерству оборони України послуги громадського харчування, у тому числі, військових частин А 4527 (м. Золотоноша, Черкаська область), А 1744 (м. Черкаси), А 3177, А 3193 (с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область), А 4167, А 3335 (м. Сміла, Черкаська область), а замовник зобов'язався прийняти послуги і оплатити їх. Також судом апеляційної інстанції було установлено, що 16.02.11 між позивачем та відповідачем було укладено договори використання нерухомого військового майна №3, №4, №5, за умовами яких та на підставі відповідних актів приймання-передачі нерухомого військового майна позивач передав, а відповідач прийняв у строкове безоплатне користування нерухоме майно -нежитлові приміщення військових частин А 4527 (м. Золотоноша, Черкаська область), А 1744 (м. Черкаси), А 3177, А 3193 (с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область), А 4167, А 3335 (м. Сміла, Черкаська область) для здійснення харчування особового складу. Як установив апеляційний господарський суд, 16.02.11 на виконання умов договорів використання нерухомого військового майна №3, №4, №5 позивач з відповідачем уклали договір №44 про відшкодування вартості послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування. Згідно з умовами цього договору відповідач відшкодовує позивачеві вартість наданих ним послуг з постачання теплової енергії, яка спожита в процесі виконання умов договору про закупівлю послуг громадського харчування особового складу військових частин № 286/2/8/11/6 від 08.02.11, виключно в межах використовуваних (фактично опалюваних) площ за тарифом, затвердженим відповідним розпорядчим актом. Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що розмір прийнятих відповідачем фактично опалюваних площ та вартість теплової енергії, відповідно до тарифу, визначено розрахунком - додаток 1 (що є невід'ємною частиною даного договору); розмір тарифу встановлюється позивачем на основі калькуляції або виходячи з вартості тарифу прямих постачальників. Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що, до 27 числа, щомісячно, позивач надає відповідачеві рахунок-фактуру, який складений на підставі розрахунку, акт виконаних робіт та податкову накладну, які є підставою для проведення оплати за цим договором. Відповідач приймає до виконання подані позивачем зазначені документи та здійснює оплату на умовах цього договору (пункт 2.2 договору). Відповідно до пункту 3.1.1 договору позивач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі забезпечити приміщення відповідача тепловою енергією для своєчасного виконання нею зобов'язань взятих за договором з харчування, дотримуючись встановлених діючим законодавством норм, правил, стандартів тощо. Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язується після отримання від позивача повного пакету документів (рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних) упродовж 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію. Відповідно до пункту 5.1 договору позивач гарантує дотримання показників рівня тепла та безперебійне його постачання (надання) в приміщення, які задіяні відповідачем для надання послуг з харчування, упродовж усього терміну дії цього договору. Договір діє з 16.02.11 до 31.03.11, включно, та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалам справи, що позивачем на виконання умов договору у період з 16.02.11 до 31.03.11 було надано відповідачеві послуги з теплопостачання у нежитлових приміщеннях військових частин А 3177, А 3193 (с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область), А 4167, А 3335 (м. Сміла, Черкаська область) на загальну суму 15261,44 грн. (рахунок №1 від 13.01.12 за березень 2011 року на суму 10 422,45 грн., рахунок №2 від 13.01.12 за лютий 2011 року на суму 4 838,99 грн.). За ці послуги відповідач не розрахувався. Позивач звертався до відповідача з відповідною вимогою, яка останнім залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Військового прокурора Черкаського гарнізону заявлена в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" 15261,44 грн. боргу. Згідно з приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.05, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив з підтвердженням матеріалами справи, що позивачем у спірному періоді (лютий-березень 2011 року) були надані відповідачеві послуги з теплопостачання у нежитлових приміщеннях військових частин А 3177, А 3193 (с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область), А 4167, А 3335 (м. Сміла, Черкаська область) за договором від 16.02.11. Втім, як установив суд апеляційної інстанції, за надані у спірному періоді послуги відповідач не розрахувався, а відтак його борг становить 15261,44 грн. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений господарським судом апеляційної інстанції факт несплати відповідачем вартості спірних послуг за договором №44 від 16.02.11 у лютому-березні 2011 року, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача заявленої суми боргу. Довід скаржника про відсутність між сторонами у справі договірних відносин визнається неспроможним та спростовується обставинами установленими апеляційним господарським судом і матеріалами справи. Інші доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони не спростовують установленого апеляційним господарським судом.

За таких обставин, переглянута постанова суду апеляційної інстанції залишається без змін, а касаційна скарга -без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.12 у справі №14/182-11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець