Ухвала

від 05.07.2012 по справі 2а-6444/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/7695/11

5 липня 2012 року К/9991/7695/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого судді Островича С.Е.,

суддів: Федорова М.О.,

Степашка О.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Луганську про скасування податкового повідомлення № 00002708013/0 від 19 серпня 2010 року,

Встановив:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 00002708013/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Луганську подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, постановити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в поданих запереченнях зазначає про відповідність вимогам законодавства постанови Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Позивачем було надано докази зміни найменування Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат" рішенням чергових загальних зборів акціонерів з метою приведення діяльності товариства у відповідність з вимогами Закону «України про акціонерні товариства».

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Спеціалізованою державної податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Луганську було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень 2010 року, про що було складено акт № 989/08-3/055441447 від 10.08.2010, який був підписаний з боку позивача із запереченнями від 12 серпня 2010 року № 047/07-191.

Однак, Відповідач, розглянувши заперечення, листом від 17 серпня 2010 року № 015143/7/08-3109 «Про розгляд заперечень»дійшов висновку про обґрунтованість результатів перевірки та відсутність підстав для задоволення заперечень.

На підставі вищевказаного акту Відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2010 року № 00002708013/0, у якому визначено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.7, п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997, внаслідок чого було зменшено суму бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень 2010 року на загальну суму 30 293 935 гривень.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»було подано до Відповідача декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2010 року, якими визначено суму, що підлягає відшкодуванню на рахунок ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»у банку в розмірі 30 293 935 грн. Сума податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені копіями податкових накладних та розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та платіжних доручень. Між ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»та ТОВ «Промислова група «Союз»було укладено договори поставки № 015/449 від 16.04.2009 та № 015/17 від 04.01.2010. Фактична поставка товару (метали чорні вторинні) до ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»від ТОВ «Промислова група «Союз»підтверджується залізнично-транспортними накладними та актами прийомки-передачі. Факт сплати суму ПДВ у ціні товару безпосередньо ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»також Відповідачем не заперечується. Металобрухт, отриманий в січні, лютому, березні 2010 р. від ТОВ «Промислова група «Союз», був використаний ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»при виробництві сталі в мартенівському і киснево-конвертерному цехах.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, послуг (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР).

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, Відповідач не довів належними засобами доказування відсутність реальних господарських операцій з постачання товарів та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, а також не довів неналежність податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит. Таким чином, позивачем було виконано всі умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення цієї суми до бюджетного відшкодування. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, Відповідачем не було доведено правомірність його дій.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб чи виконання такими третіми особами вимог податкового законодавства. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. Обставини, які слугували фактичною підставою (наявність в ланцюгу постачання підприємств з ознаками «тразитності») для зменшення Відповідачем суми бюджетного відшкодування Позивачу, не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції правильно було застосовано положення Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України. В розумінні Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод порушення права на відшкодування від'ємної різниці є порушенням права власності платника податку, захист якого є гарантованим. Таку позицію відображено в ряді рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Інтерсплав проти України». Водночас, частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок суду застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини». Європейським судом з прав людини також висловлено позицію, що платник податків не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання його постачальником обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ (справа «Булвес»АД проти Болгарії») та "у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало»(справа «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії»).

Вищий адміністративний суд України також вважає за необхідне зазначити, що Верховним судом України також було неодноразово застосовано аналогічну практику Європейського суду з прав людини при розгляді аналогічних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним Судом України при розгляді заяви ОДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року у справі справи справу за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було застосовано рішення Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду колегія суддів ВСУ дійшла висновку: «Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності»(Постанова ВСУ від 31 січня 2011 року (головуючий -Панталієнко В.П.).

З урахуванням наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість», а також положень частини 2 статті 71 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустили, правова оцінка обставин по справі була надана правильно, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення мають бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

ухвалила:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: С.Е. Острович

М.О. Федоров

О.І. Степашко

Суддя С.Е. Острович