Ухвала

від 03.07.2012 по справі 2а-11629/11/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11629/11/0170/18

03.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представника позивача, Приватного підприємства "Самад" - Суховільського Анатолія Миколайовича, довіреність № 3 від 03.07.12

представника відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим - Абсеметова Зекер"я Неджвановича, довіреність № 73/9/10-00 від 03.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 23.11.11 по справі № 2а-11629/11/0170/18

за позовом Приватного підприємства "Самад" (вул. Садова, буд.51 офіс 1,Уютне,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96555)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК (вул. Курортна 57,Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011 адміністративний позов Приватного підприємства "Самад" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000662301 від 07.07.11р. з податку на прибуток у частині 1158466, 84 грн. (податку на прибуток у сумі 926773, 47 грн. та фінансових санкцій у сумі 231693, 37 грн.), №0000652301 від 07.07.11 р. з податку на додану вартість у частині 926773, 46 грн. (податку на додану вартість у сумі 714418, 77 грн. та фінансових санкцій у сумі 185354,69 грн.).

Стягнуто з Державного бюджету України, на користь Приватного підприємства "Самад", врахунок відшкодування понесених судових витрат, - 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011 та прийняти нове рішення по справі.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував про задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням вимог діючого законодавства. На питання суду пояснив, що роботи контрагентом виконані фактично, про що свідчить здача будинку до експлуатації.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним розглядом встановлено, що у період з 06.06.10р. по 20.06.10р. працівниками Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10р. по 31.03.11р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 25.06.11р. №728/2301/33664673.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені порушення, у тому числі: у порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, пп 11.3.1 п. 11.3 ст. 1, п. 5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), встановлено завишення податкового зобов'язання по податку на прибуток за півріччя 2010 року на 2891,08 грн., встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток всього у сумі 979559,08 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 2305, 96 грн., за 2010 рік у сумі 929225, 98 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 50333, 10 грн; у порушення п. 4.1 ст 4., пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 758418, 76 грн., у тому числі за вересень 2010 року у сумі 5333, 33 грн., за грудень 2010 року у сумі 741418, 77 грн., за березень 2011 року у сумі 11666,66 грн. у порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2, ст. 4, п.п. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8. 1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV зі змінами та доповненнями донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1898, 60 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення №0000652301 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 945107, 78грн., з яких за основним платежем 758418, 76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 186689, 02грн. та №0000662301 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1211866, 58грн., з яких за основним платежем 979559, 08грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 232307, 50грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у грудні 2010 р. замовив у ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ»виконання будівельно-монтажних робіт, згідно з договорами №32 від 12.10.10р. та №54 від 10.11.10р.

З акту перевірки та з матеріалів справи вбачається, що дійсно був укладений договір від 12.10.10 р. №32, укладений між ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ»підрядником та Приватним підприємством "Самад" замовником, який передбачав обов'язок підрядника виконати на власний ризик будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Гаражна група на 80 автомашин»по вул. Кірова, 30 в с. Уютне, Сакського району АРК, а замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх у відповідності з умовами цього договору (а.с.104-105).

Договір від 10.11.10 р. №54, укладений між ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ»підрядником та Приватним підприємством "Самад" замовником, який передбачав обов'язок підрядника виконати на власний ризик будівельно-монтажні роботи на об'єкті «4-х поверхових 56-ти квартирний житловий будинок»по вул. Кірова, 32 в с. Уютне, Сакського району АРК, а замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх у відповідності з умовами цього договору.

Факт виконання сторонами вказаних договорів підтверджується, а саме: платіжними доручення від 27.12.10р. №324, від 27.10.10 р. №325; актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 рік по договору №32, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 рік по договору №54, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 рік по договору №54, актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 рік по договору №54, актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 рік по договору №54, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт (і витрати) до договору № 32 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (і витрати) по договору 54, що місять однаковий перелік товарів (послуг), їх кількість та ціну товарів (послуг), що ідентичний тому що міститься у відомостях податкових накладних отриманих позивачем від 27.12.10 р. №122707,від 31.12.10 р. №123120, №123121.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

За приписами п.1.32 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який визначає платників податку на прибуток підприємств, валові доходи, валові витрати, об'єкти, базу та ставки оподаткування, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та строки сплати податку, відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно п.5.1. Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 Закону №334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп.5.2.1. п.5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, платіжні доручення, за якими позивачем перераховані грошові кошти контрагенту, потрібно вважати первинними та такими, на підставі яких позивач здійснив оприбуткування товару (послуг) отриманого від контрагента.

Враховуючи викладене, немає підстав робити висновки про відсутність реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентом, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів належних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема через відсутність технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, не дають підстав робити висновки про те, що позивачу не поставлялись товари за укладеним договором, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного зв'язку з укладенням та виконанням господарських договорів.

Під час перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ у тому числі за грудень 2010 р. на суму 714418,77 грн., з підстав відсутності належних документів, на підставі яких платник податку має право на формування податкового кредиту.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

До матеріалів справи залучені виписані ТОВ "СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ" податкові накладні №122707 від 27.12.10 р., №123120 від 31.12.10 р та №123121 від 31.12.10 р., які підтверджують сплату податку у зв'язку з придбанням позивачем товарів (послуг) у ТОВ "СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ" за вказаними вище договорами.

Таким чином, правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" підтверджується матеріалами справи, а саме первинними бухгалтерськими документами (податковими накладними та платіжними дорученнями).

Суд зазначає, що протягом грудня 2010р., підприємство не здійснювало фінансово-господарську діяльність, у зв'язку з відсутністю складських приміщень, основних засобів та численністю працюючих - 3 чол., що свідчить про неможливість здійснення господарських договорів на постачання товарів та послуг. Посадові особи відповідача в акті перевірки посилались на те, що відповідно до п. 1. п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в правочинах, здійснених постачальниками та покупцями, а отже-є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Матеріалами справи також підтверджено факт вчинення правочинну між позивачем та ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ», а саме виконання договорів будівельного-підряду №32 від 12.10.10, 54 від 10.11.2010 р., укладених між цими підприємствами, що підтверджується платіжними дорученнями №324, 325 від 27.12.2010 р. та акти приймання виконаних будівельних робіт.

Суд зазначає, що зміст спірного правочинну не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст правочинну не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання правочинну, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Судом першої інстанції вірно встановлено відсутність зі сторони позивача порушення податкового законодавства, відповідачем неправомірно нараховані податкові зобов'язання: з податку на прибуток за грудень 2010 р. стосовно угоди з ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ»за основним платежем 926773, 47 грн. та штрафних санкцій у розмірі 231693, 37 грн. та з податку на додану вартість за грудень 2010 р. стосовно угоди з ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ»за основним платежем у розмірі 714418, 77грн. та штрафних санкцій у розмірі 185354, 69грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.11 по справі № 2а-11629/11/0170/18 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.11 по справі № 2а-11629/11/0170/18 залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта