Ухвала

від 26.02.2014 по справі 2а-11629/11/0170/18

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/48307/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (правонаступника Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, далі - Сакська ОДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012

у справі № 2а-11629/11/0170/18

за позовом приватного підприємства "Самад" (далі - Підприємство)

до Сакської ОДПІ

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012, уточнені позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 № 0000662301 в частині визначення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 158 466,84 грн. (у тому числі 926 773,47 грн. за основним платежем та 231 693,37 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 № 0000652301 в частині зобов'язання позивача сплатити грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 926 773,46 грн. (у тому числі 741 418,77 грн. за основним платежем та 185 354,69 грн. за штрафними санкціями).

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за операціями з придбання будівельно-підрядних робіт в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ» (далі - ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ»).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та направити останню на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані грошові податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість були донараховані Сакською ОДПІ за наслідками проведення планової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, оформленої актом від 25.06.2011 № 728/2301/33664673.

Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання будівельно-монтажних робіт на об'єктах Підприємства, які не були опосередковані фактичним виконанням та мали безтоварний характер. На підтвердження цього висновку Сакська ОДПІ зазначає, що у грудні 2010 року (тобто у період укладення та виконання договорів підряду з ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ») спірний контрагент не провадив фактичної господарської діяльності; у цього постачальника відсутні основні засоби, матеріально-технічна база та необхідна чисельність працівників для виконання розглядуваних операцій; аналіз господарських правовідносин цього постачальника з третіми особами дає підстави для висновку про відсутність факту реального придбання ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ» товарів, робіт, послуг у інших осіб та про участь цього контрагента у схемах мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі встановлених обставин відповідачем зроблено висновок про те, що подані Підприємством документи не можуть бути розцінені як доказ правомірності формування даних податкового обліку, позаяк містять недостовірні відомості про контрагента (ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ»), не підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій з цим контрагентом, а спрямовані на штучне створення документообігу з метою отримання податкової економії.

Відхиляючи зазначені доводи податкового органу як необґрунтовані, суди обох попередніх інстанцій підтримали правову позицію позивача по справі, зазначивши, що Підприємство підтвердило належним чином оформленими первинними документами його право на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат за фактом придбання підрядних робіт у ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ», а також на включення до податкового кредиту ПДВ у ціні цих робіт.

Однак, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, така правова оцінка обставин справи є передчасною.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Однак у справі, що переглядається, суди з урахуванням доводів податкової інспекції не перевірили належним чином реальності виконання ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ» поставок підрядних робіт позивачеві.

Адже у даному разі з огляду на зафіксовані податковим органом факти, які свідчать про фіктивність діяльності названого контрагента, судам необхідно було більш ретельно перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за спірними договорами субпідряду, з'ясувавши: на яких саме об'єктах відповідні роботи проводилися, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином Підприємством було забезпечено доступ на майданчик для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач та спірний субпідрядник здійснювали поточний контроль за станом виконання робіт.

З урахуванням доводів податкової інспекції щодо відсутності у ТОВ «СФК-ПРОМСТРОЙТОРГ» об'єктивної можливості виконати спірні роботи в силу відсутності основних фондів, трудового персоналу, транспортних засобів, судам необхідно було перевірити рух грошових коштів на рахунку цього контрагента, перевіривши наявність у цього суб'єкта господарювання у перевірених періодах витрат на оплату орендованих у третіх осіб обладнання та механізмів, на залучення інших осіб до виконання розглядуваних господарських операцій, а також перерахування ним коштів на загальногосподарські послуги (як-от - оренда, зв'язок, оплата праці) у процесі провадження ним реальної господарської діяльності.

Лише за наслідками дослідження зазначених обставин суди могли дійти об'єктивного висновку про реальність (або безтоварність) спірних операцій та, відповідно, про правомірність формування позивачем податкового кредиту за цими операціями.

При цьому слід звернути увагу судів на те, що у разі якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товари, роботи, послуги справді придбавалися позивачем, але не в тієї особи, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Підприємства на податковий кредит та на формування валових витрат.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 у справі № 2а-11629/11/0170/18 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько