Постанова

від 19.06.2012 по справі 38/12-5/181

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 38/12-5/181

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіМуравйов О.В., Полянський А.Г., Яценко О.В. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Укргазвидобування" публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі № 38/12-5/181 господарського судуміста Києва за позовомДочірньої компанії "Укргазвидобування" публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гейзер" простягнення 15 491 142,14 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від позивача Єжова Н.О. дов. № 7-45д від 26.12.2011 року

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія "Укргазвидобування" публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (далі за текстом - газопромислове управління "Полтавагазвидобування") звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гейзер" (далі за текстом -ТОВ "Гейзер") про стягнення 15 491 142, 14 грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року в задоволенні позовних вимог газопромисловому управлінню "Полтавагазвидобування" було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, газопромислове управління "Полтавагазвидобування" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 27.12.2011 року у справі № 38/12-5/181 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року апеляційну скаргу газопромислового управління "Полтавагазвидобування" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі № 38/12-5/181 -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, газопромислове управління "Полтавагазвидобування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 27.12.2011 року та постанову апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі № 38/12-5/181, а матеріали справи направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 11, 22, 1158, 1159, 1160 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.2012 року № 03.08-05/326 для перегляду в касаційному порядку справи № 38/12-5/181 у зв'язку з відрядженням судді Муравйова О.В. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Полянський А.Г., судді Сибіга О.М., Яценко О. В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання розгляд касаційної скарги відкладено до 19.06.2012 року.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року № 03.08-05/345 для перегляду в касаційному порядку справи № 38/12-5/181 у зв'язку з поверненням з відрядження судді Муравйова О.В. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2004 року між газопромисловим управлінням "Полтавагазвидобування" та ТОВ "Гейзер" було укладено Договір № 910 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади для ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльності.

Пунктом 1.1. вказаного Договору сторони погодили, що метою спільної діяльності є опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах, капітальний ремонт, облаштування та подальша експлуатація свердловин, підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин, видобування та реалізація видобутих вуглеводів, отримання прибутку в інтересах сторін.

Згідно п. 2.1. Договору виконання даного договору здійснюється сторонами на підставі програми та бюджету спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк і є невід'ємними частинами цього договору. Проекти програми та бюджету спільної діяльності готуються відповідачем та надаються для розгляду позивачу.

Відповідно до п. 2.3. Договору на виконання програми спільної діяльності сторони затверджують бюджет спільної діяльності, укладають відповідні договори, а також розробляють проекти, плани, техніко-економічне обґрунтування робіт.

Пунктом 2.4. сторони Договору погодили, що організація та ведення справ по виконанню програми спільної діяльності є обов'язком відповідача.

Крім того, п. 3.1. Договору було визначено, що вкладом позивача у спільну діяльність є право користування свердловинами № № 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 160 Більського родовища, № 105 Абазівського родовища. Вартість вкладу позивача визначається на підставі незалежної експертної оцінки та становить 2 409 960, 00 грн.

Згідно п. 3.2. Договору вкладом відповідача у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для повного фінансування капітальних витрат, що передбачаються програмою спільної діяльності. Загальний розмір вкладу відповідача становить (з ПДВ) 4 900 000, 00 грн.

Положеннями п. 4.1. Договору встановлено, що майно, створене та придбане в процесі спільної діяльності, є спільною частковою власністю сторін із наступним визначенням часток: частка позивача становить 50%, частка відповідача становить 50%.

Відповідно до п. 5.3. Договору ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює відповідач (оператор). З питань, пов'язаних зі спільною діяльністю оператор є представником позивача в особі газопромислового управління "Полтавагазвидобування" та діє від його імені в межах, обумовлених договором, програмами спільної діяльності, бюджетом спільної діяльності та рішенням комітету управління спільною діяльністю. Оператор здійснює ведення спільних справ на підставі довіреності, що видається позивачем в особі газопромислового управління "Полтавагазвидобування" на весь термін дії договору, у строк не пізніше 10 днів з моменту підписання договору.

Як вбачається з п. 5.11. Договору до обов'язків оператора спільної діяльності віднесено: представляти інтереси сторін, пов'язаних зі спільною діяльністю у взаємовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами; організація та поточний контроль виконання програм спільної діяльності; укладення договорів (угод) в межах завдань та повноважень, передбачених договором, а також інших дій необхідних для досягнення цілей згідно з договором, програмами спільної діяльності, та довіреністю; виконання інших необхідних дій щодо здійснення фінансово-господарської діяльності в межах цього договору.

Згідно п. 5.12. Договору всі фінансові операції спільної діяльності здійснюються відповідачем з окремого поточного рахунку, який відкривається ним для здійснення спільної діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 7.4. Договору капітальні витрати, що передбачаються програмами спільної діяльності, фінансуються за рахунок грошових коштів, що вкладаються у спільну діяльність відповідачем. Сплата ресурсних податків та поточні витрати спільної діяльності здійснюються за рахунок доходів спільної діяльності в межах, передбачених відповідним бюджетом спільної діяльності. Рішення про порядок відшкодування витрат, що не передбачені програмами та бюджетами спільної діяльності, приймає комітет управління спільною діяльністю.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що сторонами було затверджено програму робіт на об'єктах спільної діяльності, відповідно до якої відповідач фінансує такі види робіт: проведення капітального ремонту по переведенню на вищезалягаючий горизонт свердловини № 30 Байрацького родовища в сумі 1 100 000, 00 грн.; проведення капітального ремонту по переведенню на вищезалягаючий горизонт свердловини № 33 Байрацького родовища в сумі 1 200 000, 00 грн.; проведення капітального ремонту по переведенню на вищезалягаючий горизонт свердловини № 35 Байрацького родовища в сумі 800 000, 00 грн.; проведення капітального ремонту з метою вилучення обірваних НКТ свердловини № 105 Абазівського родовища в сумі 800 000, 00 грн.; проведення капітального ремонту з метою ізоляції поступлення пластової води на свердловині № 160 Більського родовища в сумі 1 000 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами був затверджений бюджет спільної діяльності по Договору № 910 від 10.09.2004 року по свердловинах № № 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 105 Абазівського родовища, № 160 Більського родовища, відповідно до якої грошовий внесок у спільну діяльність від відповідача, у тому числі на проведення ремонтів вказаних свердловин, складає 4 900 000, 00 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2009 року відбулись збори геолого-технічної наради позивача, на яких були присутні позивач та відповідач, та які оформлені відповідним протоколом, підписаним лише представниками позивача, згідно якого відповідач не проводив передбачені програмою роботи по свердловинам № № 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 105 Абазівського родовища, № 160 Більського родовища.

Позивачем проведені певні роботи на вказаних свердловинах без зазначення у вказаному протоколі вартості цих робіт.

Крім того, господарськими судами встановлено, що наказом газопромислового управління "Полтавагазвидобування" № 660 від 21.12.2004 року було визначено порядок організації робіт з капітального ремонту та інтенсифікації видобутку свердловин, що знаходяться у спільній діяльності, зокрема, у пункті 11 вказаного наказу зазначено, що до проведення робіт із капітального ремонту та інтенсифікації видобутку по свердловинах, переданих у спільну діяльність відповідно до вимог наказу, роботи по цих свердловинах призупинити.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з вказаним вище наказом, ТОВ "Гейзер" повідомив, що товариством роботи по капітальному ремонту свердловин були призупиненні та приведенні у відповідність до Наказу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивач листом від 29.12.2004 року за № 2-02-10253 повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність та відкликання довіреності № 2-112д від 22.04.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2007 року дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Гейзер" про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 910 від 10.09.2004 року.

07.10.2009 року постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2010 року, у справі № 19/302-16/46 у задоволенні позовних вимог дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ТОВ "Гейзер" про розірвання договору № 910 від 10.09.2004 року було відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись до господарського суду посилається на те, що виконання ремонтних робіт свердловин без доручення відповідача було вчинено позивачем не лише в майнових інтересах спільної діяльності, але й у тому числі в інтересах відповідача та у разі не вчинення відповідних дій могло призвести до настання тяжких майнових наслідків для сторін і зазначив про вчинення відповідних дій у позадоговірних відносинах з відповідачем.

Крім того позивач зазначив, що у період 2009 -2010 ним було передано відповідачу відповідні об'єми видобутих вуглеводнів згідно з актами приймання-передачі природного газу від 16.12.2009 у кількості 45518,901 тис. м. куб., від 09.07.2010 у кількості 2630 тонн, від 28.09.2010 у кількості 112357, 08 тис. м. куб., від 08.10.2010 у кількості 7475 тонн.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1158 Цивільного кодексу України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Згідно положень ч. 3 ст. 1158 Цивільного кодексу якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.

Приписами ч. 1 ст. 1160 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Враховуючи положення вищевикладених норм, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що положеннями глави 79 Цивільного кодексу України встановлено порядок вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, проте як вбачається з матеріалів справи, договірні відносини, під час виконання позивачем робіт, здійснення яких за Договором № 910 віднесено до компетенції відповідача, припинено чи розірвано, у встановленому законом порядку, не було.

Тобто, ремонтні роботи позивачем було здійснено на об'єктах, а саме: на свердловинах № № 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 105 Абазівського родовища, № 160 Більського родовища, які є предметом договірних відносин між сторонами.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками попередніх інстанцій про те, що положення ст. 1158, 1159, 1160 Цивільного кодексу України, які регулюють позадоговірні цивільні відносини, до спірних відносин між позивачем та відповідачем не підлягають застосуванню з огляду на те, що скаржником не доведено факт припинення чи розірвання, у встановленому законом порядку, договірних відносин між сторонами під час здійснення ремонтних робіт.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що саме дії позивача, такі як видача наказу № 660 від 21.12.2004 року та ініціювання питання щодо розірвання Договору № 910, призвели до призупинення відповідачем дії по проведенню капітальному ремонту свердловин, а тому доводи скаржника щодо вчинення ним дій в майнових інтересах відповідача, у зв'язку з його відсутністю та неможливістю самостійно здійснити необхідні ремонтні роботи, є необґрунтованими.

Доводи заявник касаційної скарги щодо повідомлення ним відповідача про проведення капітального та поточного ремонту свердловин протягом 2005 -2009 років в порядку ч. 2 ст. 1159 та ч. 2 ст. 1160 Цивільного кодексу України обґрунтовано судами попередніх інстанцій відхилено, оскільки протокол проведення геолого-технічної наради від 09.12.2009 року не скріплений підписами представників відповідача, а акт приймання-передачі природного газу від 16.12.2009 року в розумінні ст. 34 ГПК України не може вважатись належним доказом такого повідомлення.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судомами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укргазвидобування" публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі № 38/12-5/181 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року у справі № 38/12-5/181 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Муравйов

Судді А.Г. Полянський

О.В. Яценко