Рішення

від 17.07.2012 по справі 16/276-3/274-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/276-3/274-2012 17.07.12

За позовом Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр

«Даниїл-принт»

До Державного підприємства «Укрводсервіс»

Про стягнення 393 859,10 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Бураков І.О. -директор

Від відповідача Погорільчук Ю.І. -по дов. № б/н від 05.07.2012

Каращенко Т.В. -по дов. № б/н від 16.07.2012

Іванюк Р.В. -по дов. № б/н від 16.07.2012

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт»про стягнення з Державного підприємства «Укрводсервіс»292 620,00 грн. як безпідставно отриманих в порядку ст. 1214 Цивільного кодексу України та 82 165,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 19 073,44 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 16/276 від 19.04.2011 позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Укрводсервіс»на користь Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт»292 620,00 грн. основного боргу, 65 014,74 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 18 631,05 грн. -3% річних, 3 762,66 грн. державного мита та 255,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 443,89 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 16/276 від 19.04.2011 позивач та відповідач звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 16/276 від 14.12.2011 рішення Господарського суду міста Києва № 16/276 від 19.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 та рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2011 у справі № 16/276 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 16/276 від 13.06.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 у справі № 16/276 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 16/276 були отримані Господарським судом міста Києва 19.06.2012 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В. з присвоєнням справі № 16/276-3/274-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 справу № 16/276-3/274-2012 призначено до розгляду на 05.07.2012.

Відповідачем 03.07.2012 та 05.07.2012 до відділу діловодства суду подані клопотання про зупинення провадження у справі № 16/276-3/274-2012. Клопотання мотивовані тим, що Заступником прокурора Солом'янського району м. Києва молодшим радником юстиції Ляцевич В.В. видано постанову від 21.09.2011 про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи в якій постановив: постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.07.2011 - скасувати; порушити кримінальну справу за ч. 1 ст. 358 КК України, присвоївши їй реєстраційний № 59-2941, за фактом підроблення, з метою подальшого використання, договорів складського зберігання майна № 101/06 від 01.07.2007 та № 11/01 від 08.01.2008.

Відповідачем 04.07.2012 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що направлення представників ДП «Укрводсервіс»в судове засідання є не можливим, тому що перший заступник генерального директора Погорільчук Ю.І. перебуває у відпустці, головний бухгалтер Каращенко Т.В. знаходиться у службовому відрядженні у Басейновому управлінні водних ресурсів р. Тиса м. Ужгород, адвокат Іванюк Р.В. присутній на розгляді справи у Дніпровському районному суді.

Позивачем 05.07.2012 до відділу діловодства суду подано заяву про зміну позовних вимог та письмові пояснення, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 292 620,00 грн. безпідставно отриманих грошей, 81 694,08 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 19 545,02 грн. 3 % річних, судові витрати та витрати пов'язанні з проведенням експертизи.

Суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки повноважні представники відповідача з'явились в судове засідання 05.07.2012.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.07.2012 було оголошено перерву до 17.07.2012.

Позивачем 05.07.2012 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 292 620,00 грн. безпідставно отриманих грошей, 98 958,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 36 908,50 грн. 3 % річних, судові витрати та витрати пов'язанні з проведенням експертизи.

Відповідачем 16.07.2012 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 16/276-3/274-2012, в зв'язку з порушенням кримінальної справи 59-2941 та необхідністю направлення матеріалів справи до слідчих органів.

Суд розглянувши в судовому засіданні 17.07.2012 подані відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК).

Однак, виходячи зі змісту норми ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог, а надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Разом з цим, надана відповідачем постанова Заступника прокурора Солом'янського району м. Києва від 21.09.2011 свідчить про, те що кримінальну справу № 59-2941 порушено за фактом підроблення договорів складського зберігання майна № 101/06 від 01.07.2007 та № 11/01 від 08.01.2008, а не за фактом виявлення у діяльності посадових осіб Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт»чи Державного підприємства «Укрводсервіс»ознак злочину.

Таким чином, порушення кримінальної справи за фактом підроблення договорів, що встановлено експертними висновками у справі не перешкоджає розгляду по суті даної господарської справи про стягнення коштів.

Позивач в судовому засіданні 17.07.2012 позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 17.07.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з посиланням на те, що між сторонами було укладено договори складського зберігання № 101/06 від 01.06.2007 та № 11/01 від 08.01.2008, на виконання яких позивач був зобов'язаний щомісячно перераховувати кошти у відповідності до наданих рахунків і оплата послуг позивачем здійснювалась систематично на протязі майже двох років. Виконання договорів відповідач обґрунтовує наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт.

В судовому засіданні 17.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, згідно яких Приватне підприємство «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт» перерахувало на рахунок Державного підприємства «Укрводсервіс»грошові кошти в загальному розмірі 245 620,00 грн.:

№ 39 від 17.07.2007 на суму 3 000,00 грн.,

№ 55 від 09.08.2007 на суму 5 000,00 грн.,

№ 76 від 31.08.2007 на суму 30 000,00 грн.,

№ 79 від 07.09.2007 на суму 68 620,00 грн.,

№ 170 від 27.11.2007 на суму 20 000,00 грн.,

№ 227 від 27.12.2007 на суму 20 000,00 грн.,

№ 8004 від 14.01.2008 на суму 10 000,00 грн.,

№ 8013 від 21.01.2008 на суму 15 000,00 грн.,

№ 8116 від 20.03.2008 на суму 35 000,00 грн.,

№ 8179 від 17.04. 2008 на суму 20 000,00 грн.,

№ 8182 від 21.04.2008 на суму 19 000,00 грн.

В зазначених платіжних дорученнях в призначенні платежу вказано «Авансування згідно договору № 101/06 від 01.06.2007 р. в т.ч. ПДВ 20%».

Також в матеріалах справи наявні платіжні доручення, згідно яких Приватне підприємство «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт»перерахувало на рахунок Державного підприємства «Укрводсервіс»грошові кошти :

№ 8242 від 21.05.2008 на суму 5 200,00 грн.,

№ 8243 від 21.05.2008 на суму 5 200,00 грн.,

№ 8244 від 22.05.2008 на суму 5 200,00 грн.,

№ 8250 від 23.05.2008 на суму 5 200,00 грн.,

№ 8252 від 26.05.2008 на суму 1 000,00 грн.,

№ 8276 від 05.06.2008 на суму 5 200,00 грн.,

№ 8312 від 26.06.2008 на суму 3 000,00 грн.,

№ 8313 від 26.06.2008 на суму 7 000,00 грн.,

№ 8312 від 03.07.2008 на суму 10 000,00 грн.

В перелічених платіжних доручення в призначенні платежу також вказано авансування, проте згідно договору від 08.02.2008 р. в т.ч. ПДВ 20%».

Всього за вказаними платіжними дорученнями позивач перерахував на рахунок відповідача 292 620,00 грн.

Листом від 23.04.2008 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату безпідставно отриманих коштів на суму 245 620,00 грн.

В подальшому листом від 04.11.2008 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату безпідставно отриманих коштів на суму 292 620,00 грн.

Зазначені листи були отримані відповідачем 25.04.2008 та відповідно 07.11.2008, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, тому відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти позивача в розмірі 292 620 грн., що є підставою для їх повернення у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також за користування цими коштами позивачем згідно ст. 1214 Цивільного кодексу України нараховані 98 958,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 19 545,02 грн.

Натомість відповідач вказує на те, що кошти в сумі 292 620 грн. перераховані на виконання укладених між сторонами договорів складського зберігання майна № 101/06 від 01.07.2007 та № 11/01 від 08.01.2008.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В матеріалах справи наявні договір складського зберігання № 101/06 від 01.06.2007 та договір складського зберігання № 11/01 від 08.01.2008, відповідно до умов яких Державне підприємство «Укрводсервіс», як зберігач, зобов'язався прийняти від Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт», як поклажодавця, за плату зберігати майно останнього та повернути поклажодавцеві відповідне майно в схоронності.

За умовами п. 5.1. договору складського зберігання № 101/06 від 01.06.2007 плата за зберігання встановлена в розмірі 35 540,00 грн. в місяць, яка підлягає сплаті шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача до 10 числа щомісячно відповідно до наданих рахунків.

За умовами ж п. 5.1. договору складського зберігання № 11/01 від 08.01.2008 плата за зберігання встановлена в розмірі 39 000,00 грн. в місяць, яка підлягає сплаті шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача до 10 числа щомісячно відповідно до наданих рахунків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимогами статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стаття 208 Цивільного кодексу України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

В преамбулах договорів складського зберігання № 101/06 від 01.06.2007 та № 11/01 від 08.01.2008 зазначено, що вони з боку Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт» укладаються в особі Буракова Ігоря Олександровича, що діє на підставі статуту.

Позивач заперечував про наявність договорів складського зберігання № 101/06 від 01.06.2007 та № 11/01 від 08.01.2008 та факт їх підписання.

Згідно висновку № 9876/10-11, складеним 14.03.2011 та висновку № 6526/11-11, складеним 16.09.2011 судово-почеркознавчої експертизи, призначених у справі № 16/276 встановлено, що підписи від імені Буракова Ігоря Олександровича у рядку із друкованим записом «І.О.Бураков»(зліва) графи «ПІДПИСИ СТОРІН»на третьому аркуші договору складського зберігання № 101/06 від 01.06.2007 (аркуш 88 матеріалів справи № 16/276) та на третьому аркуші договору складського зберігання № 11/01 від 08.01.2008 (аркуш 85 матеріалів справи № 16/276) -виконані не Бураковим Ігорем Олександровичем, зокрема, з навмисною зміною ним ознак власного почерку, а іншою особою.

Відповідно до висновку технічної експертизи № 6527/11-13 від 11.11.2011, призначеної у справі № 16/276 встановлено, що відтиски печатки від імені ПП «ВПЦ «Даниїл-Принт» у досліджувальних договорах складського зберігання № 101/06 від 01.06.2007 та № 11/01 від 08.01.2008 нанесено одним рельєфним кліше (однією печаткою).

Отже, призначеними у справі № 16/276 висновками експертизи встановлено, що договори складського зберігання № 101/06 від 01.06.2007 та № 11/01 від 08.01.2008 з боку Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт»не підписані повноважною особою, проте скріплені печаткою Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт», що позивачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Стосовно актів здачі-приймання робіт слід зазначити, що необхідність їх складання не була передбачена умовами договорів складського зберігання, як і не було передбачено сплату за надані послуги в залежності від їх підписання сторонами. Натомість розмір плати за зберігання є фіксованим та в договорах визначено строки її внесення.

Крім цього згідно висновків почеркознавчої та технічної експертиз № 6526/11-11 від 16.09.2011 та № 6527/11-13 від 11.11.2011 на актах здачі-приймання робіт підписи від імені Буракова І.О. виконані не Бураковим І.О. та відтиски печатки від імені позивача не є відтисками шляхом відтискування кліше, а є кольоровими зображеннями відтисків виконаних з використанням друкуючої або копіювально-множної техніки з лазерним способом кольорового друку.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Приймаючи до уваги здійснення позивачем протягом 2 років оплат з посиланням на номер та дати договорів,які співпадають з договорами складського зберігання суд дійшов висновку про наявність фактичного виконання сторонами умов саме договорів № 101/06 від 01.06.2007 та № 11/01 від 08.01.2008 про надання послуг зберігання, а отже мова йде про прийняття до виконання цих договорів.

Слід відзначити, що після першого звернення позивача до відповідача з вимогою повернути безпідставно отримані кошти позивач все одно продовжував здійснювати оплату.

Позивач посилається на те, що здійснена ним оплата коштів в розмірі 292 620,00 грн. проведена у вигляді авансування орендної плати за договором оренди, переговори щодо укладення якого велись між сторонами.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджується той факт, що між сторонами велись переговори щодо укладення договору оренди приміщень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кошти в розмірі 292 620,00 грн. отримані відповідачем на виконання умов договорів зберігання та знаходяться у нього на достатній правовій підставі.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно . Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Суд вважає позовні вимоги недоведеними, тому у задоволенні позову про повернення 292 620,00 грн., як безпідставно отриманих коштів, слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення суми збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 98 958,66 грн. та 3 % річних в розмірі 19 545,02 грн. нараховані за користування чужими коштами на підставі ст. 536, ст. 625, п. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України.

Оскільки, вищезазначені суми нараховані позивачем на суму 292 620,00 грн. у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Стосовно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.02.2010, яким зобов'язано Державне підприємство «Укрводсервіс»припинити перешкоджання Буракову Ігорю Олександровичу у володінні, користуванні та розпорядженні машиною друкарською Heidelberg SM 72 VP, сер. № 522440, номер на станіні 93.014.010/4, слід зазначити, що воно лише підтверджує факт придбання фізичною особою Бураковим І.О. вказаного майна на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2009.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких вона звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення 292 620,00 грн. у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України та нараховані за користування цими коштами інфляційні витрати та 3% річних.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного підприємства «Видавничо-поліграфічний центр «Даниїл-принт»не обґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по сплаті за проведення експертиз, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.07.2012.

СуддяВ.В. Сівакова