Постанова

від 23.07.2012 по справі 5004/444/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" липня 2012 р. Справа № 5004/444/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Сініцина Л.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Оксентюк А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Європацукор"

на рішення господарського суду Волинської області від 13.06.2012р.

у справі №5004/444/12 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера-Львів"

до Приватного підприємства "Європацукор"

про стягнення 34 070,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.06.2012 р. у справі №5004/444/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера-Львів" до Приватного підприємства "Європацукор" про стягнення 34 070,74 грн. задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Європацукор" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера-Львів" 24438 грн. 03 коп. заборгованості, 1 111 грн. 52 коп. судового збору. В позові про стягнення 5 998 грн. 36 коп. пені, 1 160 грн. 97 коп. процентів річних, 2473 грн. 38 коп. збитків, завданих інфляцією, а всього на суму 9632 грн. 71 коп. відмовлено.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення 27.07.2010 р. між ТзОВ "Альтера-Львів" як постачальником та ПП "Європацукор" як покупцем договору №2707, згідно з п.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець -прийняти і оплатити товар на умовах, вказаних в договорі.

Враховуючи той факт, що позивачем за видатковою накладною №РН-0001359 від 11.08.2010р. передано відповідачу товар на загальну суму 59440,08 грн. та проведену відповідачем часткову оплату отриманого товару згідно виписаних позивачем рахунків - фактур за інший товар по іншим накладним 35920,05 грн. ( 20920,05 + 5000 + 5000 + 5000), суд першої інстанції дійшов до висновку, що залишок заборгованості відповідача за товар, переданий за видатковою накладною №РН-0001359 від 11.08.2010р., складає 23 520,03 грн. (59440,08 - 35920,05).

При цьому суд керувався окремими положеннями цивільного та господарського законодавства, також врахував ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99.

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідач, порушивши строки оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною № РН-0001359 від 11.08.2010 р., допустив неналежне виконання господарського зобов'язання, що є правовою підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача 23 520,03 грн. заборгованості.

Поряд з тим, суд першої інстанції зазначає, що позивач на підставі видаткової накладної №РН-0001528 від 01.09.2010 р. через Будніка В.В., який діяв на підставі довіреності № 347 від 31.08.2010 р., передав відповідачу два вимірювачі вартістю 918 грн.

Враховуючи Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., суд першої інстанції зазначив, що накладна № РН-0001528 від 01.09.2010 р. містить необхідні реквізити, а тому є первинним документом, який в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України є належним доказом того, що господарська операція з передачі відповідачу товару -2-ох вимірювачів на суму 918 грн. відбулась.

Також місцевий суд зазначає, що довіреність № 347 від 31.08.2010 р., видана ПП "Європацукор", є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства -в даному випадку керівника ПП "Європацукор" про уповноваження Будніка В.В. одержати для підприємства товарно-матеріальні цінності - 2 вимірювачі.

Враховуючи те, що відповідач у строки, визначені вимогою №121 від 22.02.2012р., не виконав зобов'язання по оплаті, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 918 грн. заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення, у зв'зку з чим всього до стягнення з відповідача підлягає 24438,03 грн. заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач обов'язок по оплаті вартості товару, отриманого за видатковими накладними №РН-0001359 від 11.08.2010р., №РН-0001528 від 01.09.2010р., повинен був виконати до 01.04.2012р ., то прострочення платежу має місце тільки з 02.04.2012р.

З огляду на викладене, правові підстави для стягнення 5 998,36 грн. пені за період з 10.08.2010 р. по 01.04.2012 р., 1 160,97 грн. процентів річних за період з 01.08.2010 р. по 01.04.2012 р., 2 473,38 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2011 р. -квітень 2011р., відсутні.

Окрім того, місцевий суд зазначає, що включення до суми простроченого платежу, від якої нараховано пеню, і вартість поставки за видатковою накладною №РН-0001528 від 01.09.2010р., безпідставне, оскільки передача товару за цією накладною відбувалась на позадоговірній основі, а пеня може бути нарахована лише в тому випадку, якщо відповідальність у вигляді стягнення пені була передбачена договором.

Підсумовуючи викладене вище, встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази на їх підтвердження, положення чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 24438,03 грн. Разом з тим, місцевий суд не віднайшов визначених законом та умовами договору підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 5 998,36 грн. пені, 1 160,97 грн. процентів річних, 2 473,38 грн. збитків, завданих інфляцією.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Європацукор" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 13.06.2012 р. у справі №5004/444/12 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 22 829 грн. 03 коп заборгованості. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що спір виник з приводу розміру фактичної оплати поставленого Товару на загальну суму 60 858,08 грн., а точніше, з приводу правильності призначення зарахувань, здійснених відповідачем платежів за Товар, та обрахування розміру заборгованості.

Висновок суду, як зазначає скаржник, щодо наявності та стягнення заборгованості в сумі 22 829 грн. 03 коп за Товар, переданий за видатковою накладною № РН-0001359 від 11 серпня 2010 рокує таким, що не грунтується на належних доказах та суперечить нормам чинного законодавства.

Суд безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача, підтверджені належними банківськими та бухгалтерськими документами, про те, що в рахунок оплати за товар в сумі 59440,08 грн. (перетворювач частоти), отриманий на підставі накладної № РН-0001359 від 11 серпня 2010 року, було здійснені наступні проплати: 28 000,00 грн. (пл. доручення № 276 від 27.07.2010 року , за перетворювач частоти); 20 749 ,97 грн. (пл. доручення №280 від 27.07.2010 року, за перетворювач частоти) (з двох платежів на загальну суму 48 749.97 грн. зараховано в оплату лише 20920,05грн.); 5 000,00 (пл. доручення №179 від 02.03.2012 року зараховано в оплату повністю; 5 000,00 (пл. доручення № 515 від 12.03.2012 року) зараховано в оплату повністю. Всього оплачено 58 749,00 грн.

Скаржник стверджує, що позивач безпідставно зарахував в рахунок оплати за перетворювач частоти лише частину перерахованих коштів (20920,05 грн. з 48 749,97 грн.), а решту коштів - 27829, 92 грн. зарахував за товари, поставлені за іншими видатковими накладними.

Відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що в призначенні платежу зазначено найменування товару, який оплачується і договір, а на момент оплати був наданий лише один рахунок - фактура (№ 2179 від 25.06.2010 року), на неповній оплаті якого грунтуються позовні вимоги.

Також апелянт зазначає, що місцевим судом безпідставно не було прийнято до уваги той факт, що згідно Акту звірки розрахунків, підписаного відповідачем за всіма поставками від початку до кінця, в тому числі, тими, що не є предметом позову, у відповідача рахується сукупна заборгованість в сумі 10 031,75 грн. Тобто, відповідач стверджує, що стягнутої заборгованості в розмірі 24 438,03 грн. не існує абсолютно по всіх поставках позивача, навіть за межами позовних вимог. Розмір стягнутої заборгованості не відповідає даним бухгалтерського та податкового обліку, не підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема належно оформленими первинними документами

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем, враховуючи межі предмету та підстави позову, вбачається, що поставлена позивачем продукція в сумі 59940,08 грн. (видаткова накладна № РН-0001359 від 11 серпня 2010 року) оплачена частково, а саме, в розмірі 58 749,00 грн., що обгрунтовує стягнення основної заборгованості за накладною в сумі 690,11 грн. Поставлена продукція згідно видаткової накладної № РН-0001528 від 01.09.2010 року на суму 918,00 грн. (рахунок - фактура № РН-0001528 від 01.09.2010 року) не оплачена, що обгрунтовує стягнення основної заборгованості за накладною в сумі 918,00 грн.

Враховуючи вказане, апелянт вважає, що стягнення заборгованості в сумі 22 829 грн. 03 коп за поставлену продукцію згідно видаткової накладної № РН-0001359 від 11 серпня 2010 року є необгрунтованим та незаконним.

Таким чином, на підставі викладених вище аргументів в обгрунтування своєї правової позиції, скаржник рахує, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги частково за відсутності на те правових підстав, з огляду на що оскаржуване рішення слід скасувати.

В свою чергу, від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

ТзОВ "СВ Альтера - Львів" надало ПП "Європацукор" обладнання, згідно: рахунку - фактури № 2182 від 25.06.2010 року на суму 6020,04 грн.; рахунку - фактури № 2183 від 25.06.2010 року на суму 16069,92 грн.; рахунку - фактури № 2179 від 25.06.2010 року на суму 59440,08 грн.; рахунку - фактури № 2180 від 25.06.2010 року на суму 5739,96 грн.; рахунку - фактури № 2985 від 25.08.2010 року на суму 918 грн.;

Позивач зазначає, що все вищеперелічене обладнання отримано представниками ПП "Європацукор".

Разом з тим, отримані кошти в сумі 20749,97 грн. та 28000 грн. були враховані ТзОВ "СВ Альтера-Львів" і віднесені як оплати згідно рахунків -фактур: № 2182 від 25.06.2010 року на суму 6020,04 грн. (повністю); № 2183 від 25.06.2010 року на суму 16069,92 грн. (повністю); № 2180 від 25.06.2010 року на суму 5739,96 грн. (повністю); № 2179 від 25.06.2010 року на суму 59440,08 грн. (частково).

На даний час залишається заборгованість в сумі 24438,03 грн. по р\ф № 2985 від 25.08.2010 року на суму 918 грн. та частково по р\ф № 2179 від 25.06.2010 року на суму 59440,08 грн.

Інші рахунки - фактури, виставлені ТзОВ "СВ Альтера-Львів" для ПП "Європацукор" за отримане обладнання оплачені в повному обсязі, з посиланням на конкретний рахунок - фактуру в платіжних документах.

Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу - ТзОВ "СВ Альтера-Львів" просить проводити розгляд справи без участі свого представника.

23 липня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 13.06.2012 р. у справі №5004/444/12 слід скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 22 829 грн. 03 коп заборгованості. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 133-134), а також клопотання позивача, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення слід змінити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного 27.07.2010 р. між ТзОВ "Альтера-Львів" як постачальником та ПП "Європацукор" як покупцем договору №2707 (далі по тексту - Договір, а.с. 19-21).

Згідно п. 1 Договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець -прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, вказаних в договорі.

У п. 2 Договору встановлена загальна вартість Договору - 153 890, 04 грн. з ПДВ.

Наведено перелік товару, який мав поставлятись позивачем, куди входять:

- перетворювач частоти E82EV753K4B201, 75 кВт,

- модуль входів/виходів "Standart" E82ZAFSC000,

- панель керування "vector" E82ZBC,

- мережевий дросель ELN3-0022H130, 75 кВт,

- перетворювач частоти E82EV903K4B201, 90 кВт,

- модуль входів/виходів "Standart" E82ZAFSC000,

- панель керування "vector" E82ZBC,

- мережевий дросель ELN3-0017H170, 90 kW

- перетворювач частоти 18,5 кВт, 380 В, ESV183N04TXB,

- мережевий дросель 22 кВт, ELN3-0075H045

Сторонами у договорі погоджено порядок розрахунків, зокрема, у п. 3 зазначено, що суму та умови розрахунків вказують у рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 4 Договору постачальник здійснює поставку оплаченого покупцем товару в термін, обумовлений сторонами, що є вказаний в рахунку-фактурі на товар. Продукція, яка відсутня на складі постачальника, постачається у термін за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Параграфом 3 ЦК України регулюютьмя правовідносини за договором поставки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З позовної заяви вбачається, що позовною вимогою у даній справі є стягнення заборгованості, пені, інфляційних та 3 % річних (предмет позову) на підставі Договору, накладної № РН-0001359 від 11.08.2010 р. на суму 59440,08 грн. та накладної № РН-0001528 від 01.09.2010р. на суму 918 грн. в зв'язку з неоплатою отриманого товару (підстава позову).

Предмет і підстава позову визначають коло доказування у даній справі.

Зокрема, згідно рахунку-фактури № 2985 від 25.08.2010 року відповідачу поставлено товар на суму 918 грн., який отримано представником Буднік В.В. 01.09.2010 року, про що свідчить його підпис на видатковій накладній № РН-0001528 від 01.09.2010 року та довіреність № 347 від 31.08.2010 року виписаною відповідачем на його ім'я (а.с. 60-61, 63);

- згідно рахунку-фактури № 2179 від 25.06.2010 року відповідачу поставлено товар на суму 59440,08 грн., який отримано представником відповідача Буднік В.В., про що свідчить його підпис на видатковій накладній № РН-0001359 від 11.08.2010 року та довіреність № 326 від 10.08.2010 року виписаною відповідачем на його ім'я (а.с. 55-56, 59).

Рахунком-фактурою № 2179 від 25.06.2010 р. визначено умови оплати: передоплата -60%, 40% - протягом 45 календарних днів з моменту.

Будь-яких заяв про уточнення позовних вимог чи зміну підстав позову, а також клопотання про вихід судом за межі позовних вимог з метою захисту інтересів позивача, останній в порядку ст.ст. 22, 83 ГПК України суду не подавав.

Однак, суд першої інстанції без достатніх підстав вийшов за межі позовних вимог та почав досліджувати інші господарські операції між сторонами на підставі інших накладних.

В свою чергу, скаржник стверджує, що в рахунок оплати за товар, отриманий на підставі видаткової накладної №РН-0001359 від 11.08.2010 р., ПП "Європацукор" платіжним дорученням №276 від 27.07.2010 р. було перераховано позивачу 28000 грн., платіжним дорученням №280 від 27.07.2010 р. -20749,97 грн., платіжним дорученням №179 від 02.03.2012 р. - 5000 грн., платіжним дорученням №515 від 12.03.2012 р. -5000 грн., а всього 58749,97 грн.

Із аналізу вказаних платіжних доручень №276 від 27.07.2010 р., №280 від 27.07.2010р. (а.с.40-41), з банківською відміткою, вбачається, що відповідач, перераховуючи кошти платіжними дорученнями №276 від 27.07.2010 р. в сумі 28000 грн. та №280 від 27.07.2010 р. в сумі 20749,97 грн., призначенням платежу вказував: "Оплата за перетворювач частоти згідно з договором 0707 від 07.07.2010 р.".

По видатковій накладній № РН-0001359 від 11.08.2010 року відповідач отримав перетворювач частоти та комплектуючі до нього (модуль входів/виходів та панель керування) та обгрунтовано наполягав на зарахуванні суми 48 749, 97 грн. по платіжним дорученням №276 від 27.07.2010 р. в сумі 28000 грн. та №280 від 27.07.2010 р. в сумі 20749,97 грн. в рахунок оплати даної накладної, оскільки будь-яких повідомлень від позивача про зарахування вказаних сум в рахунок інших поставок в зв'язку з неточним визначенням призначення платежу не отримував.

В той же час посилання позивача на те, що отриманий по накладній № РН-0001359 від 11.08.2010 р. товар оплачено також платіжними дорученнями №45 від 24.02.2011 р. -5000 грн., №179 від 02.03.2012 р. - 5000 грн. та платіжним дорученням №515 від 12.03.2012 р. -5000 грн. не приймаються судом як обгрунтовані, оскільки в призначенні платежу в даний платіжних документах зазначено рахунок №3747 від 26.10.2010 р. якого не існує та акт звірки, а отже вони не можуть бути зараховані в оплату товару по накладній № РН-0001359 від 11.08.2010 р..

За таких обставин апеляційний господарский суд прийшов до висновку, що відповідачем товар по видатковій накладній № РН-0001359 від 11.08.2010 року оплачено в сумі 48 749, 97 грн., а відповідно борг складає 11190,83 грн. (59 940,08 грн. - 48 749, 97 грн.).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься видаткова накладна №РН-0001528 від 01.09.2010 р. (а.с. 15), на підставі якої позивач через Будніка В.В., який діяв на підставі довіреності №347 від 31.08.2010 р., передав відповідачу два вимірювачі вартістю 918 грн.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом вказані первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99

Разом з тим, в переліку товарів, наведеному у розділі 2 договору №2707 від 27.07.2010 р., вимірювачів не заначено.

Видаткова накладна №РН-0001528 від 01.09.2010 р. також не містить посилання на договір №2707 від 27.07.2010р.

Вказане вище свідчить про те, що передача позивачем 2-ох вимірювачів за видатковою накладною №РН-0001528 від 01.09.2010р. на загальну суму 918 грн. проведена у позадоговірному порядку.

Цивільні права та обов'язки між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу, який було укладено шляхом підписання видаткової накладної №РН-0001528 від 01.09.2010р., як це передбачено п. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідачем не було належним чином виконано свої договірні зобов'язання, як того вимагають приписи ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідач у строки, визначені позивачем у вимозі №121 від 22.02.2012р., не виконав зобов'язання по оплаті.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною №РН-0001359 від 11.08.2010 р. та видатковою накладною №РН-0001528 від 01.09.2010 р. належним чином підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару на суму 59440,08 грн. та 918 грн. (а.с. 10, 15), тобто всього продукції було поставлено на суму 60 858, 08 грн., а оплачено на суму 48749, 97 грн..

Таким чином, залишок заборгованості відповідача за товар, переданий за видатковими накладними № РН-0001359 від 11.08.2010 р. та № РН-0001528 від 01.09.2010 р. складає 12108,83грн.

На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не було подано жодних доказів на підтвердження факту сплати заборгованості на суму 12108,83грн. з яких: 11190,83 грн. заборгованості за товар, переданий за видатковою накладною №РН-0001359 від 11.08.2010р. на підставі договору №2707 від 27.07.2010р.; 918 грн. заборгованості за товар, переданий за видатковою накладною №РН-0001528 від 01.09.2010р.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення суми основного боргу, а саме до стягнення підлягає не 24438,03 грн., а 12108,83грн.

Як вбачачається із змісту позовної заяви (а.с. 3-4), позивач серед заявлених позовних вимог просив також стягнути з відповідача 5 998,36 грн. пені за період з 10.08.2010р. по 01.04.2012 р., 1 160,97 грн. процентів річних за період з 01.08.2010 р. по 01.04.2012 р., 2 473,38 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2011 р. -квітень 2011р., нарахованих за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з оплати вартості товару, переданого за видатковими накладними № РН-0001359 від 11.08.2010 р., №РН-0001528 від 01.09.2010 р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5 998,36 грн. пені, 1 160,97 грн. процентів річних, 2 473,38 грн. збитків, завданих інфляцією, є цілком обгрунтованими, відповідають встановленим обставинам справи та не суперечать нормам чинного законодавства, тому рішення в цій частині слід залишити без змін.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи апелянта в частині оплати товару за видатковою накладною №РН-0001359 від 11.08.2010 р. в сумі 48749, 97 грн. підтверджені належними та допустимими доказами у справі, та грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому апеляційна скаргу Приватного підприємства "Європацукор" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 13.06.2012 р. у справі №5004/444/12 в частині стягнення суми основного боргу підлягає зміні. А саме до стягнення підлягає не 24438,03 грн., а 12108,83 грн. В задоволенні вимоги про стягнення 12329,20 грн. основного боргу слід відмовити, а в решті оскаржувае рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Європацукор" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 13.06.2012 р. у справі № 5004/444/12 змінити в частині стягнення суми основного боргу та судового збору, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2. Стягнути з Приватного підприємства "Європацукор" (45300 Волинська область, Іваничівський район, с.Іваничі, вул. Заводська, 18, ідентифікаційний код 31979894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера - Львів" (79000 м.Львів, вул. С.Петлюри, 27, ідентифікаційний код 33252232) - 12 108 грн. 83 коп. основного боргу та 242 грн. 16 коп. судового збору.

В стягненні 12 329 грн. 20 коп. основного боргу відмовити."

3. В решті рішення господарського суду Волинської області від 13.06.2012 р. у справі № 5004/444/12 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера - Львів" (79000 м.Львів, вул. С.Петлюри, 27, ідентифікаційний код 33252232) на користь Приватного підприємства "Європацукор" (45300 Волинська область, Іваничівський район, с.Іваничі, вул. Заводська, 18, ідентифікаційний код 31979894) - 123 грн. 29 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Справу № 5004/444/12 надіслати в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Сініцина Л.М.