Постанова

від 02.10.2008 по справі 19/1/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

02.10.08                                                                                              

Справа №19/1/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

при

секретарі Акімової Т.М.

за

участю представників:

кредитора

-Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Бердянськ Запорізької

області- Калиниченка В.В., нач.юр.відділу, дов.№34/10/10 від 08.01.2008р.

кредитора

- Державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія

„Енергоатом”, м.Київ - Чорногорця Є.А., провідного юрисконсульта, дов.№138/10

від 04.07.2008р.

боржника

- ОСОБА_1, керівника підприємства, та ОСОБА_2, дов.НОМЕР_1 від 28.11.2007р.

розпорядника

майна  - Бордюга О.В. (арбітражний

керуючий)

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні 

матеріали справи та апеляційні скарги Бердянської об'єднаної державної

податкової інспекції, м.Бердянськ Запорізької області, та Державного

підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”,

м.Київ 

на

ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2008р.

у

справі  № 19/1/07

про

банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Завод „Південгідромаш”,

м.Бердянськ Запорізької області  

Установив:

           Ухвалою господарського суду

Запорізької області від 29.05.2008р. у справі №19/1/07 (суддя Даценко Л.І.) про

банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Завод „Південгідромаш”,

м.Бердянськ Запорізької області, додаткові вимоги Бердянської об'єднаної

державної податкової інспекції у розмірі 83.200,15грн. відхилені, затверджена

мирова угода, провадження у справі припинено, також припинені повноваження

розпорядника майна боржника.

           Не погоджуючись з винесеною ухвалою,

кредитори - Бердянська об'єднана державна податкова інспекція (далі -

Бердянська ОДПІ) та Державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча

компанія „Енергоатом” (далі - ДП„НАЕК „Енергоатом”) оскаржили її в апеляційному

порядку до Запорізького апеляційного господарського суду, зазначивши, що

місцевий господарський суд при відхилені додаткових грошових вимог та

затвердженні мирової угоди допустив порушення норм матеріального та

процесуального права.

Зокрема,

Бердянська ОДПІ у поданих двох апеляційних скаргах посилається на те, що судом

першої інстанції безпідставно, всупереч Закону України „Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами”, відхилені її додаткові грошові вимоги. Сума податкових зобов'язань

відповідно до податкових повідомлень-рішень від 05.02.2003р. за №

0000522630/1-644/10/26-20 та № 0002502332/1-642/10/23-1 на даний час складає

83.200,15грн. і виникла вона після розгляду справи №5/99 Вищим адміністративним

судом України, тобто, з 12.12.2007р. Також вважає незаконним рішення місцевого

господарського суду про затвердження мирової угоди, оскільки керівник

податкової інспекції цю угоду згідно з ч.2 статті 36 Закону України „Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не

погоджував та не підписував, з умовами мирової угоди щодо прощення податкової

заборгованості інспекція не згодна.

Просить

у двох скаргах ухвалу місцевого господарського суду від 29.05.2008р. у цій

справі скасувати, визнати Бердянську ОДПІ поточним кредитором із сумою вимог -

83.200,15грн.  

Інший

заявник апеляційної скарги - кредитор - ДП „НАЕК „Енергоатом” також вважає

умови мирової угоди такими, що суперечать закону, просить: - залучити

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до

участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, - витребувати від цього відділення та з ВАТ „Завод

„Південгідромаш” інформацію стосовно власників ВАТ „Завод „Південгідромаш”, про

стан виконання ними взятих на себе зобов'язань при придбанні частки у

статутному фонді цього підприємства, скасувати ухвалу місцевого господарського

суду від 29.05.2008р. у цій справі та відмовити у затвердженні мирової угоди.

У

відзивах на апеляційні скарги боржник та розпорядник майна зазначили, що

вважають ухвалу такою, що винесена без порушень норм матеріального та

процесуального права, а апеляційні скарги - необґрунтованими. Просять відмовити

у задоволенні апеляційних скарг, а оскаржену ухвалу суду залишити без змін.

Представники

заявників апеляційних скарг, боржника, арбітражний керуючий підтримали доводи

та заперечення, що викладені в апеляційних скаргах та відзивах на них.

Судовий

процес фіксувався за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство

суду”.

У

судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.08.2008р. на 14-30год., ухвалою

від 20.08.2008р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 02.10.2008р. на

12-30год.

За

розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1870 від

01 жовтня 2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Антоніка

С.Г. (головуючого), Кричмаржевського В.А. та Хуторного В.М.

Обговоривши

доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників судового процесу,

перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої

інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить

оскаржену ухвалу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на

наступне.

 Відповідно до статей 1 та 35 Закону під

мировою угодою у справі про  банкрутство

розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та

(або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника,

яка  оформляється  угодою сторін. Рішення про укладення мирової

угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним

керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів

управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову

угоду підписує голова комітету кредиторів.

Мирова

угода створює баланс інтересів і є підсумком усієї процедури банкрутства. Така

угода є результатом усіх проведених спеціальних заходів по фінансовому

оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Основна мета

мирової угоди - за рахунок часткового обмеження прав кредиторів сплатити борг і

зберегти господарюючий суб'єкт, тобто, відновити його платоспроможність.

Виходячи

із змісту ч.3 ст.38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди

зобов'язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному

законодавству, а також перевірити порядок проведення зборів кредиторів та

встановлений  Законом  порядок 

укладення  мирової  угоди.

По

суті мирова угода фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на  припинення провадження у справі про

банкрутство та вирішення спірних правовідносин між сторонами.

Оскільки  мирова 

угода  одночасно  є  і  правочином 

і судовою процедурою  у  справі про банкрутство, господарський суд,

розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити:

правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було

засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників

кредиторів брати участь у засіданнях комітету 

кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо,

повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів, дотримання порядку

прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого статтями 35-37

Закону, чи не суперечать умови мирової угоди законодавству, чи не порушує

мирова угода права кредиторів або інших осіб.

Мирову

угоду у процедурі банкрутства слід також розглядати як господарський договір,

що переважно містить публічно-правову основу та елементи приватноправового

характеру. Миро ва угода - це насамперед господарсько-правовий договір, що не

се господарсько-процесуальне навантаження. Укладаючи її, сто рони - кредитори в

особі їх представницького органу - комітету кредиторів та боржник домовляються

про шляхи виходу з процедури банкрутства, про умови та порядок оплати боргу,

спосіб фінансового  оздоровлення.

Мирова

угода повинна містити положення про розмір, порядок та строки виконання

зобов'язань боржника; відстрочку або розстрочку, прощення (списання боргів та

їх частини). Вона може містити умови про виконання зобов'язань боржника третіми

особами; обмін вимог кредиторів на акції боржника; задоволення вимог кредиторів

іншими способами, які не можуть суперечити 

зако нодавству.

Мирова

угода має бути комплексним договором, у якому переплітаються інтереси всіх

учасників процедури банкрутства: кредиторів, боржника, власника, інвесторів

тощо.  У такій угоді зобов'язання між

учасниками повинні бути чітко регламентовані для запобігання  виникнення додаткових спорів.

Основне

значення мирової угоди полягає в тому, що вона є ме ханізмом фінансового

оздоровлення фінансово неспроможних підприємств.

Умови

мирової угоди, затвердженої судом, є обов'язковими для виконання сторонами цієї

угоди.

Відповідно

до частин 8 і 9 статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом” до компетенції комітету  кредиторів належить прийняття рішення про:

вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення

мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або

скорочення строку процедур розпорядження майном 

боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з

клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і

відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного

керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про

призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого

санацією, ліквідатора),  надання  згоди 

на  укладення арбітражним керуючим

значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;інші

питання, передбачені цим Законом, рішення зборів (комітету) кредиторів

вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували

присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається

відповідно до частини четвертої цієї статті. 

                        Із матеріалів справи

вбачається, що на засіданні комітету кредиторів, на якому були присутні

представники усіх членів комітету кредиторів, яке відбулося 27.05.2008р.,

згідно з вищезгаданою нормою прийнято рішення про застосування до боржника -

ВАТ „Завод „Південгідромаш” наступну судову процедуру - мирову угоду, укладення

мирової угоди, зобов'язано голову комітету кредиторів підписати мирову угоду

від імені усіх кредиторів, а розпорядника майна - подати заяву про затвердження

мирової угоди до господарського суду.

           Розглянувши клопотання комітету

кредиторів, суд першої інстанції ухвалою від 29.05.2008р. затвердив мирову

угоду між кредиторами та боржником і припинив провадження у справі.

           Крім того, цією ухвалою місцевий

господарський суд відхилив заявлені Бердянською об'єднаною державною податковою

інспекцією додаткові вимоги у розмірі 83.200,15грн. (а.с.53-54 т.12), мотивуючи

таке рішення пропущенням строку, встановленого статтею 14 Закону України „Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.           

           Враховуючи те, що Бердянською об'єднаною

державною податковою інспекцією двома апеляційними скаргами оскаржена одна

ухвала господарського суду Запорізької області - від 29.05.2008р., але з різних

підстав: а) - про відмову у задоволенні додаткових кредиторських вимог та б) -

про затвердження мирової угоди, то колегія суддів вважає за необхідне спочатку

розглянути апеляційну скаргу на ухвалу в частині відмови у задоволенні

додаткових кредиторських вимог у розмірі - 83.200,15грн.

            Як вбачається із матеріалів справи,

кредитором - Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією

14.03.2008р. до господарського суду Запорізької області подана заява про

визнання додаткових кредиторських вимог у розмірі 83.200,15грн. (а.с.53-60

т.12).

     Відповідно до пункту 8 статті 11 Закону України

„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має

право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку,

встановленого у статті 14 цього Закону, тобто, протягом тридцяти днів від дні

опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення

провадження у справі про банкрутство.

              Пунктом 15 статті 11 Закону про

банкрутство передбачено, що після опублікування оголошення про порушення справи

про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від

настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими

вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону. Але після опублікування

20.01.2007р. оголошення про порушення справи про банкрутство боржника кредитор

- податкова інспекція додаткових майнових вимог, які виникли у 2003р. згідно з

податковими повідомленнями-рішеннями, не заявляла.

           А тому суд першої інстанції правомірно

відхилив додаткові кредиторські вимоги на суму 83.200,15грн.

           В апеляційній скарзі податкова

інспекція, посилаючись на незаконність ухвали господарського суду в цій

частині, уже просить суд апеляційної інстанції визнати не додаткові кредиторські

вимоги, як зазначалось у первісній заяві до місцевого господарського суду, а

ставить уже інші вимоги - визнати поточним кредитором, хоча так вимоги перед

місцевим господарським судом не ставились.

           Частиною третьою статті 101

Господарського процесуального кодексу України передбачено,  що в апеляційній інстанції не приймаються і

не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

           Про те, що Бердянською ОДПІ до суду

першої інстанції заявлялися додаткові майнові вимоги у розмірі 83.200,15грн.

саме як конкурсні, а не як поточні, свідчить і лист начальника Бердянської ОДПІ

за №2843/10/24-015 від 29.02.2008р. на ім'я розпорядника майна (а.с.63 т.12), в

якому стверджується, що вищезгадана сума є конкурсними вимогами, які підлягають

заявленню та визнанню в порядку статті 14 Закону України „Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Таким чином, рішення суду першої

інстанції у частині відхилення саме 

додаткових кредиторських вимог Бердянської ОДПІ є обґрунтованим та

правомірним.

          Також колегія суддів звертає увагу

податкової інспекції й на те, що за визначенням у статті першій Закону про

банкрутство терміну - „поточні кредитори” - це кредитори за вимогами до боржника,

які виникли після порушення справи про банкрутство, а згідно з ч.1 статті 22

Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом,

що виникли під час проведення процедур банкрутства, тобто, після порушення

справи про банкрутство, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної

процедури, а тому податкова інспекція і у даному випадку діяла всупереч

зазначеним нормам закону.          

Стосовно

неправомірності затвердження місцевим господарським судом мирової угоди та

припинення у зв'язку з цим провадження у справі, то у цій частині апеляційні

скарги податкової інспекції та Державного підприємства „Національна атомна

енергогенеруюча компанія „Енергоатом” підлягають задоволенню, виходячи з

наступного.

          Відповідно до статті 36 Закону

України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” мирова угода може бути укладена тільки  щодо вимог, забезпечених заставою, вимог

другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.

           Із двох ухвал господарського суду

Запорізької області від 30.05.2007р., прийнятих за наслідками  розгляду скарги Бердянської ОДПІ на рішення

боржника та попереднього засідання (а.с.26-26 та 52-53 т.10), і затвердженого

судом реєстру вимог кредиторів, вбачається, що судом визнані вимоги конкурсного

кредитора - Бердянської ОДПІ лише у розмірі - 655.114,43 грн., але згідно з

мировою угодою податкова інспекція зобов'язана списати відхилені судом вимоги у

розмірі - 2.092.303,17грн. Ця сума ніякого відношення немає до справи про

банкрутство, оскільки вона господарським судом не визнана.

Безпідставно

до умов мирової угоди включена і сума - 83.200,15грн., яка також судом була

відхилена.

А

щодо тверджень представника боржника та розпорядника майна про те, що

незважаючи на відхилення цих вимог судом, податкова інспекція відмовляється цю

заборгованість списувати з особового рахунку боржника, то це може бути

предметом іншого спору.

У

пункті 9 мирової угоди визначено, що після набрання мировою угодою чинності,

боржник зобов'язується провести відшкодування усіх витрат, які підлягають

відшкодуванню у першу чергу згідно зі статтею 31 Закону України „Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Але ця

умова суперечить частині першій статті 36 цього Закону, де зазначено, що мирова

угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої

та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.

Відшкодування

усіх витрат до жодної із черг, визначених у частині 1 статті 36 Закону про банкрутство

при укладанні мирової угоди у справі про банкрутство, не відноситься, а тому ця

умова до мирової угоди включена 

неправомірно.

           Згідно зі статтею 38 Закону України

„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” однією

з підстав для відмови господарського суду у затвердженні мирової угоди є

невідповідність умов мирової угоди законодавству, що і є у даному випадку,

оскільки порушена стаття 36 зазначеного Закону.

Стосовно

вимог іншого заявника апеляційної скарги - Державного підприємства „НАЕК

„Енергоатом”, м.Київ, то вони підлягають задоволенню лише в частині скасування

оскарженої ухвали.

А

щодо клопотань про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не

заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду

державного майна України по Запорізькій області, витребування від цього

відділення та від боржника інформації стосовно власників підприємства-боржника,

стану виконання зобов'язань, взятих на себе при придбанні частки у статутному фонді

боржника, колегія суддів залишає їх без задоволення, так як вони є

безпідставними.

По-перше,

у статутному фонді підприємства-боржника станом на 27.09.2007р. відсутня частка

державної власності, про що свідчить лист Фонду державного майна України від 09.10.2007р.

за №31-4-1469 (у матеріалах справи), та підтверджено представником боржника у

судовому засіданні і розпорядником майна, а по-друге, інформація стосовно

власників підприємства-боржника, стану виконання зобов'язань, взятих на себе

при придбанні частки у статутному фонді боржника, значення у цій справі не

мають та жодним чином на її розгляд не впливають. Відповідно до статті 34 ГПК

України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для

справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

 Пунктом 10 мирової угоди також передбачено, що

оскільки умовами мирової угоди врегульований порядок задоволення вимог

кредиторів, які підтверджуються виконавчими документами про стягнення

заборгованості з боржника,  то ця мирова

угода є підставою для закінчення на підставі статті 37 Закону України „Про

виконавче провадження” виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих

документів, які знаходяться на виконанні у відділі державної виконавчої служби

Бердянського міськрайонного управління юстиції.

 Але зазначене суперечить закону.

            Так, статтею 37 Закону України „Про

виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження закінчується,

зокрема, у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про

закінчення  виконавчого провадження, але

предметом укладеної мирової угоди у справі про банкрутство, яка, до речі,

згідно зі статтею 4 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом” являється судовою процедурою, є угода між

боржником і кредиторами щодо розстрочення та прощення (списання) боргів

боржника, а тому цей пункт мирової угоди суперечить статті 37 Закону України

„Про виконавче провадження” і статті 35 Закону України „Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          У даному разі закінчення виконавчого

провадження можливе лише у разі фактичного погашення боржником вимог кредиторів

в порядку, передбаченому мировою угодою у справі про банкрутство.  

З

урахуванням викладеного, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

          Керуючись статтями 101-106

Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний

господарський суд -                                                        

Постановив:

           Апеляційні скарги Бердянської

об'єднаної державної податкової інспекції, м.Бердянськ Запорізької області, та

Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія

„Енергоатом”, м.Київ,  задовольнити

частково.

           Ухвалу господарського суду

Запорізької області від 29.05.2008р. у справі №19/1/07 в частині відхилення

додаткових кредиторських вимог Бердянської об'єднаної державної податкової

інспекції, м.Бердянськ Запорізької області, у розмірі 83.200,15грн., залишити

без змін.

           В іншій частині ухвалу скасувати.

           Справу передати на розгляд

господарського суду Запорізької області.