Постанова

від 28.10.2008 по справі 12/152/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" жовтня 2008 р.

Справа № 12/152/08

Одеський

апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри

П.Ф.

Ліпчанської Н.В.,

При

секретарі                               

Юзьковій А.В.,

за

участю представників сторін:

від

позивача -ОСОБА_2,

від

відповідача -Кочнєв Д.В.,                                                   

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Автомир”

на рішення господарського суду

Миколаївської області від 13.05.2008р.          

по

справі № 12/152/08

за

позовом  Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1.

до ТОВ „Автомир”

про стягнення 11 102 грн.,

встановив:

04.04.2008р. Фізична особа

-підприємець ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом

про стягнення з ТОВ „Автомир” 11 102 грн. у зв'язку з невиконанням останнім

умов договору поставки № 16-10-07 від 16.10.2007р.

Рішенням господарського суду

Миколаївської області від 13.05.2008р. позов задоволено. Стягнуто з ТОВ „Автомир”

на користь ОСОБА_1. 11 102 грн. боргу, 111,02 грн. витрат по держмиту та 118

грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Справа розглянута у відсутності

відповідача.

Не погоджуючись з даним

рішенням,  ТОВ „Автомир” оскаржило його

та в апеляційній скарзі просить скасувати та прийняти нове, яким у позові

відмовити. В обґрунтування заявлених вимог послалось на те, що суд  розглянув справу за відсутністю відповідача,

який належним чином не повідомлений про час та місце розгляду справи, а, крім

того, прийняв рішення на неповно з'ясованих обставинах справи.

Заслухавши доповідача, пояснення

представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого

судом рішення, правильність застосування норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.64 ГПК

України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з  дня її надходження виносить і надсилає

сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про

прийняття позовної заяви, призначення справи 

до розгляду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо

підготовки справи до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від  09.04.2008р. порушено провадження у справі.

Розгляд справи призначено на 13.05.2008р.

 Однак, як свідчать матеріали справи,

відповідач не одержав ухвали та в судове засідання не з'явився. Незважаючи на

це, 13.05.2008р. місцевий суд у відсутності його представника розглянув справу.

Зазначені порушення позбавили можливості відповідача скористатись наданими  йому Конституцією України і процесуальним

законодавством правами на участь у судовому засіданні та на захист своїх прав і

охоронюваних законом інтересів. 

На дану обставину, як на одну з

підстав скасування рішення суду,                        послався  в апеляційній скарзі відповідач.

Порушення норм процесуального права

є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого

господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю

будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце судового

засідання, що передбачено п.2 ч.3 ст.104 ГПК України.

При таких обставинах рішення суду

підлягає безумовному скасуванню.

Оскільки нормами ст.103 ГПК України

передбачено, що, скасовуючи рішення суду 

першої інстанції,  апеляційна

інстанція приймає  нове рішення, судова

колегія, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи та заперечення

сторін, законність та обґрунтованість заявленого позову, вважає, що позовні

вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи,

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1(Постачальник) та ТОВ „Автомир” (Покупець),

16.10.2007р. уклали договір поставки № 16-10-07. За умовами договору

ОСОБА_1зобов'язався  поставити Покупцю

перильні огородження за розмірами, зазначеними Покупцем, а також виконати

установку поставленого товару, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити

товар.

Пунктом 2.3 договору сторони

визначили, що Покупець оплачує товар наступним чином: спершу проводиться

авансування робіт у розмірі 25 000 грн., а решту 11 102 грн. сплачує після

виконання поставки та встановлення конструкції і підписання Акту виконаних

робіт уповноваженими представниками сторін. Покупець проводить оплату за

виконані роботи на підставі вищезазначеного Акту протягом 3 банківських днів

після його підписання.

Як свідчить Акт прийому-передачі

від 30.11.2007р., підписаний 

сторонами,  на виконання умов

договору ОСОБА_1поставив товар, а Покупець його прийняв без зауважень.

Листом № 52 від 07.02.2008р. ТОВ

„Автомир” повідомив ОСОБА_1. про свою відмову від прийняття робіт з монтажу

перильного огородження та підписання відповідного акту приймання-передачі

виконаних робіт з підстав того, що під час поставки і виконання робіт з монтажу

товару ОСОБА_1 порушені умови договору щодо кількості та комплектності поставки

товару, а також строків, обсягів та якості виконаних робіт з монтажу товару. З

цього приводу ТОВ „Автомир” запропонувало ОСОБА_1 розглянути та підписати

дефектний акт, який додавався до листа, та вимагало відповідного зменшення ціни

товару та плати за його монтаж у сумі 5 329 грн.

Пославшись на те, що ТОВ „Автомир”

на виконання договору оплатило тільки 25 000 грн., ОСОБА_1звернувся з позовом

до господарського суду про стягнення з ТОВ „Автомир” решти суми - 11 102 грн.

Як зазначено вище, суд задовольнив

вимоги ОСОБА_1.

Однак, з такими висновками не

погоджується судова колегія, оскільки відповідачем у підтвердження апеляційної

скарги надані банківські виписки, з яких вбачається, що ТОВ „Автомир”, на

виконання договору поставки, 16.10.2007р. перерахувало позивачу 25 000 грн.

авансу, а 26.11.2007р. доплатило ще 3 402 грн. Тобто загальна сума, що була

виплачена відповідачем позивачу становить 28 402 грн.(25 000 грн. + 3 402 грн.)

Враховуючи, що загальна вартість договору поставки становить 36 102 грн., то,

відповідно, несплаченими залишилися 7 700 грн. (36 102 грн. - 28 402 грн.), з

чим погодився позивач.

Разом з тим, відповідач звернувся

до суду з клопотанням про призначення ф проведення судової експертизи, перед

якою поставити запитання про встановлення ринкової вартості виконаних робіт за

договором поставки № 16-10-07 від 16.10.2007р. стосовно установки перильних

огорож.

Крім того, відповідач у якості

доказу того, що після виконаних робіт позивачем робота дороблялась іншим

виконавцем -ТОВ „Лувр” за договором № 03-08 від 05.01.2008р., надав договір та

акт виконаних робіт.

Дослідивши пред'явлені документи,

апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належним чином того, що виконані

роботи позивачем перероблялись у зв'язку з неналежним їх виконанням та

некомплектністю з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи

договір укладено сторонами 16.10.2007р. На підставі акту прийому-передачі товар

поставлено 30.11.2007р. В цей час, як пояснили сторони, він був установлений та

змонтований.

Претензій про те, що роботи

виконані неякісно та товар поставлено в некомплекті, відповідач позивачеві в

установленому порядку не заявляв.

Як відповідач сам заявив у судовому

засіданні, недоліки в роботі усунув інший підрядник -ТОВ „Лувр” за договором

від 05.01.2008р.

Лише після виконаних робіт іншим

підрядником відповідач надіслав позивачеві дефектний акт від 07.02.2008р., який

позивач не визнає та вимагає розрахуватись у повному об'ємі.

Приймаючи до уваги викладене,

судова колегія не має підстав вважати, що інший підрядник усував недоліки

позивача, а не виконував нові роботи. При цьому, вартість робіт іншого

підрядника значна -10 000 грн. В той же час до надання зазначених матеріалів

відповідач стверджував про зменшення ціни товару та плати за його монтаж на 5

329 грн., а не на 10 000 грн.

З цих самих підстав не підлягають

задоволенню і клопотання про призначення експертизи, оскільки недоліки, як

стверджує відповідач, усунені.

Крім того, відповідач не зазначив,

яку саме судову експертизу слід призначити. А поставлене ним питання до

експерта не є суттєвим.

Відповідно до ст. 193 ГК України та

ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та чинного законодавства, одностороння відмова від

них або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також

те, що матеріалами справи підтверджено виконання договору ОСОБА_1, а саме,

поставка товару та його монтаж, а також доведено факт неповного розрахунку

Товариства „Автомир” перед позивачем у сумі 7 700 грн., судова колегія дійшла

висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 7 700 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України

державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних

вимог.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105 Господарського

процесуального Кодексу України,  суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ „Автомир”

-частково задовольнити.

Рішення господарського суду

Миколаївської області від 13.05.2008р. у справі № 12/152/08 скасувати.

Позов частково задовольнити.

Стягнути з ТОВ „Автомир” на користь

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1   7

700 грн. боргу, 77 грн. держмита та 81,84 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Доручити місцевому господарському

суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                     

Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                         П.Ф.

Мацюра

Н.В.Ліпчанська