Постанова

від 28.10.2008 по справі 4/30-664

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 28 жовтня 2008 р.                                                                                   

№ 4/30-664 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

позивача

не з'явилися (про час і місце

судового засідання повідомлено належно)

відповідача

не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на постановувід

07.07.2008 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі

№ 4/30-664 господарського суду

Тернопільської області

за позовом

Медведівської сільської ради

до                         

Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про

звільнення нежитлового

приміщення      

В С Т А Н О В

И В :

          У лютому 2008 р. Медведівська

сільська рада звернулась до господарського суду Тернопільської області з

позовом до СПД ОСОБА_1 про звільнення нежитлового приміщення площею 81,4 кв.м.

по АДРЕСА_1, з посиланням на приписи статей 759, 763 Цивільного кодексу

України.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

строк укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від

18.03.2005 р. було встановлено до 13.02.2006 р., і не бажаючи продовжувати дію

вказаного договору, позивач 07.09.2007 р. надіслав відповідачу заяву претензію

з вимогою про невідкладне звільнення займаного приміщення та повідомлення про

відмову укладення з відповідачем договору оренди.

          14.01.2008 р. позивач повторно

надіслав відповідачу заяву -претензію про звільнення приміщення.

          На звернення СПД ОСОБА_1 про

укладення та підписання нового договору оренди позивачем було письмово

відмовлено, проте, незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідач,

незважаючи на закінчення дії договору оренди, орендоване приміщення не

звільнив.

У запереченнях на позовну заяву СПД

ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на приписи

частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, статтю 764 Цивільного

кодексу України, частину 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного

та комунального майна"  та пункт

10.6 договору, оскільки позивач з заявою про припинення договору на протязі

місяця до відповідача не звертався.

Крім того, відповідач зазначав, що

листи представника Медведівської сільської ради 

- ОСОБА_3 від 14.01.2008 р., 04.02.2008 р. не можуть бути підставою

повідомлення про закінчення терміну дії договору, оскільки дорученням

Медведівської сільради від 12.12.2007 р. обмежено в судах, органах державної

влади , а тому ОСОБА_3 не мав повноважень на підписання листів від 14.01.2008

р. та 04.02.2008 р.

Рішенням господарського суду

Тернопільської області від 08.04.2008 р. (суддя Бурда) позовні вимоги

задоволені, вилучено у СПД ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 81,4 кв.м. по

АДРЕСА_1  з передачею за актом Медведівський

сільській раді.

Мотивуючи рішення господарський суд

дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та зазначив, що позивач

відмовився від продовження строку дії спірного договору оренди б/н від

18.03.2005 р., що випливає з листів від 14.01.2008 р. та 04.02.2008 р. з

повідомленням відповідача про відмову у продовженні терміну дії договору та

проханням звільнити займане приміщення за актом прийому -передачі, що свідчить

про незаконне займання відповідачем спірного приміщення.

За апеляційною скаргою СПД ОСОБА_1

Львівський апеляційний господарський суд (судді: Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М.,

Кравчук Н.М.), переглянувши рішення господарського суду Тернопільської області

від 08.04.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 07.07.2008 р. залишив

його без змін з тих же підстав.

СПД ОСОБА_1 подав до Вищого

господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення

господарського суду Тернопільської області від 08.04.2008 р. та постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 р. скасувати та

прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи

доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального

права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що

суди не було взято до уваги той факт, що до листів від 07.09.2007 р.,

14.01.2008 р., 04.02.2008 р., про закінчення дії договору, які направлялись

ОСОБА_3 та ОСОБА_2, була додана не засвідчена копія довіреності, що не може

вважатися належним повідомленням Медведівської сільської ради в порядку,

передбаченому пунктом 10.6 договору.

Заслухавши доповідь судді

-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та

постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню

частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 18.03.2005 р. між

Медведівською сільською радою та СПД ОСОБА_1 було укладено договір оренди майна

б/н, за умовами якого сільрада передала, а СПД ОСОБА_1 прийняв у строкове

платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 81,4 кв.м.,

розташоване по АДРЕСА_1 за актом приймання -передачі від 18.03.2005 р.

Строк дії договору з 18.03.2005 р.

до 13.02.2006 р. (пункт 10.1 договору).

Пунктом 10.6 договору сторони

передбачили, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або

зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного

місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах,

які були ним передбачені.

Відповідно до пункту 1 статті 759

Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець

передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на

певний строк.

За приписами пункту 1 статті 763

вказаного кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу

України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після

закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця

протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше

встановлений договором.

Стаття 291 Господарського кодексу

України вказує, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на

який його було укладено.

Особливості найму окремих видів

майна встановлюється Цивільним кодексом України або іншим Законом (пункт  3 статті 760 Цивільного кодексу України).

Таким законом по відношенню до

спірного договору оренди  є Закон України

"Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від

10.04.1992 р.               

За приписами частини 2 статті 26

Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір

оренди припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було

укладено.

Порядок пролонгації дії договору

оренди комунального майна визначений в пункті 2 статті 17 Закону України

"Про оренду  державного і

комунального майна", відповідно до вимог якої, у разі відсутності заяви

однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного

місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той

самий термін і на тих самих умовах.

Задовольняючи позовні вимоги суди

першої та апеляційної інстанції встановили, що Медведівська сільська рада

відмовилась від продовження строку дії договору оренди б/н від 18.03.2005 р.,

що випливає із листів від 14.01.2008 р. та 04.02.2008 р., які надіслано на

адресу відповідача, згідно яких ЧПД ОСОБА_1 повідомлено про відмову у

продовженні терміну дії укладеного між сторонами договору оренди майна та

запропоновано звільнити і передати його за актом прийому -передачі у термін до

14.02.2008 р., що свідчить про припинення дії договору.

Крім того, судами було встановлено,

що про свій намір не продовжувати дію договору оренди нежитлового приміщення на

тих самих умовах і на той самий строк позивач у вересні 2007 р. повідомляв

відповідача заявою -претензією від 07.09.2007 р., при цьому право представника

ОСОБА_2 на підпис такої заяви було підтверджено Медведівською сільрадою

відповідним повідомленням, долученим до матеріалів справи.

Проте, судова колегія вважає за

необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгляд справи, ані судом першої,

ані судом апеляційної інстанції не було з'ясовано питання щодо повноважень

ОСОБА_3 та ОСОБА_2, якими були підписані листи від 14.01.2008 р., 04.02.2008 р.

та заява -претензія від 07.09.2007 р., які взяті судами в якості належних

доказів на підтвердження повідомлення відповідача про припинення дії спірного

договору, стосовно розпорядження майном за власника спірного майна

-Медведівської сільської ради, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 38

Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є

недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та

організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні

для вирішення спору.

За приписами статті 43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі і всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

         Ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суди першої та

апеляційної інстанції розглянули справу односторонньо, не з'ясували дійсні

права і обов'язки сторін стосовно предмету та підстави виникнення спору, не

перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги

статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11

"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши

всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини

справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи

іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають

скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду

Тернопільської області.

При новому розгляді справи суду

необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких

ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених

обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117,

пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий

господарський суд України

П О С Т А Н О

В И В :

Рішення господарського суду

Тернопільської області від 08.04.2008 р. та постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 07.07.2008 р. у справі № 4/30-664 скасувати, а справу

направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1

задовольнити частково.

Головуючий                                                                                 

Т. Дроботова

Судді:                                                                                         

    Н. Волковицька

                                                                                                 Л.

Рогач