Постанова

від 04.11.2008 по справі 5020-12/298-36/368

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.11.2008                                                                                          

№ 5020-12/298-36/368

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_2. (дов. від

05.07.2008р.),

 від відповідача-1: Рогачева Л.М. (дов. від

05.11.2007р.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

01.09.2008

 у справі № 5020-12/298-36/368  

 за позовом                               Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Комунальна установа "Музей

героїчної оборони та звільнення Севастополя"

Севастопольська міська рада

 третя особа           Севастопольське міське головне

управління земельних ресурсів

 про                                                 

припинення права постійного користування земельною ділянкою у

зв"язкуз переходом права користування позивачу, визнання права тимчасового

користування земельною ділянкою на умовах оренди

 за зустрічним позовом Комунальної установи

“Музей героїчної оборони та звільнення Севастополя”

до Приватного підприємцяОСОБА_1

про спонукання усунути перешкоди в

реалізації права користування земельною ділянкою

за участю Прокурора міста

Севастополя

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста

Києва від 01.09.2008р. у справі

№ 5020-12/298-36/368 в задоволенні

первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю. Зобов'язано

Приватного підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Комунальною установою

“Музей героїчної оборони та звільнення Севастополя” закріпленою за нею

земельною ділянкою від павільйону газ-води, що розташований за адресою: м.

Севастополь, Історичний бульвар, 1-А (у Панорами), площею 0,0055 га. Стягнуто з

Приватного підприємцяОСОБА_1 на користь 

Комунальної установи “Музей 

героїчної оборони  та звільнення

Севастополя” 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду

Приватний підприємець ОСОБА_1звернулась до Київського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати,

прийняти нове рішення яким первісний позов задовольнити.

Відповідачем-1 надано відзив на

апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без

задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача-2, третьої

особи та прокуратури в судове засідання не з'явились, про причини неявки

апеляційний господарський суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах

справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про

час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги

(повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає за можливе

здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному

порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників

відповідача-2, третьої особи та прокуратури.

Колегія суддів, розглянувши доводи

апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на

наступне.

Як вбачається з матеріалів справи

(рішення Господарського суду міста Севастополя від 06.12.2007р. у справі №

20-7/382), Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради

депутатів трудящих № 194 від 25.03.1975р. «Про затвердження меж охоронних зон

пам'ятників історії і культури союзного значення і меморіальних комплексів в м.

Севастополі» затверджено межі охоронних зон пам'ятників історії і культури

союзного значення і меморіальних комплексів згідно додатку, зокрема,

«Меморіальний комплекс Історичний бульвар».

Розпорядженням Севастопольської

міської державної адміністрації № 2392-р від 29.12.1997р. надано Музею

героїчної оборони та звільнення Севастополя в постійне користування земельні

ділянки загальною площею 6,5762 га, в тому числі з земель державної форми

власності 6,0360 га, та із земель державного лісного фонду 0,5402 га, необхідні

для обслуговування існуючих будівель та споруд, згідно додатку, встановлені

межі охоронних зон меморіальних комплексів та пам'ятників згідно матеріалів по

уточненню в натурі меж та площ земельних ділянок, необхідних музею героїчної

оборони та звільнення Севастополя для обслуговування існуючих будівель та

споруд меморіальних комплексів та пам'ятників, зокрема, Історичний бульвар,

площею 2,5255 га.

14.03.1998р. Музею героїчної

оборони та звільнення Севастополя видано Державний Акт на право постійного

користування землею ІІ-КМ № 005528, зареєстрований в Книзі записів актів на

право постійного користування землею за № 587, в тому, що йому надається в

постійне користування 6,6016 га землі в межах згідно плану землекористування

для обслуговування існуючих будівель і споруд.

Постановою Кабінету Міністрів України

від 27.12.2001р. № 1761 «Про занесення пам'яток історії, монументального

мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих

пам'яток України» занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України

пам'ятки історії, монументального мистецтва та археології національного

значення згідно Додатку, зокрема, меморіальний комплекс пам'яток оборони міста

в 1854 -1855 роках «Історичний бульвар».

Рішенням Севастопольської міської

ради від 12.12.2006р. № 1095 Державну комунальну установу «Музей героїчної

оборони та звільнення Севастополя» перейменовано в Комунальну установу «Музей

героїчної оборони та звільнення Севастополя».

ОСОБА_1, набула у власність

павільйон газ-води, який представляє собою збірні металеві конструкції, площею

22,8 кв.м., розташований за адресою м. Севастополь, Історичний бульвар, за

договором купівлі-продажу від 06.05.1997р., укладеним з Закритим акціонерним

товариством “Лиана плюс”.

Павільйон газ-води, що належить на

праві власності ОСОБА_1, розташований на земельній ділянці, яка відведена

Комунальній установі «Музей героїчної оборони та звільнення Севастополя» та

перебуває у його користуванні, що підтверджується Державним актом на право

постійного користування землею ІІ-КМ

№ 005528.

Зазначені вище обставини справи не

заперечуються сторонами у справі та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 377 Цивільного

кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду,

переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без

зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо

договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір

земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту

частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або

спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх

обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або

споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх

відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної

ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх

обслуговування (ч. 2 ст. 377 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 120 Земельного

кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду,

переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без

зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо

договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної

ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину

земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на

частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий

будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у

користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування

тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки,

яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно Державного класифікатора

будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом

Державного стандарту України від 17.08.2000р. № 507, споруди - це будівельні

системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів,

устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних

робіт, а будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або

сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або

підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей,

розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові

будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові

будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та

закладів освіти та т. ін.

Згідно пункту 1.6 Тимчасового

положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,

затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р.

№ 7/5, реєстрації підлягають права

власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які

прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів

технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права

власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також

споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Згідно зі статтею 181 Цивільного

кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать

земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці,

переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Таким чином, право власності на

земельну ділянку або право користування земельною ділянкою може переходити до

набувача виключно з переходом до нього права власності на нерухоме майно

(об'єкт нерухомості).

Колегія суддів погоджується з

висновком місцевого господарського суду, що придбаний позивачем за договором

купівлі-продажу від 06.05.1997р. павільйон газ-води не є об'єктом нерухомості,

а представляє собою збірні металеві конструкції, площею 22,8 кв.м, а отже не є

будинком, будівлею або спорудою, та відноситься до об'єктів рухомого майна.

За таких обставин, колегія суддів

вважає, що посилання позивача як на підставу позовних вимог на ст. 120

Земельного кодексу України є безпідставними, оскільки, останнім придбано об'єкт

рухомого майна, доказів на підтвердження зворотного, як то акт вводу в

експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту нерухомості, свідоцтва на право

власності на об'єкт нерухомого майна, ані суду першої, ані суду апеляційної

інстанції не надано.

Отже правомірним, на думку колегії

суддів, є висновок суду першої інстанції про відмову Приватному підприємцю

ОСОБА_1 в задоволенні первісного позову про припинення права постійного

користування земельною ділянкою у зв'язку з переходом права користування

позивачу, визнання права тимчасового користування земельною ділянкою на умовах

оренди.

Щодо висновків суду першої

інстанції про задоволення зустрічного позову про спонукання усунути перешкоди в

реалізації права користування земельною ділянкою, колегія суддів вважає їх

правомірними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що

земельна ділянка площею 6,6016 га знаходиться у постійному користуванні

Комунальної установи “Музей героїчної оборони та звільнення Севастополя”, що

підтверджується Державним Актом на право постійного користування землею ІІ-КМ №

005528, зареєстрованим в Книзі записів актів на право постійного користування землею

за № 587.

Нормами статті 212 Земельного

кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають

поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених

за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і

споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно

зайняли земельні ділянки.

Згідно статті 3 Земельного кодексу

України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом

України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України

визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні

ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її

континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами

права власності українського народу. Від імені українського народу права

власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах,

визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції

України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно

вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 9 Земельного кодексу

України визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у

галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями

територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності

у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у

користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із

земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних

відносин.

Відповідно до ст. 60 Закону України

“Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ,

міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та

нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси,

підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства,

а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові

приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування

та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені

відповідно  до закону як об'єкти права комунальної

власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України

"Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах

територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють

відповідні ради.

Відповідно до ст. 116 Земельного

кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів

місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 124

Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у

державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення

відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом

укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті

125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після

укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до

використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),

одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації

забороняється.

Враховуючи вищевикладене, колегія

суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач за

зустрічним позовом безпідставно займає земельну ділянку позивача, яка надана

йому у постійне користування згідно рішення компетентного органа місцевого самоврядування,

чим порушує інтереси законного землекористувача - Комунальної установи “Музей

героїчної оборони та звільнення Севастополя”.

А за таких обставин, апеляційна

колегія, погодившись з висновком місцевого господарського суду, вважає вимоги

за зустрічним позовом обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України

кожна сторона повинна  довести  ті 

обставини,  на  які 

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 101 ГПК України

апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги

(подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду у повному обсязі.  

Апелянтом не надано беззаперечних

доказів на підтвердження тих доводів, на які вони посилається в апеляційній

скарзі як на підставу для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія

суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2008р. у

даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з

правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав

для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105

ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Приватного

підприємцяОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду

міста Києва від 01.09.2008р. у справі

№ 5020-12/298-36/368 залишити без

змін.

3. Матеріали справи №

5020-12/298-36/368 повернути Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді