Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а/0570/7391/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/7391/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Федоровій А.О.

за участю:

представника позивача Пальчикової І.Г.,

представників відповідача Шестакова М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» до Державної податкової інспекція у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 26 березня 2012 року № 0000112303/1704, форми «В4» від 26 березня 2012 року № 0000102303/1706, -

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» (далі ТОВ «Авілес-Інвест») звернулось до суду з позовною заявою до Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 26 березня 2012 року № 0000112303/1704, форми «В4» від 26 березня 2012 року № 0000102303/1706.

13 липня 2012 року, до початку розгляду справи по суті, ТОВ «Авілес-Інвест» було подано заяву в порядку ст. ст. 51, 137 КАС України про зміну підстав позову (т. 1, а.с. 83-90). В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказав, що висновки Акту перевірки від 06 березня 2012 року, за якими прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, з урахуванням обставин встановлених в Актах перевірки від 27 січня 2012 року та від 30 березня 2012 року по господарським операціям ТОВ «Авілес-Інвест» з контрагентами: КП «ШКЗ «Зірка», ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Данко», ТОВ «Регіональний Сервісний Центр» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються відповідними первинними документами та нормами чинного законодавства. Також встановлені порушення, спростовуються обставинами, встановленими під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складений Акт перевірки від 15 листопада 2011 року, за висновками якого прийняте податкове повідомлення-рішення Форми «В2» від 21 листопада 2011 року № 0000292303/37210, яким позивачу було збільшено суму належну до бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2011 року на 150697,00 грн.

На підставі викладеного, просив скасувати податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 26 березня 2012 року № 0000112303/1704, згідно з яким було зменшено суму заявлену до бюджетного відшкодування ПДВ (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 136487,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 68243,50 грн. та форми «В4» від 26 березня 2012 року № 0000102303/1706, згідно з яким був зменшений розмір залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 Декларації за грудень 2011 року на суму 641034,00 грн.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали суду заперечення на позовну заяву в яких вказали (т. 2, а.с. 239-241), що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними отриманими від КП ШКЗ «Зірка» від 14.07.2011 № 27; від 29.07.2011 № 68; від 31.08.2011 № 80; від 30.09.2011 № 81; від 31.10.2011 № 74; від 26.10.2011 № 44; від 30.11.2011 № 78, оскільки придбані за цими накладними недогарки піритні є відходами та належать до державної власності, отже КП «ШКЗ «Зірка» не є їх власником. Такий висновок податкового органу був зроблений із посиланням на лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.05.2011 № 1675/09/3-7. Отже Договір за яким відбувся перехід права власності від КП ШКЗ «Зірка» до ТОВ «Авілес-Інвест» на недогарки піритні від 10 серпня 2009 року, суперечить інтересам держави та суспільства. Крім того, податковий орган вважає, що придбані огарки піритні не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Щодо порушення товариством п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України по господарським операціям ТОВ «Авілес-Інвест» з ТОВ «Данко», ТОВ «Трансс-Групп» представники відповідача вказали, що ТОВ «Авілес-Інвест» безпідставно включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях за липень - листопад 2011 року з придбання послуг/товару на митній території України, які не підтверджені належним чином заповненими податковими накладними, актами прийняття-передачі робіт. Також податковий орган посилався на неможливість проведення перевірки ТОВ «Данко», ТОВ «Трансс-Групп» з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків ТОВ «Авілес-Інвест», оскільки згідно з Актом ДПІ у Калінінському районі м. Донецька місцезнаходження підприємств не встановлено. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» зареєстроване Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 26 березня 2008 року за № 12701020000002720 (ЄДРПОУ № 35841548), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 № 607534 (т. 1, а.с. 91), Статутом товариства (т. 1, а.с. 97-105).

На податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (надалі ДПІ у м. Краматорську) позивач перебуває з 28 березня 2008 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 31.08.2009 № 1039/10/29-014-8 (т. 1, а.с. 94). З 28 травня 2008 року товариство зареєстроване у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100118372 НБ № 107247 (т. 1, а.с. 93).

Згідно з наказом ДПІ у м. Краматорську «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 340 від 22 лютого 2012 року, відповідно до ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі ПК України), Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» від 27 грудня 2010 р. N 1238, посадовим особам ДПІ у м. Краматорську було доручено провести з 23.02.2012 тривалістю 5 (п'ять) робочих днів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авілес-Інвест» (ЄДРПОУ № 35841548) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2011 по 31.11.2011(т. 1, а.с. 60).

На підставі цього наказу, згідно з направленнями від 22 лютого 2012 року № 164, № 165, посадовими особами ДПІ у м. Краматорську, в період з 23 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року була проведена перевірка суб'єкта господарювання.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом був складений Акт від 06 березня 2012 року № 827/23-3-35841548 (т. 1, а.с. 67-77), в якому були встановлені порушення товариством п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України, що призвело до завищення заявленої до бюджетного відшкодування сума ПДВ за грудень 2011 року на 136487,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по рядку 24 Декларації на 641034,00 грн.

За висновками Акту перевірки ДПІ у м. Краматорську були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» від 26 березня 2012 року № 0000112303/1704 (т. 1, а.с. 11), згідно з яким товариству було зменшено суму заявлену до бюджетного відшкодування ПДВ (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 136487,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 68243,50 грн.;

- форми «В4» від 26 березня 2012 року № 0000102303/1706 (т. 1, а.с. 12), згідно з яким товариству був зменшений розмір залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 Декларації за грудень 2011 року на суму 641034,00 грн.

ТОВ «Авілес-Інвест» не погодилось із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим 05 квітня 2012 року ним була надіслана скарга до Державної податкової служби у Донецькій області (надалі ДПС у Донецькій області) № 4/04-2 (т. 1, а.с. 61-64).

За результатами розгляду цієї скарги ДПС у Донецькій області було прийняте рішення від 26 квітня 2012 року № 5531/10/10-210-5 (т. 1, а.с. 13-16), згідно з яким спірні податкові-повідомлення рішення були залишені без змін, скарга без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням ДПС у Донецькій області 04 травня 2012 року, товариством було подано скаргу № 2/05-1 (т. 1, а.с. 17-20) до Державної податкової служби України (надалі ДПС України) про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з рішенням ДПС України від 28 травня 2012 року, яке отримане товариством 01 червня 2012 року, скаргу останнього було залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення, без змін (т. 1, а.с. 21-23).

Не погодившись з результатами процедури адміністративного оскарження, керуючись своїм правом, ТОВ «Авілес-Інвест» звернулось до суду із даним адміністративним позовом до ДПІ у м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 26 березня 2012 року № 0000112303/1704, форми «В4» від 26 березня 2012 року № 0000102303/1706.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Краматорську не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як вбачається з декларації від 16.01.2012 вх. № 9013416174 (т. 1, а.с. 35-36; 223-224) товариством у грудні 2011 року була заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість у розмірі 136487,00 грн. Залишок від'ємного значення по рядку 24 вказаної декларації становив - 641034,00 грн.

Зазначені суми виникли за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 01 липня 2011 року по 31 листопада 2011 року, а саме: за липень 2011 року у розмірі 86658,00 грн.; за серпень 2011 року - 15176,00 грн.; за вересень 2011 року - 199540,00 грн.; за жовтень 2011 року - 122673,00 грн.; за листопад 2011 року - 353474,00 грн., з яких частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг до Державного бюджету України, з урахуванням проведеного коригування станом на 31 грудня 2012 року становить: за липень 2011 року у розмірі 86658,00 грн.; за серпень 2011 року - 11848,00 грн.; за вересень 2011 року - 99,00 грн.; за жовтень 2011 року - 5089,00 грн.; за листопад 2011 року - 32793,00 грн., що підтверджується даними довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) за звітний податковий період - грудень 2012 року від 16 січня 2012 року р/№ 9013416396 (т. 1, а.с. 37, 226).

В свою чергу, згідно із п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. вказаної статті Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, з урахуванням наведених норм Кодексу, на суми від'ємних значень ПДВ, що декларувався в період з 01 липня 2011 року по 31 листопада 2011 року впливали податкові зобов'язання відповідних звітних (податкових) періодів та суми податкового кредиту таких звітних (податкових) періодів.

Перевіривши обставини встановлені в Акті перевірки від 06 березня 2012 року № 827/23-3-35841548, за висновками якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, суд не встановив виявлених контролюючим органом порушень щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень-листопад 2011 року по додатку 5 Декларації.

Відсутність таких порушень також була підтверджена у судовому засіданні представниками відповідача.

Також судом встановлено, що податковим органом не оспорюється фактична сплата сум ПДВ заявлених до бюджетного відшкодування, а також фактичні розміри сум ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування за грудень 2011 року у розмірі 136487,00 грн. та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового період по рядку 24 Декларації за грудень 2011 року у розмірі 641034,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на підтвердження правомірності заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 136487,00 грн. та залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового період по рядку 24 Декларації за грудень 2011 року у розмірі 641034,00 грн., необхідно перевірити правомірність формування податкового кредиту за період липень-листопад 2011 року.

Як вбачається з Акту перевірки від 06 березня 2012 року № 827/23-3-35841548 податковим органом було встановлено завищення податкового кредиту по рядкам 10.1.17 декларацій з ПДВ за липень-листопад 2011 року через порушення ТОВ «Авілес-Інвест» п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України та встановлені в Акті перевірки від 27.01.2012 р. № 284/35841548 (т. 2, а.с. 88-128) по господарським операціям між ТОВ «Авілес-Інвест» та контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансс-Групп».

Вказаний Акт перевірки від 27.01.2012 був складений за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авілес-Інвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2011 по 31.10.2011, згідно з наказом ДПІ у м. Краматорську «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 60 від 11 січня 2012 року, відповідно до ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 200.11 ст. 200 ПК України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» від 27 грудня 2010 р. N 1238.

Дана перевірка була проведена посадовими особами ДПІ у м. Краматорську, в період з 12 січня 2012 року по 20 січня 2012 року, згідно з направленнями від 11 січня 2012 року № 26, № 27.

Крім того, з метою повного і всебічного з'ясування обставин справи, суд вважає за доцільне також перевірити правомірність обставин встановлених в Акті від 30 березня 2012 року № 325/22-4-35841548 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авілес-Інвест», з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2011 по 31.10.2011, у зв'язку із поданням платником податків в установленому порядку органу державної податкової служби скарги (т. 2, а.с. 129-144).

Перевірка, результати якої відображені в Акті від 30 березня 2012 року здійснювалась податковим органом відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно з рішенням в.о. Керівника ДПС у Донецькій області Шашицького Д.В. від 07 березня 2012 року № 2321/10/10-210-5, на підставі наказів ДПІ у м. Краматорську від 15 березня 2012 року № 37, від 21 березня 2012 року № 60, згідно з направленнями від 15 березня 2012 року № 15, № 16, в період з 15 березня 2012 року по 23 березня 2012 року.

Як вбачається із зазначеного Акту від 30 березня 2012 року, перевіркою були підтверджені аналогічні порушення тим, що були встановлені попередньою перевіркою за наслідками якої складений Акт від 27 січня 2011 року по господарським операціям між ТОВ «Авілес-Інвест» та контрагентами: ТОВ «Данко», ТОВ «Трансс-Групп», а також встановлені порушення по господарським операціям між ТОВ «Авілес-Інвест» та контрагентами: Казенним підприємством «Шосткінський казенний завод «Зірка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний Сервісний Центр».

Так, як вбачається з Акту перевірки від 30 березня 2012 року № 325/22-4-35841548 податковий орган вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними отриманими від КП ШКЗ «Зірка» від 14.07.2011 № 27; від 29.07.2011 № 68; від 31.08.2011 № 80; від 30.09.2011 № 81; від 31.10.2011 № 74; від 26.10.2011 № 44; від 30.11.2011 № 78, оскільки придбані за цими накладними недогарки піритні є відходами та належать до державної власності, отже КП «ШКЗ «Зірка» не є їх власником. Такий висновок податкового органу був зроблений із посиланням на лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.05.2011 № 1675/09/3-7 (т. 3, а.с. 106). Отже, Договір за яким відбувся перехід права власності від КП ШКЗ «Зірка» до ТОВ «Авілес-Інвест» на недогарки піритні від 10 серпня 2009 року, суперечить інтересам держави та суспільства. Крім того податковий орган вважає, що придбані огарки піритні не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим, оскільки він перш за все спростовується саме листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.05.2011 № 1675/09/3-7 (т. 3, а.с. 106), на який посилається податковий орган.

Більш того, згідно із п. 2 ст. 1 Закону України «Про відходи» відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

З аналізу цієї норми вбачається, що відходи повинні: утворюватись в процесі виробництва; не мати їх подальшого використання за місцем їх утворення та виявлення; власник повинен позбуватися таких відходів шляхом утилізації або видалення.

Згідно із п.п. 11, 12 ст. 1 вказаного Закону, утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

У даному випадку недогарки піритні не були утилізовані чи видалені казенним підприємством. КП ШКЗ «Зірка» розпорядилось недогарками піритними, як продукцією власного виробництва, та вчинило їх реалізацію шляхом укладення Договору про поставку продукції від 10 серпня 2009 року № 10 між КП ШКЗ «Зірка» (Постачальником) та ТОВ «Авілес-Інвест» (Покупцем) (т. 2, а.с. 3-5). Згідно п. 1.1. Договору його предметом є постачання у 2009-2011 роках продукції заводу - огарків піритних у кількості 100000 т. за ціною з ПДВ 600000 грн. Пунктом 5.5. цього Договору визначено, що він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2011 року.

Додатковою угодою від 27 серпня 2011 року укладеною відповідно до п. 5.3 Договору були внесені наступні зміни:

- до підпункту 5.5 основного Договору: «Настоящий Договор вступает в силу с даты подписания и действует до его полного исполнения» (мовою та за текстом й змістом додаткової угоди).

В подальшому недогарки піритні експортувались ТОВ «Авілес-Інвест» (Постачальник) для використання в цементній промисловості в обсязі 36 тисяч тонн згідно з Договором від 29 березня 2011 року № 1500 з ПРУП «Кричевцементношифер» (Покупець) (т. 1, а.с. 234-250). Згідно із п. 1.1 цього Договору його предметом є поставка піритних огарків (товару) виробництва КП ШКЗ «Зірка». Відповідно до п. 2.1. Договору ціна та об'єм товару визначається специфікацією № 1 до Договору, яка є його невід'ємною частиною. Загальна вартість Договору зазначена у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.2. Договору). Згідно з п. 3.1. Договору, строк поставки товару: протягом 20 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця. Відповідно до п. 3.2. Договору Постачальник постачає товар Покупцю залізничним транспортом на умовах DAF - кордон України - Республіки Білорусь, станція переходу Хоробичи - Терехівка, згідно «ІНКОТЕРМС - 2000». Згідно із п. 3.4. Договору Постачальник разом з товаром зобов'язаний передати наступні документи: залізничну накладну, рахунок-фактури на відвантажений товар із зазначенням країни походження товару та ставки ПДВ - 0%, сертифікат якості заводу-виробника, сертифікат походження Товару СТ-1, копію експортної декларації, санітарно-епідеміологічний висновок, інші документи на вимогу митних органів Республіки Білорусь. Пунктом 3.5. Договору визначено, що право власності та ризик раптової гибелі чи/або пошкоджень Товару переходять від Постачальника до Покупця в момент поставки товару на станцію переходу Хоробичи. Згідно із п. 3.6. Договору, поставка товару проводиться в очищені перед навантаженням залізничні полувагони. Якість товару повинна відповідати ТУ У 24.1-32727466-001:2009 (п. 4.1. Договору). Поставка товару або його кожної партії супроводжується сертифікатом якості заводу виробника (п. 4.2. Договору). У разі поставки товару неналежної якості або його нестачі по кількості, Постачальник зобов'язаний провести заміну браку і до поставити недоставлену кількість товару у строк, на пізніше 10 днів з моменту надання Покупцем належно оформлених документів, або в строк узгоджений Сторонами (п. 4.3. Договору). Згідно з п. 7.1. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 29 лютого 2012 року.

При цьому, суд вважає за доцільне вказати, що згідно із попереднім рішенням Державної митної служби України «Про класифікацію та кодування товару в УКТЗЕД» від 30 квітня 2010 року № ПРК-700-000018-10 прийнятого Східною митницею за заявкою ТОВ «Авілес-Інвест» «недогарки піритні ТУ У 24.1-32727466-001:2009» виробництва КП «ШКЗ «Зірка» були класифіковані як товар за кодом УКТЗЕД 2601 20 00 00 (т. 3, а.с. 105).

З урахуванням приписів ст. 313 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV (у відповідній редакції), віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД належить до виключних повноважень митних органів. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Також суд зазначає, що неналежність піритного огарку до відходів підтверджується Довідкою КП «ШКЗ «Зірка» «Про порядок виготовлення піритного огарку» від 22 квітня 2010 року № 231-ВЭС (т. 3, а.с. 107), висновком експерта Донецької торгово-промислової палати від 22 квітня 2010 року ЭИ-115 (т. 3, а.с. 108), Сертифікатами якості на недогарки піритні (т. 3, а.с. 109-158), ТУ У 24.1-32727466-001:2009 (т. 3, а.с. 64-77).

Крім того, суд вважає за доцільне вказати, що подальша реалізація недогарків піритних, їх участь у оподатковуваних операціях, отриманий прибуток внаслідок такої реалізації ТОВ «Авілес-Інвест» податковим органом не заперечується, що в свою чергу, є безумовним підтвердженням зв'язку придбаних у КП ШКЗ «Зірка» недогарків піритних та послуг з підготовки цих огарків у КП ШКЗ «Зірка» з господарською діяльністю позивача.

Також в Акті перевірки від 30 березня 2012 року податковим органом встановлені порушення товариством п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України по господарським операціям з ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп». Як вже зазначалось судом, встановлені порушення, є аналогічні тим, що встановлені в Акті перевірки від 27 січня 2012 року.

В обґрунтування порушення товариством п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України контролюючий орган в Актах перевірки посилається на те, що товариство безпідставно включило до податкового кредиту, суми податку на додану вартість по операціях за липень - листопад 2011 року з придбання послуг, товару на митній території України, які не підтверджені належним чином заповненими податковими накладними, а саме:

- за отримані згідно з актами здачі-прийняття робіт послуги від ТОВ «Данко» за договором укладеним 01.06.2011 № б/н. з грохочення недогарків піритних, за податковими накладними від 29.07.2011 № 122 на суму 452672,50 грн., в т.ч. ПДВ 75445,42 грн.; від 31.08.2011 № 160 на суму 162235,50 грн., в т.ч. ПДВ 27039,25 грн.; від 30.09.2011 № 122 на суму 220139,50 грн., в т.ч. ПДВ 36689,92 грн.; від 28.10.2011 № 123 на суму 363979,20 грн., в т.ч. ПДВ 60663,20 грн.; від 31.10.2011 № 132 на суму 517310,30 грн., в т.ч. ПДВ 86218,38 грн.; від 10.11.2010 № 49 на суму 305357,50 грн., в т.ч. ПДВ 50892,92 грн.

При цьому, як зазначає податковий орган, до перевірки не були надані документи, а саме заявки на ТОВ «Данко» і заявки на пропуск техніки і спеціалістів на територію де проводяться роботи по договору з надання послуг з грохочення очистки недогарків піритних від 01.06.2011 б/н, документи, що підтверджують можливість та реальність надання ТОВ «Данко» послуг з грохочення недогарків піритних, що унеможливлює перевірку реальності проведених операцій. Більш того, в ході перевірки встановлена неможливість проведення перевірки ТОВ «Данко» з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків ТОВ «Авілес-Інвест», оскільки згідно з Актом ДПІ у Калінінському районі м. Донецька місцезнаходження підприємства не встановлено.

- за отримані згідно з актом здачі-прийняття робіт послуги від ТОВ «Трансс-Групп» за договором укладеним 01.06.2011 № б/н з якісного супроводу відвантаження товару, відбору проб, надання рекомендацій за об'ємом виїмки товару з різних точок відвалу, перенавантажувальну оцінку якості товару на вигляд, вибіркову якісну перевірку, за податковими накладними від 13.07.2011 № 405 на суму 477279,00 грн., в т.ч. ПДВ 79546,50 грн.; від 30.07.2011 № 459 на суму 234063,50 грн., в т.ч. ПДВ 39010,58 грн.; від 02.09.2011 № 56 на суму 254941,50 грн., в т.ч. ПДВ 42490,25 грн.; від 30.09.2011 № 495 на суму 345933,50 грн., в т.ч. ПДВ 57655,58 грн.; від 01.11.2011 № 14 на 549912,00 грн., в т.ч. ПДВ 91652,00 грн.; від 04.11.2011 № 38 на суму 563717,00 грн., в т.ч. ПДВ 93952,83 грн.; від 10.11.2011 № 88 на суму 518771,00 грн., в т.ч. ПДВ 86461,83 грн.; від 15.11.2011 № 118 на суму 232331,00 грн., в т.ч. ПДВ 38721,83 грн.

При цьому, як вказує податковий орган до перевірки не надані заявки на ТОВ «Трансс-Групп» і заявки на пропуск техніки та спеціалістів на територію Шосткінського казенного заводу «Зірка», де проводяться роботи по договору від 01.06.2011 № б/н, документи, що підтверджують можливість та реальність надання ТОВ «Трансс-Групп» послуг визначення якості недогарків піритних, що унеможливлює перевірку реальності проведених операцій. Крім того контролюючим органом в Акті перевірки встановлено, що неможливо провести перевірку ТОВ «Трансс-Групп» з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків ТОВ «Авілес-Інвест», оскільки згідно з Актом ДПІ у Калінінському районі м. Донецька підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Перевіривши вищенаведені обставини, суд вважає за доцільне вказати таке.

Як вже зазначалось судом, 10 серпня 2009 року між Казенним підприємством «Шосткінським казенним заводом «Зірка» (Продавець) та ТОВ «Авілес-Інвест» (Покупець) був укладений договір поставки продукції № 10. Згідно із п. 1 цього Договору його предметом є - продукція заводу огарки піритні.

Подальша реалізація продукції - недогарків піритних відбулась за договором від 29 березня 2011 року між ПРУП «Кричевцементношифер» Республіка Білорусь (Покупець) та ТОВ «Авілес-Інвест» «Постачальник» був укладений договір № 1500 предметом якого є поставка огарків піритних виробництва КП «ШКЗ «Зірка» (п. 1.1. Договору). Згідно із п. 3.4. цього Договору Постачальник разом з товаром зобов'язаний передати наступні документи: залізничну накладну, рахунок-фактури на відвантажений товар із зазначенням країни походження товару та ставки ПДВ - 0%, сертифікат якості заводу-виробника, сертифікат походження Товару СТ-1, копію експортної декларації, санітарно-епідеміологічний висновок, інші документи на вимогу митних органів Республіки Білорусь. Пунктом 4.1. цього Договору визначено, що якість товару повинна відповідати ТУ У 24.1-32727466-001:2009. Поставка товару або його кожної партії супроводжується сертифікатом якості заводу виробника (п. 4.2. Договору). У разі поставки товару неналежної якості або його нестачі по кількості, Постачальник зобов'язаний провести заміну браку і до поставити недоставлену кількість товару у строк, на пізніше 10 днів з моменту надання Покупцем належно оформлених документів, або в строк узгоджений Сторонами (п. 4.3. Договору). Згідно з п. 7.1. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 29 лютого 2012 року.

Через відсутність у позивача власних потужностей, для належної реалізації виконання умов Договору від 10.08.2009 № 10 та Договору від 29 березня 2011 року № 1500 ТОВ «Авілес-Інвест» були укладені договори про надання послуг з ТОВ «Трансс-Групп» та ТОВ «Данко» від 01 червня 2011 року.

Так 01 червня 2011 року між ТОВ «Авілес-Інвест» (Замовником) та ТОВ Трансс-Групп» (Виконавцем) укладено договір № б/н (т. 2, а.с. 6-10). Згідно умов цього Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного у Договорі строку надавати за плату наступні послуги: якісний супровід недогарків піритних, а Замовник зобов'язується оплачувати ці послуги (п. 1.1. Договору). Відповідно до вказаного додатку сторони, домовились про перелік послуг, які виконавець робить Замовникові: відбір проб з відвалів на різних глибинах, з подальшим проведенням аналізів по середній пробі відповідно до технічних умов заявлених Покупцем; надання рекомендацій за об'ємом виїмки товару з різних точок відвалу, за якістю найбільш наближеного до заявлених ТУ У 24.1-32727466-001:2009; перенавантажувальна оцінка якості товару на вигляд на засміченість, забруднення, вологість; вибіркова якісна перевірка товару безпосередньо у вагонах перед відвантаженням Покупцеві. Згідно з п. 3.1 Договору за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю 110,00 грн. за кожну відвантажену тону, в т.ч. ПДВ 18,33 грн. протягом 40 діб шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.2. Договору). Підписання Акту здавання-приймання наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.3. Договору). Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 6.1. Договору). Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п. 7.5. Договору).

Метою отримання послуг за цим Договором є їх використання у власній господарській діяльності (наявна подальша реалізація продукції - експорт) та в оподатковуваних операціях.

Фактичне виконання умов договору у липні, вересні, листопаді 2011 року підтверджується, зокрема, Актами здачі-прийняття робіт: від 30.07.2011 № ОУ-073004, від 02.09.2011 № 04-090205, від 30.09.2011 № 04-093040, від 01.11.2011 № ОУ-110108, від 04.11.2011 № ОУ-110418, від 10.11.2011 № ОУ-111026, від 15.11.2011 № ОУ-111532; податковими накладними: від 13.07.2011 № 405 на суму 477279,00 грн., в т.ч. ПДВ 79546,50 грн.; від 30.07.2011 № 459 на суму 234063,50 грн., в т.ч. ПДВ 39010,58 грн.; від 02.09.2011 № 56 на суму 254941,50 грн., в т.ч. ПДВ 42490,25 грн.; від 30.09.2011 № 495 на суму 345933,50 грн., в т.ч. ПДВ 57655,58 грн.; від 01.11.2011 № 14 на 549912,00 грн., в т.ч. ПДВ 91652,00 грн.; від 04.11.2011 № 38 на суму 563717,00 грн., в т.ч. ПДВ 93952,83 грн.; від 10.11.2011 № 88 на суму 518771,00 грн., в т.ч. ПДВ 86461,83 грн.; від 15.11.2011 № 118 на суму 232331,00 грн., в т.ч. ПДВ 38721,83 грн. (т. 2, а.с. 28-35).

Товариством на виконання умов Договору частково були проведені розрахунки за отримані послуги, що підтверджується банківськими виписками (т. 3, а.с. 78-91).

Суми ПДВ, сплачені у ціні придбання цих послуг, підтверджуються зазначеними вище податковими накладними виданими ТОВ «Трансс-Групп». При цьому, з урахуванням приписів ст. 201 ПК України суд вважає, що вищевказані податкові накладні складені із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів передбачених ст. 201 ПК України, у тому числі щодо змісту та обсягу господарських операцій, сум сплаченого податку.

Також згідно із висновками Актів перевірок податковий орган вважає, що товариством безпідставно включено до податкового кредиту, суми податку на додану вартість по операціях за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року ТОВ «Авілес-Інвест» з ТОВ Данко» згідно з Договором про надання послуг від 01 червня 2011 року № б/н (т. 2, а.с. 11-15).

Як вбачається із п. 1.1. вказаного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги: якісний супровід відвантаження товару недогарків піритних, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Відповідно до вказаного додатку сторони, домовились про перелік послуг, які виконавець робить Замовникові: грохочення відвала з попереднім очищенням недогарка піритного від великих сторонніх включень; вантаження, часткове розвантаження (у разі переваги по тоннажу) в залізничні вагони. Згідно з п. 3.1 Договору за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю 70,00 грн. за кожну відвантажену тону, в т.ч. ПДВ 11,67 грн. протягом 40 діб шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.2. Договору). Підписання Акту здавання-приймання наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.3. Договору). Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 6.1. Договору). Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п. 7.5. Договору).

Метою отримання послуг за цим Договором є їх використання у власній господарській діяльності (наявна подальша реалізація продукції - експорт) та в оподатковуваних операціях.

Фактичне виконання умов договору у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2011 року підтверджується, зокрема, Актами здачі-прийняття робіт: від 29.07.2011 № ОУ-0000363, від 31.08.2011 № ОУ-0000477, від 30.09.2011 № ОУ-0000531, від 28.10.2011 № ОУ-000605, від 31.10.2011 № ОУ-0000632, від 10.11.2011 № ОУ-0000645; податковими накладними: від 29.07.2011 № 122 на суму 452672,50 грн., в т.ч. ПДВ 75445,42 грн.; від 31.08.2011 № 160 на суму 162235,50 грн., в т.ч. ПДВ 27039,25 грн.; від 30.09.2011 № 122 на суму 220139,50 грн., в т.ч. ПДВ 36689,92 грн.; від 28.10.2011 № 123 на суму 363979,20 грн., в т.ч. ПДВ 60663,20 грн.; від 31.10.2011 № 132 на суму 517310,30 грн., в т.ч. ПДВ 86218,38 грн.; від 10.11.2010 № 49 на суму 305357,50 грн., в т.ч. ПДВ 50892,92 грн. (т. 2, а.с. 21-26).

Товариством на виконання умов Договору частково проведені розрахунки за отримані послуги, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Суми ПДВ, сплачені у ціні придбання цих послуг, підтверджуються зазначеними вище податковими накладними виданими ТОВ «Данко».

З урахуванням приписів ст. 201 ПК України суд вважає, що вищевказані податкові накладні складені із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів передбачених ст. 201 ПК України, у тому числі щодо змісту та обсягу господарських операцій, сум сплаченого податку.

Використання отриманих послуг за вищенаведеними Договорами у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях ТОВ «Авілес-Інвест» підтверджується вищевказаним зовнішньоекономічним Договором від 20 березня 2011 року № 1500.

Судом також встановлено, що на час вчинення спірних операцій, контрагенти були платниками податку на додану вартість, їх статутні документи в судовому порядку недійсними не визнавались. Факти незадекларування контрагентами зобов'язань за спірними операціями, з урахуванням наданих податковим органом декларацій з ПДВ ТОВ «Данко», ТОВ «Трансс-Групп» (т. 3, а.с. 164-220), - відсутні.

Окрім цього, як пояснили у судовому засіданні представники сторін, у відношенні посадових осіб контрагентів відсутні обвинувальні вироки, більш того, порушені кримінальні справи стосовно фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків за спірними операціями.

Щодо реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Авілес-Інвест» з ТОВ «Трансс-Групп» й ТОВ «Данко», в контексті зазначених вище висновків податкового органу суд вважає за доцільне вказати, що відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України. Зазначена норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит

вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

У даному випадку реальність наданих послуг за вищевказаними договорами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: вищевказаними Актами прийняття-здачі робіт, банківськими виписками (т. 3, а.с. 78-91), звітами на виконання договору від 01.06.2011 про проведені роботи ТОВ «Трансс-Групп» від 30.07.2011 (т. 3, а.с. 92-95), від 02.09.2011 (т. 2, а.с.50-52), від 30.09.2011 (т. 2. а.с. 54-55), від 01.11.2011 (т. 2, а.с. 59-62), від 04.11.2011 (т. 2, а.с. 65-67), від 10.11.2011 (т. 2, а.с. 70-72) від 15.11.2011 (т. 2, а.с. 75-76), самими Договорами про надання послуг від 01.06.2011, а також наступними Договорами:

1. договором про надання транспортних послуг укладеним ТОВ «Данко» з ТОВ «Укртрансбрикет» 01.06.2011 (на реалізацію виконання умов договору з ТОВ «Авілес-Інвест» від 01.06.2011), згідно з яким ТОВ Укртрансбрикет» надав навантажувач XG955 T 4334DO (п. 1.3. Договору) (т. 3, а.с. 101-103).

2. договором про надання послуг укладеним ТОВ «Данко» з ТОВ «Спецтехнокомплекс» 01.06.2011 № 316/2011 (на реалізацію виконання умов договору з ТОВ «Авілес-Інвест» від 01.07.2011), згідно з яким ТОВ «Спецтехнокомплекс» за завданням ТОВ «Данко» протягом визначеного в Договорі строку (до 31.12.2011 - п. 6.2. Договору) зобов'язується надавати за плату послуги з грохочення очистки недогарків піритних, а ТОВ «Данко» зобов'язується оплачувати надані послуги (п. 1.1. Договору) (т. 3, а.с. 97-98).

3. договором перевезення вантажу укладеним ТОВ «Данко» з ТОВ «Сандра ЛТД» 14.06.2011 № 1406/2011 (на реалізацію виконання умов договору з ТОВ «Авілес-Інвест» від 01.06.2011), згідно з яким ТОВ «Сандра ЛТД» здійснює перевезення вантажів власними вантажними автомобілями на території КП «ШКЗ «Зірка» (п. 2.1. Договору) (т. 3, а.с. 99-100).

4. договором купівлі-продажу нафтопродуктів укладеним ТОВ «Данко» з ПП «Топаз ЛТД» 17.06.2011 № 06/11-42Ш (на реалізацію виконання умов договору з ТОВ «Авілес-Інвест» від 01.06.2011), згідно з яким ПП «Топаз ЛТД» зобов'язується передати нафтопродукти у власність ТОВ «Данко» (п. 1.1. Договору) (т. 3, а.с. 104).

Також реальність наданих послуг позивачу контрагентами ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп» підтверджується листом КП «ШКЗ «Зірка» від 18.07.2012 № 18/8-СБ з якого вбачається, що ТОВ «Авілес-Інвест» проводило роботи на території КП «ШКЗ «Зірка» по заготівлі, очищенню, відвантаженню огарків піритних, відповідно до Договору № 10 від 10.08.2009, та в період з 17.05.2011 по 31.12.2011, згідно заявок ТОВ «Авілес-Інвест» проводилось ввезення техніки і обладнання на територію заводу, оформлювались перепустки. Перелік техніки і обладнання наводиться у листі нижче (т. 3, а.с. 96).

Щодо відсутності заявок ТОВ «Трансс-Групп» та ТОВ «Данко» на пропуск на територію КП «ШКЗ «Зірка», суд вважає обґрунтованими пояснення представника позивача, що контрагенти надавали позивачу послуги за двосторонніми договорами укладеними між ТОВ «Авілес-Інвест» та контрагентами ТОВ Данко», ТОВ «Трансс-Групп». КП ШКЗ «Зірка» із вказаними товариствами, особисто будь-які відносини не здійснювало. Послуги, які контрагенти надавали позивачу в межах укладених договорів, хоча й передбачали їх надання на території КП ШКЗ «Зірка», проте здійснювались в межах договорів з позивачем на обумовленій території.

Більш того, ненадання заявки на пропуск техніки і спеціалістів ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп» на територію де проводяться роботи по договорам з надання послуг від 01.06.2011 б/н, не є підставою для спростування реальності господарських операцій, оскільки складання цих документів не є обов'язковим та здійснюється виключно для зручності перебування контрагента на території та його виходу за територію КП ШКЗ «Зірка» через його режимність.

Крім того відсутність можливості зустрічної перевірки контрагентів, отримання від них певних документів, не може позбавляти платника податку права на формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене повною мірою узгоджується з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України згідно з яким, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними вище приписами законодавства не ставиться у залежність формування податкового кредиту платника податків та, відповідно, заявленої суми ПДВ до відшкодування з бюджету, від можливості податкового органу вчинити перевірку контрагента такого платника податку.

Будь-яких інших доказів в обґрунтування того, що спірні операції не відбулись, податковим органом, а ні зазначено, а ні надано, не було.

Отже, з урахуванням приписів п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, суд вважає, що податковий орган не надав жодних доказів того, що договори про надання послуг не мали реального характеру.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, про фактичне виконання Договорів про надання послуг обома сторонами, що свідчить на спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків, підтверджує зв'язок придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю.

Щодо висновку податкового органу стосовно неправомірного віднесення сум за податковими накладними виданими ТОВ «Данко» та ТОВ «Трансс-Групп» до складу податкового кредиту через нібито їх оформлення у порушення п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України, то суд зазначає, що він не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки положення цього пункту статті, пов'язують лише відповідність цього рядка в момент складання податкової накладної, відповідним даними реєстраційних документів юридичної особи з урахуванням даних ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Норми ПК України не містять терміну (визначення) «місцезнаходження юридичної особи» на яке йдеться посилання в п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України.

Водночас, пунктами 5.2., 5.3 ст. 5 ПК України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Місцезнаходження юридичної особи є елементом (складовою) реєстраційних даних про юридичну особу.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» 15 травня 2003 року N 755-IV.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі - місцезнаходження юридичної особи.

Частина 5 наведеної статті Закону визначає, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно із частинами першою, третьою статті 18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на наведені вищі положення, реєстраційні дані стосовно місцезнаходження юридичної особи повинні підтверджуватись належними доказами, а саме: даними Довідки та/або Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд вважає, що висновок про оформлення податкової накладної в порушенням вимог п. 201.1 ґ ст. 201 ПК України можливо зробити виключно у разі встановлення на дату складання (видачі) податкової накладної розбіжностей даних вказаних у податковій накладній з даними реєстраційних документів юридичної особи, даними ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо її місцезнаходження.

В свою чергу, відсутність юридичної особи за місцезнаходженням також обов'язково повинна підтверджуватись відповідними даними ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У даному випадку висновок відображений в Акті перевірки про незнаходження контрагентів за місцезнаходженням, який обумовив висновок про неналежність оформлення податкових накладних та неналежне формування податкового кредиту, був зроблений виключно ґрунтуючись на Актах ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, які не є належними доказами на підтвердження відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, та з урахуванням наведених норм Закону, такі відомості не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

При цьому суд вважає за доцільне вказати, що відсутність контрагента за місцезнаходженням, може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не повинна бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки від 30 березня 2012 року № 325/22-4-35841548 податковий орган вважає неправомірним віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Трансс-Групп» та ТОВ «Данко», ТОВ «Регіональний сервісний центр», оскільки первинні документи на підтвердження реальності вчинення цих господарських операцій не відповідають вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 № 168/704, а саме:

1. до Договору від 01 червня 2011 року № б/н ТОВ «Данко» в Актах здачі-прийняття робіт від 29.07.2011 № ОУ-0000363, від 31.08.2011 № ОУ-0000477, від 30.09.2011 № ОУ-0000531, від 28.10.2011 № ОУ-000605, від 31.10.2011 № ОУ-0000632, від 10.11.11 № ОУ-0000645 не зазначено місце їх складання, місце виконання робіт (т. 3, а.с. 38, 40, 42, 43, 45, 150).

2. до Договору від 01 червня 2011 року № б/н ТОВ «Трансс-Групп» в Актах здачі-прийняття робіт від 30.07.2011 № ОУ-073004, від 02.09.2011 № 04-090205, від 30.09.2011 № 04-093040, від 15.11.2011 № ОУ-111532, від 10.11.2011 № ОУ-111026, від 04.11.2011 № ОУ-110418, від 01.11.2011 № ОУ-110108 не зазначене місце їх складання, місце виконаних робіт (т. 2, а.с. 47, 48, 53, 57, 63, 68, 73).

3. до Договору від 01 червня 2011 року № 060102 (т. 2, а.с. 16-20) ТОВ «Регіональний Сервісний Центр» в Актах здачі-прийняття від 30.09.2011 № Р0930/01 (т. 2, а.с. 36) не зазначене місце складання Акту, місце виконання робіт.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно із п. 11 вказаної частини статті первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги щодо обов'язкових реквізитів первинного документу містяться у вищевказаному Положенні.

Перевіривши усі вищезазначені Акти здачі-прийняття робіт, які на думку податкового органу складені у порушення ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд вважає, що вони містять усі реквізити наведені у нормі Закону, у тому числі й «місце складання», отже вони є первинними документами у розумінні цього Закону й свідчать про реальність господарських операцій за договорами.

При цьому суд вважає за доцільне вказати, що ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачає такого реквізиту, як місце виконання робіт, отже його зазначення не є обов'язковим реквізитом первинного документу, що спростовує висновок податкового органу в цій частині.

Щодо відсутності у податкового органу інформації про технологічні процеси, технологію виконання послуг за Договорами, інформації про обладнання, машини, механізми контрагентів, витрати та трудовитрати понесені ними під час виконання господарських договорів, суд зазначає, що це виключно свідчить про відсутність належної організації роботи податкового органу, яка не вбачала за необхідне здійснити запити до відповідних установ та організацій для отримання такої інформації, що з урахуванням п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України є безумовною підставою вважати, що податковий орган не довів, не надав належних доказів того, що Договори про надання послуг не мали реального характеру.

Що стосується висновків податкового органу стосовно неналежного підтвердження наданих позивачу послуг за Договорами про надання послуг з ТОВ Данко», ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Регіональний сервісний центр» на території КП ШКЗ «Зірка», суд вважає за доцільне вказати, що по-перше, контрагенти надавали позивачу послуги за двосторонніми договорами укладеними між ТОВ «Авілес-Інвест» та контрагентами ТОВ Данко», ТОВ «Трансс-Групп», ТОВ «Регіональний сервісний центр». По-друге, КП ШКЗ «Зірка» із вказаними товариствами, особисто будь-які відносини не здійснювало. Послуги, які контрагенти надавали позивачу в межах укладених договорів, хоча й передбачали їх надання на території КП ШКЗ «Зірка», проте здійснювались в межах договорів з позивачем на обумовленій території. Наведене повною мірою підтверджується листом КП «ШКЗ «Зірка» від 18.07.2012 № 18/8-СБ.

Окрім наведеного суд також вважає за доцільне вказати, що правомірність формування податкового кредиту за спірний період податковим органом перевірялась неодноразово.

Так правомірність формування податкового кредиту, у тому числі податкового кредиту спірного періоду - липня-вересня 2011 року, здійснювалась контролюючим органом під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авілес-Інвест» з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ по податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у період з 01 травня 2011 року по 31 серпня 2011 року, що підтверджується обставинами встановленими в Акті перевірки від 15 листопада 2011 року № 1907/23-3-35841548 (т. 2, а.с. 78-87).

Як вбачається із вказаного Акту перевірки (арк. акту перевірки - 5), перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-вересень 2011 року порушень не встановлено.

При цьому, за результатами звірки даних зазначених у деклараціях з ПДВ із даними первинних документів, податковим органом фактично підтверджено сплату товариством контрагентам за договорами в ціні товарів/послуг сум ПДВ (згідно із додатком 5 до Акту перевірки, а саме:

- у червні 2011 року на суму 100782,00 грн., з яких: - 34371,00 грн. по господарській операції з ТОВ «Трансс-Групп» за податковою накладною від 30.06.2011 № 325; - 7617,00 грн. по господарській операції із ТОВ «Данко» за податковою накладною від 30.06.2011 № 202; - 433,33 грн. по господарській операції із Казенним підприємством «Шосткінський казенний завод «Зірка» за податковою накладною від 30.06.2011 № 45; - 666,67 грн. по господарській операції із Казенним підприємством «Шосткінський казенний завод «Зірка» за податковою накладною від 20.06.2011 № 26;

- у липні 2011 року на суму 60702,00 грн., з яких: - 00,00 грн. по господарській операції із ТОВ «Трансс-Групп» за податковою накладною від 30.07.2011 № 459; - 9320,50 грн. по господарській операції із ТОВ «Трансс-Групп» за податковою накладною від 13.07.2011 № 405; - 22282,49 грн. по господарській операції із ТОВ «Данко» за податковою накладною від 29.07.2011 № 122; - 2293,33 грн. по господарській операції із Казенним підприємством «Шосткінський казенний завод «Зірка» за податковою накладною від 29.07.2011 № 68; - 1666,67 грн. по господарській операції із Казенним підприємством «Шосткінський казенний завод «Зірка» за податковою накладною від 14.07.2011 № 27;

- у серпні 2011 року на суму 18474,37 грн., з яких: - 00,00 грн. по господарській операції із Казенним підприємством «Шосткінський казенний завод «Зірка» за податковою накладною від 31.08.2011 № 80; - 00,00 грн. по господарській операції із ТОВ «Данко» за податковою накладною від 29.08.2011 № 160;

- у вересні 2011 року на суму 22072,70 грн., з яких: - 00,00 грн. по господарській операції з ТОВ «Трансс-Групп» за податковою накладною від 30.09.2011 № 495; - 00,00 грн. по господарській операції з ТОВ «Трансс-Групп» за податковою накладною від 02.09.2011 № 56; - 00,00 грн. по господарській операції із Казенним підприємством «Шосткінський казенний завод «Зірка» за податковою накладною від 30.09.2011 № 81.

З наведеного вбачається, що контролюючим органом вже було підтверджено правомірність формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям та підтверджена правомірність віднесення фактично сплачених сум по цим операціям до сум ПДВ, належних до бюджетного відшкодування у вересні 2011 року.

За висновками вищезазначеного Акту перевірки від 15 листопада 2011 року № 1907/23-3-35841548 контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення форми В2 від 21 листопада 2011 року № 0000292303/37210, згідно з яким товариству було збільшено суму належну до бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2011 року на 150697,00 грн. (т. 2, а.с. 77).

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось, а ні в адміністративному, а ні в судовому порядку.

Згідно із заявою ТОВ «Авілес-Інвест» визначена у податковому повідомленні-рішенні сума ПДВ у розмірі 150697,00 грн. була спрямована в рахунок погашення майбутніх зобов'язань товариства та проведена по його особовому рахунку.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що визначені в Актах перевірки від 27 січня 2012 року та від 30 березня 2012 року порушення, не знайшли обґрунтованого підтвердження під час розгляду справи судом, що дає підстави для висновку про правомірність формування податкового кредиту по спірним господарським операціям за липень-листопад 2011 року.

В свою чергу, правомірність формування податкового кредиту за липень-листопад 2011 року, правомірність визначення зобов'язань у перевіряємий період, зумовлює правомірність заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ у грудні 2011 року у розмірі 136487,00 грн. та відповідно, зумовлює правомірність визначення розміру залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по рядку 24 Декларації за листопад 2011 року на суму 641034,00 грн.

З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 26 березня 2012 року № 0000112303/1704, форми «В4» від 26 березня 2012 року № 0000102303/1706 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби форми «В1» від 26 березня 2012 року № 0000112303/1704, яким ТОВ «Авілес-Інвест» зменшено суму заявлену до бюджетного відшкодування ПДВ (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 136487,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68243,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби форми «В4» від 26 березня 2012 року № 0000102303/1706, яким зменшений розмір залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 Декларації за грудень 2011 року на суму 641034,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілес-Інвест» витрати по сплаті судового збору у сумі 2146 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 липня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 27 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.