Постанова

від 23.07.2012 по справі 53/197

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 53/197

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.Г., суддівЄвсікова О.О., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. (суддя: Грєхова О.А.) на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. (головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Корсакова Г.В., Рєпіна Л.О.) у справі№ 53/197 Господарського суду міста Києва за позовомМалого підприємства "Баланс" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" третя особаТехнічний департамент Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" простягнення заборгованості, за участю представників: позивача:Плясун О.І., Деменіна Л.В., відповідача:Ляпін Д.В., третьої особи:не з'явились, В С Т А Н О В И В:

Мале підприємство "Баланс" (далі -позивач) у квітні 2011 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі -відповідач) про стягнення на користь позивача заборгованості за виконані роботи в розмірі 2.225.581,61 грн. основного боргу, 42.286,06 грн. інфляційних втрат, 12.804,72 грн. 3 % річних та 66.157,71 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. у справі № 53/197, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012р., позов задоволено повністю: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Малого підприємства "Баланс" основний борг у розмірі 2.225.581,61 грн., пеню в розмірі 66.157,71 грн., 3 % річних у розмірі 12.804,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 42.286,06 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 32, 36, 43 ГПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.10.2010 р. між Малим підприємством "Баланс" (підрядник) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (замовник) було укладено договір підряду № 120/04/14-10 (далі -договір), предметом якого відповідно до п. п. 1.1, 1.2 є зобов'язання замовника доручити, прийняти та оплатити, а виконавця -на власний ризик і своїми або залученими силами виконати роботи з ремонту будівель та споруд Технічного департаменту Відкритого акціонерного товариства "АК "Київводоканал": автобаза на вул. Писаржевського, 8 в місті Києві та автоколона № 4 на вул. Колекторній, 1 в місті Києві та виконати гарантійні зобов'язання за цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору загальна договірна ціна складається з вартостей виконання робіт на об'єкті-1 та об'єкті-2 і дорівнює 30.073.648,85 грн., з яких: 17.140.879,50 грн. за виконані роботи на об'єкті-1; 12.932.769,35 грн. за виконані роботи на об'єкті-2.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата вартості робіт проводиться замовником в такому порядку: попередня оплата в розмірі 70 % від вартості робіт, вказаної в п. 2.1 договору, що становить 21.051.554,20 грн., здійснюється після підписання договору сторонами; остаточний розрахунок в розмірі 30 % від вартості робіт, вказаної в п. 2.1 договору, що становить 9.022.094,66 грн., здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт (за формою КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (за формою КБ-3).

Роботи, передбачені даним договором, повинні бути виконані підрядником до 31.12.2010 р. Для виконання окремих етапів робіт сторони можуть скласти графік виконання робіт, який підписується сторонами і додається до договору.

Відповідно до п. 13.9 договору права та обов'язки Відкритого акціонерного товариства "АТ "Київводоканал" при виконанні даного договору, в тому числі проведення розрахунків, приймання робіт, оформлення документів на виконання договору (актів виконаних робіт, дефектних актів тощо) здійснюються його структурним підрозділом -Технічним департаментом Відкритого акціонерного товариства "АК "Київводоканал" в особі його керівника або іншої уповноваженої особи, що діє на підставі положення та відповідної довіреності.

Судами зазначено: позивач виконав роботи, передбачені договором, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками актами приймання виконаних підрядних робіт: № 1 за листопад 2010 року, № 2 за листопад 2010 року; № 3 за листопад 2010 року; № 4 за листопад 2010 року; № 5 за листопад 2010 року; № 6 за листопад 2010 року; № 7 за листопад 2011 року; № 8 за листопад 2010 року; № 1 за грудень 2010 року; № 2 за грудень 2010 року; № 3 за грудень 2010 року; № 4 за грудень 2010 року; № 5 за грудень 2010 року; № 6 за грудень 2010 року; № 7 за грудень 2010 року; № 8 за грудень 2010 року; № 9 за грудень 2010 року; № 10 за грудень 2010 року; № 11 за грудень 2010 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за листопад та грудень 2010 року.

Однак відповідач в порушення своїх зобов'язань лише частково розрахувався з позивачем за виконані роботи.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що відповідач в порушення умов договору підряду № 120/04/14-10 не виконав свої зобов'язання з повної оплати вартості виконаних позивачем робіт та станом на час звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції сума основної заборгованості за спірним договором склала 2.225.581,61 грн.

З урахуванням наведеного суди визнали, що вимога позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання також підлягає задоволенню в сумі 66.157,71 грн. пені, 42.286,06 грн. інфляційних та 12.804,72 грн. 3% річних.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення", відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У п. 2 вказаної постанови також зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з позовної заяви, позивач обгрунтував позовні вимоги тим, що в листопаді -грудні 2010 року ним було виконано роботи, що підтверджується вищезазначеним актами КБ-2в та КБ-3 на певну суму за кожен місяць.

При цьому, як зазначено в позові та встановлено судами, позивач отримав передоплату. Однак, як вбачається зі змісту оскаржених рішень, зовсім поза увагою судів залишились обставини щодо того, коли і в якій сумі позивач отримав цю передоплату, а отже, роботи за який період залишились неоплаченими. Разом з тим такі обставини наведені в позовній заяві.

Колегія суддів відзначає, що належне дослідження судом таких обставин має значення для визначення кола тих доказів, які мають значення для підтвердження заявленої до стягнення заборгованості (зокрема, відповідних актів КБ-2в та КБ-3), а також для перевірки розрахунку штрафних санкцій.

Крім того, відповідач обґрунтував свої заперечення тим, що на вищевказаних актах виконаних робіт підписи зроблені за допомогою факсиміле, при цьому жодних письмових згод, у якій повинні містити зразки відповідних аналогів їхніх власноручних підписів, сторонами не надавалося; в зазначених актах не вказано посади осіб, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що унеможливлює ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що законодавство, яке регулює порядок ведення бухгалтерського обліку, не регулює тих фактичних цивільних правовідносин, що виникли між сторонами.

Так, дійсно, ст.ст. 614, 617, 625 ЦК України, на які послались суди, визначають загальні правила відповідальності в разі порушення зобов'язання.

Проте, з урахуванням того, що позов заявлено на підставі обставин виконання договору будівельного підряду, відповідні обставини судами зовсім не проаналізовані в контексті вимог спеціальних норм, зокрема, ст.ст. 882, 886 ЦК України, ст.ст. 318, 321-323 ГК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (п.п. 88, 91, 98-102).

З вказаних норм, зокрема, випливає, що належним доказом виконання будівельних робіт є акти виконаних робіт -первинні документи, що підтверджують здійснення відповідних операцій.

Примірні форми таких актів з визначенням затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року N 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві". З матеріалів справи вбачається, що сторони договору для підтвердження виконання робіт обрали акти, форми яких затверджені зазначеним наказом.

Крім того, до таких актів як до первинних документів застосовуються й вимоги інших нормативних актів.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказують на те, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р, із змінами і доповненням, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Міністерство фінансів України у листі від 03.08.2009 р. N 31-34000-20-16/20991зазначило, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосування факсиміле для підпису первинних документів не передбачено. Зазначені документи підписуються особисто та/або із застосуванням електронного підпису відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням вимог зазначених норм, а також заперечень відповідача, обов'язково підлягали дослідженню обставини підписання тих актів, які мають відношення до предмету спору, а вже потім повинні слідувати висновки щодо належності і допустимості цих актів як доказів на підтвердження відповідних обставин.

Але суд першої інстанції не дослідив вказаних обставин зовсім, а суд апеляційної інстанції не дослідив їх в повному обсязі, навіть призначивши судову експертизу, а лише констатував наявність факсимільних підписів та недоведеність звільнення представника відповідача, котрий підписував акти, на час підписання таких документів.

Крім того, ані суд першої, ані апеляційної інстанцій не дослідили умови договору щодо визначення порядку приймання-передачі будівельних робіт, хоча на цьому наполягав відповідач.

А тому висновки судів щодо наявності беззаперечних підстав для задоволення позову є передчасними.

Як зазначалось вище, згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що відповідно до статті 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Неповний аналіз фактичних і правових підстав позову, в т.ч. доказів на їх підтвердження та спростування, невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які входять до предмету доказування, заявлені сторонами як підстави позову та заперечень на нього, мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, і ненадання їм належної правової оцінки є порушенням вимог ст. 4-2, 4-3, 43, 82 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. у справі № 53/197 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіО.О. Євсіков Л.Б. Іванова