Постанова

від 26.07.2012 по справі 16/480

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2012 р. Справа № 16/480 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. у справі господарського суду№16/480 міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 109 067,70грн. пр. Бондарчук І.В. -дов. б/н від 20.07.12р. пр. Пустовіт Ю.В. -дов. б/н від 01.02.12р.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп" про стягнення з відповідача на користь позивача 109 067,70грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів по договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №01/08/09-4 від 01.08.2009р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. (судді Корсакова Г.В., Сулім В.В., Рєпіна Л.О.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 109 067,70грн. заборгованості та судові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить рішення і постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп" (замовник) було укладено договір №01/08/09-4 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого перевізник приймає на перевезення вантаж, який належить замовнику і перевозить його на умовах, визначених договором і специфікаціями до договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що ціни, маршрут, найменування вантажу, строк і умови поставки погоджуються сторонами додатково в Специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.

Умовами п.2.1 договору визначено, що оплата замовником транспортних послуг здійснюється на основі рахунків, виставлених перевізником.

Відповідно до п.2.2 договору розрахунок за транспортні послуги здійснюється по факту надання послуг шляхом безготівкового перерахунку коштів замовником на рахунок перевізника протягом 5-ти банківських днів на підставі виставлених рахунків.

Пунктом 6.1 договору передбачено термін дії договору до 31.12.2009р., який додатковою угодою №1 від 31.12.2009р. до договору продовжений сторонами до 31.12.2010р.

При розгляді справи по суті судами встановлено, що протягом 2009-2010р.р. позивачем було надано послуги по перевезенню автомобільним транспортом вантажу замовника на суму 744 829,69грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами наданих послуг.

На виконання умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки по сплаті наданих послуг перевезення вантажу по договору №01/08/09-4 від 01.08.2009р., які відповідачем були оплачені частково, про що свідчать банківські виписки з рахунку позивача.

Згідно розрахунку позивача, неоплаченими залишилися рахунок №138 від 30.09.2010р. на суму 24 302,90грн. за Актом наданих послуг №148 від 30.09.2010р., рахунок №143 від 30.09.2010р. на суму 5 232,60грн. за Актом наданих послуг №153 від 30.09.2010р., рахунок №148 від 31.10.2010р. на суму 79 532,20грн. за Актом наданих послуг №157 від 31.10.2010р., всього на суму 109 067,70грн.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України передбачено, що за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 109 067,70грн., що підтверджується актами наданих послуг №148 від 30.09.2010р. на суму 24 302,90грн., №153 від 30.09.2010р. на суму 5 232,60грн., №157 від 31.10.2010р. на суму 79 532,20грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Позивачем були виставлені рахунки для оплати №138 від 30.09.2010р. на суму 24 302,90грн., №143 від 30.09.2010р. на суму 5 232,60грн., №148 від 31.10.2010р. на суму 79 532,20грн.

Відповідач, всупереч умов договору, надані позивачем послуги пов'язані з перевезенням вантажу в сумі 109 067,70 грн. не оплатив.

При цьому, судами встановлено, що відповідач визнав заборгованість частково на суму 29 535,50грн., а саме: за актами наданих послуг №148 від 30.09.2010р. та №153 від 30.09.2010р.

Решту заборгованості в сумі 79 532,20грн. за актом наданих послуг №157 від 31.10.2010р. відповідач не визнав, зазначивши, що 23.05.2010р. директором підприємства ОСОБА_3 була видана довіреність на працівника ОСОБА_4 на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів виконаних робіт, прибуткових та видаткових накладних, заявок на документи, пов'язаних із зберіганням та відвантаженням товарів. Для здійснення зазначених дій представникові надавалось право використання печатки відповідача "Для документів №1".

Щодо посилань заявника касаційної скарги на те, що Акт наданих послуг №157 від 31.10.2010р. посвідчений основною печаткою відповідача та підписом особи, яка не мала відповідних на те повноважень, оскільки даний підпис не є підписом директора відповідача ОСОБА_3, та не є підписом працівника відповідача ОСОБА_4, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такі посилання були предметом розгляду судів попередніх інстанцій і судами встановлено, що договором №01/08/09-4 від 01.08.2009р. особа, яка має право підпису товарно-транспортних накладних та актів наданих послуг, не обумовлена.

До Акту №157 від 31.10.2010р. додані первинні документи, що підтверджують фактично виконані роботи, а саме: подорожні листи та товарно-транспортні накладні, які підписані представником відповідача та скріплені печаткою ТОВ "Інтертрейд Груп" "Для документів №1", про яку зазначає відповідач. Надання транспортних послуг відповідач не заперечував.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підписання акту наданих послуг №157 від 31.10.2010р. не ОСОБА_4, а іншою особою, не спростовує факт прийняття робіт відповідачем, що підтверджується скріпленням акту №157 від 31.10.2010р. основною печаткою ТОВ "Інтертрейд Груп", а тому факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу за договором №01/08/09-4 від 01.08.2009р. на суму 79 532,20грн. та прийняття їх відповідачем підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. у справі №16/480 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська